"Шостий Монумент" у долині К’янті. Прев’ю велогонки Страде Б’янке-2025
На початку березня Світовий тур традиційно повертається в Європу. Першою європейською гонкою в календарі елітного дивізіону світового велоспорту була Омлооп Хет Нюсблад, яка відбулася минулої суботи, проте для багатьох фанатів справжнім відкриттям великого велосезону є італійська одноденка Страде Б’янке, яка відбудеться у суботу, 8 березня.
Страде Б’янке стала, без перебільшення, унікальним явищем для світового велоспорту. Цей вид спорту є дуже консервативним, і найпрестижнішими тут є гонки з багатющою, зазвичай більш ніж сторічною історією, та величезною спадщиною. Гонки Близького сходу та інших екзотичних для велоспорту регіонів світу вже багато років намагаються компенсувати відсутність багатої історії великими грошима, проте позбутися статусу другорядних так і не можуть.
В свою чергу, Страде Б’янке прорватися в когорту найпрестижніших гонок сезону зуміла, не маючи за плечами ні багатої історії, ні великих грошей. Просто за рахунок того, що створили унікальну та дуже цікаву гонку в одному із наймальовничіших регіонів світу, Тоскані, де, до того ж, просто обожнюють велоспорт. І зараз Страде Б’янке багато хто вже називає "неофіційним шостим Монументом", а склад учасників часто такий, якому можуть позаздрити навіть Гран тури. І все це без великих грошей, без історії – ідеальний приклад природного, а не штучно створеного успіху.
Тоскана відома своїм вином і прекрасними містами з вишуканою архітектурою та вузькими середньовічними вуличками. Страде Б’янке ідеальним чином охоплює ці характерні риси регіону. Головною "фішкою" гонки є довгі сектори білих гравійних доріг (звідси і назва Strade Bianche, у перекладі з італійської – "Білі дороги"), які зазвичай пролягають вздовж місцевих виноградників у долині К’янті. А фінішує гонка на мальовничій центральній площі Сієни, П’яцца дель Кампо, дорога до якої пролягає коротким, проте крутим підйомом вузькою середньовічною міською вуличкою, вкритою бруківкою. Жодної схожої гонки у сучасному велоспорті просто немає.
Ідея проведення елітних шосейних велогонок білими дорогами Тоскани виявилася настільки вдалою, що її вирішила запозичити і Джиро д’Італія. Починаючи з 2010 року у маршруті "Корса роза" періодично з’являються етапи з ділянками маршруту Страде Б’янке. Саме прем’єрна поява білих доріг у 2010 році виявилася найепічнішою. Гонка відбувалася під проливним дощем, що призвело до великої кількості падінь та до того, що гонщики їхали буквально покритими товстим шаром болота. Неймовірне видовище та важке випробування для спортсменів.
Маршрут
У 2025 році дистанція Страде Б’янке складе 213 км зі стартом і фінішем у Сієні. Гонщикам доведеться подолати 15 секторів тих самих білих гравійних доріг сукупною дистанцією в 81,7 км. Втім, долання гравійних ділянок, що вимагає особливих навиків та додаткових фізичних зусиль (особливо в умовах дощу) – не єдина складність маршруту.
Тосканські дороги зовсім не рівнинні, гонщикам доведеться подолати безліч коротких і не дуже пагорбів, а сумарний набір висоти складе 4128 метрів – цифри, співставні з важкими високогірними етапами Гран Турів.
Славнозвісний фінальний підйом по бруківці до П’яцца дель Кампо вулицями Сієни – це 500 метрів із середнім градієнтом у 12,4%. Втім, гонка настільки важка та селективна, що доля переможця зазвичай визначається значно раніше.
Історія та факти
– Вперше Страде Б’янке була проведена у 2007 році. До цього гонка існувала ще з середини 90-х років минулого століття у вигляді масових любительських перегонів (ГранФондо). Якщо говорити виключно про професійну гонку, то у 2025 році Страде Б’янке відбудеться в 19-й раз в історії.
– Частиною календаря Світового туру Страде Б’янке стали лише у 2017 році, проте ще до того впродовж багатьох років гонка збирала склад учасників, якому заздрили багато змагань елітного дивізіону світового велоспорту.
– Найуспішнішним гонщиком в історії Страде Б’янке є легендарний швейцарець Фабіан Канчеллара, який перемагав у 2008, 2012 і 2016 роках. Він же є і найстаршим переможцем в історії: у 2016 році, у свій прощальний сезон у кар’єрі, він переміг у віці 34 років і 353 днів. По два рази перемагали поляк Міхал Квятковскі та чинний чемпіон, словенець Тадей Погачар.
– Першим в історії переможцем Страде Б’янке став російський велогонщик команди CSC Олександр Колобнєв, який виграв у 2007 році. На той момент гонка носила свою стару назву – Ероїка Монте Паскі.
– Найуспішнішими націями в історії Страде Б’янке є Швейцарія та Бельгія, представники яких перемагали по три рази. Всі три швейцарські перемоги, як уже було зазначено вище, були здобуті Фабіаном Канчелларою. Бельгія свої перемоги здобула зусиллями трьох різних гонщиків – Філіппа Жильбера у 2011 році, Тіша Беноота у 2018 та Воута Ван Арта у 2020.
– Господарі, італійці, святкували перемогу в Страде Б’янке лише одного разу – в 2013 році, коли переміг Морено Мозер. Саме він залишається наймолодшим переможцем в історії – 22 роки і 70 днів.
– Одразу три гонщики – Алессандро Баллан, Петер Саган і Грег Ван Авермат – двічі фінішували другими. Що цікаво, жоден із них на білих дорогах Тоскани так і не переміг.
Фаворити
У статусі беззаперечного головного фаворита до старту Страде Б’янке підходить дворазовий і чинний чемпіон, Тадей Погачар. Минулого року саме вражаючою перемогою в Тоскані (атака за 82 км до фінішу та майже 3 хвилини переваги над другим місцем у підсумку) словенець відкрив свій феноменальний сезон-2024.
Цього року Погачар підходить до Страде Б’янке уже з 7 гоночними днями в активі – наприкінці лютого він впевнено виграв Тур ОАЕ. Важко сказати, що, окрім форс-мажору, може завадити капітану UAE Emirates втретє відсвяткувати перемогу на вилицях Сієни. У стартлисті "Білих доріг" цього року відсутні Матьє Ван дер Пул, Ремко Евенепул і Воут Ван Арт – гонщики, які першими спадають на думку, коли задаєшся запитанням "Хто може обіграти Погачара на топовій одноденці?".
Ключовим помічником Тадея буде Тім Велленс, який і сам може поборотися за високе місце. Бельгієць замкнув топ-3 на своїй дебютній Страде Б’янке у 2017 році, ще двічі заїжджав у топ-10 і ніколи не фінішував нижче за 13 місце – солідна статистика.
Погачар – не єдиний словенець, який може поборотися за високі місця. У складі Bahrain Victoroius на старт вийде ексчемпіон Мілан – Сан Ремо Матей Мохоріч, який у попередні два роки потрапляв на Страде Б’янке у топ-6. Хороша історія виступів на Білих дорогах і у партнера Мохоріча по команді Пельо Більбао, тим паче, що 35-річний баск саме на пізній стадії своєї кар’єри розкрився як сильний одноденник.
Не списуємо з рахунків і ще одного словенця, Яна Тратніка. Минулого тижня йому не пощастило з проколом колеса на Омлоопі, і захистити свій чемпіонський титул він не зумів. Окрім нього, у складі Red Bull Bora на старт також вийде Тім Ван Дейке, який у минулому сезоні проявив себе як перспективний майстер північних класик. Не списуємо з рахунків іменитого італійця Джанні Москона. Останні декілька років у нього видалися просто жахливими, проте, можливо, зміна команди дозволить Джанні перезавантажити кар’єру. Капітаном Red Bull Bora планувався Максім Ван Гілс, проте за декілька днів до старту він захворів і знявся з гонки.
Дуже сильний склад привезла на Страде Б’янке Lidl Trek. Тут одразу 6 потенційних претендентів на високі місця – і ексчемпіон Мілан – Сан Ремо Яспер Стуйвен, і Андреа Баджолі, і нідерландський ветеран Бауке Моллема. Є у складі колишньої команди Ярослава Поповича і талановите молоде покоління – наприклад, 18-річний данський вундеркінд Альберт Вітен Філіпсен, який непогано розпочав свій перший сезон у професіоналах на Турі Даун Андер. Не забуваємо також про Квінна Сімонса та чеха Матіаса Вачека, який тиждень тому прекрасно проявив себе на Омлоопі.
До числа топ-фаворитів також слід віднести переможця 2023 року Тома Підкока, якому зміна команди у міжсезоння явно пішла на користь. У поточному сезоні на рахунку 25-річного британця вже є дві перемоги на етапах і загальний залік Туру АльУла, а також виграний етап на Вуельті Андалусії. Що стосується колишньої команди Підкока, Ineos Grenadiers, то їхньою головною ставкою буде дворазовий переможець Страде Б’янке, Міхал Квятковскі. Втім, поляк перемагав уже досить давно – у 2014 і 2017 роках.
Небезпечною темною конячкою буде Леннерт Ван Етвелт, який після відходу Максіма Ван Гілса став головною надією Lotto. Alpecin Deceuninck за відсутності Матьє Ван дер Пула та Яспера Філіпсена розраховуватиме на Джанні Вермеєрша, який у минулому сезоні замкнув топ-6 на Париж – Рубе.
Цікавий склад привезла одна з найскромніших команд Світового туру, EF Education EasyPost. Головною ставкою буде Бен Хілі. Якщо ірландець повернеться до своєї форми зразка дворічної давнини – то всім буде непереливки. Як альтернативний варіант можна розглядати досвідченого Міхаеля Вальгрена та навіть зіркового Річарда Карапаса, який розглядає Страде Б’янке як підготовку до Тіррено – Адріатико.
Лідером Groupama FDJ буде віцечемпіон Страде Б’янке 2023 року Валентен Мадуас, хоча не варто забувати і про Давіда Годю, який розпочав сезон із подіуму загального заліку Туру Омана в лютому. Головною ставкою Movistar буде господар змагань, Давіде Формоло, який у 2020 фінішував на Страде Б’янке другим, а в попередні два роки також заїжджав у топ-10.
Далеко не бойовий склад привезла Soudal Quick Step, яка може розраховувати хіба що на Мікеля Ланду. Рельєф Страде Б’янке йому підходить, проте майстром їзди по стеррато він ніколи не був. Капітаном Jayco AlUla буде Філіппо Дзана, який минулого року фінішував у Сієні дев’ятим. За відсутності Воута Ван Арта Visma Lease a Bike робитиме ставку на угорця Аттілу Вальтера, який уже двічі заїжджав на Страде Б’янке у топ-5.
Свою першу велику гонку в складі Tudor Cycling проведе Марк Хірші, який у минулому сезоні UAE Emirates уже почав нагадувати самого себе зразка 2020 року. До Страде Б’янке швейцарець підходить уже з перемогою Классіка Комунітат Валенсіана та потрапляннями у топ-5 на Трофео Кальвія та Фон Дром Классік у поточному сезоні.
XDS Astana у поточному сезоні веде відчайдушну боротьбу за виживання у Світовому турі, будь-які очки для команди Олександра Вінокурова будуть важливими. На Страде Б’янке принести бали можуть італійці – новачок Дієго Уліссі та чинний чемпіон Італії Альберто Беттіоль, який нещодавно фінішував сьомим на Трофео Лайгуелья. Перший непоганий результат для експереможця Туру Фландрії в новій команді.
Виступить на Страде Б’янке і один представник України – Кирило Царенко, чия команда Solution Tech Vini Fantini отримала вайлд-кард також на Мілан – Сан Ремо. Для 24-річного українця це буде дебют на Страде Б’янке та сумарно лише другий гоночний день у поточному сезоні – 5 березня він посів 63 місце на Трофео Лайгуелья. Можна очікувати побачити Кирила у відриві дня, проте навряд чи він претендуватиме на високі місця на фініші.