Камбек на Джиро, шалені спуски, дощова бруківка на Турі. Топ-10 моментів у кар’єрі Вінченцо Нібалі

Сьогодні, 14 листопада, виповнюється 40 років живій легенді світового велоспорту, Вінченцо Нібалі, якого по праву вважають одним із найкращих гонщиків XXI століття. Ще до появи Тадея Погачара Нібалі став гонщиком, який руйнував стереотипи сучасного велоспорту щодо вузьких спеціалізацій: вигравав як Гран тури, так і Монументи, забезпечив собі перемогу на Тур де Франс на етапі з бруківкою, переміг на Мілан – Санремо, яка завжди вважалась гонкою для спринтерів.

З нагоди ювілею "Мессінської акули" пропонуємо згадати 10 найкращих моментів його кар’єри. Спортивна біографія Нібалі була настільки багатою та яскравою, що до нашого рейтингу не потрапили, наприклад, його перемоги на Вуельті-2010 чи Ломбардії-2017.

10 місце. Перше шоу на спуску. Джиро д’Італія-2010, 14 етап, Феррара – Азоло

Вінченцо змолоду вважався великим талантом та головною надією Італії, проте повною мірою виправдовувати сподівання почав лише у 2009 році, коли посів 7 місце у загальному заліку Тур де Франс. Втім, На Джиро-2010 Нібалі приїхав у статусі лише другого номера своє команди, Liquigas: капітанські повноваження були у Івана Бассо, який сподівався повторити свій тріумф на "Корза роза" зразка 2006 року.

Попри статус Бассо, було очевидно, що Нібалі й сам готовий боротися як мінімум за подіум у загальному заліку. Перша серйозна битва грандів у великих горах відбулася на 14 етапі. На гонщиків чекало сходження на Монте Граппу, вершина якої розташовувалась за 41 км до фінішу. Після цього – 26 км спуску та 15 км рівнини до фінішу в Азоло.

Liquigas з самого початку підйому на Монте Граппа задав дуже високий темп у групі – Бассо та Нібалі потрібно було відігрувати ту величезну фору, яку вони дали Карлосу Састре, Давіду Арройо та Річі Порту. Ближче до завершення підйому вдалося ізолювати ще й Олександра Вінокурова. На вершині Граппи за зірковим дуетом з Liquigas втрималися лише Мікеле Скарпоні та Кадел Еванс.

А на спуску ми стали свідками "Нібалі-шоу". Змолоду Вінченцо вважався видатним майстром даунхілів, і нарешті вперше повною мірою продемонстрував свій талант у боротьбі з суперниками екстракласу. Сицилієць пішов у сольну атаку на спуску, заробив собі комфортну перевагу і першим перетнув фінішну лінію, на 23 секунди випередивши трьох переслідувачів. Дебютна перемога на етапі Джиро і перша з багатьох результативних атак на спуску, які згодом стануть візитівкою Нібалі та невід’ємною складовою його гоночного стилю.

9 місце. Домінування в горах і помста Хорнеру. Тур де Франс-2014, 18 етап, По – Отакам

На Тур де Франс-2014 Вінченцо приїхав у статусі одного із трьох топфаворитів, проте його перед стартом оцінювали дещо нижче, ніж Кріса Фрума та Альберто Контадора. Блискучі виступи Нібалі на першому тижні з кожним днем наближали його до статусу фаворита №1. Більше того: спершу через важке падіння з Туру зійшов Фрум, а згодом – і Контадор.

Шлях до перемоги в загальному заліку був відкритий, а на фоні решти суперників італієць виглядав вовком, що увірвався до курника. До 18 етапу, який був заключним днем у великих горах, Нібалі підійшов уже з більш ніж 5-хвилинною перевагою над найближчим суперником у загальному заліку. Підсумковий тріумф капітана Астани вже ні в кого не викликав сумнівів – жодної необхідності знову атакувати не було.

Проте за 10,5 км до фінішу на легендарному підйомі Отакам в атаку з пелотону вирішив піти Кріс Хорнер. Американець на той час жодної загрози для Нібалі вже не становив: 18 місце у загальному заліку з відставанням у майже 35 хвилин. Проте Вінченцо прекрасно пам’ятав, що минулого року саме Хорнер випередив його у боротьбі за перемогу на Вуельті-2013, і вирішив помститися гонщику Lampre.

Італієць закрив атаку Кріса, а згодом легко скинув суперника з колеса, помчавшись за своєю четвертою перемогою на етапах Туру-2014. Більш ніж хвилина переваги над усіма переслідувачами на фініші – капітан Астани не просто помстився давньому супернику, а й видав, можливо, найбільш вражаючий гірський перфоманс у своїй кар’єрі, поставивши масний знак оклику на тріумфальній "Великій петлі" 2014 року.

8 місце. Красивий гол престижу. Тур де Франс-2015, 19 етап, Сен Жан де Мор’єнн – Тюссуїр

Наступного року з захистом титулу на Турі у Нібалі не склалося. Півтори хвилини відставання внаслідок завалу на рівнині на другому етапі, криза на першому гірському фініші на П’єр-сен-Мартен – дуже швидко стало очевидно, що повторити успіх річної давнини не вдасться. Залишалось лише поборотись за подіум і хоча б здобути перемогу на окремому етапі.

І на 19 етапі Нібалі був повен рішучості це зробити. Вінченцо декілька разів атакував з пелотону, але жовта майка, Кріс Фрум, щоразу відповідав – незважаючи на 8-хвилинну перевагу, він досі побоювався "Мессінську акулу". Проте ближче до вершини перевалу Круа де Фер у Фрума виникла механічна несправність велосипеда, і він був змушений зупинитися. Порушуючи неписані правила джентльменської поведінки, Нібалі цим скористався і за 58 км до фінішу пішов у атаку, яку інші суперники Вінченцо закрити не змогли.

Капітан Астани розумів, що прирікав себе на 58 км роботи здебільшого самотужки проти пелотону на чолі зі Sky та Movistar. Буквально зразу після вершини наступного перевалу Коль ду Молар, за 34 км до фінішу, Нібалі наздогнав одинокого лідера гонки П’єра Роллана, який був учасником відриву дня. Проте серйозною підмогою для "Мессінської акули" француз не став: на спуску Вінченцо демонстрував твою технічну майстерність, а на початку фінального підйому на Тюссуїр скинув свого суперника і поїхав за перемогою на етапі.

44 секунди переваги над Найро Кінтаною, 1:14 над Крісом Фрумом, 2:26 над іншими суперниками – Нібалі повернувся у боротьбу за подіум. Перемога завдяки сміливій ранній атаці за 58 км до фінішу – важливий і красивий гол престижу, навіть незважаючи на не зовсім джентльменські обставини, за яких розпочалося це переможне соло.

7 місце. Засніжена рожева майка. Джиро д’Італія-2013, 20 етап, Сіландро – Тре Чіме ді Лаваредо

Гірські етапи Джиро д’Італія дуже часто бувають проблемними з точки зору погоди: у травні на альпійських висотах ще дуже часто лежать зимові сніги, а подекуди й випадають свіжі. 2013 рік, коли Нібалі на всіх парах мчався до свого першого титулу на "Корса роза", у цьому плані був особливо складним. 15 етап до Коль ду Галіб’є через важкі погодні умови обрізали, 19 – взагалі скасували.

Відверто кажучи, у організаторів були всі підстави скасовувати і королівський, 20 етап з фінішем біля легендарних Тре Чіме ді Лаваредо – погодні умови були жахливими. Проте скасування двох гірських етапів поспіль стало би серйозним репутаційним ударом для гонки, тому етап все-таки вирішили провести, хоча й прибрали з маршруту кілька високих перевалів.

Втім, фінішний підйом на Тре Чіме ді Лаваредо на висоту 2307 метрів над рівнем моря залишили, незважаючи на температури в районі 0 градусів та високу імовірність снігопаду. Трохи більше ніж за 3 км до фінішу, коли крутизна підйому вже значно перевищувала 10%, Нібалі пішов у атаку, незважаючи на те, що турнірна ситуація цього не вимагала – рожева майка уже була у кишені у Вінченцо.

Капітан Астани скинув усіх своїх суперників, і ближче до вершини Тре Чіме ді Лаваредо зіткнувся з безпрецедентним як для велоспорту зарядом снігопаду. Третя* перемога Нібалі на етапах Джиро за кар’єру та перша – на груповому етапі з гірським фінішем. І просто неймовірні за своєю епічністю кадри: рожева майка, яка героїчно долає надзвичайно складний підйом на фоні снігопаду. Легендарні моменти.

* – без урахування двох перемог (однієї – у 2011, іншої – у 2013 році), які присудили Нібалі після допінгових дискваліфікацій Альберто Контадора та Мауро Сантамброджо.

6 місце. Тріумф на апеннінських пагорбах. Тіррено – Адріатико-2013, 6 етап. Порто Сант’Ельпідіо

Історичну спадщину Нібалі скептики неодноразово піддавали сумніву, пояснюючи це тим, що на жодному зі своїх переможних Гран турів італієць не обігрував у очній боротьбі інших суперзірок багатоденок тієї епохи – Кріса Фрума, Альберто Контадора та Найро Кінтану. Так, ті ж Фрум та Контадор були на старті Туру-2014 і зійшли по ходу гонки. Тому, можна сперечатися з правомірністю логіки "не дістався фінішу – значить не програв", проте це тема для зовсім іншої розмови.

Тіррено – Адріатико – це, звісно, не Гран тур, проте одна із найпрестижніших тижневих багатоденкок у календарі. І у 2013 році, на шляху до своєї другої поспіль перемоги у загальному заліку "Гонки двох морів" Нібалі у безпосередній очній боротьбі обіграв і Фрума, і Контадора, і багатьох інших зірок. Після двох високогірських етапів Вінченцо ділив друге-третє місце у загальному заліку з іспанцем, програючи 20 секунд лідеру Sky.

Проте на горбистому 6 етапі "Мессінська акула" перевернув гонку догори ногами на свою користь. Маршрут етапу являв собою частокіл середніх за складністю пагорбів зі стартом та фінішем у Порто Сант’Ельпідіо. І на передостанньому, короткому, проте дуже крутому пагорбі, Нібалі пішов у атаку, на яку його головні конкуренти не змогли відповісти.

Вінченцо зібрав довкола себе зіркову групу, до якої також увійшли Петер Саган то Хоакім Родрігес. Разом вони зберегли і навіть дещо розвинули свою перевагу на останньому пагорбі та рівнинних заключних кілометрах дистанції. Саган здобув перемогу на етапі, а Нібалі перехопив лідерство у загальному заліку, яке успішно захистив наступного дня на заключному етапі, рівнинній розділці на 9,2 км у Сан Бенедетто дель Тронто.

Вважалося, що в цілому по кар’єрі Нібалі як гірник був трішки слабшим за Контадора та Фрума, проте при цьому італієць, на відміну він своїх основних суперників, був набагато більшим універсалом, що дозволяло йому вигравати класики та здобувати такі перемоги, як на Тіррено – Адріатико-2013. Тріумф універсалізму над чистою гірською силою.

5 місце. Шедевр на спуску. Ломбардія-2015

Як уже було сказано вище, шалені атаки на швидкісних спусках були візитівкою Нібалі та принесли йому безліч великих перемог. Найлегендарнішою була атака Вінченцо на спуску на Ломбардії-2015. На вершині передостаннього підйому Чівільо попереду їхала група з семи гонщиків. Окрім героя нашого матеріалу, там був його партнер по Астані Дієго Роза, а також Алехандро Вальверде, Дані Морено, Мікель Ньєве, Естебан Чавес та Джованні Вісконті.

І на початку спуску з Чівільо Нібалі атакував. Буквально за 4 км до підніжжя останнього пагорба, Сан Фермо делла Батталья, "Мессінська акула" зумів привезти групі переслідувачів 25 секунд – неймовірні цифри! Технічна майстерність та ступінь ризику, які продемонстрував Нібалі на спуску з Чівільо, важко описати словами. Так, декілька разів Вінченцо змусив усіх хапатися за серце – він ішов на межі можливостей і був у кількох сантиметрах від падіння. Проте за цей ризик капітан Астани отримав більш ніж гідну винагороду – першу в кар’єрі перемогу на Монументі.

3-4 місця. Камбек на Джиро д’Італія-2016

Частина 1. 19-й етап. Пінероло – Різуль

У 2016 році Нібалі приїхав на Джиро у статусі беззаперечного фаворита №1. Впродовж першої половини 3-тижневого марафону Вінченцо виглядав не надто переконливо, проте здавалося, що гонка все ще під його контролем. Але наприкінці другого тижня це відчуття контролю почало зникати. Спочатку капітан Астани програв 37 секунд Стівену Круйсвейку та Естебану Чавесу на першому доломітовому етапі до Корвари.

Наступного дня, на 15 етапі, вибухнула справжня катастрофа. На гірській розділці до Альпе ді С’юзі Нібалі показав лише 25-й результат, програвши тому ж Круйсвейку більше двох хвилин. Так, на останніх кілометрах у Вінченцо трапилася механічна поломка, на цьому він втратив 15-20 секунд, проте глобальної картини це не могло змінити.

Здавалося б, другий день відпочинку мав дати італійцеві можливість перезавантажитись. І початок 16 етапу до Андало був оптимістичним. Нібалі пішов у атаку ще в середині гонки, на перевалі Пассо делла Мендола, і зумів ізолювати одного з головних суперників, Естебана Чавеса.

Проте на останньому перевалі Фаї делла Паганелла для "Мессінської акули" грянула ще одна катастрофа. Нібалі знову опинився у глибокій кризі, суперники один за одним почали обганяти його, немов стоячого. Ще майже дві хвилини відставання, падіння на четверте місце у загальному заліку з дуже туманними перспективами поборотися навіть за топ-3.

На 19 етапі учасників Джиро чекав етап з гірським фінішем у французькому Різулі та з доланням найвищого перевалу "Корса роза" 2016 року, Колле дель Аньєлло (2733 м). Після того, як гонщики виїхали на найважчі останні 9 км підйому, віцелідер загального заліку, Естебан Чавес, почав атакувати рожеву майку, Стівена Круйсвейка. Нібалі не міг підтримувати такого темпу і двічі випадав з колеса у дуелянтів.

Здавалося б, ми спостерігаємо за похоронами Вінченцо та його шансів на перемогу, проте у підсумку ми стали свідками одного із найлегендарніших камбеків у сучасній історії велоспорту. Нібалі завжди славився вмінням швидко відновлюватися і знаходити друге дихання підчас гонки, а також любов’ю до надвисот і низьких температур. І всі ці якості стали ключовими у той день на Аньєлло.

Вінченцо відновився, повернувся до Чавеса та Круйсвейка, а ближче до вершини почав атакувати сам. Скинути суперників у підйомі не вдалося, проте чарівне відродження було очевидним. Ну а далі на гонщиків чекав спуск з Аньєлло. І Нібалі, звісно, знову зайнявся улюбленою справою – атаками у даунхіл.

Маленький і компактний Чавес під тиском "Мессінської акули" почувався біль-менш комфортно, а ось високий та габаритний Стівен Круйсвейк явно був не у своїй тарілці. У такому випадку ти або відстаєш і йдеш спуск у своєму темпі, або ризикуєш, сподіваючись, що падінь вдасться уникнути. Нідерландець розумів, що втрата контакту загрожує програшем чималої кількості часу, і вирішив ризикувати. Прогадав: у одному з поворотів володар рожевої майки вилетів за межі траси і врізався у стіну снігу, який ще не розтанув після зими.

Нібалі залишився сам-на-сам з Чавесом, проте у відриві дня у італійця була підмога у вигляді Мікеле Скарпоні. Той опустився за своїм партнером по команді, й разом вони почали працювати над нарощуванням переваги над Круйсвейком, Вальверде та іншими суперниками.

На фінальному підйомі на Різуль Нібалі почав атакувати Чавеса, і з другої спроби скинув колумбійця, поїхавши за перемогою на етапі. Ситуація у загальному заліку повністю перевернулася. Вінченцо піднявся з четвертого місця на друге, 4 хвилини і 43 секунди відставання від Круйсвейка, який при тому падінні отримав невеликі ушкодження, перетворились на 21 секунду переваги, а попереду залишався лише Чавес із 44 секундами запасу. Доля рожевої майки мала вирішитись на 20 етапі.

Частина 2. 20 етап. Гільєстр – Сант’Анна ді Вінадіо

І на 20 етапі Нібалі відразу вирішив не боротися за перемогу на етапі, зосередившись на загальному заліку. Пелотон далеко відпустив відрив, проте Астані вдалося відрядити туди дуже сильного гірського грегарі – Танела Кангерта.

І на передостанньому підйомі дня, Колле делла Ломбарда, Астана розпочала підготовку атаки Нібалі, перш за все, зусиллями все того ж Скарпоні. Після цього в атаку пішов уже сам капітан команди. Першим ривком вдалося відрізати побитого Круйсвейка та ряд генеральщиків другого ешелону, на колесі у Вінченцо залишилися лише Чавес і Алехандро Вальверде. Повторна атака італійця дозволила скинути й їх. "Мессінська акула" відчула запах крові своєї жертви, і кинулась перехоплювати рожеву майку.

В той же час Кангерт по рації отримав інформацію про атаку свого капітана, відстав від відриву дня і почекав на Нібалі. Естонець видав блискучу зміну на Вінченцо і дозволив йому розвинути свою перевагу. Для Чавеса це був складний день, намагаючись відповісти на атаку Нібалі, він заліз у борг своєму організму і на фініші програв 1 хвилину та 36 секунд, пропустивши ще ряд суперників, включно з Круйсвейком.

Ну а капітан Астани перехопив рожеву майку лідера і наступного дня у Турині святкував свою другу в кар’єрі перемогу на Джиро. Нібалі здійснив неймовірний камбек і написав одну з найяскравіших сторінок сучасної історії велоспорту.

2 місце. Тріумф на "Классічіссімі". Мілан – Санремо-2018

Він мріяв про цю перемогу з дитинства. Він ішов до неї все своє життя. Мілан – Санремо завжди була для Вінченцо Нібалі, здавалося б, нездійсненною мрією. За всього універсалізму "Мессінської акули", виграти Мілан – Санремо йому було, здавалося, не до снаги. Ну де король гір і супербагатоденок, а де класика для спринтерів? Це не під силу навіть Тадею Погачару – принаймні, поки що.

Нібалі безліч разів намагався виграти Мілан – Санремо, атакував на Поджо, проте щоразу або не міг втекти від суперників, або, отримавши невеличку перевагу, не втримував її під натиском пелотону. Найближче до тріумфу на "Классічіссімі" Енцо був у 2012 році. Тоді втекти від основної групи він таки зумів, проте не самотужки, а в компанії Саймона Герранса та Фабіана Канчеллари, яким і програв у фінішному спринті – третє місце.

І хто б міг подумати, що виграти Мілан – Санремо Нібалі вдасться у 2018 році! Вінченцо не готувався до гонки цілеспрямовано, його участь взагалі до останнього була під питанням. Проте італієць, який проводив свій другий сезон у Bahrain Merida, вийшов на старт у ролі вільного художника, в той час як головною ставкою команди був спринтер-універсал Сонні Кольбреллі.

На самій гонці Нібалі робив, здавалося б, все те саме, що і у попередні роки: атакував на Поджо. Проте цього разу атака Вінченцо від самого початку виглядала більш потужною та переконливою. Повисівши кілька секунд на колесі у чемпіона Латвії Крістса Нейландтса, "Мессінська акула" скинув і його, наважившись долати останні кілометри дистанції самотужки. Проте цього разу його ніхто не наздогнав. Максимально агресивне проходження спуску з Поджо, відчайдушна робота на рівнині на останніх кілометрах – і нарешті омріяний сольний переможний фініш у Санремо.

До появи Тадея Погачара сучасний велоспорт жив у парадигмі поділу на вузькі спеціалізації, і Нібалі зі своїм універсалізмом виглядав білою вороною, гостем з іншої, давнішої епохи. Це ставило Вінченцо на особливе місце у пантеоні великих сучасного велоспорту, і перемога на Мілан – Санремо стала одним із найяскравіших проявів його універсалізму, справжньою перлиною історичної спадщини великого італійця.

І ось вона, роль особистості в історії: після тріумфу Нібалі Мілан – Санремо перестав бути гонкою для спринтерів! Після перемоги Вінченцо і аж до 2024 року доля першого місця на "Классічіссімі" щоразу вирішувалась або у фініші з невеликої групи з кількох гонщиків, або взагалі сольною атакою. І лише Яспер Філіпсен у поточному році зумів цю тенденцію перервати. Безумовно, частково на зміну тенденції вплинули і косметичні зміни маршруту (рівнинна ділянка між завершення спуску з Поджо та фінішем стала дещо коротшою), проте Нібалі показав, що на Мілан – Санремо можна самотужки боротися з пелотоном і обігрувати його.

1 місце. Жовта майка у болоті. Тур де Франс-2014, 5 етап. Іпр – Аренберг

У сучасну епоху вважалося, що доля Гран турів вирішується у горах та гонках з роздільним стартом. Проте Нібалі наплював на ці стереотипи, і фактично виграв Тур де Франс-2014 на бруківці. На 5 етапі учасникам гонки довелося долати сумарно 7 секторів бруківки, та ще й під проливним дощем. Враховуючи, що на Париж – Рубе опадів не було з далекого 2002 року, в пелотоні не було практично жодного спортсмена з досвідом проходження мокрої бруківки у гоночних умовах.

Ще до виїзду на сектори бруківки у гонці сталася одна ключова подія – зійшов Кріс Фрум. Чинний на той момент чемпіон Туру кілька разів падав у попередні дні, а чергове падіння на п’ятому етапі стало останньою краплею: травма зап’ястя, з якою долати бруківку в будь-якому випадку було б неможливо.

Ну а трішки менше ніж за 50 км до фінішу, коли гонщики виїхали на другий сектор бруківки, розпочалося шоу Астани та Нібалі, який на той час уже їхав у жовтій майці. Команда італійця почала диктувати темп у пелотоні та просіювати основну групу. І практично зразу інший небезпечний конкурент "Мессінської акули", Альберто Контадор, відстав, і з кожним наступним сектором бруківки розрив між двома топ-фаворитами лише зростав.

Водночас просіювалась і сама група лідерів, у якій не було нікого з генеральщиків, окрім Нібалі. Справжній шок наступив ближче до фінішу, коли італієць, разом із партнерами по команді Люве Вестрою та Якобом Фугльсангом, скинув Фабіана Канчеллару та Петера Сагана! Було важко повірити у те, що сталося: гірник-багатоденник Нібалі їхав бруківку краще, ніж два найкращих майстри північних класик на той момент.

Перемогу на етапі здобув Ларс Боом з Belkin, Вінченцо разом із Фугльсангом фінішували у топ-3. Саган і Канчеллара програли італійцеві 42 секунди, Контадор – 2 хвилини та 35 секунд, інші генеральщики – ненабагато менше. Нібалі в один день перевернув Тур на свою користь і взяв гонку під повний контроль. А епічні кадри жовтої майки в болоті після проходження мокрої бруківки стали справжнім символом того історичного перфомансу Вінченцо. Ще одна демонстрація неймовірного універсалізму і того, які щедрі плоди він може принести.