Перемоги Погачара та Евенепула на чемпіонаті Європи. Підсумки тижня
Гонки тижня
1 жовтня – чемпіонат Європи-2025, індивідуальна розділка, 24 км
Головним питанням перед розділкою на чемпіонаті Європи був стан Ремко Евенепула: він був єдиним із претендентів на медаль, хто брав участь у надзвичайно важкій груповій гонці чемпіонату світу та мав усього три дні на відновлення та переліт із Африки у Францію. Попри беззаперечний статус бельгійця як найкращого роздільника світу, всі ці обставини змушували сумніватися в його шансах на перемогу.
Проте Евенепул не просто переміг – він декласував усіх суперників. На дистанції в 24 км він навіз усім суперникам, за виключенням срібного призера, Філіппо Ганни, більше хвилини. Та й італієць серйозної боротьби нав’язати Ремко не зумів – 43 секунди відставання. І це на трасі, яка підходила Ганні ідеально: майже столоподібна рівнина та не надто велика дистанція – все як любить Філіппо.
Евенепул став першим гонщиком у історії, кому вдалося одночасно бути чинним олімпійським, світовим, європейським і національним чемпіоном у розділці. Безумовно, тут варто пам’ятати, що в елітній категорії чемпіонати Європи проводяться лише з 2016 року, проте досягнення все одно видатне. Уже зараз Ремко можна вважати одним із найкращих роздільників у історії – а йому всього 25 років!
А ось боротьба за бронзу виявилася надзвичайно напруженою – трьох претендентів на неї розділили всього 2,05 секунди. В підсумку третім сенсаційно став маловідомий данець Ніклас Ларсен, який виступає за скромну континентальну команду BHS – PL Beton Bornholm. Щоправда, на наступний сезон 28-річний спортсмен ще до чемпіонату Європи підписав контракт із Unibet Tietema Rockets, яка входить хоча б не до третього, а до другого дивізіону світового велоспорту, Проконтинентального туру.
Протягом більшої частини дистанції проміжний третій графік демонстрував Джошуа Тарлінг. Проте на останніх кілометрах британець програв не лише Ларсену, а й партнеру по команді Ітану Хейтеру, ставши в підсумку лише п’ятим. Медалі Тарлінга позбавив невеличкий підйом наприкінці дистанції. 1,1 км із середнім градієнтом у 5,2% – здавалося б, нічого серйозного. Проте за такої щільної боротьби за бронзу будь-яка дрібниця може виявитися вирішальною.
Ну а Хейтер своїм четвертим місцем нагадав усім про те, що колись він вважався дуже перспективним гонщиком. Проте розділка – схоже, єдиний компонент, у якому він за останні кілька років не деградував.
Лише восьмим фінішував Штефан Кюнг, якому, здавалося б, такий маршрут підходив чудово. Швейцарець стартував передостаннім і повторив долю Погачара в розділці на чемпіонаті світу – Евенепул його пройшов наскрізь. Інший швейцарець, Штефан Біссеггер, взагалі провалився – 18 місце. Жахливо виступила на домашній гонці збірна Франції: Бруно Армірай і Ремі Каванья посіли лише 9 і 13 місця в підсумку.
Прицільно готувався до розділки Мадс Педерсен, проте він у підсумку показав лише 15-й результат. Через кілька днів данець оголосив про те, що поточний сезон він достроково завершив через хворобу. Імовірно, її симптоми проявлялися вже під час розділки. Останній, 30-й результат показав іменитий нідерландець Ділан Ван Барле. Це наслідок не провального виступу ексчемпіона Париж – Рубе, а доволі неприємного падіння під час гонки.
5 жовтня – чемпіонат Європи-2025, групова гонка
Групова гонка чемпіонату світу за своїм рельєфом дуже нагадувала те, що ми бачили всього тиждень тому на чемпіонаті світу – з тією тільки різницею, що на європейській першості дистанція була на 65 км коротшою – 203 км замість 268. Схожий маршрут призвів до майже ідентичного результату та ходу гонки: переконливою перемогою Тадея Погачара ранньою сольною атакою та впевненим другим місцем Ремко Евенепула.
Якщо на мундіалі в Кігалі словенець атакував за 66 км до фінішу, то на чемпіонаті Європи – за 75. Евенепул знову впевнено фінішував другим, і знову – без реальних шансів на перемогу. Цього разу Ремко обійшовся без двох замін велосипеда та в підсумку програв майже на хвилину менше: 31 секунду замість 1:28. Втім, цифри можуть ввести в оману: Погачар впевнено тримав свого головного суперника на дистанції в більш ніж одну хвилину, і просто збавив темп на останніх кілометрах, коли перемога вже була у нього в кишені.
На відміну від чемпіонату світу в Кігалі, цього разу Евенепул зумів відповісти на першу атаку словенця, проте довго протриматися на колесі у Тадея йому не вдалося. Погачар цілеспрямовано атакував під час останнього проходження підйому Сен Ромен де Лерпс (7 км із середнім градієнтом у 7,2%), оскільки не був впевнений, чи зможе скинути свого суперника на коротшому Валь д’Енфер (1,6 км, 9,7%), який чотири рази долали на останніх 60 км дистанції.
Після того, як Евенепул випав з колеса у Погачара, його спершу наздогнав Поль Сейксас, а потім – і Хуан Аюсо з Крістіаном Скароні. Саме цей квартет і склав групу переслідування, і певний час вона працювала досить ефективно. На спуску з Сен Ромен де Лерпс їм навіть вдалося скоротити відставання від Погачара з 37 секунд до 25.
Проте після цього перевага лідера знову почала зростати. В першу чергу – тому що робота перестала бути злагодженою: реальну допомогу Евенепул отримував лише від Аюсо. Сейксас цілком резонно відмовлявся виходити на зміни, оскільки в наступній групі їхали одразу чотири його партнера по збірній Франції. Схожу мотивацію мав і Скароні: в наступній групі у нього були Джанмарко Гарофолі та Марко Фріго.
Евенепул почав нервувати через неефективну роботу з переслідування, і за 38 км до фінішу пішов у сольну атаку. На той момент його відставання від Погачара становило вже 1 хвилину та 20 секунд. І, як і тижнем раніше на чемпіонаті світу, самотужки відігравати у словенця якісь суттєві шматки часу Ремко не вдавалося – він просто впевнено заїхав на друге місце.
Евенепул наприкінці поточного сезону перебуває в чудовій формі, проте не може нічого зробити з Погачаром. Схоже, такий же сценарій чекає на нас і на суботній Ломбардії, яка в плані складності рельєфу дуже схожа на групові гонки чемпіонатів світу та Європи.
Сам Ремко цього разу навряд чи міг зробити щось більше. А ось до тактики збірної Бельгії запитання були. Бельгійці в середині гонки активно почали форсувати темп у пелотоні та влаштовувати просів, тим самим по суті спрацювавши як грегарі Погачара, чим словенець згодом з радістю скористався. Чому бельгійці не відправили у ранній відрив дня якусь боєздатну одиницю, яка на пізніх стадіях гонки могла би надати реальну допомогу капітану – не зрозуміло.
Справжньою окрасою гонки стала боротьба за бронзу. Аюсо, який найактивніше допомагав Евенепулу переслідувати Погачара, потратив на це занадто багато сил та з боротьби за бронзу випав, у підсумку фінішувавши лише шостим. Результат, майже ідентичний з тим, який показав іспанець тиждень тому на чемпіонаті світу (там він фінішував сьомим) – і це при тому, що на чемпіонаті Європи не було бруківки, яка стала головною проблемою для Хуана в Кігалі.
Третє місце розіграли Сейксас і Скароні. На останньому підйомі італієць відчайдушно намагався закрити всі атаки господаря траси, проте всидіти за Полем так і не зумів. Сейксас після солідного виступу на чемпіонаті світу провів ще більш вражаючу гонку та завоював бронзу в такій солідній компанії на чемпіонаті Європи. І це при тому, що лише 24 вересня він відсвяткував свій 19-й день народження та був наймолодшим учасником недільної гонки.
Француз вкотре довів, що дійсно є головним талантом нового покоління світового велоспорту, і всі ті величезні аванси йому були видані не дарма. Важко згадати ще хоч одного гонщика, який би був настільки сильний у такому ранньому віці – згадуються хіба що Петер Саган чи той же Евенепул.
Обійти Аюсо на останніх кілометрах дистанції зумів Томс Скуїньш, який видав чергову неймовірну гонку за збірну Латвії та знову замкнув топ-5.
Провалили гонку Йонас Вінгегор і Жоау Алмейда, які навіть не зуміли дістатися фінішу. Чергова яскрава ілюстрація тому факту, що навіть на зручному для себе рельєфі топовий багатоденник може провалитися в одноденці, якщо він базово слабкий у форматі одноденних гонок.
Головною надією збірної Данії в підсумку став все той же Маттіас Ск’єлмосе. Втім, цього разу, на відміну від чемпіонату світу, гонщик Lidl Trek у реальній боротьбі за медалі участі не брав, фінішувавши у підсумку сьомим. Жоден інший представник збірної Данії фінішу в підсумку не дістався.
Хоча таке можна сказати не лише про данців. Сумарно фінішу дісталися лише 17 гонщиків. Лише у збірних Франції, Італії та Бельгії фінішу дісталися більше, ніж один спортсмен. Очевидне свідчення тому, що організатори чемпіонату Європи також переборщили зі складністю рельєфу. Все це виглядає особливо безглуздо у комбінації з чемпіонатом світу тижневої давнини та Ломбардією, яка відбудеться наступної суботи. На нас чекає три поспіль топові одноденки з дуже схожим рельєфом і, цілком імовірно, з одним і тим же сценарієм і підсумковим результатом.
Збірна України на чемпіонат Європи приїхала у підсиленому складі порівняно з чемпіонатом світу: на старт вийшов не лише Анатолій Будяк, а і Кирило Царенко. Втім, від цього не змінилося рівно нічого: українці провели абсолютно бліду та пасивну гонку, не відібралися у відрив дня та в підсумку не дісталися фінішу.
Дайджест новин
– Команда Cofidis завершила співпрацю з генеральним менеджером команди Седріком Вассьором. Його місце зайняв Рафаель Жен.
– Visma Lease a Bike Офіційно оголосила про підписання контракту на два роки з 32-річним британцем Овейном Дауллом із EF Education. На нього розраховують як на важливий елемент спринтерського поїзда Меттью Бреннана.
– У 2026 році чемпіонат Європи відбудеться на батьківщині Погачара та Пріможа Рогліча – у словенській Любляні. Першість знову пройде восени – з 3 до 7 жовтня.
– Команді Arkea так і не вдалося знайти спонсора на наступний сезон. Французький проєкт знаходиться за крок від закриття.
– Відбувся один із найбільш несподіваних і, водночас, гучних трансферів міжсезоння: Кіан Уйтдебрукс достроково розірвав контракт із Visma Lease a Bike та перейшов у Movistar. Нагадаємо, два роки тому у Visma Lease a Bike бельгієць перейшов із Bora Hansgrohe, також достроково розірвавши контракт із командою.
– Слідом за Джиро дель Емілія Israel Premier Tech відмовилася від участі й у інших осінніх італійських одноденках – Коппа Берноккі, Тре Валлі Варезіне та Гран П’ємонте. А ось від участі в останньому Монументі сезону, Ломбардії (11 жовтня), команда Сільвена Адамса відмовлятися не збирається. Тому італійським організаторам потрібно буде думати над тим, як убезпечити гонку від пропалестинських мітингувальників.
– Прощальна гонка в кар’єрі Александера Крістоффа, Тур Лангкаві, склалася не так, як він сподівався. Норвежцеві так і не вдалося виграти жодного етапу та подолати позначку в 100 перемог за кар’єру, а на сьомому етапі він ще й зійшов з гонки через падіння.
– Колишній італійський велогонщик Стефано Казагранда (не плутати з Франческо Казагранде) помер у віці 52 років після тривалої боротьби з раком. Професійна кар’єра італійця тривала з 1996 до 2004 року, свого найбільш гучного успіху – перемоги на етапі Париж – Ніцца – спортсмен досягнув у перший же сезон кар’єри.
– Red Bull Bora переманила одразу двох менеджерів Ineos Grenadiers – Закарі Демпстера та Олівера Куксона. Обидва підуть на підвищення. Демпстер стане головою спортивного департаменту, де-факто – другою людиною в проєкті, вище за нього в ієрархії стоятиме лише Ральф Денк. Куксон стане головою гоночного департаменту, тобто керівником усіх спортивних директорів.
Раніше до менеджменту Red Bull Bora вже доєдналися Тоні Галлопен, Клас Лодевік і Свен Ванторенхаут. Масштабні зміни, пов’язані як з підписанням Ремко Евенепула, так і з незадовільними результатами у поточному сезоні.