Погачар поставив масний знак оклику в неймовірному сезоні-2024. Підсумки тижня у велоспорті

Гонки тижня

14 жовтня – Ломбардія (Італія)

Останньою по-справжньому великою гонку сезону, за традицією, була Ломбардія. Втім, сказати, що на останній Монумент сезону всі чекали із нетерпінням, не можна – аж занадто очевидного фаворита мала "Класика опалого листя". Йдеться, звісно, про Тадея Погачара, який вигравав цю гонку у попередні три роки, і було важко уявити, що може зупинити словенця на шляху до четвертої перемоги поспіль і повторення рекорду Фаусто Коппі.

І у підсумку сенсації не сталося. Більше того, навіть атакував Погачар рівно там, де від нього всі цього і чекали – на підйомі на Кольма ді Сормано за 48 км до фінішу. Атака Тадея саме тут читалася: у зв’язку з відсутністю в маршруті Чівільо, після Сормано на гонщиків чекав лише один пагорб – короткий і не захмарно крутий Сан Фермо делла Батталья перед фінішем у Комо. І, знаходячись у такій феноменальній формі, як капітан UAE Emirates, було б занадто ризиковано доводити справу до вияснення стосунків на ньому.

Погачар атакував на Сормано, і зразу ж відправив своїх суперників у нокаут. За великим рахунком, на ривок словенця ніхто навіть не намагався відповісти – у нинішньому сезоні ми уже неодноразово переконувались у тому, що це контрпродуктивно і може завершитись навіть сходом з дистанції. За перший же кілометр атаки Тадей кинув групі переслідувачів на чолі з Ремко Евенепулом 25 секунд – неймовірно.

Втім, це був тільки початок. Після завершення спуску з Сормано перевага Погачара над бельгійцем сягала приблизно 1 хвилини і 10 секунд. Попереду на обох чекала в основному рівнина – здавалося б, територія Евенепула. Ні, безумовно, ніхто при здоровому глузді не думав про те, що капітан Soudal Quick Step міг би наздогнати словенця, проте, здавалося, Ремко було під силу принаймні не програти непристойно багато. Але і цього не вийшло – на фініші його відставання склало 3 хвилини і 16 секунд. Повний і безапеляційний розгром.

3:16 переваги переможця над другим місцем – найбільший розрив на Монументах з часів Париж – Рубе 1998 року, коли Франко Баллеріні привіз своєму партнерові по Mapei Андреа Тафі 4 хвилини і 16 секунд. Якщо ж говорити конкретно про Ломбардію, то це найбільший розрив з 1971 року, коли Едді Меркс виграв у Франко Біттоссі 3 хвилини і 31 секунду.

Тим не менше, якщо винести Погачара за дужки, то в цілому Евенепул провів дуже гідну гонку. Він був найсильнішим серед простих смертних і до того ж проявив неабияку сміливість. Всі прекрасно пам’ятають його жахливе падіння на спуску з Муро ді Сормано на Ломбардії 2020 року, коли Ремко полетів в 9-метровий обрив – виглядало настільки страшно, що здавалося, що той інцидент може вартувати йому кар’єри, якщо не всього життя.

Після такого у капітана Soudal Quick Step, здавалося б, мав з’явитися страх на спусках на Ломбардії – особливо якщо враховувати, що проходження даунхілів загалом є його слабкою стороною. Проте цього разу по дорозі вниз із Кольма ді Сормано Евенепул пішов в атаку і скинув свої попутників – Енріка Маса та Леннерта Ван Етвелта. Напевно, найкращий в кар’єрі спуск у виконанні Ремко.

Друге місце – дуже гідний результат для Евенепула, особливо враховуючи, що перед стартом гонки бельгієць скаржився на дуже сильну втому. Тим не менше, гонщику Soudal Quick Step знову не вдалося нічого протипоставити Погачару на одноденці з важким рельєфом, хоча ще в квітні поточного року багато хто вважав, що Ремко на гонках такого плану (в першу чергу, мається на увазі Льєж – Бастонь – Льєж) може кинути виклик словенцеві. Зараз же, якщо їм нарешті таки вдасться зустрітися в очній боротьбі на "Ла Доєнн", то гонщик UAE Emirates буде безумовним фаворитом такого протистояння.

Топ-3 на радість місцевій публіці замкнув Джуліо Чікконе. Панчер із Lidl Trek навіть сам пробував атакувати на Кольма ді Сормано незадовго до того, як в атаку пішов Погачар. Здавалося, що для італійця ця атака стане фатальною. Проте, відставши від групи переслідувачів, він не здався, прекрасно відпрацював рівнину, проявивши сильний індивідуальний хід, чого за Джуліо ніколи не водилося. На самому початку фінального пагорба Сан Фермо делла Батталья Чікконе не тільки наздогнав групу Маса, але й буквально зразу провів результативну атаку, фактично пройшовши своїх конкурентів в боротьбі за місце на подіумі наскрізь. Найкращий гонщик світу, абсолютний олімпійський чемпіон та місцевий, італійський гонщик – думаю, саме про такий підсумковий подіум організатори Ломбардії і мріяли.

Четвертим у підсумку став Йон Ісагірре – ще один гонщик, який, слідом за Чікконе, переклався в групу Маса на Сан Фермо делла Батталья. У віці 35 років баскський ветеран видав свій найкращий в кар’єрі результат на Монументах. Що стосується самого Маса, то він замкнув топ-5 і вчергове цієї осені проявив себе як сильний одноденник.

Ще підчас підйому на Кольма ді Сормано в групу Маса та Евенепула (до атаки бельгійця на спуску) переклався Леннерт Ван Етвелт, який у підсумку фінішував сьомим. 23-річний гонщик Lotto Dstny вкотре підтвердив свій величезний потенціал. Нинішній сезон він розпочав з перемог на Трофео Серра Трамунтана та Турі ОАЕ і 11-го місця на Страде Б’янке, після чого на три місяці випав з гонок через травму коліна. В другій половині сезону він дуже сильно розпочав Вуельту, з якої був змушений зійти через проблеми з дихальною системою. Ризикнемо спрогнозувати, що, якщо у 2025 році гонщику Lotto Dstny вдасться уникнути таких серйозних проблем зі здоров’ям, то він стане одним із відкриттів сезону.

Виглядав серйозним претендентом на подіум і партнер Погачара по UAE Emirates Павєл Сіваков. Саме він був останньою частиною поїзду смерті перед атакою словенця. І, за рахунок того, що Тадей пішов у атаку трішки раніше, ніж очікувалося, зміна Сівакова вийшла коротшою, ніж планувалося. Француз російського походження зберіг достатньо сил на розв’язку гонки. Певний час саме він здавався головним претендентом на третє місце, проте в підсумку лише замкнув топ-6 – подвійний подіум UAE Emirates не відбувся.

В цілому, не можна сказати, що весь пелотон з самого старту гонки здався на милість Погачару і просто очікував, коли словенець піде у вирішальну атаку. З перших кілометрів дистанції Тадея і його команду намагалися розібрати, у відрив дня поїхали дуже сильні гонщики. Зокрема, тріо із Bahrain Victorious: Антоніо Тібері, Дам’яно Карузо та Матей Мохоріч. Проте всі троє в цей день виглядали відверто слабко і один за одним доволі рано випали із відриву – безславне завершення настільки сміливого і агресивного старту гонки. Ну а ми вкотре переконалися, що спроби зліпити з Тібері сильного одноденника – безперспективна затія. Принаймні, так це виглядає на даний момент.

Непогано на цьому тижні проявив себе Нілсон Паулесс. Американець спочатку красивою сольною атаку виграв Гран П’ємонте в четвер, після чого, незважаючи на всі затрачені зусилля, посів восьме місце на Ломбардії.

Зазначимо, що старту "Класики опалого листя" передував доволі гучний скандал. Том Підкок вважався одним з головних претендентів на призові місця (на думку букмекерів – взагалі фаворит №2), проте ввечері напередодні старту Ineos Grenadiers просто прибрали його зі старт-листа без будь-яких вагомих на те причин. Справа в тому, що контракт Підкока з Ineos Grenadiers завершується в кінці 2024 року, британець відмовляється продовжувати угоду, і покарати його вирішили ось у такий спосіб – вистреливши самим собі у коліно. За відсутності Підкока ніхто з Ineos Grenadiers не потрапив навіть до топ-10: найкращим став Таймен Аренсман, який, незважаючи на участь у відриві дня, фінішував 15-м.

Що стосується Підкока, то він, найімовірніше, продовжить кар’єру в проекті Q36.5. До речі, британець скаржився на роботу Ineos Grenadiers ще на Гран П’ємонте. В той момент, як одинокий Паулесс боровся з цілим пелотоном, в основній групі у британця в розпорядженні були зрази три партнери по команді: Бен і Коннор Свіфти, а також Аренсман. Проте жоден з них не відпрацював як слід, хоча це могло принести Ineos Grenadiers перемогу в гонці.

Ну а Погачар здобув свою 25-ту перемогу в поточному сезоні, зрівнявшись з рекордним показником 21-го століття, який належить легендарному спринтеру Алессандро Петаккі і був встановлений у 2005 році. З цих 25 перемог 23 були здобуті на рівні Світового туру. Рівно стільки ж, скільки здобув у елітному дивізіоні Ремко Евенепул за всю свою професійну кар’єру, яка, як і у Погачара, стартувала в 2019 році.

Словенець став першим гонщиком в історії, який в один сезон виграв, окрім "Потрійної корони" (перемоги в Джиро, Тур де Франс та груповій гонці чемпіонату світу), ще й два Монументи. Нинішній сезон Погачара претендує не тільки на звання найкращого сезону в історії велоспорту, а й просто на один із найкращих річних перфомансів в історії спорту. Особливо, якщо враховувати контекст: те, в якому стилі ці перемоги здобувалися і те, наскільки нездійсненними здавалися такі подвиги ще кілька років тому. Але нам пощастило бути свідками того, як пишеться історія велоспорту, її найяскравіші сторінки.

Наступний тиждень

15 – 20 жовтня – Тур Гуансі (Китай)

Ломбардія останніми роками не є останньою гонкою в календарі Світового туру. Програму змагань в елітному велодивізіоні закриває китайська багатоденка Тур Гуансі. Вона була вперше проведена у 2017 році, проте цього року пройде лише вп’яте в історії: у 2020 – 2022 роках гонку скасовували у зв’язку з пандемією коронавірусу.

Що стосується маршруту, то він, як і зазвичай, відносно простий. Із шести етапів два – перший та останній – абсолютно рівнинні. Ще три етапи не позбавлені складностей рельєфу, проте вони, скоріше за все, будуть не настільки відчутними, щоб завадити масовому спринту. Ключовим з точки зору загального заліку буде п’ятий етап із гірським фінішем у підйом Нонгла: 3,3 км з середнім градієнтом в 6,6%, зокрема останні 1,3 км з середніми 14,8%.

Старт-лист Туру Гуансі зазвичай не надто представницький. У статусі чинного чемпіона на старт вийде нідерландець Мілан Вадер із Visma Lease a Bike. Проте цього року він, можливо, не буде навіть капітаном у власній команді – ці повноваження у нього може забрати норвезький талант Пер Странд Хагенес.

Досить сильний склад привезла Red Bull Bora, у складі якої на загальний залік можуть претендувати німецьке тріо: Еммануель Бухманн, Флоріан Ліповітц та Максімільян Шахманн. За UAE Emirates виступлять вундеркінд Ісаак дель Торо, а також переможець першого в історії Туру Гуансі, бельгієць Тім Велленс. Варто відносити до числа топ-фаворитів і його співвітчизника Леннерта Ван Етвелта із Lotto Dstny, який блискуче виступив на Ломбардії.

Ineos Grenadiers буде розраховувати на Тобіаса Фосса та Джонатана Нарваеса, хоча рівень мотивації останнього викликає запитання – він покидає британський проект в кінці сезону. У Lidl Trek також два потенційних претенденти на високі місця – Квінн Сіммонс та Хуан Педро Лопес. Soudal Quick Step привезла до Китаю Яна Гірта та Джеймса Нокса. Астану в боротьбі за загальний залік представлятимуть Лоренцо Фортунато та Олексій Луценко.

Цікаво буде поспостерігати за одним із героїв Тур де Франс-2023 Віктором Лафеєм, який пропустив всю першу половину поточного сезону через травму і напевно захоче голосно грюкнути дверима наприкінці невдалої кампанії. Також не списуємо з рахунків Х’ю Карті, Івана Сосу, Люка Плаппа та Оскара Онлі, який проводить дуже непогану другу половину сезону.

Поборотися в спринті за перемоги на окремих етапах можуть Сем Беннетт, Хуан Себастьян Молано та Іван Гарсія Кортіна. Можливо, згадає про свою спринтерську молодість Яспер Стуйвен. Спробує частково реабілітуватися за провальний сезон Фабіо Якобсен. Може не загубитися в такій компанії і Глєб Сиріца із Астани, який виступає під нейтральним прапором. Головним розганаючим для нього буде Давіде Баллеріні, хоча італієць може і сам поборотися за високі місця на окремих етапах.

Дайджест новин

– Visma Lease a Bike оголосила про підписання контракту з 20-річним німцем Нікласом Беренсом – свіжоспеченим чемпіоном світу серед андерів (вікова категорія до 23 років). Також нідерландський клуб офіційно підтвердив те, про що всім було відомо ще влітку: спортивний директор команди Мерейн Земан з 1 грудня поточного року покидає проект, в якому працював з 2013 року, і обійме аналогічну посаду в футбольному клубі АЗ Алкмаар.

– Decathlon Ag2r, яка у це міжсезоння втратить Бена О’Коннора, Валентена Паре-Пентра і ще декількох важливих гонщиків, знайшов їм гідну заміну. До французького колективу приєднаються Штефан Біссеггер, Каллум Скотсон, Йоханнес Стауне-Міттет і Торд Гудместад. Продовжені контракти зі Стеном Девульфом, Орельєном Паре-Пентром, Ніколя Продоммом та П’єром Готером.

Також Decathlon Ag2r представила в якості нового спортивного директора Люка Роу, який до цього всю кар’єру провів у Ineos Grenadiers.

– UAE Emiartes оголосила про продовження контрактів з цілим рядом гонщиків, серед яких – Рафал Майка. Також повноцінну угоду з командою підписав один з головних талантів нового покоління, Пабло Торрес. 18-річний іспанець цього року став другим в загальному заліку Тур де ль’Авенір, Тур де Франс для молодих, і видавав космічні за цифрами як для свого віку перфоманси на окремих гірських етапах. Підсилить команду і бельгійський універсал Руне Херрегодтс.

Також UAE Emiartes, схоже, таки вдалося втримати в команді Хуана Аюсо. Талановитий іспанець, за інформацією інсайдерів, терпіти не може Погачара і навідріз відмовляється працювати на нього в тих гонках, де вони пересікаються. Проте Мауро Джанетті, схоже, знайшов компромісне рішення. Аюсо залишається в проекті, але в 2025 році його гоночний календар із Погачаром буде повністю розведено. Головна ціль іспанця на 2025 рік – Джиро д’Італія, а це значить, що Тадей свій титул на "Корса роза" захищати не буде. Шанси нарешті побачити Погачара на Париж – Рубе стають дедалі вищими.

– Одне із головних відкриттів Вуельти, Пабло Кастрільо, підписав трирічний контракт з Movistar. Каспер Асгрен, як і очікувалося, покидає Soudal Quick Step. Проте піде він не у Tudor, про що неодноразово писали ЗМІ, а у EF Education EasyPost, яка в останній момент запропонувала більш вигідні умови особистого контракту.

– Один із найкращих спринтерських розганяючих сучасності, Мікаель Морков, оголосив про завершення кар’єри у віці 39 років. Останньою командою в його кар’єрі була Астана, де він допомагав Марку Кевендішу. Тепер Морков стане головним тренером збірної Данії.

– Red Bull Bora оголосила про підписання контракту на 2025 рік із Джанні Москоном. Талановитий італієць спробує перезавантажити свою кар’єру після провального сезону в Soudal Quick Step.

– Невдалим виявився і вояж Ремі Каванья до Movistar. Француз скаржився на мовний бар’єр в іспанській команді. З 2025 року він буде виступати в рідному мовному середовищі – в Groupama FDJ.

– Марк Кевендіш збирається взяти участь у виставкових гонках в Сінгапурі 9 і 10 листопада. Також там виступлять Вінченцо Нібалі, Кріс Фрум та Прімож Рогліч. Скоріше за все, це будуть прощальні гонки в кар’єрі Кевендіша, хоча офіційно про свої плани на майбутнє він ще не повідомляв.

– Міжнародний союз велосипедистів (UCI) вирішив скоригувати "правило 3 км", згідно з яким на багатоденках гонщики, що впали на останніх 3 км дистанції етапів з рівнинним фінішем, отримують в загальний залік час групи, в якій вони знаходились на момент падіння. Тепер це правило не буде застосовуватись у випадках, коли гонщик впав за власної провини.

На такі зміни UCI пішов у зв’язку з інцидентом на 11-му етапі Тур де Франс-2024, коли Прімож Рогліч на практично гірському маршруті отримав нейтралізацію і однаковий з Евенепулом час на фініші, незважаючи на те, що падіння словенця на останніх кілометрах дистанції було виключно його провиною.