Життя – це круті повороти… 15 років тому на Олімпіаді загинув грузинський санкар Нодар Кумаріташвілі
Ця трагедія сколихнула світ 12 лютого за лічені години до церемонії відкриття Зимової Олімпіади-2010 у канадському Ванкувері. 21-річний грузинський олімпієць Нодар Кумаріташвілі під час тренувального заїзду на санках "вилетів" з треку, вдарився в бетонну загорожу та вже за годину помер, так і не повернувшись до свідомості після важкої травми…
Зазвичай, на Олімпіадах перед церемонією її відкриття – велика атмосферна метушня. Олімпіада – це великий вулик, який не затихає ні на мить. Там навіть дихається якось по-іншому… Глядачі поспішають на арену та в бари, медійники з усього світу готують пафосні репортажі, гуде все місто, переповнене віп-персонами, кипить робота у "бродкастерів" в IBC – це міжнародний телевізійний центр, в якому зібралося все телебачення світу, щоб висвітлювати мегаподію…
А для багатьох атлетів ці дні та години – це можливість контрольних тренувань. Адже вони всі розписані згідно з суворими графіками організаторів. На олімпіадах немає такого, щоб крок вліво, крок вправо. Тому й часто далеко не всі олімпійці мають змогу вийти на парад всього життя…
Надзвичайна подія сталася у гірському містечку Вістлер, це за 120 кілометрів від самого Ванкувера – столиці Ігор. Більшість суто природних зимових видів спорту – лижі, біатлон, санний спорт – відбувались далеко від головної столиці Ігор, в горах, де ще була зима. І якщо у Ванкувері ця трагедія, навіть попри хвилину мовчання, відчувалась якось по-іншому, то у Вістлері тоді "накрило" всіх, адже це сталося тут, десь зовсім поруч…
Над вечір гамірливим селищем почали ширитись чутки про важку травму на санній трасі, з’являлись різні подробиці, всі чекали на офіційне підтвердження і, як часто буває в таких ситуаціях, думки про найгірше відкидали. Але коли в центр селища люди почали нести квіти – все стало зрозуміло…
Перше, що сплило на думку – як таке взагалі може статися на олімпійському рівні, де все продумано до дрібниць, а підготовка інфраструктури триває роками. Але ж людський фактор присутній скрізь. А там, де ця людина несеться на швидкості 140 км на годину – прорахувати все, як виявляється, дуже складно.
Згідно з офіційною версією розслідування, до трагедії призвела помилка грузинського спортсмена. Нібито він занадто пізно вийшов з 15-го повороту, (траса умовно поділена на сектори, всі атлети їх добре знають, а всі віражі мають свої імена) внаслідок чого втратив управління та не вписався в останній, 16-й поворот. Тіло винесло на бетонні загорожі, а якогось навісу чи козирка там фізично не існувало…
Це була перша олімпійська смерть спортсмена після Ігор у французькому Альбервілі-1992. Там під час тренувального спуску загинув гірськолижник Ніколя Бошате зі Швейцарії, він виступав у спід-скіінгу – виді, який був включений в програму Олімпіади як показовий. На великій швидкості чоловік врізався в техніку для трамбування снігу. Той екстремальний вид спорту олімпійським так і не став…
Деякі фахівці зазначали, що траса збудована у Вістлері у 2008-му була небезпечною та мала не зовсім правильний профіль. Адже на ній вже траплялось кілька травматичних інцидентів. Ще до ОІ-2010 струс мозку мала румунська спортсменка.
Частина тренерів скаржились, мовляв, атлетам не надали можливості для достатньої кількості тренувальних заїздів. На Олімпіадах так буває. А в таких технологічних видах спорту, де часто все вирішують соті та тисячні секунди, кожна тренувальна спроба є дуже важливою. Згодом автори проєкту траси зізнались – до спорудження цього треку не мали досвіду розробки подібних трас. Та в будь-якому разі – висновки після цього нещасного випадку зробив багато хто…
"Нодар всіх нас врятував. Якби він не загинув, то це був би хтось із нас" – сказав тоді Фелікс Лох – легендарний німецький санкар, володар золотої медалі у Ванкувері, триразовий олімпійський чемпіон.
Після смерті грузинського спортсмена організатори Ігор дещо скоротили трасу, це дозволило зменшити швидкість. Також встановили додаткові захисні щити в межах смертельного повороту. Повернули безпеку, але не життя…
Нодар Кумаріташвілі народився в Бакуріані (передмісті Боржомі) у спортивній родині. Саме там, в Бакуріані, до речі, вже розпочався Європейський юнацький олімпійський фестиваль, на якому змагаються й українці.
Його батько, Давид Кумаріташвілі, багаторазовий призер міжнародних турнірів із санного спорту. А двоюрідний дядько Фелікс Кумаріташвілі – був тренером збірної Грузії та очільником федерації санного спорту.
На момент смерті Кумаріташвілі посідав 44-те місце у заліку Кубку світу, а на останньому у своєму житті етапі зміг показати найкращий результат у кар'єрі – 28-те місце.
Відома українська санкарка Лілія Лудан була прапороносцем олімпійської команди України на Олімпіаді у Ванкувері. Каже, була добре знайома з грузинською родиною, а ця трагедія важить для неї багато.
"Колись я тренувалася з його батьком – я починала кар'єру, а він завершував. Ми жили поруч буквально за місяць до трагедії, спілкувалися. Ванкуверська траса дуже швидкісна. Перша половина спокійна, а внизу швидкість – до 150 км/год. Цю ділянку потрібно долати спритно, сконцентровано. Грузини тренувалися на не дуже якісному льоду. А у Ванкувері – лід хороший.
Нодар добре пройшов верхню частину траси, а з нижньою не впорався. Навіть олімпійський чемпіон Армін Зогелер упав на цій трасі. Незадовго до відкриття ми дізналися про падіння Нодара. Але навіть думки не припускали, що він загинув. Потім від словаків почули, що Нодара не стало... На церемонію відкриття я начепила маленьку чорну стрічку – це було моєю особистою трагедією" – розповідала Лілія Лудан в інтерв'ю Sport24.
Саба, племінник Нодара на момент трагедії був ще дитиною. Він вирішив піти спортивним шляхом покійного дядька, щоб пробитись на Олімпіаду і в такий спосіб вшанувати його пам’ять. Коли Сабі виповнився 21 рік – його мрія збулася – хлопець стартував на Зимовій Олімпіаді-2022 в Пекіні, а свій виступ присвятив дядьку Нодару. В родині Кумаріташвілі це розцінили як велику справу, яка дозволила пережити трагедію, відпустити біль втрати та пронести пам’ять крізь життя...