Відсторонення російських лижників продовжили. Як це було та що далі?
21 жовтня Рада Міжнародної лижної федерації (FIS) продовжила відсторонення російських і білоруських лижників від міжнародних змагань на весь сезон-2025/26. Це унеможливило, зокрема, і їхню участь у зимовій Олімпіаді 2026 року. В той час, як у багатьох видах спорту штрафні санкції щодо росіян поступово послаблюють чи взагалі скасовують, позиція FIS залишається безкомпромісною. І причин тому декілька.
Збірна Росії з лижних гонок – особливо чоловіча – до відсторонення була дуже вагомою силою в цьому виді спорту, і бан росіян, безумовно, відчутно вдарив по рівню конкуренції: чоловічий Кубок світу все частіше став нагадувати відкритий чемпіонат Норвегії. Здавалося б, цей фактор мав би стимулювати FIS іти на компроміси із совістю та шукати способи повернення росіян на міжнародну арену?
Не зовсім так. Лижні гонки і зараз, і до відсторонення Росії, у популярності та фінансовій успішності значно поступаються стрибкам на лижах з трампліна та гірським лижам. А для цих видів спорту відсторонення росіян великою проблемою не стало. Саме тому, раз за разом продовжувати повне відсторонення Росії FIS було не настільки важко, як може здатися на перший погляд – два ключові продукти Міжнародної лижної федерації воно майже не зачепило.
Як би там не було, все вказує на те, що цього разу продовжити відсторонення Росії вдалося "на тоненького". Почнемо з того, що це питання розглядалося ще 25 вересня, і з першої спроби ухвалити рішення не вдалося – голосування перенесли на 21 жовтня. А це вже говорило про те, що ніякою одностайністю в Раді FIS і не пахнуло – дискусія було жорсткою та безкомпромісною.
Важливим фактором, який таки дозволив продовжити відсторонення, стала жорстка та максимально послідовна антиросійська позиція скандинавських країн, чий вплив у кабінетах FIS дуже вагомий. І в період між першим і другим засіданням FIS щодо російського питання вони вели активну боротьбу за продовження бану. При чому, боротьбу не лише кабінетну та закулісну, а й публічну. Фіни заявили, що в разі допуску російських лижників до міжнародних змагань їм просто не видадуть візи для виступів на етапах у Фінляндії, а шведські та норвезькі лижники погрожували бойкотом змагань.
Протилежна сторона, яка виступала за повернення росіян, також не сиділа склавши руки – тим більше, що проросійську коаліцію очолив сам президент FIS Йохан Еліаш, який після ухвалення рішення 21 жовтня не приховував свого невдоволення. За декілька тижнів до повторного голосування він розіслав національним федераціям усіх країн-членів FIS анонімну анкету з опитуванням на тему того, чи підтримують вони повернення Росії та Білорусі до міжнародних змагань.
Результати цього опитування офіційно ніде не публікувалися, але, за інформацією шведських і норвезьких ЗМІ, підсумки були приблизно 60% на 40% за допуск росіян. Проте тут варто врахувати важливий нюанс: рішення щодо продовження чи зняття бану мав ухвалювати не Конгрес FIS, де рівне право голосу мають всі країни-члени організації, зокрема, такі лижні наддержави як Афганістан чи Камерун, а Рада FIS. Таким чином, опитування Еліаша не мало жодної юридичної сили, а слугувало лише способом тиску на противників повернення Росії в Раді FIS.
Вона складається із 22 членів, які здебільшого представляють дійсно топові лижні держави. А з ними у Еліаша стосунки дуже непрості. З моменту обрання на посаду президента FIS влітку 2021 року одним із головних завдань, яке він поставив перед собою, була централізація всіх телеправ на Кубки та чемпіонати світу з лижних видів спорту. Головний опір цій ідеї чинили центральноєвропейські лижні держави – Швейцарія, Австрія та Німеччина. Минулого року вони навіть судилися з FIS і виношували ідею створення своєрідного лижного аналогу футбольної Суперліги.
Еліаш цю битву зрештою виграв: починаючи з сезону-2026/27 медіаправа на Кубки світу з лижних видів спорту таки будуть продаватися єдиним пакетом. Проте стосунки президента з топовими країнами-членами FIS кращими від цього точно не стали.
Але навіть попри таку конфронтацію Еліаша з топовими лижними державами, продовження відсторонення Росії все одно висіло на волосині. Регламент голосувань у Раді FIS наступний: голосують всі 22 члени. В разі, якщо рахунок 11:11 – голос президента рахується за два. У підсумку голосування щодо російського питання завершилося з рахунком 12:10: прихильникам повернення Росії не вистачило всього одного голосу для того, щоби за допомогою подвійного голосу Еліаша протягнути потрібне їм рішення.
Після цього шведсько-британський функціонер спробував окремо винести на голосування хоча б питання про допуск лише білоруських спортсменів, проте Рада FIS відмовилася розглядати цей пункт окремо.
Росія уже пригрозила поданням апеляції на рішення Ради FIS у Спортивний арбітражний суд Лозанни (CAS). Проте все це уже розмови на користь бідних. По-перше, знаючи, з якою "оперативністю" CAS розглядає подібні справи, шансів на позитивне чи негативне рішення ще до Олімпіади-2026 вкрай мало. Та й у самій Лозанні стверджують, що російська сторона поки що обмежується лише розмовами: сама апеляція на адресу суду досі не надійшла.
Стосовно оперативності показовим є приклад Міжнародної федерації санного спорту (FIL). Вона програла російській стороні апеляцію в CAS: ще 31 жовтня суд у Лозанні визнав незаконним повний недопуск представників Росії. Проте моментально імплементовувати механізми повернення росіян у нейтральному статусі FIL не поспішає. Там заявили, що розпочнуть роботу над цим питанням лише після того, як CAS опублікує мотиваційну частину свого рішення, а це ще щонайменше декілька тижнів.
Цього разу продовжити відсторонення Росії, на щастя, таки вдалося. Але що далі? А тут перспективи не дуже веселі. В червні наступного року в Белграді відбудеться черговий Конгрес FIS, у якому право голосу мають всі країни-члени організації. Еліаш точно спробує на Конгресі таки протиснути повернення Росії на міжнародну арену.
І, як показали результати згаданого вище анонімного опитування, уже зараз члени Конгресу FIS схиляються до допуску Росії. До червня 2026 року ситуація, звісно, може змінитися, проте, як показує динаміка, вона зміниться радше не в кращу сторону. А весь цей час Еліаш і компанія, ймовірно, використають і для того, щоби розробити ефективний алгоритм протидії можливим бойкотам з боку скандинавських країн.
На жаль, вірогідність того, що повне відсторонення Росії вдалося протиснути востаннє, дуже висока. Цілком імовірно, що уже в сезоні-2026/27 російських лижників знову доведеться бачити на міжнародних змаганнях. Так, можливо, не зі своїм прапором і гімном. Так, далеко не всіх – ті ж Олександр Большунов, Вероніка Стєпанова чи глава ФЛГР Єлєна Вяльбе за часи повномасштабної війни заплямували свою репутацію настільки, що їхнє повернення було би вершиною цинізму.
Проте, скоріше за все, когось таки допустять. Тому – насолоджуємося, імовірно, останнім сезоном без російських лижників і, звичайно, робимо все можливе для того, щоби їхнє повернення на міжнародну арену таки не відбулося.
