Анастасія Соболєва: Навіть візу не робила. Шанси на Вімблдон – 0,01%
21-річна українка дебютувала в основі Гренд Слема, виграла три матчі кваліфікації та зіграла на двох головних аренах Парижа – і це лише початок.
Українка Анастасія Соболєва пережила дивовижний тиждень у Парижі: вперше виграла матч кваліфікації на турнірі "Великого шолома", потім пройшла повний відбір і дебютувала в основній сітці, зігравши на двох із трьох найпрестижніших арен Roland Garros. І все це – у 21 рік, перебуваючи (поки що) у третій сотні світового рейтингу.
Журналіст Чемпіона Ігор Грачов зустрівся з головною героїнею перших днів турніру Анастасією Соболєвою. Попри поразку від Діани Шнайдер (6:7(3), 2:6), українка гучно заявила про себе – і, схоже, це лише початок.
– Я ще трошки сьогодні посумую через поразку, але все добре, – каже Анастасія з легкою усмішкою, вмощуючись навпроти у затишній медіазоні. – Загалом цей турнір сміливо можна записати до активу.
– Що ти змінила по ходу матчу, коли повернулася у перший сет із рахунку 0:5 проти 11-ї ракетки турніру?
– Чесно кажучи – нічого. Просто продовжувала грати у свій теніс. Не все вдалося реалізувати з того, що планували, але, на мій погляд, загалом матч вийшов непоганим.
– Як думаєш, за рахунок чого Шнайдер здобула перемогу?
– Думаю, головне – це її досвід. Вона вже давно грає на такому рівні. Ми багато разів зустрічались ще на юніорських турнірах – і я завжди їй програвала. Але перед цим матчем не було жодного тиску. Не думала: "Капець, що робити, вона ж 11-та у світі!", – просто вийшла і грала.
– Якби мала можливість переграти цей матч — щось би змінила?
– Ні. Я йду своїм шляхом і вважаю, що рухаюсь у правильному напрямку.
– Що сказав після матчу твій тренер Іван Сергеєв?
– (Сміється.) Сказав, що я молодець і що все добре. Ми обидва погодились: для першого матчу на турнірі "Великого шолома" – цілком пристойно.
– Дилетантське питання: чому ти майже завжди подавала їй під праву сторону, навіть на другій подачі, хоча її форхенд — дуже потужний?
– Через власну зручність. Мені комфортніше починати розіграш із косої подачі. Що б вона після неї не зробила, я впевнена, що впораюсь.
– За тиждень ти зіграла на "Сюзанн Ленглен" і "Сімон Матьє". "Філіп Шатріє" залишила на наступний рік?
– Було б круто! Великі арени – це фантастика. Коли вперше вийшла на корт, дуже нервувала, бо розуміла: багато глядачів, усі дивляться на мене, ще й підтримують суперницю. Але з мотивацією все було окей – головне було тримати концентрацію.
– Які відчуття, коли на тебе дивиться майже 10 тисяч людей?
– Абсолютно нові. Через дощ усі прийшли під дах – на трибунах був майже аншлаг. Хоча, може, вони саме на мене прийшли? Якщо серйозно, це дуже корисний досвід на майбутнє. Саме в таких матчах усвідомлюєш, навіщо все це робиш. Це такий контраст із турнірами рівня ITF W75, де максимум троє людей тебе підтримують. На "Сюзанн Ленглен" за мене теж десь стільки ж вболівало – бо грала проти француженки – але це інше (сміється).
– Проти місцевої Жулі Бельгравер було важче грати, ніж у першому колі квалу з Гаррієт Дарт?
– Психологічно – зовсім ні. Найскладнішим у плані ментальної підготовки виявився саме перший матч. Щодо гри, то Дарт мені, чесно кажучи, сама дуже допомогла. Її помилки були на рівні дитячих – я цим повністю скористалася. І ця перемога була дуже важливою – першою на рівні кваліфікацій Grand Slam. Я виконала свою мінімальну задачу в Парижі – пройти хоча б одне коло.
– Емоції після перемоги не завадили швидко заснути?
– О, ні – з цим у мене ніколи проблем немає. Після перемог я завжди дуже швидко засинаю.
– Думка про дебют в основній сітці не заважала тобі у фіналі кваліфікації проти Франчески Джонс?
– Навпаки. Жодного зайвого тиску – і я цим дуже задоволена. Після гри з Дарт я вже почувалася розкуто.
– Які плани далі?
– На Вімблдон не потрапляю, бо згоріло багато очок.
– Навіть у альтернативі далеко?
– Так, тому вирішила не їхати. Навіть візу не відкривала – шанси на потрапляння були десь 0,01%.
– Проте потрапляння у кваліфікацію US Open — на відстані витягнутої руки?
– Хотілось би добрати ще 20-30 очок, щоб почуватись спокійніше. Час ще є – пограю на ґрунті, поїду на "125-ку" в Хорватію. А далі... треба питати у Вані [Сергеєва]. Ми разом складаємо графік, але я все одно нічого не запам’ятовую.
Ігор Грачов, спеціально з Парижа для Чемпіона