Хто скористається відсутністю Погачара? Прев’ю чемпіонату світу-2026
З 20 до 27 вересня у канадському Монреалі відбудеться чемпіонат світу 2026 року з шосейного велоспорту. Веломундіаль повертається до Північної Америки після 11-річної перерви – з часів чемпіонату 2015 року в американському Річмонді. Якщо говорити конкретно про Канаду, то тут чемпіонат світу відбудеться втретє в історії: в 2003 році змагання найкращих велогонщиків світу приймав Гамільтон, а в 1974 році – все той же Монреаль, який стане столицею веломундіалю вдруге.
Програма чемпіонату світу незмінна уже шостий рік поспіль. Буде розіграно 13 комплектів нагород: по 6 у чоловіків і жінок (розділки та групові гонки серед юніорів (U-19), молоді (U-23) і еліти), а також змішана естафета.
Розклад чемпіонату світу-2026:
Неділю, 20 вересня
16:00 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, жінки, еліта, 39,2 км
19:45 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, чоловіки, еліта, 39,2 км
Понеділок, 21 вересня
16:00 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, жінки, молодь (U-23), 20,3 км
19:00 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, чоловіки, молодь (U-23), 31,3 км
Вівторок, 22 вересня
19:15 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, чоловіки, юніори (U-19), 20,3
22:15 – Індивідуальна гонка з роздільним стартом, жінки, юніори (U-19), 10,7 км
Середа, 23 вересня
15:30 – Змішана естафета, 40,6 км
Четвер, 24 вересня
16:00 – Групова гонка, жінки, молодь (U-23), 134 км
20:30 – Групова гонка, чоловіки, юніори (U-19), 134 км
П'ятниця, 25 вересня
16:00 – Групова гонка, чоловіки, молодь (U-23), 174,2 км
21:15 – Групова гонка, жінки, юніори (U-19), 80,4 км
Суботу, 26 вересня
16:00 – Групова гонка, жінки, еліта, 180,1 км
Неділя, 27 вересня
16:00 – Групова гонка, чоловіки, еліта, 273,4 км
Історія та факти
– Стосовно того, з якого моменту бере відлік історія чемпіонатів світу, є дві версії. Вперше мундіаль був проведений у 1921 році в Копенгагені, проте тоді розігрувався лише комплект нагород у груповій гонці серед любителів.
Професіонали вперше розіграли комплекти нагород у 1927 році в німецькому Нюрбургрингу. Першим чемпіоном світу став 5-разовий переможець Джиро Альфредо Бінда. Тоді збірна Італії забрали всі три медалі, а срібло завоював ще одна легенда світового велоспорту – Костанте Джирарденго, який відстав від переможця аж на 7 хвилин і 16 секунд.
– Таким чином, у 2026 році чемпіонат світу відбудеться в 99-й раз в історії, якщо рахувати з початку проведення любительських мундіалів, і 92-й – якщо рахувати з моменту першого чемпіонату серед професіоналів. У будь-якому випадку, мундіаль 2027 року у Верхній Савойї (Франція) буде історичним: він буде сотим за ліком, якщо рахувати з 1921 року, або святкуватиме 100-річчя з моменту перших змагань серед професіоналів.
– Аж до 1958 року на мундіалях так і розігрувалися лише два комплекти медалей – у груповій гонці чоловіків серед професіоналів і любителів. У 1958 році вперше було визначено чемпіонку світу серед жінок у груповій гонці – нею стала Елсі Якобс із Люксембургу.
Поступово програма чемпіонатів розширялася. Спершу до неї додали командну розділку, потім – змагання у молодших вікових категоріях. Індивідуальні гонки з роздільним стартом, як не дивно, з'явилися у програмі чемпіонатів світу доволі пізно – лише у 1994 році.
– Найчастіше чемпіонати світу приймала Італія – 14 разів, останній із них – у 2020 році в Імолі. 11 і 10 разів мундіалі відбувалися в Швейцарії та Бельгії відповідно.
– Найуспішнішою державою в історії чемпіонатів світу також є Італія. Представники "Скуадри адзурри" сумарно завоювали 147 медалей у гонках серед еліти, 54 із яких – золоті. Найближчими переслідувачами Італії в медальному заліку є бельгійці та нідерландці.
Якщо говорити лише про "королівський" вид програми, групову гонку серед чоловіків, то тут бельгійці Італію випереджають – 27 титулів проти 19.
– Рекорд за кількістю титулів чемпіона світу в груповій гонці серед чоловіків ділять одразу 5 гонщиків, на рахунку яких по три титули. Це бельгійці Едді Меркс і Рік Ван Стеенберген, італієць Альфредо Бінда, іспанець Оскар Фрейре та словак Петер Саган. Останній залишається єдиним гонщиком у історії, який став чемпіоном світу тричі поспіль – у 2015, 2016 і 2017 роках.
– Що стосується чоловічої елітної розділки, то тут найтитулованішими є німець Тоні Мартін і швейцарець Фабіан Канчеллара, які завоювали по 4 чемпіонських титули. На рахунку Канчеллари окрім цього – 3 бронзи, у Мартіна – 1 срібло та 2 бронзи, що ставить його на перше місце в історичному медальному заліку в цій дисципліні.
– Лише двом гонщика у історії вдавалося ставати чемпіоном світу і в груповій гонці, і в розділці. Це іспанець Абрахам Олано (1995 рік – групова гонка, 1998 – розділка) і бельгієць Ремко Евенепул (2022 – групова гонка, 2023, 2024 і 2025 – розділка). Виграти обидва золота в один рік на чемпіонатах світу поки що не вдавалося нікому, хоча Евенепулу таке досягнення підкорилося на Олімпіаді-2024 у Парижі.
Український слід
Збірна України за історію своїх виступів на чемпіонатах світу завоювала 13 медалей: 4 золотих, 6 срібних і 3 бронзових. 4 з них – серед еліти (1/2/1), що дає Україні 25 місце в медальній таблиці всіх часів.
Найгучніші успіхи України на чемпіонатах світу пов'язані з іменем Сергія Гончара. Легендарний роздільник у індивідуальних гонках на час зібрав повний комплект медалей серед еліти: срібло у 1997 році, бронза – у 1998 і золото – в 2000. Срібло Гончара у 1997 році в Сан-Себастьяні стало першою медаллю в історії України на чемпіонатах світу. Окрім Гончара, медаль у змаганнях серед еліти завойовувала лише Ганна Соловей: у 2014 році в іспанській Понферраді вона стала другою в розділці серед жінок.
Найбільш урожайними для України були чемпіонати світу 2001 та 2005 років. У 2001 році в Лісабоні українці завоювали 2 золота, 1 срібло та 1 бронзу. Олександр Квачук завоював золото та срібло серед юніорів у груповій гонці та розділці відповідно.
А в груповій гонці серед молоді золото та бронзу завоювали Ярослав Попович і Руслан Грищенко відповідно. Компанію на подіумі їм тоді склав італієць Джампаоло Карузо. Раніше на Чемпіоні вийшла ексклюзивна розповідь Поповича про те, що йому пропонували хабар за те, щоби він віддав перемогу Карузо. Зазначимо, що роком раніше, у 2000 на мундіалі у французькому Плуе Попович у груповій гонці серед молоді завоював срібло.
У 2005 році в Мадриді золото та срібло в груповій гонці та розділці відповідно серед молоді завоював Дмитро Грабовський, який пішов із життя у січні 2017 року у віці всього 31 року. Дві нагороди Грабовського дозволили Україні посісти друге місце у медальному заліку мундіалю-2005. Двома роками раніше, у 2003 році в канадському Гамільтоні той же Грабовський завоював срібло в розділці серед юніорів. Ще одну медаль – бронзу – Україні принесла Олена Демидова в груповій гонці серед юніорок у 2013 році у Флоренції.
У "королівському" виді програми, груповій гонці серед дорослих чоловіків, збірна України медалей не завойовувала. Тут найкращий результат – це два 5 місця Андрія Гривка. Що цікаво, обидва рази Гривко фінішував у топ-5 на італійській землі – у 2008 році у Варезе та у 2013 році у Флоренції.
Всі медалі України на чемпіонаті світу з велоспорту:
Маршрут
Зазвичай чемпіонати світу проходять у тих локаціях, які рідко приймають щорічні топові велогонки, тому маршрути мундіалів часто перетворюються на стрибок у невідомість. Цього року все не так.
З 2010 року в Канаді проводиться одноденна велогонка Гран-Прі Монреаля, і маршрут цьогорічного чемпіонату світу практично повторює її. Більше того: Гран-Прі Монреаля традиційно проводиться у середині вересня, цього року гонка пройшла лише минулого тижня, 13 вересня. Тобто, фаворити чемпіонату світу не просто знайомі з маршрутом мундіалю, а й буквально щойно випробували його в змагальних умовах – унікальна ситуація.
Відмінності в маршруті між Гран-Прі Монреаля та груповою гонкою чемпіонату світу мінімальні та не матимуть суттєвого впливу на хід гонки. Гран-Прі Монреаля – це 17 кіл в самому місті дистанцією в 12,5 км кожне. Головна складність рельєфу кола – підйом Кот де Камільєн-Уде: 2,3 км із середнім градієнтом у 6,2%.
Групова гонка чемпіонату світу складатиметься з 12 аналоічних кіл, яким передуватимуть 113 км рівнинної дистанції зі стартом у Броссарі. Конфігурація самого підйому Кот де Камільєн-Уде буде трішки іншою: на чемпіонаті світу буде відсутня петля, яка робить цей підйом трохи довшим і пологішим, тому на мундіалі дистанція підйому становитиме 1,8 км із середнім градієнтом у 7,3%. На Гран-Прі Монреаля така конфігурація цього підйому також використовується, проте значно рідше і здебільшого на ранніх стадіях гонки.
Таким чином, групова гонка чемпіонату світу буде довшою за дистанцією (274 км проти 214) проте дещо простішою за рельєфом: сумарний набір висоти становитиме 3803 метри – на 500 метрів менше, ніж на Гран-Прі Монреаля. Рівнинна стартова частина впливатиме на процес формування відриву дня та його склад учасників, проте тактичний малюнок у боротьбі за перемогу фактично буде таким же.
Що стосується гонки з роздільним стартом, то її дистанція складатиме 39,2 км рівнинної дистанції доволі продувною місцевістю над Річкою Святого Лаврентія. Класична розділка для чистих, силових майстрів цього виду програми.
Фаворити
Розділка
У статусі фаворита №1 до розділки підходить чемпіон світу в цьому виді програми трьох попередніх років Ремко Евенепул. На поточному чемпіонаті світу бельгієць може увійти в історію. По-перше – він може стати першим гонщиком у історії, який виграє 4 титули чемпіона світу в розділці поспіль. Наразі він ділить рекорд із Майклом Роджерсом (2003 – 2005) і Тоні Мартіном (2011 – 2013), які також вигравали по три титули поспіль.
Також Евенепул може зрівнятися з тим же Мартіном і Фабіаном Канчелларою за кількістю сумарних чемпіонських титулів – по 4. Також Ремко спробує повторити своє досягнення зразка Олімпіади-2024 і стати першим у історії абсолютним чемпіоном світу: виграти в один рік і групову гонку, і розділку. Про його шанси в груповій гонці ми поговоримо нижче, а наразі просто констатуємо, що у розділці він є головним фаворитом.
Також може поборотися за місце в топ-5 інший бельгієць, Алек Сегарт. Він після відходу з Lotto Intermarche у поточному сезоні помітно додав, і саме гонщик Bahrain Victorious наприкінці червня став чемпіоном Бельгії в розділці за відсутності Евенепула.
Головною загрозою для Ремко повинен стати чемпіон 2020 і 2021 років, Філіппо Ганна. Загалом поточний сезон для італійця не можна назвати видатним, проте якщо говорити суто про розділку, то тут він перебуває в своїй найкращій формі за останні років 5. Чи достатньо буде цього щоби перемогти Евенепула? Радше ні, ніж так, проте шанси точно є: цього року поразка Ремко як ніколи ймовірна. Тим більше, що абсолютно рівнинна дистанція – точно аргумент на користь Ганни.
Решті гонщиків, ймовірно, доведеться задовольнитися боротьбою за бронзу. Головним претендентом на неї можна назвати Штефана Кюнга, який нещодавно виграв доволі схожу за конфігурацією розділку на 18 етапі Вуельти. Також здатен поборотися за високі місця і його партнер по збірній Швейцарії Штефан Біссеггер, проте він уже ж тяжіє до коротших дистанцій.
Головним конкурентом Кюнга в боротьбі за бронзу може стати Поль Сейксас, який ще з юніорських років славився своїми здібностями в розділці. Хоча, безумовно, в цій дуелі столоподібний маршрут – явний аргумент на користь швейцарця. Може заїхати у топ-6 і другий номер збірної Франції, Бруно Армірай.
Головною надією збірної США буде Брендон МакНалті, проте цього року його результати в розділці видатними не назвеш. Ймовірно, в груповій гонці шанси вищі – і в нього особисто, і в його збірної загалом.
Здатен показати високий результат і партнер МакНалті по UAE Emirates, данець Міккель Б'єрг, який любить якраз силові рівнинні розділки. Те саме можна сказати і про ірландця Раяна Маллена. Небезпечною темною конячкою може стати британець Ітан Хейтер, який на розділці в Монако на першому етапі Вуельти ледь не обіграв самого Тадея Погачара. Не списуємо з рахунків також чеського універсала Матіаса Вачека. За інерцією записуємо до числа фаворитів сенсаційного чемпіона світу 2022 року Тобіаса Фосса. Хоча в останні роки норвежець робить усе можливе для того, щоби довести, що та перемога була випадковістю та аномалією.
Групова гонка
Травма Тадея Погачара зробила групову гонку цьогорічного чемпіонату світу неймовірно інтригуючою. Явного фаворита немає, а трасу не можна назвати суперскладною за рельєфом – у попередні два роки підйоми були значно складніші, важчою буде і групова гонка наступного чемпіонату світу в французькому Салланші. Така траса як у Монреалі, дає шанси на перемогу доволі широкому колу гонщиків – він спринтерів-універсалів до гірників, а також зробить значно важливішим фактор тактики. Погодьтеся, за роки домінування Погачара на топових одноденках ми за цим сумували.
У статусі головних фаворитів до групової гонки підходить збірна Бельгії на чолі з тим же Ремко Евенепулом. Він приїхав на чемпіонат світу в чудовій формі, і перед мундіалем виграв канадську одноденку Гран-Прі Квебеку. На Гран-Прі Монреаля Евенепул прогавив момент вирішальної атаки і був змушений задовольнитися лише 5 місцем. Проте про якусь фізичну слабкість Ремко на цій гонці говорити не варто – його поразка була виключно тактичною.
На чемпіонаті світу тактика може стати сильною стороною для збірної Бельгії, оскільки команда приїде на гонку з двома капітанами. Окрім Евенепула, це Воут Ван Арт, який щойно провів дуже сильну Вуельту. Втім, виступ на іспанських дорогах може завадити гонщику Visma Lease a Bike: тут і фактор втоми, і менша кількість часу на акліматизацію. Як би там не було, у збірної Бельгії два дуже сильних капітани з хорошим фінішним спринтом у пагорб (Евенепул у цьому плані дуже додав у останні роки), та сильна команда помічників на чолі з Максімом Ван Гілсом і Тімом Велленсом, які за сприятливих обставин можуть і самі боротися за високі місця.
Якщо Евенепул виграв Гран-Прі Квебека, то Ісаак Дель Торо переміг на іншій канадській одноденці, Гран-Прі Монреаля – тій самій, маршрут якої майже 1 в 1 повторює групова гонка чемпіонату світу. Це, безумовно, робить Дель Торо одним із головних фаворитів мундіалю, проте є один дуже вагомий фактор не на користь мексиканця: дуже слабка команда.
Збірна Мексики із запасом найслабкіша команда серед усіх, у складі яких є претендент на перемогу. А на такій трасі, як у Монреалі, фактор команди буде вагомим. Безумовно, той же Петер Саган у минулому десятилітті доводив, що вигравати чемпіонат світу зі слабкою командою можна, проте завдання для Дель Торо цей фактор однозначно ускладнює.
У фінішному спринті на Гран-Прі Монреаля Дель Торо випередив Поля Сейксаса, який буде беззаперечним лідером дуже потужної збірної Франції. Наявність лише однієї опції у боротьбі за перемогу знижує шанси збірної Франції, проте йде на руку особисто Сейксасу. Гонщик Decathlon CMA CGM не володіє потужним фінішним спринтом, тому для нього, ймовірно, єдиним сценарієм для перемоги буде результативна сольна атака.
А це значить, що збірна Франції, як ніхто інший із топових команд, буде зацікавлена у максимальній селективності гонки. Зрештою, на Гран-Прі Монреаля Поль був не таким уже й далеким від того, щоби скинути всіх суперників у останній підйом на Кот де Камільєн-Уде.
Безумовно, варто віднести до числа топ-фаворитів і Тома Підкока, який у березні ледь не обіграв Погачара на Мілан – Сан Ремо. На вересневих канадських одноденках британець виглядав дуже непогано, двічі потрапивши в топ-6. Будуть у збірної Великої Британії й два альтернативних варіанти в особі Оскара Онлі та Адама Єйтса. Проте перший приїхав на чемпіонат світу після Вуельти, по ходу якої крива його форми рухалася вниз (можливо, через наслідки падіння на 12 етапі), а для другого рельєф може виявитися недостатньо складним.
Загадкою є шанси чемпіона світу 2023 року Матьє Ван дер Пула. На папері маршрут ЧС-2026 виглядає надто складним для капітана збірної Нідерландів. Та все це в парадигмі топових одноденок останніх років, які були надзвичайно селективними через фактор Погачара. Цього разу словенця на старті не буде, а це значить, що гонка може вийти менш селективною. Чи дозволить це Ван дер Пулу стати претендентом на титул? Радше все одно ні, ніж так, але шанси точно з'явилися. Тим більше, що до мундіалю гонщик Alpecin Deceuninck підходить у хорошій формі.
Дуже небезпечною темною конячкою можна назвати збірну США. Яскраво вираженого топ-фаворита в її складі немає, проте можна виділити одразу трьох дуже потужних претендентів другого ешелону: це Квінн Сіммонс, Маттео Йоргенсон і Брендон МакНалті. Це дає команді широченний простір для тактичного маневру. А, як уже було сказано вище, фактор тактики цього року може бути як ніколи важливим. Залишається лише правильно розпорядитися своїми ресурсами.
Приблизно те саме можна сказати і про збірну Італії. З тією тільки різницею, що тут потенційних претендентів на високі місця ще більше (чотири), та шанси кожного з них окремо нижчі, ніж у американців. Головною ставкою "Скуадри адзурри" буде Джуліо Чікконе. Гонщик Lidl Trek за своєю природою є саме одноденником, маршрут ЧС-2026 підходить йому чудово, та й до мундіалю він підходить у чудовій формі: 2 і 7 місця на двох канадських одноденках.
Серед запасних варіантів для збірної Італії будуть Альберто Беттіоль і Джуліо Пелліццарі. У першого, відверто кажучи, не дуже віриться. Поточна форма не виглядає потенційно призовою, та й маршрут може виявитися трохи заскладним. Проте такого досвідченого майстра точно не варто списувати з рахунків.
У Пелліццарі проблема зворотна – для нього такий маршрут може виявитися недостатньо складним. Хоча в цілому на такому рельєфі середньої складності Джуліо почувається досить непогано. Форма напередодні чемпіонату світу солідна: Пелліццарі виграв етап Туру Німеччини – що цікаво, в очній боротьбі з Дель Торо та на схожому за складністю рельєфі. Після цього були непогані виступи на італійських одноденках: перемога на Джиро делла Тоскана, 2 місце на Меморіалі Марко Пантані та шосте – на Коппа Сабатіні. Напередодні старту чемпіонату світу Пелліццарі заявив, що в разі необхідності готовий пожертвувати своїми шансами заради Чікконе.
Також може пошуміти вундеркінд Лоренцо Фінн, який повноцінно перейде в дорослий велоспорт лише наступного року, а зараз ще спокійно міг би штампувати медалі мундіалю в молодіжних вікових категоріях. Безумовно, 19-річний вік і практично повна відсутність досвіду гонок на елітному рівні – вагомі аргументи проти, та все ж ми говоримо про таланта захмарних масштабів, а такі в сучасному велоспорті часто починають дивувати всіх у дуже ранньому віці.
Збірна Іспанії робитиме ставку на двох гірників – Хуана Аюсо та Енріка Маса. Вони підходять до чемпіонату світу з діаметрально різним бекграундом: Аюсо в липні провалив Тур де Франс, а Мас щойно виграв Вуельту.
У Енріка є досвід успішних виступів на одноденках наприкінці сезону – згадати хоча би 2022 рік, коли він у очній боротьбі обіграв Тадея Погачара на Джиро дель Емілія та став другим на Ломбардії. Проте чи встигне Мас за 2 тижні відновитися після Вуельти та знову увійти в бойову форму – велике запитання. Аюсо ж після Туру виступив на обох канадських одноденках – і двічі невдало. Як би там не було, траса чемпіонату світу в Монреалі для обох, ймовірно, виявиться недостатньо складною за рельєфом.
Дуже небезпечною темною конячкою може стати Джонатан Нарваес – йому траса підходить чудово. Буде в складі збірної Еквадору і Річард Карапас, проте після виснажливих Тур де Франс і Вуельти його форма, ймовірно, повинна піти на спад. Що стосується збірної Колумбії, то тут поборотися за високі місця можуть Харольд Техада, Санті Буйтраго та Серхіо Ігіта. Втім, навряд чи хтось із них буде здатен на більше, ніж місце наприкінці топ-10.
Збірна Словенії за відсутності Погачара розраховуватиме на Матея Мохоріча та Пріможа Рогліча. Проте Мохоріч проводить далеко не найкращий сезон у кар'єрі, а Рогліч у його нинішньому стані, після втрати різкості ривка, на такій трасі навряд чи зможе боротися за медалі.
Обезглавленою приїхала на чемпіонат світу й збірна Данії: Маттіас Ск'єлмосе відмовився від участі в мундіалі через втому після Тур де Франс і Вуельти. Тому головною ставкою команди буде Мадс Педерсен. У своїй піковій формі гонщик Lidl Trek дуже непогано терпить рельєф, проте чи буде в нього в Монреалі ця пікова форма? Щодо цього є великі сумніви, оскільки він з тієї ж Вуельти зійшов через проблеми зі здоров'ям, та і до сходу виглядав блідою тінню самого себе.
А ось хто може стати дуже небезпечною темною конячкою, так це Бен Хілі – один із останніх чистих панчерів у сучасному велоспорті, який не боїться ризикувати та йти у ранні атаки. Оскільки групова гонка ЧС-2026 може виявитися дуже тактичною, несподівана рання атака ірландця має шанси стати результативною.
Збірна Швейцарії розраховуватиме на Яна Крістена та Марка Хірші. Хоча гонщик Tudor останніми роками показує високі результати лише на другосортних гонках. Непереконливо виглядає збірна Німеччини: Максімільян Шахманн уже пройшов пік своєї кар'єри, а для класичного дизеля Флоріана Ліповітца маршрут надто простий – забракне вибуховості.
Складна ситуація у господарів, збірної Канади. Капітаном повинен стати Дерек Джі, проте через травму ребер він уже був змушений знятися з розділки. Виступ у груповій гонці наразі залишається в планах, проте навіть у оптимальній формі траса в Монреалі була би для Джі надто простою – ситуація та ж, що і з Ліповітцем.
Небезпечними аутсайдерами можуть стати чеський універсал Матіас Вачек і одне з відкриттів Джиро д'Італія, Афонсу Еулаліу. Не варто також списувати з рахунків спринтерів-універсалів на кшталт Біньяма Гірмая чи Орлуїса Аулара.