Джерело - Чемпіон.
Перемога над Ісландією дозволила Україні кваліфікуватися на Євро. Та вікторія над північноєвропейською країною — це не просто приємні цифри на табло. Розставляємо головні акценти після вдалого фінального двобою з прицілом на роздуми про майбуття.
Мудрик тепер не гірший за Циганкова та Ярмоленка
Михайло Мудрик забив. Після переїзду в Лондон щодо найталановитішого футболіста країни останніх років ці слова звучать так, ніби сталося щось дійсно довгоочікуване. Та якщо за рік з лишком у Челсі скромний гольовий доробок півзахисника не включав дійсно важливі голи у матчах з вивіскою "пан або пропав", то в збірній поповнити тепер вже мінімальну колекцію таких надбань ексгравець Шахтаря зумів.
Одна з основних "претензій" Мудрику полягала у відсутності на полі дій, притаманних футболісту, який прагне бути лідером не тільки на словах. Михайло міг видати яскраву гру, але у вирішальні моменти хибив чи на полі взагалі розчинявся. Саме тому Віктор Циганков та Андрій Ярмоленко в негласній ієрархії вінгерів "синьо-жовтих" стояли вище, адже ці гравці в змозі вирішити долю будь-якої гри. Тепер для Михайла це дійсно закритий гештальт на радість усім вболівальникам головної команди країни.
Ребров не втомлюється по-своєму лупати скалу перемог
Перед матчем з Ісландією ми відзначали значущість моменту — ситуація, в якій опинився Ребров, була моментом перед можливим перегортанням нової сторінки в історії національної команди. Так вже сталося, що останні звершення головної команди країни не можуть не наштовхувати на асоціації зі словами видатного сина України Івана Франка.
Досягнення керманича збірної України з розряду тих, коли проглядається перспектива нових здобутків. Ребров не просто зміг вивести команду на великий турнір у важких умовах відсутності домашніх матчів та посиленого тиску зовнішніх обставин і постійних трагедій. В руках у очільника "синьо-жовтих" — чи не найміцніший сплав кращих українських футболістів у історії. Саме тому наступна значуща планка, для підкорення якої доведеться докласти титанічних зусиль, нереальною не виглядає. Бо з таким тренером пройти далі 1/4 фіналу Євро дійсно можливо. Занадто сміливо? Ця команда вже довела, що по-іншому грати не буде.
Ця Україна готова до будь-яких випробувань
Важчі часи породжують відповідну реакцію. Збірна України не могла не стати відображенням настроїв суспільства, народу, який веде боротьбу за своє існування. Невідомо, чи могло бути інакше, але сталося саме так, як мало бути.
Перемога над Ісландією стала не просто другою поспіль, коли ми вигравали за підсумками 90 хвилин, спершу поступаючись в рахунку. Це 4 (!) вольова звитяга за Реброва протягом однієї кампанії відбору, що є абсолютним рекордом. За всю історію "синьо-жовтих" таких вікторій лише 9. Цей колектив дійсно є втіленням нації, яка не здається, ця команда здатна переламати хід будь-якої невдалої гри.
Відсутність Степаненка породжує критичні труднощі в грі
Ще перед півфінальним матчем відбору велику тривогу викликав факт неможливості залучення одразу двох досвідчених виконавців, без яких цю команду поки уявити годі. Та якщо відсутність капітана Андрія Ярмоленка до значних руйнувань структури гри команди аж ніяк не призвела, то без Тараса Степаненка в опорній зоні було важко.
Ні, Володимир Бражко не зіграв так, щоб називати його виступ поганим. Ба, навіть більше — після цього дебютного для "динамівця" в національній команді відрізка можна з упевненістю говорити, що вже невдовзі збірна може отримати якісного гравця на ключову позицію на роки. Але відповідати усім критеріям на такому рівні в молодому віці за відсутності важливого досвіду складно. Й річ не в тім, що ісландці забили з зони саме Володимира, а він став співавтором гольової помилки, послизнувшись. Все простіше. Бражко — це обдарованість і перспектива, проте — лише майбутнє. Степаненко ж — невідкладна допомога на теперішнє.
На Євро найбільшою проблемою буде захист
Перемоги бувають різними. Вікторії над Боснією та Ісландією подарували безліч емоцій, були зворушливими, валідольними, але точно — не такими, яких очікувала переконлива більшість любителів футболу. Причини є різними, та основою перешкод до "звичайних" звершень стала гра в обороні.
Україна не просто пропустила в обох стикових матчах кваліфікації. За каденції Реброва "синьо-жовті" провели 10 матчів. І за підсумками лише 3 ігор ворота головної команди країни були недоторканими. 10 матчів — 11 пропущених. Такі колективи, як Північна Македонія, Боснія та Ісландія цій Україні забили 4 гола. Для збірної, яка ставить за мету високі цілі (будьмо відвертими — звичайнісіньким виходом до плей-оф на Євро в такій групі вдовольнитися буде важко) — це надто багато. Але що-що, а байдужість така команда точно не викликає.
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку автори висловлюють на сторінках champion.com.ua
