Рогліч vs Аюсо в Каталонії, перемоги Ван дер Пула та Педерсена. Підсумки тижня у велоспорті
Гонки тижня
28 березня – E3 Saxo Classic (Бельгія)
Зі всієї серії фламандських класик саме E3 Saxo Classic найбільше підходить під статус головної репетиції Туру Фландрії. Тому цю гонку з точки зору підготовки до майбутнього Ронде варто оцінювати максимально серйозно. Втім, цього року не всі топфаворити майбутнього Туру Фландрії вийшли на старт E3 Saxo Classic. Не вистачало, перш за все, Тадея Погачара, який таки вирішив виступити на Париж – Рубе та знявся з E3 Saxo Classic та Гент – Вевельгем, щоби не перенавантажувати свій весняний календар.
Цього року E3 Saxo Classic з самого початку проходила у дуже швидкому темпі. Раннім каталізатором активності став завал на першій половині гонки, в результаті якого пелотон розколовся на дві частини. При чому, в другому шматку опинилися такі гранди, як Матьє Ван дер Пул, Воут Ван Арт і Філіппо Ганна.
Перший уламок пелотону вирішив у джентльменські ігри не гратися, і чекати на групу Ван дер Пула не став, пішовши у високому темпі. У Visma Lease a Bike в першій групі залишився один із двох капітанів, Маттео Йоргенсон, і вони були цілком готові пожертвувати шансами Ван Арта заради того, щоби ізолювати інших грандів, які опинилися в другому шматку основної групи. І подальший хід гонки дав доволі чітку відповідь на запитання про те, чому Visma Lease a Bike була готова жертвувати бельгійцем. У певний момент відставання Ван дер Пула та компанії досягало двох хвилин, проте за 111 км до фінішу два шматки пелотону таки об’єдналися.
Спокій у гонці тривав недовго. Вже за 81 км до фінішу Мадс Педерсен пішов у атаку на Таайєнбергу. Відповісти на неї змогли лише Ганна, Ван дер Пул і, доволі несподівано, Еме Де Гендт і однофамілець ініціатора атаки Каспер Педерсен із Soudal Quick Step. Саме ця п’ятірка і розіграла перемогу в гонці.
Вирішальною, як і зазвичай на E3 Saxo Classic, виявилася зв’язка хеллінгенів Патерберг/Оуде Кваремонт, яка, порівняно із Туром Фландрії, проходиться у зворотному порядку. На Оуде Кваремонт у атаку пішов Ван дер Пул, і відповісти йому не зумів ніхто. Спершу зачепитися за нього намагався Мадс Педерсен, у той час як Ганна одразу перейшов на свій темп.
Після завершення Кваремонта у Ван дер Пула було близько 20 секунд переваги над данцем і 30 – над Ганною. Спершу обидва переслідувачі навіть потроху наближалися до лідера, проте лише до асфальтованого підйому Карнемелькбекстраат. Після нього Матьє остаточно вирішив долю гонки на свою користь, на фініші вигравши у Педерсена 1 хвилину і 5 секунд.
Ганна фінішував третім із відставанням у 2 хвилини і 4 секунди: найбільший розрив між першим і 3 місцем на E3 Saxo Classic за останні 40 років. Каспера Педерсена і Де Гендта ближче до фінішу наздогнав дует переслідувачів у складі Штефана Кюнга та Яспера Стуйвена. Проте Педерсен зумів зберегти достатньо свіжості в ногах і виграв спринт за четверте місце.
Ну а Ван дер Пул показав, що до Туру Фландрії він готовий прекрасно, хоч виграв E3 Saxo Classic за відсутності свого головного суперника, Тадея Погачара. Лідер Alpecin Deceuninck став першим в історії гонщиком, який виграв E3 Saxo Classic у статусі свіжоспеченого чемпіона Мілан – Сан Ремо.
Що стосується шансів на Турі Фландрії, то прикмети також говорять на користь Матьє. Його переможне соло розпочалося за 39 км до фінішу. А всі гонщики, які вигравали E3 Saxo Classic сольною атакою більш ніж за 20 км до фінішу, в тому ж сезоні ставали переможцями і головної гонки Фландрії.
Що стосується Педерсена, то він видав дуже сильний виступ і частково реабілітувався за невдачу на Мілан – Сан Ремо. На Турі Фландрії ексчемпіон світу буде явним претендентом на призові місця, проте боротися з Ван дер Пулом буде складно. Втім, на Париж – Рубе його шанси на перемогу все одно вищі.
Те саме можна сказати і про Філіппо Ганну, який ще ніколи не був настільки сильним на фламандських класиках. Реакція самого Ганни на такий вдалий виступ на E3 Saxo Classic вже є: він змінив свої плани та вирішив виступити на Турі Фландрії.
Ну а Воут Ван Арт відверто розчарував. Він не те що не зумів відповісти на атаку Педерсена на Тайєнбергу, а й опинився у третій групі, в підсумку фінішувавши лише 15-м. Безумовно, можна списати таку невдачу зіркового бельгійця на те, що він зовсім недавно повернувся із висотного тренувального збору. Проте такий виступ на E3 Saxo Classic – симптом тривожний, і ігнорувати його не варто. План "Б" Visma Lease a Bike у вигляді Маттео Йоргенсона також не спрацював – американець фінішував лише дев’ятим. Здається, зараз він готовий до фламандських класик значно гірше, ніж торік.
30 березня – Гент – Вевельгем (Бельгія)
Недільну Гент – Вевельгем Ван дер Пул пропускав, і це дозволило Педерсену повною мірою розгулятися та перемогти в домінуючому стилі. За 72 км до фінішу він атакував на рівнинній ділянці бруківки та зумів перекластися у відрив дня, повторивши те, що на 30 км раніше зробив Віктор Кампенартс.
Вже за 65 км до фінішу гонщик Lidl Trek наздогнав відрив, а ще за 10 км пішов у вирішальну атаку під час передостаннього з трьох проходжень хеллінгена Кеммельберг. Ні Кампенартс, ні хтось із ранніх втікачів не зуміли відповісти на атаку Педерсена – данець поїхав за своєю другою поспіль та сумарно третьою перемогою на Гент – Вевельгем.
Чи була настільки рання атака правильним рішенням? Ні, і Мадс міг за це поплатитися. Позаду нього їхав доволі численний пелотон, і в ньому було достатньо команд із ресурсами для того, щоби наздогнати одинокого лідера гонки. Проте організувати нормальну роботу з переслідування в основній групі так і не вдалося.
Чому? Тому що більшість команд, які мали достатньо ресурсів для того, щоби наздогнати данця, не мали мотивації цього робити. В силу різних причин із боротьби за високі місця вибули одразу декілька сильних спринтерів – перш за все, Олав Коой і Арно Де Лі. Відповідно, їхні команди, Visma Lease a Bike і Lotto, втратили будь-яку мотивацію наздоганяти Педерсена.
Коой на одному з секторів бруківки впав і зламав ключицю. Сезон весняних класик для нього завершений, і тепер під питанням навіть участь нідерландця в Джиро д’Італія. Запасного варіанту в вигляді Воута Ван Арта у Visma Lease a Bike на Гент – Вевельгем не було – бельгієць гонку пропускав.
Що стосується Де Лі, то він зійшов із гонки на більш ранній стадії, при чому, без якихось об’єктивних на те причин на кшталт падінь і травм: просто погане самопочуття, яке переслідує чемпіона Бельгії ось уже місяць. Причин цих проблем Де Лі лікарі Lotto з’ясувати не могли, проте ситуація минулого року повторюється: тоді Арно пропустив майже всю весну через хворобу Лайма. Lotto вже оголосили про те, що Де Лі бере паузу в гонках, він пропустить Дварс доор Фландерен і Тур Фландрії.
Ще одним гонщиком, який міг би створити чимало проблем Педерсену, був Яспер Філіпсен, який за відсутності Ван дер Пула був одноосібним капітаном Alpecin Deceuninck. Проте він у момент атаки данця отримав прокол і не зміг кинути виклик гонщику Lidl Trek. Замінивши колесо, Яспер зумів наздогнати пелотон і навіть намагався атакувати під час останнього проходження Кеммельберга за 33 км до фінішу.
Після цього саме Alpecin Deceuninck найактивніше переслідували Педерсена, проте їхніх зусиль виявилося замало. А на фінішній прямій у Філіпсена виникли проблеми з вибором позиції, і за високий результат бельгієць поборотися не зміг.
Ще однією топкомандою, яка мала би бути зацікавлена в переслідуванні Педерсена, була Soudal Quick Step, яка сподівалася на Тіма Мерліра. Проте вони включалися в погоню не надто активно. Після фінішу Філіпсен розкритикував їх за те, що вони змирилися з поразкою та боролися лише за друге місце. Був у пелотоні ще один топспринтер, Джонатан Мілан, проте він – партнер Педерсена по Lidl Trek, і ця команда, звісно ж, не стала би працювати проти свого ж гонщика.
В підсумку саме Мерлір і Мілан зарубалися за друге місце з пеолотону, і з невеликою перевагою швидшим виявився чинний чемпіон Європи. Четвертим фінішував Александер Крістофф, який навіть у 37-річному віці зберігає хороший спринт на фоні втоми наприкінці важких одноденних гонок. Тішить хороший стан Мерліра, який 26 березня дуже неприємно впав на Класиці Брюгге – Де Панне. Спершу здавалося, що те падіння може мати значно серйозніші наслідки.
Ну а Педерсен здобув найбільш вражаючу перемогу на Гент – Вевельгем за останні 30 років. За цей відрізок на Гент – Вевельгем було лише чотири сольних перемоги, проте жодна із тих сольних атак не була проведена раніше, ніж за 6,2 км до фінішу. Педерсен атакував за 55 км. Мадс продемонстрував свою прекрасну готовність до Туру Фландрії та, навіть більшою мірою, до Париж – Рубе. Остання Педерсену підходить навіть краще, і Гент – Вевельгем через свій рівнинний характер на Париж – Рубе схожий, мабуть, навіть більше, ніж на Тур Фландрії.
24 – 30 березня – Тур Каталонії
Тур Каталонії цього року можна було назвати свого роду репетицією Джиро д’Італія. В статусі двох головних фаворитів на іспанську гонку приїхали Прімож Рогліч і Хуан Аюсо. Цей же дует вважаться і головними фаворитами травневої Джиро д’Італія.
Прогнози експертів виправдалися, і перемогу на Турі Каталонії розіграв саме цей дует. Тривалий час Рогліч і Аюсо здавалися абсолютно рівними суперниками. Перший гірський етап до Ла Моліни гонщик UAE Emirates виграв у Рогліча у фінішному спринті, наступного дня словенець взяв реванш на Монсерраті.
Долю загального заліку мав вирішити гірський шостий етап до Керальта. Проте через складні погодні умови всі плани та прогнози пішли шкереберть. На Каталонію обрушилися сильні вітри, і маршрут етапу довелося повністю перекроїти, хоча існувала навіть загроза повного скасування. З вирішальної гірської битви етап перетворився на 120-кілометрову рівнинну прогулянку, з якої лише останні 25 км пройшли в змагальному режимі.
Таке обрізання шостого етапу було явно не на руку Роглічу, який ішов другим у загальному заліку із відставанням від Аюсо всього в одну секунду. Завершував Тур Каталонії традиційний кільцевий етап по Барселоні з шестиразовим доланням підйому Альт де Монжуїк – 2,5 км з середнім градієнтом у 4,4%.
Враховуючи, наскільки рівними за силою виглядали Рогліч і Аюсо в попередні дні, здавалося, що словенцеві потрібно буде докласти надзусиль, щоби втекти він свого суперника, або ж сподіватися виграти фінішний спринт і боніфікаційні секунди.
Проте розв’язка виявилася несподівано банальною. Рогліч пішов у атаку за 20 км до фінішу, і на диво легко втік від Аюсо та решти суперників. Іспанець, таке враження, був у кризі, хоча в цілому він гонщик більш темповий, і такі короткі, інтенсивні підйоми підходять йому не дуже добре. Капітан Red Bull Bora скористався цим сповна.
Попри ранню атаку, не можна сказати, що Рогліч розчавив своїх суперників. Він втік від пелотону, проте його перевага не почала рости немов на дріжджах, як це часто буває, наприклад із Тадеєм Погачаром. Рогліч постійно висів у 20 – 30 секундах перед пелотоном, проте дотримав цю перевагу та виграв як етап, так і загальний залік.
Прімож, якого протягом кар’єри безліч разів звинувачували в занадто захисній манері їзди, у потрібний момент знайшов у собі сміливість піти в доволі ранню атаку. Лише одного разу в своїй кар’єрі Рогліч перемагав більш ранньою сольною атакою. Було це на 17 етапі Тур де Франс-2017, коли словенець атакував із відриву за 34,4 км до фінішу в Серр Шевальє. Щоправда, 28 із тих 34 км – це був спуск із легендарного перевалу Коль ду Галіб’є.
16-та перемога Рогліча в загальному заліку багатоденок Світового туру – за цим показником він вийшов на третє місце в історії. Попереду лише такі легенди як Едді Меркс і Жак Анкетіль із 18 і 17 перемогами відповідно: у Пріможа є шанси вийти в лідери вже цього року.
Дуже важлива перемога для словенця в контексті можливої дуелі з Аюсо на Джиро. Якщо на травневих італійських дорогах вони знову виявляться рівними за силою у великих горах – то Рогліч може знову спробувати вирішити долю гонки на свою користь на таких горбистих етапах, як до Монжуїка. Тим більше, що на Джиро такого роду етапів завжди достатньо.
Компанію на подіумі загального заліку двом дуелянтам склав Енрік Мас. Побачивши проблеми Аюсо на заключному етапі, капітан Movistar і сам намагався атакувати під час передостаннього проходження Монжуїка, проте відірватися від пелотона так і не зміг – не вистачило різкості. Його партнер по команді Найро Кінтана, навпаки, в Барселоні почувався погано та фінішував у третій групі, відступивши в загальному заліку з 12 місця на 19-те.
Четвертим у загальному заліку став Мікель Ланда, який програв Масу всього 1 секунду. На етапі до Ла Моліни гонщик Soudal Quick Step навіть намагався кинути виклик Роглічу з Аюсо, фінішувавши третім із 2-секундним відставанням і такою ж перевагою над групою Маса. В боротьбі за третє місце вирішальними стали 4 секунди боніфікації, які Енрік взяв завдяки третьому місцю на четвертому етапі. Коли долю призового місця на такій складній за рельєфом багатоденці вирішують такі дрібниці – це значить, що гонка вийшла дуже закритою та неселективною.
Топ-5 загального заліку замкнув Ленні Мартінес, який, на відміну від Париж – Ніцца, провів гонку дуже пасивно, проте уникнув кризових днів і показав дуже непоганий результат із точки зору генеральної класифікації.
6 і 7 місця в загальному заліку залишилися за двома гонщиками Ineos Grenadiers – Лауренсом Де Плюсом і Еганом Берналем. Безумовно, такий результат у виконанні зіркового колумбійця можна назвати невдачею, проте не будемо забувати, що для Егана це була перша гонка після перелому ключиці. Ветеран Герейнт Томас навіть не намагався йти на загальний залік і навіть працював як розганяючий спринтера Ineos Grenadiers Акселя Лоранса.
Восьмим став Леннерт Ван Етвелт, який на заключному етапі пішов у пізню контратаку разом із Де Плюсом і зумів виграти у пелотону 5 секунд. В цілому гонщик Lotto виглядав на Турі Каталонії дуже непогано та міг би потрапити на подіум загального заліку, якби не прогавив момент утворення ешелонів наприкінці рівнинного п’ятого етапу. У підсумку це вартувало йому 44 секунд.
Було на нинішньому Турі Каталонії чимало зіркових гонщиків, які відверто розчарували. Наприклад, Саймон Єйтс, який став лише дев’ятим у загальному заліку. Поки що йому перехід у Visma Lease a Bike на користь не пішов. Його брат-близнюк Адам у UAE Emirates був вимушений працювати на Аюсо. Втім, у своїй оптимальній формі Адам навіть за такого місця в командній ієрархії міг, наприклад, заїжджати на подіум Тур де Франс.
Розчарував і другий номер Visma Lease a Bike, Сепп Кусс, який втратив усі шанси ще на горбистому першому етапі, де програв 2 хвилини та 35 секунд пелотону. Того ж дня всі шанси втратив і Фелікс Галль. У великих горах австрієць почувався непогано, проте занадто вже вузька у нього спеціалізація.
Продовжує розчаровувати у складі Jayco AlUla Бен О’Коннор. Емануелю Бухманну перехід у Cofidis, схоже, не допоміг перезавантажити кар’єру – німець і надалі виглядає відверто слабко. Триває чорна смуга в кар’єрі Тао Геогеган Харта, який зійшов після першого етапу через проблеми з травленням.
Що стосується боротьби на спринтерських етапах, то вона подарувала багато яскравих і несподіваних подій. Головна несподіванка – те, що Кейден Гроувз, який приїхав на Тур Каталонії в прекрасній формі, після п’ятого місця на Мілан – Сан Ремо, не виграв жодного етапу. Більше того: ще й отримав жовту картку за надто агресивну позиційну боротьбу на другому етапі. Це вже друга жовтка картка для австралійця за останній місяць: першу він отримав 2 березня на Куурне – Брюссель – Куурне. Ще одне попередження протягом 30 днів – і Кейдена відсторонять від гонок на два тижні.
Головним героєм спринтерських етапів Туру Каталонії став Меттью Бреннан, який здобув дві перемоги. Особливо вражаючою була перемога 19-річного британця на першому етапі. В умовах дощу на спуску перед фінішем втекти від пелотону зумів спершу Тібор Дель Гроссо з Alpecin Deceuninck, який пішов у сольну атаку, а потім – Бреннан із Гроувзом.
Гонщик Visma Lease a Bike опинився в максимально тактично невигідній ситуації в боротьбі з двома гонщиками Alpecin Deceuninck. Гроувз, звісно ж, не намагався би наздоганяти свого партнера по команді. Перед Бреннаном з’явилася, здавалося б, loose-loose дилема: якщо не наздоганяти Дель Гроссо – то той виграє етап, якщо включитися в переслідування – то Гроувз відсидиться на колесі та забере спринт за перемогу.
Бреннана це не зупинило: він видав просто неймовірний шматок на останньому кілометрі дистанції, під самий кінець наздогнав Дель Гроссо, і при цьому виграв фінішний спринт у Гроувза з першої позиції. Неймовірна демонстрація чистої сили він 19-річного таланта, який вже претендує на звання одного із головних відкриттів сезону.
Другий етап виграв Ітан Вернон із Israel Premier Tech. Хоча і там Бреннан продемонстрував феноменальну швидкість, проте загубився в позиційній боротьбі та занадто пізно вирвався на оперативний простір. Ще один молодий талант, 22-річний чех Павел Біттнер із Picnic PostNL, двічі фінішував у топ-3, проте так і залишився без перемоги.
Наступний тиждень
2 квітня – Дварс доор Фландерен (Бельгія)
6 квітня – Тур Фландрії (Бельгія)
Головна гонка тижня – безумовно, Тур Фландрії: другий Монумент сезону відбудеться наступної неділі. До цієї гонки читайте на Чемпіоні окреме прев’ю, а в середу відбудеться інша фламандська класика, Дварс доор Фландерен – остання репетиція перед головною гонкою цієї частини календаря. Маршрут Дварс доор Фландерен цього року практично ніяких змін не зазнав: 184 км з Роселаре до Варегема з 11 хеллінгенами та ще декількома непростими асфальтованими пагорбами.
В статусі чинного чемпіона вийде на старт Маттео Йоргенсон, хоча цього року до фламандських класик він готовий значно гірше, ніж у минулому. Втім, американець – далеко не єдина опція для Visma Lease a Bike, яка привезла на гонку справжній дрім-тім – не вистачає лише травмованого Олава Коойя.
Спробує реабілітуватися за попередні невдачі Воут Ван Арт. Якщо його провал на E3 Saxo Classic справді був пов’язаний із недавнім завершенням високогірного збору, то його форма повинна покращуватися щодня. Окрім нього, Visma Lease a Bike також може розраховувати на Тіша Беноота та переможця Дварс доор Фландерен 2021 року, Ділана Ван Барле.
Одним із топ-фаворитів буде Мадс Педерсен, чия перемога на Гент – Вевельгем справді вразила. На випадок не надто селективної гонки та біль-менш масового спринта є Джонатан Мілан, небезпечною темною конячкою буде Яспер Стуйвен.
На спринт розраховуватиме і Soudal Quick Step на чолі з Тімом Мерліром. Запасний варіант для колишньої команди Патріка Лефевра – Каспер Педерсен, який прекрасно проявив себе на E3 Saxo Classic. Також на спринт розраховуватимуть Арно Демар, Александер Крістофф, Біньям Гірмай і Яспер Філіпсен, який за відсутності Матьє Ван дер Пула буде головною ставкою Alpecin Deceuninck.
Як і на початку місяця на Омлоопі, шукатиме можливості для пізньої сольної атаки на рівнині Штефан Кюнг. Тім Велленс за відсутності Тадея Погачара отримає ще один шанс спробувати себе в ролі капітана UAE Emirates. Альтернативним варіантом для команди Мауро Джанетті буде Нільс Політт. Ineos Grenadiers за відсутності Філіппо Ганни робитимуть ставку на Магнуса Шеффілда та Джошуа Тарлінга.
Також можуть поборотися за високі місця Матей Мохоріч, Штефан Біссеггер, Іван Гарсія Кортіна та Джон Дегенкольб. За звичкою записуємо до числа фаворитів переможця Туру Фландрії-2019 Альберто Беттіоль, хоча останні місяців 8 у нього були просто провальними.
Дайджест новин
– Крістоф Лапорт пропустить всю весняну класичну кампанію через проблеми зі здоров’ям. Що саме не так із французом – у Visma Lease a Bike не повідомляють. Говориться лише про те, що терміни повернення Лапорта в гонки невизначені.
– Те, чого всі чекали, таки сталося: Тадей Погачар вперше в кар’єрі виступить на Париж – Рубе. Словенець стане першим чинним чемпіоном Тур де Франс, який виступить на "Північному пеклі" з 1991 року, коли на північ Франції завітав Грег ЛеМонд.
– Рада професійного велоспорту (РСС) ухвалила рішення про те, що у 2025 році в Гран турах візьмуть участь по 23 команди замість 22: по одному додатковому вайлд-карду для команд проконтинентального дивізіону. Організатори Тур де Франс уже опублікували список усіх команд-учасниць гонки.
– У Фабіо Якобсена виявили обмеження кровотоку в клубовій артерії на обох ногах. 2 квітня нідерландський спринтер перенесе операцію, після цього – 6 тижнів без тренувань. Подивимося, чи допоможе це хірургічне втручання гонщику Picnic PostNL подолати глибоку кризу в кар’єрі. Кидається в очі те, що проблема з клубовою артерією останніми роками стала дуже поширеним явищем серед велогонщиків – цей сумний тренд задав іще Фабіо Ару 7 років тому.