Рогліч vs Аюсо, дебют Ван Арта. Прев'ю Джиро д'Італія-2025
Уже у п’ятницю, 9 травня, стартує перший Гран тур велосезону – Джиро д’Італія. Перші три етапи гонки пройдуть за межами Апеннінського півострову – в Албанії, до якої "Корса роза" завітає вперше в історії. Старт в Албанії значно ускладнює логістику стартових етапів Джиро, і організатори вирішили цю проблему традиційним чином: гонка розпочнеться на день раніше ніж зазвичай, а після трьох етапів гонщики отримають додатковий день відпочинку для комфортного переїзду в Італію.
Як і кожен із трьох Гран турів, Джиро – гонка особлива. За багато років за італійською супербагатоденкою закріпилося реноме найважчої в плані маршруту. Джиро – найбільш олдскульний із трьох Гран турів. У сучасну епоху в велоспорті чітко прослідковується тенденція відходу від довгих і виснажливих етапів на виживання до більш коротких та інтенсивних форматів.
І Тур де Франс, і Вуельта йдуть у авангарді цих тенденцій, у той час як Джиро продовжує притримуватися концепції велоспорту як виду спорту на супервитривалість. "Тур де Франс – це гонка на швидкість, а Джиро – гонка на виживання" – популярна фраза у велоком’юніті, яка лаконічно і влучно описує відмінність у концепціях двох головних подій світового велоспорту.
Також Джиро, порівняно із Туром, традиційно вважається більш гірською супербагатоденкою з меншим акцентом у бік гонок із роздільним стартом. Хоча в останні 10-15 років у цьому плані багато чого змінилося, і зараз у плані співвідношення гори/розділки Джиро часто навіть збалансованіша, ніж Тур.
Самі гори на Джиро також особливі – вони неймовірно складні. Якщо Тур де Франс – це територія ритмічних, довгих і відносно пологих перевалів зі стабільним, але не захмарним градієнтом, то в Італії величезна кількість суперкрутих підйомів на кшталт Дзонколана чи Мортіроло із середнім ухилом у 10 та більше відсотків – нічого схожого у Франції ви не знайдете. Також організатори Джиро часто ставлять у маршрут захмарно (часто – в буквальному сенсі) високі перевали, включно зі Стельвіо, Гавією і Аньєлло, вершини яких знаходяться на висотах у понад 2700 метрів над рівнем моря.
Італія у більшості людей асоціюється з морем, сонцем і спекою. Проте у травні Апеннінський півострів далеко не завжди відповідає цьому стереотипу. Джиро часто буває прохолодною та дощовою, проте найбільше проблем погода створює на тих самих захмарно високих перевалах, про які йшлося вище.
Навіть наприкінці травня там часто ще лежать багатометрові шари снігу, які доводиться розчищати перед гонкою. Проте в цьому плані далеко не завжди все залежить виключно від організаторів: у травні в італійських Альпах часто випадає навіть свіжий сніг, а температури опускаються нижче 0 градусів. Сучасний погодний протокол забороняє проведення гонок у таких умовах, тому часто організаторам доводиться в останній момент перекроювати маршрут ключових гірських етапів, виключаючи з нього високі перевали.
Важкі погодні умови під час гірських етапів також часто створюють проблеми з телетрансляцією: зображення може підвисати чи навіть взагалі зникати. За це організаторів Джиро часто і різко критикують, хоча варто визнати: організаторам Туру та Вуельти з аналогічними погодними труднощами стикатися не доводиться майже ніколи.
Ще одна традиційна риса Джиро – концентрація найважчих і найважливіших етапів на заключному, третьому тижні. Це легко пояснити з географічної точки зору: організатори хочуть охопити всі частини Італії, в той час як Альпи розташовані на крайній півночі країни. Компенсувати це намагаються з допомогою підступних етапів на першому та другому тижнях – наприклад, включаючи до маршруту ділянки гравійних доріг, які зустрінуться на шляху гонщиків і цього року. Детальніше із маршрутом Джиро д’Італія-2025 Чемпіон уже знайомив своїх читачів у січні, одразу після його презентації.
Історія та факти
– Ідея проведення Джиро д’Італія належить головному спортивному виданню Італії, La Gazzetta dello Sport. Воно також стало засновником двох головних одноденних гонок Італії – Мілан – Сан Ремо та Ломбардії, які входять до п’ятірки Монументів.
За понад сторіччя тісні зв’язки Джиро та La Gazzetta dello Sport нікуди не поділися. Організатором Джиро є холдинг RCS Sport, у який, окрім інших топових італійських велогонок, входить і La Gazzetta dello Sport. Належить RCS Sport італійському бізнесмену Урбано Кайро, власнику футбольного клубу Торіно. Хоча останніми роками все наполегливіший інтерес до холдингу проявляє інвестиційний фонд Саудівської Аравії (PIF), який розглядає гонки RCS Sport як ядро свого проєкту Суперліги світового велоспорту.
– Рожевий був обраний кольором лідерської майки Джиро також не випадково: на сторінках саме такого кольору протягом усієї своєї історії виходить La Gazzetta dello Sport. Саме завдяки цьому Джиро отримала прізвисько "Корса роза", у перекладі з італійської – "рожева гонка".
– Переможцеві Джиро вручається знаменитий Trofeo senza fine (у перекладі з італійської – безкінечний трофей): золота спіраль, на якій вигравірувані імена всіх чемпіонів гонки.
– Вперше Джиро була проведена у 1909 році. Після цього гонка не проводилася лише у роки Першої та Другої світових війн. У 2025 році гонка відбудеться у 108-й раз у історії. Першим переможцем Джиро став Луїджі Ганна. У зірки сучасного велоспорту Філіппо Ганни ніяких родинних зв’язків із тріумфатором першої Джиро знайти не вдалося.
– У перші 5 років існування "Корса роза" тріумфатор визначався не за сумою часу, витраченого на подолання усіх етапів, а за спеціальною очковою системою. У 1912 році на Джиро взагалі не було особистого заліку, тільки командний, який виграв колектив Atala.
– Починаючи з 1914 року Джиро перейшла на звичний формат, згідно з яким загальний залік виграє гонщик, який витратив найменшу суму часу на подолання усіх етапів гонки. І Джиро-1914 стала, напевно, найважчою та найбільш селективною в історії. Переможець, Альфонсо Кальцонарі, виграв у найближчого переслідувача, П’єріно Альбіні, 1 годину, 57 хвилин і 26 секунд – найбільший розрив між першим і другим місцем у історії Джиро.
Про те, що "Корса роза" 1914 року була найважчою в історії, говорять й інші факти. Саме те видання Джиро стало найповільнішим у історії за середньою швидкістю – 23,437 км/год. До фінішу дісталися всього 8 гонщиків – антирекорд італійської супербагатоденки.
– Рекорд за кількістю перемог у загальному заліку Джиро ділять три гонщики, які вигравали "Корса роза" по 5 разів. Це Альфредо Бінда (перемагав у 1925, 1927, 1928, 1929 і 1933 роках), Фаусто Коппі (1940, 1947, 1949, 1952, 1953) та Едді Меркс (1968, 1970, 1972, 1973, 1974).
У 1927 році Бінда виграв рекордні 12 етапів у рамках однієї Джиро із 15 можливих. Тривалий час Альфредо втримував рекорд за кількістю перемог на етапах (41) та кількістю днів у рожевій майці лідера – 65. Останній рекорд у нього відібрав Меркс: 77 днів у лідерському вбранні – досягнення, яке ніхто не може побити і досі.
Рекорд Бінди за кількістю виграних етапів протримався ще довше – до 2003 року, коли його досягнення перевершив легендарний спринтер Маріо Чіполліні. Зі своїми 42 перемогами "Король лев" і досі залишається рекордсменом Джиро.
– Фаусто Коппі вигравав гонку 5 разів, проте цілком міг би стати одноосібним рекордсменом Джиро. Легендарному "Il Campionissimo" не пощастило: розквіт його кар’єри прийшовся на роки Другої світової війни, коли ні Джиро, ні інші топові велогонки не проводилися. Втім, Коппі досі залишається рекордсменом за часовою відстанню між першою та останньою перемогами в Джиро – 13 років. Також Коппі залишається наймолодшим переможцем Джиро в історії – на момент його дебютного успіху зразка 1940 року Фаусто було всього 20 років і 158 днів.
– Найстаршим переможцем Джиро залишається Фьоренцо Маньї, який переміг у 1955 році у віці 34 років і 180 днів. Маньї належить і ще один рекорд Джиро: у 1948 році він виграв гонку із мінімальною перевагою в загальному заліку – всього 11 секунд над Еціо Чеккі.
– Найчастіше Джиро д’Італія вигравали господарі, італійці – 69 раз. Проте остання перемога Італії в загальному заліку Джиро вже досить давня – її у 2016 році здобув великий Вінченцо Нібалі. 7 перемог на рахунку представників Бельгії, 6 – у французів.
– Рекордсменом зі кількістю подіумів у загальному заліку Джиро є Феліче Джимонді – 9. Із цих дев’яти випадків тричі (1967, 1969 і 1979 роках) "Фенікс" підіймався на верхню сходинку п’єдесталу пошану. Джимонді цілком міг виграти Джиро більше ніж три рази, проте йому не пощастило бути сучасником неперевершеного Едді Меркса.
– Рекордсменом за кількістю перемог у гірському заліку є легендарний Джино Барталі – 7 разів.
– Рекорд за кількістю перемог у очковому (який також прийнято називати спринтерським) заліку Джиро ділять два гонщики – Франческо Мозер і Джузеппе Саронні, які вигравали цю класифікацію по чотири рази. Що цікаво, вони були сучасниками та принциповими суперниками: їхні дуелі були справжньою прикрасою Джиро на рубежі 1970-х і 1980-х років.
Український слід
Джиро д’Італія – найуспішніший Гран тур для українських велогонщиків. На початку 2000-х років на "Корса роза" виблискували Сергій Гончар і Ярослав Попович. Гончар за кар’єру сумарно здобув 5 перемог на етапах Джиро (усі – в гонках із роздільним стартом) та 8 разів фінішував у топ-10 загального заліку, зокрема – на другому місці в 2004 році, коли піднявся на подіум разом із двома зірковими гонщиками Saeco – Дам’яно Кунего та Джильберто Сімоні. У 1998 і 2006 роках Гончар сумарно провів чотири дні у рожевій майці загального заліку.
Ярослав Попович піднявся на подіум Джиро роком раніше – у 2003, коли фінішував третім позаду того ж Сімоні та чемпіона Джиро 2000 року Стефано Гардзеллі. Попович етапів на Джиро не вигравав, проте у 2004 році, коли замкнув топ-5 загального заліку, провів три дні у рожевій майці лідера.
Сумарно представники України здобули 9 перемог на етапах Джиро, за цим показником наша держава посідає 17 місце в історії "Корса роза". 2 перемоги у 1995 і 1996 роках здобув Сергій Ушаков, ще по одній – Олександр Гонченков і Володимир Пульніков.
Пульніков сумарно за кар’єру здобув три перемоги на етапах Джиро, проте перші дві – ще у 1990 і 1991 роках, коли виступав під прапором СРСР. В якості громадянина Радянського союзу у 1989 і 1990 роках він двічі ставав володарем білої майки найкращого молодого гонщика Джиро, а в 1990 році зупинився за крок від подіуму загального заліку – четверте місце. В якості громадянина України, окрім перемоги на етапі Джиро-1994, він також відзначився сьомим місцем у загальному заліку в 1993 році.
Дійові особи
Дуелянти
На цьогорічній Джиро більшість фахівців очікують побачити дуель між Пріможем Роглічем і Хуаном Аюсо. Словенець повертається на "Корса роза" після тріумфу в 2023 році, та хоче повторити свій успіх дворічної давнини – тепер уже у складі Red Bull Bora. І шанси на це у Рогліча доволі непогані: у березні першу, репетиційну дуель у Аюсо на Турі Каталонії він виграв.
У розпорядженні у Рогліча буде дуже сильна команда. Тут вам і віцечемпіон минулорічної Джиро Дані Мартінес, і переможець "Корса роза" 2022 року Джей Хіндлі, і місцевий талант Джуліо Пелліццаррі. При цьому, Хіндлі у недавньому інтерв’ю вже повідомив про те, що їде на Джиро виключно як помічник Рогліча, без будь-яких особистих амбіцій.
Не факт, що цим словам варто вірити, проте ніхто не сумнівається у тому, що Red Bull Bora ставить, перш за все, саме на Рогліча. Хоча би тому, що він – один із небагатьох гонщиків австро-німецької команди, який у поточному сезоні не розчаровує, чого не скажеш про тих же Хіндлі чи Мартінеса. Цілком можливо, що вони готували себе до піку форми саме на Джиро. Звичайно, таке точкове виведення на пік форми більш характерне для капітанів команд, проте всі ми прекрасно розуміємо, що Хіндлі та Мартінес – не звичайні грегарі.
Що стосується маршруту Джиро, то він дасть Роглічу можливість рано захопити лідерство в загальному заліку завдяки розділкам і боніфікаційним секундам на горбистих етапах перших двох тижнів. 35-річний словенець зможе вести гонку в своєму улюбленому стилі – від оборони. Проте концентрація більшості ключових гірських етапів на третьому тижні точно не на руку Роглічу, в якого завжди були певні проблеми з відновленням. Добре що хоч розділки під кінець третього тижня немає – попри звитягу у битві з Герейнтом Томасом на Монте Луссарі в 2023 році, з розділками в останні дні Гран турів у капітана Red Bull Bora стосунки не надто хороші.
Зручне розташування обох індивідуальних гонок у календарі, величезний клас і досвід Рогліча як багатоденника – все це робить його фаворитом №1. Проте рецепти перемоги над Пріможем на Гран турах очевидні та усім відомі – питання лише в тому, чи зможе Аюсо чи хтось інший скористатися слабкими сторонами словенця. А, можливо, цього і не доведеться роботи – Прімож уже багато разів втрачав усі шанси на Гран турах через падіння та сходи.
Для Аюсо Джиро-2025 буде дебютною в кар’єрі. Враховуючи наявність у складі UAE Emirates на Тур де Франс і Вуельту Тадея Погачара, рішення відправити іспанця на Джиро було очевидним і логічним. Проте, враховуючи те, що Хуан не дуже любить прохолодну погоду, ця затія цілком може виявитися провальною.
Іспанський талант класно розпочав цей сезон – перемога в Тіррено – Адріатико та друге місце на Турі Каталонії. Проте такі досягнення навіть на топових тижневих багатоденках зовсім не гарантують успіхи на Гран турах – фанати Аюсо наочно могли переконатися в цьому минулого року.
Для Аюсо цьогорічна Джиро стане певного роду моментом істини у кар’єрі. На момент своєї появи у дорослому велоспорті іспанець вважався точно не меншим талантом, ніж Погачар у часи свого дебюту, і сам Хуан позиціонує себе як альфа-самець із цілями стати гонщиком №1 у світі. Холодна війна зі своїм словенським партнером по команді, відвертий саботаж тих гонок, де від Аюсо вимагають працювати на Погачара – все це створило іспанцеві репутацію одного із найтоксичніших велогонщиків у сучасному пелотоні.
Амбіції у Хуана максимальні, проте пора нарешті почати доводити на практиці їхню обгрунтованість. І майбутня Джиро може стати водорозділом у кар’єрі іспанця, після якого стане зрозуміло, в якому напрямку розвиватиметься його спортивне життя. Безумовно, навіть в разі невдачі ніхто не поставить на Аюсо хрест, проте його репутація як гонщика точно буде підмочена.
Невдачею ж можна буде вважати будь-який результат, нижчий за топ-3 загального заліку. Враховуючи амбітність Аюсо, просто потраплянням на подіум він навряд чи буде задоволений: його мета – рожева майка. Для цього потрібно якомога менше програвати Роглічу боніфікаціями на горбистих етапах перших двох тижнів і бажано обігрувати його в розділках, після чого дотискати в горах на третьому тижні.
З останнім можуть виникнути проблеми. Все ж, з моменту появи у професійному велоспорті Аюсо дуже помітно додав у розділці, а ось як гірник – топчеться на місці, чергуючи хороші перфоманси з доволі посередніми. А такого для перемоги на Джиро буде замало.
Альтернативою Аюсо в складі UAE Emirates буде Адам Єйтс, який уже доводив, що здатен заїжджати на подіум Гран турів навіть у статусі другого номера команди. Якщо ж у Аюсо щось піде не так, то можна помріяти і про рожеву майку: після переходу в UAE Emirates британець довів, що потенціал вигравати Гран тури у нього є.
Також серед топових гірських грегарі з претензіями на особисті амбіції у складі UAE Emirates варто виділити Брендона МакНалті, Джея Вайна та мексиканського вундеркінда Ісаака Дель Торо, для якого другий сезон у професіоналах поки що виходить значно слабкішим, ніж дебютний.
Інші претенденти
Хто може кинути виклик двом дуелянтам і їхнім суперкомандам? Перш за все, Bahrain Victorious на чолі з головною надією Італії, Антоніо Тібері. Минулого року він фінішував у загальному заліку п’ятим, і тепер хоче зробити крок вперед – принаймні, на подіум. Чи здатен Антоніо це зробити? Сказати важко, враховуючи, що з генеральної репетиції Джиро, Туру Альп, він рано зійшов через отруєння. Втім, дві розділки, відносна простота розв’язок більшості гірських етапів точно будуть на руку Тібері. Окрім Антоніо, претендувати на високі місця у загальному заліку можуть два ветерани – баск Пельо Більбао та віцечемпіон Джиро 2021 року Дам’яно Карузо.
Продовжуючи тему італійських надій, варто виділити Джуліо Чікконе, який підходить до Джиро в прекрасній формі: перемога на етапі та четверте місце в загальному заліку Туру Альп, звання віцечемпіона Льєж – Бастонь – Льєж. Так, за своїм психотипом імпульсивний Чікконе не зовсім генеральщик, проте він дуже старається ним стати. І якщо не зараз, коли форма така класна, то коли? Наявність великої кількості горбистих етапів панчеру з Lidl Trek точно на руку, а ось дві розділки можуть стати суттєвим бар’єром на шляху до топ-5 загального заліку.
Також не слід забувати про Лоренцо Фортунато. Гонщик XDS Astana – один із небагатьох претендентів на загальний залік Джиро, хто виступив на Турі Романдії, при чому, виступив успішно. Йому дві розділки також можуть створити багато проблем у загальному заліку – із індивідуальними гонками у Лоренцо колосальні проблеми.
Втім, цілком імовірно, що Фортунато на загальний залік Джиро не піде, свідомо переключившись на боротьбу за окремі етапи та майку гірського короля. XDS Astana наразі веде відчайдушну боротьбу за виживання у Світовому турі. Кожне очко – на вагу золота, а в полюванні за окремими етапами балів можна назбирати значно більше, ніж за гіпотетичне місце наприкінці топ-10 загального заліку.
Також італійці будуть сподіватися на прогрес молодого таланта Давіде Піганцолі з проконтинентальної Polti Kometa та Філіппо Дзани, який минулого року на Джиро зупинився за крок від потрапляння у топ-10 загального заліку. Альтернативою Дзані в складі Jayco AlUla буде Люк Плапп, хоча є великі побоювання стосовно того, що найкраща форма 24-річного австралійця знову залишилася на ранній стадії сезону.
Visma Lease a Bike на Джиро розраховуватиме на брата-близнюка Адама, Саймона Єйтса. Хоча йому перехід у нідерландський колектив поки що не допоміг вийти на якісно новий рівень у кар’єрі. Двома ключовими помічниками британця з претензіями на особисті амбіції в загальному заліку будуть два нідерландці – Стівен Круйсвейк і третій призер Джиро-2020 Вілко Келдерман.
Капітаном Ineos Grenadiers буде Таймен Аренсман, який у квітні став другим на генеральній репетиції Джиро, Турі Альп. У якості запасного варіанту – чемпіон Джиро 2021 року Еган Берналь, який вкотре намагається перезавантажити свою кар’єру після низки важких травм.
Випередити Аренсмана на Турі Альп доволі несподівано зумів Майкл Сторер, який видав просто феноменальну гонку. Австралійський гонщик Tudor Cycling знаходиться у найкращій формі свого життя, і якщо він не вийшов на пік занадто рано – то може стати дуже небезпечною темною конячкою на Джиро.
Явним претендентом на подіум можна вважати Мікеля Ланду. Рівень, який продемонстрував баск на минулорічному Тур де Франс, працюючи на Ремко Евенепула, дозволяє помріяти навіть про боротьбу за рожеву майку – хоча, звісно, дві розділки стануть серйозною перешкодою.
Після трирічної перерви повертається на Джиро сенсаційний переможець гонки 2019 року Річард Карапас. Хоча після переходу в EF Education EasyPost його здібності як генеральщика викликають чимало сумнівів. Можуть здивувати у складі EF Education EasyPost експризер Вуельти Х’ю Карті та німець Георг Штайнхаузер, який минулого року виграв один із ключових гірських етапів Джиро до Пассо Брокон. Хоча ні британець, ні німець у поточному сезоні не вражають.
Явним претендентом на топ-6 виглядає відкриття минулого сезону Дерек Джі. Цього року гонщик Israel Premier Tech не просто довів невипадковість своїх торішніх успіхів, а й зробив крок вперед у результатах. До Джиро 27-річний канадець підходить із трьома багатоденками в сезоні на плечима: перемога в Гран Каміньо, четверте місце на Тіррено – Адріатико та третє – на Турі Альп. Ключовим гірським доместіком Джі буде Ян Хірт, який у оптимальній формі й сам може претендувати на місце в топ-10 генеральної класифікації та перемоги на гірських етапах.
Для Ромена Барде Джиро-2025 стане прощальним Гран туром: 34-річний француз завершить кар’єру в червні на Критеріумі Дофіне. Барде точно захоче пошуміти на прощання, хоча не виключено, що це виллється у полювання за окремими етапами та майкою гірського короля, а не в боротьбу за високі місця в загальному заліку. Його співвітчизник Давід Годю в 2025 році дебютує на Джиро д’Італія, і 28-річному французу під силу поборотися за топ-5 загального заліку. Капітан Groupama FDJ перед Джиро вирішив проїхати Тур Романдії, і виглядав там відверто слабко. Хоча, цілком імовірно, Годю свідомо беріг сили, просто скочуючись у змагальний ритм перед "Корса роза".
Чергову спробу піти на загальний залік Гран Туру на Джиро зробить Том Підкок, хоча ризикну спрогнозувати, що завершиться все тим же, що і попередні спроби: раннє фіаско в генеральній класифікації та перехід на боротьбу за окремі етапи. Капітаном Movistar буде Ейнер Рубіо, який минулого року на Джиро став сьомим. Також у складі команди Еусебіо Унсуе вийде на старт чемпіон Джиро-2014 Найро Кінтана, хоча у шанси колумбійського ветерана на щось серйозне в загальному заліку не віриться зовсім.
Спринтери
Цього року спринтерський склад на Джиро суттєво слабкіший, ніж торік. Головним фаворитом спринтерських етапів буде Олав Коой. Окрім нього, у складі Visma Lease a Bike присутній і зірковий Воут Ван Арт, який у 30-річному віці дебютує на Джиро. Праймовий Ван Арт також претендував би на перемоги на спринтерських етапах, проте низка важких травм помітно вдарила по бельгійцеві, при чому, перш за все, саме по його спринтерській різкості.
Тому Воут, найімовірніше, займатиметься полюванням на окремі етапи зі складнощами рельєфу. Найкращим шансом на перемогу для Ван Арта буде 9 етап, на якому на гонщиків чекатимуть ділянки білих гравійних доріг Тоскани. Зазначимо, що за тиждень до старту Джиро Воут перехворів, тому на стартових етапах, імовірно, буде готовий не оптимально. Ранній день відпочинку буде на руку бельгійцеві.
Одним із головних суперників Коойя в спринтах буде Кейден Гроувз, який у попередні два роки сумарно виграв 7 етапів на Вуельті. На більш конкурентному спринтерському полі Джиро австралієць також уже вигравав – на його рахунку одна перемога на етапі в 2023 році. Цієї весни Гроувз несподівано розкрився і як сильний одноденник, замкнувши топ-5 на Мілан – Сан Ремо.
Небезпечним суперником для Коойя може стати і Мадс Педерсен. Хоча ексчемпіон світу цього сезону помітно додав у вмінні терпіти рельєф, що негативним чином позначилося на його спринтерських характеристиках. Тому головні шанси гонщика Lidl Trek будуть не на столоподібних етапах.
Сем Беннетт свого часу був одним із найкращих спринтерів світу, проте зараз його кар’єра знаходиться на спаді. В останні роки 34-річний ірландець із Decathlon Ag2r перемагає регулярно, проте робить це на гонках другого-третього ешелонів. На рівні Світового туру Беннетт не перемагав з часів Вуельти-2022. Перервати цю невдалу серію на нинішній Джиро ірландцеві буде непросто.
Дуже цікаво буде поспостерігати за дебютантом Гран Турів Полем Маньє. 21-річний француз із Soudal Quick Step став одним із відкриттів стартового відрізку нинішнього сезону, і тепер повинен доводити невипадковість своїх успіхів зразка лютого-березня.
Мисливці за етапами
На цьому список претендентів на перемоги на окремих етапах не обмежується. Проте далеко не всі, кого можна віднести до цієї категорії, є спринтерами. Андреа Вендраме із Decathlon Ag2r володіє дуже пристойним фінішем на етапах із непростим рельєфом, що уже довів перемогою на етапі Тіррено – Адріатико в березні. На нинішній Джиро у Вендраме в розпорядженні буде достатньо підходящих етапів, щоби повторити такий успіх.
Одразу декількох мисливців за окремим етапами привезла XDS Astana, яка продовжує всіма можливими способами збирати необхідні рейтингові очки для збереження прописки у Світовому турі на наступний трирічний цикл. Головними надіями команди Олександра Вінокурова на Джиро, окрім генеральщика Лоренцо Фортунато, будуть 8-разовий переможець етапів Джиро Дієго Уліссі та зірковий ветеран Воут Пулс, який наприкінці квітня виграв гірський етап на Турі Туреччини. Також не варто списувати з рахунків віцечемпіона Ломбардії-2021 Фаусто Маснаду.
Tudor Cycling, яка отримала вайлдкард на Джиро, привезла одну зі своїх двох головних зірок – Марка Хірші. Хоча швейцарець в останні декілька місяців не схожий на гонщика, здатного боротися за перемоги на етапах Джиро. Одним із головних фаворитів обох розділок буде британець Джошуа Тарлінг із Ineos Grenadiers.