Битва поколінь у мальовничій Тоскані. Прев’ю Страде Б’янке-2026
На початку березня Світовий тур традиційно повертається в Європу. Першою європейською гонкою в календарі елітного дивізіону світового велоспорту була Омлооп Хет Нюсблад, яка відбулася минулої суботи, проте для багатьох фанатів справжнім відкриттям великого велосезону є італійська одноденка Страде Б'янке, яка відбудеться у суботу, 7 березня.
Страде Б'янке стала, без перебільшення, унікальним явищем для світового велоспорту. Цей вид спорту є дуже консервативним, і найпрестижнішими тут є гонки з багатющою, зазвичай більш ніж сторічною історією, та величезною спадщиною. Гонки Близького сходу та інших екзотичних для велоспорту регіонів світу вже багато років намагаються компенсувати відсутність багатої історії великими грошима, проте позбутися статусу другорядних так і не можуть.
В свою чергу, Страде Б'янке прорватися в когорту найпрестижніших гонок сезону зуміла, не маючи за плечами ні багатої історії, ні великих грошей. Просто за рахунок того, що створили унікальну та дуже цікаву гонку в одному із наймальовничіших регіонів світу, Тоскані, де, до того ж, просто обожнюють велоспорт. І зараз Страде Б'янке багато хто вже називає "неофіційним шостим Монументом", а склад учасників часто такий, якому можуть позаздрити навіть Гран тури. І все це без великих грошей, без історії – ідеальний приклад природного, а не штучно створеного успіху.
Тоскана відома своїм вином і прекрасними містами з вишуканою архітектурою та вузькими середньовічними вуличками. Страде Б'янке ідеальним чином охоплює ці характерні риси регіону. Головною "фішкою" гонки є довгі сектори білих гравійних доріг (звідси і назва Strade Bianche, у перекладі з італійської – "Білі дороги"), які зазвичай пролягають вздовж місцевих виноградників у долині К'янті. А фінішує гонка на мальовничій центральній площі Сієни, П'яцца дель Кампо, дорога до якої пролягає коротким, проте крутим підйомом вузькою середньовічною міською вуличкою, вкритою бруківкою. Жодної схожої гонки у сучасному велоспорті просто немає.
Ідея проведення елітних шосейних велогонок білими дорогами Тоскани виявилася настільки вдалою, що її вирішила запозичити і Джиро д'Італія. Починаючи з 2010 року у маршруті "Корса роза" періодично з'являються етапи з ділянками маршруту Страде Б'янке. Саме прем'єрна поява білих доріг у 2010 році виявилася найепічнішою. Гонка відбувалася під проливним дощем, що призвело до великої кількості падінь та до того, що гонщики їхали буквально покритими товстим шаром болота. Неймовірне видовище та важке випробування для спортсменів.
Історія та факти
– Вперше Страде Б'янке була проведена у 2007 році. До цього гонка існувала ще з середини 90-х років минулого століття у вигляді масових любительських перегонів (ГранФондо). Якщо говорити виключно про професійну гонку, то у 2026 році Страде Б'янке відбудеться в ювілейний, 20-й раз в історії.
– Частиною календаря Світового туру Страде Б'янке стала лише у 2017 році, проте ще до того впродовж багатьох років гонка збирала склад учасників, якому заздрили багато змагань елітного дивізіону світового велоспорту.
– Найуспішнішними гонщиками в історії Страде Б'янке є легендарний швейцарець Фабіан Канчеллара, який перемагав у 2008, 2012 і 2016 роках, та чинний чемпіон, словенець Тадей Погачар, який цього року може стати одноосібним рекордсменом. Канчеллара є і найстаршим переможцем в історії: у 2016 році, у свій прощальний сезон у кар'єрі, він переміг у віці 34 років і 353 днів.
– Першим в історії переможцем Страде Б'янке став російський велогонщик команди CSC Олександр Колобнєв, який виграв у 2007 році. На той момент гонка носила свою стару назву – Ероїка Монте Паскі.
– Найуспішнішими націями в історії Страде Б'янке є Швейцарія, Словенія та Бельгія, представники яких перемагали по три рази. Всі три швейцарські перемоги, як уже було зазначено вище, були здобуті Фабіаном Канчелларою, а зі словенців перемагав лише Погачар. Бельгія свої перемоги здобула зусиллями трьох різних гонщиків – Філіппа Жильбера у 2011 році, Тіша Беноота у 2018 та Воута Ван Арта у 2020.
– Господарі, італійці, святкували перемогу в Страде Б'янке лише одного разу – в 2013 році, коли переміг Морено Мозер. Саме він залишається наймолодшим переможцем в історії – 22 роки і 70 днів.
– Одразу три гонщики – Алессандро Баллан, Петер Саган і Грег Ван Авермат – двічі фінішували другими. Що цікаво, жоден із них на білих дорогах Тоскани так і не переміг.
Маршрут
Страде Б'янке – гонка абсолютно унікальна. Вона, по суті, є гібридом північної класики та горбистої арденської одноденки на кшталт Льєж – Бастонь – Льєж. Долання гравійних ділянок вимагає особливих навиків та додаткових фізичних зусиль, особливо в умовах дощу. Про це – не єдина складність маршруту. Тосканські дороги зовсім не рівнинні, гонщикам доведеться подолати безліч коротких і не дуже пагорбів, а сумарний набір висоти співставний із важкими гірськими етапами Гран турів.
У 2024 році організатори Страде Б'янке, компанія RCS Sport, вирішила ускладнити гонку, і експеримент виявився не надто вдалим. Ускладнений маршрут відлякав багатьох зіркових класиків, і зробив домінування Тадея Погачара надто очевидним.
Цього року організатори Страде Б'янке, по суті, визнали свою помилку, та представили трохи спрощену версію маршруту гонки. Дистанцію скоротили – з 215 до 203 км, сумарний набір висоти знизився з 4128 до 4070 метрів. Кількість гравійних секторів зменшилася з 16 до 14: повністю виключені Ла П'яна (дистанція – 6,4 км) і Серравалле (9,3 км). Стартовий сектор Відрітта став коротшим – 2,4 км замість 4,4. Сумарний кілометраж білими дорогами скоротився з 80 до 64 км.
Маршрут Страде Б'янке у 2026 році став більш збалансованим, проте все ще залишається безжально важким. І своє головне завдання – заманити на гонку Матьє Ван дер Пула – такий маршрут не виконав.
Дійові особи
У статусі беззперечного фаворита №1 до старту Страде Б'янке підходить чинний та триразовий чемпіон, Тадей Погачар. Цього року зірковий словенець має шанс вчетверте перемогти на білих дорогах Тоскани та стати одноосібним рекордсменом гонки.
Попри деяке спрощення маршруту Страде Б'янке, на статус Погачара як фаворита №1 це не впливає. Як і той факт, що для лідера UAE Emirates італійська одноденка стане першим гоночним днем у сезоні. Тадей уже неодноразово доводить, що для набору оптимальної форми йому достатньо тренувань, а у розминочних гонках потреби немає.
Страде Б'янке-2026 взагалі можуть стати бенефісом UAE Emirates, оскільки на старт гонки у складі команди вийде також Ісаак Дель Торо, якого також по праву відносять до числа топ-фаворитів. Мексиканський талант прекрасно розпочав нинішній сезон, вигравши Тур ОАЕ. У тому, що він уміє ходити гравій, сумнівів немає: минулого року він став другим на етапі Джиро, який проходив білими дорогами Тоскани та фінішував на тій же П'яцца дель Кампо в Сієні.
Того дня випередити Дель Торо вдалося лише Воуту Ван Арту, який вийде на старт і цьогорічної Страде Б'янке. Для зіркового бельгійця італійська одноденка стане лише другим гоночним днем у сезоні. Воут мав розпочати сезон ще минулого тижня на Омлоопі, проте захворів напередодні старту. Через це дебют у сезон довелося відкласти до 3 березня, коли Ван Арт виступив на Ле Самен.
Утім, усе могло бути ще гірше. На початку січня гонщик Visma Lease a Bike зламав щиколотку, спершу прогнозувалося, що він пропустить 3 місяці. Ван Арту вдалося повернутися значно раніше прогнозованого, проте через наслідки травми та хвороби вимагати від нього подвигів на Страде Б'янке не варто.
Запасним варіантом для Visma Lease a Bike буде Маттео Йоргенсон. Американець прекрасно почувається на фламандській бруківці, та й на гравії виглядає дуже солідно, в чому ми мали змогу переконатися на Тур де Франс-2024.
Вийде на старт і минулорічний віцечемпіон та переможець 2023 року Том Підкок. Торік він намагався кинути виклик Погачару, проте завершилося все лише переконливим другим місцем. На старті нинішнього сезону британець виглядає не настільки вражаюче, як минулого року. Після ранніх успіхів на скромних гонках у Іспанії він провалив відкриття фламандського сезону – 48 місце на Омлооп Хет Нюсблад.
Сам лідер Pinarello Q36.5 пояснив свою невдачу тим, що він замерз. Хтозна, що дійсно було причиною провалу Підкока, проте цього року оптимізму щодо його шансів значно менше.
Неймовірно цікаво буде поспостерігати за Полем Сейксамом. Ще у минулому сезону французький тінейджер заявив про себе як про мегаталант, здатний у майбутньому стати загрозою навіть самому Погачару. Проте перфоманси гонщика Decathlon CMA CGM говорять про те, що це майбутнє може наступити значно швидше, ніж усі гадали.
В лютому Поль здобув свою першу перемогу на дорослому рівні, вигравши гірський етап до Альто де ла Фойя на Вольті Альгарве. 7 років назад на тому ж підйому свою першу в кар'єрі перемогу в професіоналах здобув і сам Погачар. Тільки Тадей тоді був на рік старшим, та й рівень суперників цього року був значно сильнішим.
Минулого тижня Сейксас у домінантному стилі виграв одноденку Фон-Ардеш Классік, розгромивши там таких зірок як Маттіас Ск'єлмосе, Маттео Йоргенсон і Ленні Мартінес. В підйомах Поль видавав такі Ватти, що Погачару вже варто починати побоюватися француза. Тепер же на нас чекає перша в сезоні очна битва двох феноменів різних поколінь.
На папері претендентами на найвищі місця виглядають Бен Хілі та Річард Карапас із EF Education EasyPost. Проте ірландець на старті нинішнього сезону не вражає, а для еквадорця Страде Б'янке стануть першою гонкою в 2026 році.
Ineos Grenadiers сподіватиметься, перш за все, на третього призера Страде Б'янке 2021 року, Егана Берналя. Він у поточному сезоні вже вдруге поспіль став чемпіоном Колумбії в груповій гонці, після чого фінішував сьомим на Фон-Ардеш Классік. Запасним варіантом може стати Таймен Аренсман, хоча сильним одноденником нідерландця не назвеш.
Два потенційних претенденти на високі місця є й у Bahrain Victorious – це Пельо Більбао та Матей Мохоріч. Red Bull Bora розраховує на Джуліо Пелліццарі. Минулого року на етапі Джиро він дуже ефективно працював на Пріможа Рогліча на етапі до сієни, тепер час і самому поборотися за всиокі місця на білих дорогах.
Небезпечною темною конячкою може стати Леннерт Ван Етвелт – бельгієць із Lotto Intermarche любить гонки такого типу. На старті сезону він у хорошій формі – недавно він посів 6 місце в загальному заліку Туру ОАЕ. Непогано на тій багатоденці виглядав із норвежець Тобіас Халланд Йоханнессен із UnoX.
Не списуємо з рахунків і легендарного ветерана Жуліана Алафіліппа із Tudor Cycling. Хоча вищими видаються шанси його співвітчизника Ромена Грегуара з Groupama FDJ. Свій перший гоночний день у складі своєї нової команди, Unibet Rose Rockets, проведе Віктор Лафей. Француз намагається перезавантажити свою кар'єру після сповненого проблем зі здоров'ям дворічного періоду в Decathlon. І у своїй формі зразка 2023 року він міг би бути на Страде Б'янке дуже небезпечною темною конячкою.