Без Йохауг і росіян. Прев’ю Кубку світу-2025/26 з лижних гонок
28 листопада традиційним етапом у фінській Руці стартує Кубок світу-2025/26 з лижних гонок. Новий сезон – олімпійський, а це значить, що експериментів із календарем буде небагато. Минулорічна затія з тим, щоби на 3-денних етапах виносити спринт не на п'ятницю, а на суботу, спрацювала не дуже добре: побоювання щодо того, що топові спринтери будуть пропускати п'ятничну дистанційну гонку, виявилися не марними.
Попри це, у поточному сезоні буде одразу два етапи, на яких спринт буде не першою гонкою в програмі: це відкриття Кубку світу в Руці та фінал у американському Лейк Плесіді, який відбудеться 20 – 22 березня. Ця локація в Кубку світу з лижних гонок з'явиться вперше.
Повертається у календар Кубку світу одна із його перлин – міський спринт у Драммені, який за традицією відбудеться у мідуїк перед Холменколленськими іграми. Сам же етап у Осло повернеться до традиційного формату – чоловіки та жінки бігтимуть марафони. У минулому сезоні від 50-кілометрових гонок відмовилися, оскільки спортсмени скаржилися на те, що, з урахуванням чемпіонату світу, їм доводиться бігти марафони два вікенди поспіль. У сезоні-2025/26 між марафонами на Олімпіаді та Холменколленськими іграми відбудуться ще два рядових етапи – у Фалуні та Лахті.
Сумарно у Кубку світу-2025/26 заплановано 28 особистих стартів, із яких 12 – це спринти. Таким чином, спринти становитимуть аж 39% календаря – найбільший показник у історії. Багатоденка Тур де Скі знову буде максимально бідною: дві локації в одній країні, Італії. На додачу до цього – ще й безпрецедентно короткі дистанції. Сумарний кілометраж дистанційних гонок Тур де Скі-2026 – всього 45 км. Після Туру в Кубку світу буде двотижнева пауза, після якої гонщики приїдуть в мекку світового біатлону - німецький Оберхоф.
Дійові особи
Чоловіки
Чемпіон
У статусі чинного чемпіона та беззаперечного фаворита №1 до старту нового сезону підходить Йоханнес Клебо. У минулому сезоні великий норвежець не лише вкотре виграв Великий кришталевий глобус (ВКГ) і Тур де Скі, а й переписав історію лижних гонок, ставши абсолютним чемпіоном домашнього мундіалю в Тронхеймі – 6 золотих медалей із 6 можливих.
І тепер Йоханнес націлений підкорити аналогічне досягнення і на Олімпіаді 2026 року в Італії. Чи вдасться йому це зробити – зараз говорити ще надто рано. Проте на довгій дистанції Кубку світу та у боротьбі за перемогу на Тур де Скі перемогти Клебо без форсмажорів у вигляді травм і хвороб практично неможливо – занадто велика у нього перевага в класі.
Інші норвежці
Протягом усього нинішнього олімпійського циклу чоловічий Кубок світу часто нагадував відкритий чемпіонат Норвегії – з відомих усім причин кинути серйозний виклик скандинавам нікому. Саме тому, перші в черзі на те, щоби підхопити ВГК у випадку, якщо Клебо його не виграє – його партнери по команді.
Перш за все, йдеться про Харальда Остберга Амундсена, який уже скористався хворобою Йоханнеса у сезоні-2023/24, вигравши і ВКГ, і Тур де Скі. Норвежець, який розпочинав кар'єру як чистий дистанційник-конькіст, перетворився на абсолютного універсала, при цьому не здавши у своїх профільних видах. І в скіатлоні та розділці вільним стилем на Олімпіаді Амундсен точно здатен поборотися з Клебо за золото.
Ті ж види будуть головною ставкою і Сімена Хегстада Крюгера. Проте, на відміну від Амундсена, він є вузькоспеціалізованим конькістом-дистанційником, що значно знижує шанси Сімена в загальному заліку Кубку світу. Тим більше, що у новому сезоні кількість спринтів буде рекордною, і Крюгер їх не ходить взагалі. А ось на Тур де Скі за рахунок своїх гірницьких здібностей Сімен здатен поборотися за перемогу. Перший етап Кубку світу в Руці Крюген пропустить через застуду.
Ерік Вальнеш на пізніх стадіях кар'єри значно додав у універсалізмі. І якщо починав він як чистий спринтер-класист, то зараз може поборотися за подіум і в спринті вільним стилем, і в дистанційних гонках класикою. Втім, це йому вдається не настільки регулярно, щоби кинути виклик Клебо в загальному заліку.
Стабільно бореться за подіуми в дистанційних гонках обома стилями пересування Мартін Льовстрьом Ньєнгет, який здатен нав'язати боротьбу за Малий Кубок світу в дистанційних видах. Не списуємо з рахунків й іменитих ветеранів, Дідріка Тонсета та Еміля Іверсена, хоча вони вже декілька років дуже далекі від своєї пікової форми.
З більш молодого покоління виділяється Андреас Фьорден Реє, який став одним із відкриттів минулого сезону. Сильні результати у дистанційних гонках здатні показувати також Івер Тільдхейм Андерсен і Ян Томас Єнссен. Останній в серпні зламав зап'ястя та повноцінні тренування відновив лише в середині жовтня.
Що стосується спринтерського складу збірної Норвегії, то тут за путівку на Олімпіаду поборються також колись дуже перспективний Ансгар Евенсен і Евен Нортуг, молодший брат легендарного Петтера.
Дуже цікаво буде поспостерігати за Айнаром Хедегартом. Ексчеміпон світу серед юніорів з біатлону спершу поєднував виступи з гвинтівкою та без неї, проте у новому сезоні вирішив зосередитися на чистих лижних гонках. І більш ніж успішно: минулої неділі він впевнено виграв конькову розділку на передсезонному турнірі в Бейтостолені, забезпечивши собі участь у першому етапі Кубку світу в Руці.
Утім, у Хедегарта є традиційна для виходців із біатлону проблема: вони здатні видавати топові результати лише вільним стилем. Враховуючи урізання олімпійських квот для топових збірних, тренерські штаби команд змушені робити ставку на універсалів, здатних закрити значну частину програми Ігор. Тому, для того, щоби відібратися на Олімпіаду-2026, Хедегарту потрібно буде демонструвати ну дуже хороші результати в гонках вільним стилем. Тим більше, враховуючи, що у норвежців уже є один чистий (і значно маститіший) конькіст-дистанційних – Крюгер.
Швеція вибирається із кризи
Якщо ще 10-15 років тому збірна Швеції була серйозним суперником для Норвегії, то зараз "Тре Крунур" лише намагаються вибратися із затяжної кризи. Головна надія команди – Едвін Ангер, який у минулому сезоні фінішував другим у загальному заліку Кубку світу. Йому лише 23 роки, і простір для прогресу у Едвіна все ще величезний. Ангер виглядає потенційною новою суперзіркою лижних гонок, і коли як не в олімпійський сезон виправдовувати видані аванси?
Якщо Ангер – спринтер-універсал, який у дистанційних гонках видає топові результати поки що лише епізодично, то головною надією Швеції в дистанційних видах є Вільям Поромя. На останніх двох чемпіонатах світу він брав медалі у марафоні, і тепер сподівається повторити те ж і на Олімпіаді-2026. Втім, перший етап Кубку світу в Руці він пропустить через хворобу.
Не побачимо ми на відкритті Кубку світу і ветерана команди Калле Халварссона, для якого цей сезон, імовірно, стане останнім у кар'єрі. Багатостраждальний швед так поки що і не завоював жодної олімпійської медалі, і хоче заповнити цю прогалину в послужному списку. Тому всі ставки – на пік форми у лютому.
Вундеркінд Альвар Мюльбак влітку заявляв про те, що в сезоні-2025/26 планує зосередитися на виступах у Ski Classics і не намагатиметься відібратися на Олімпіаду, проте ближче до зими, схоже, змінив свої плани. Він вдало виступив на відбірковому турнірі в Єлліваре та потрапив до складу збірної на етап у Руці.
Розраховують як на частину олімпійської естафети у Швеції і на Єнса Бурмана. В спринті не списуємо з рахунків ветерана Оскара Свенссона, який, втім, останніми роками нагадує про себе дуже рідко. Сподіваються шведи і на прогрес 21-річного таланта Антона Грана, чемпіона світу-2023 серед юніорів у спринті.
Інші
Хто ще може кидати виклик норвежцям? Перш за все, Іво Нісканен у дистанційних гонках класикою. Фін як ніхто вміє підводитися до титульних турнірів – на кожній зі своїх трьох попередніх Олімпіад він завойовував по золоту, і цілком може продовжити цю серію в Італії. Тим більше, Іво явно хоче взяти реванш за чемпіонат світу-2025, який він пропустив через хворобу.
До нового сезону Нісканен готувався самостійно – він вперше у кар'єрі вирішив піти на самопідготовку. Тренувальний процес пройшов не ідеально – наприкінці травня Іво зламав палець руки і був змушений перенести операцію.
Здатен дивувати в гонках класикою й інший фін, Пертту Хювярінен. Здатні регулярно набирати непогані очки на Кубку світу спринтери-універсали Йоні Мякі та Рістоматті Хакола. Є у фінів і сильний чистий спринтер – Лаурі Вуорінен, який у 29 років дістався до першого в кар'єрі подіуму на Кубку світу.
В дистанційній частині збірної Франції після відходу Моріса Маніфіка та Жан-Марка Гайяра виникла проблема зі зміною поколінь. Тому великі сподівання покладаються на молодого Матеса Деложа, який у минулому сезоні посів 8 місце у загальному заліку Тур де Скі та регулярно боровся за топ-10 у контактних дистанційних гонках Кубку світу. Окрім нього, стабільно сильно в дистанційних гонках виступає Уго Лапалю, який завершив минулий сезон сьомим у загальному заліку Кубку світу та на 3 місці – в дистанційному.
Цілком імовірно, незабаром виникнуть проблеми у Франції й у спринті. Лука Шанава та Рішар Жув уже в солідному (особливо, для спринтерів) віці, й боротися за призові місця на Кубку світу здатні все рідше. Втім, у командному спринті на Олімпіаді цей дует точно здатен завоювати медаль.
Не в найкращому стані підходять до сезону господарі майбутньої Олімпіади, італійці. Багаторічний лідер команди Федеріко Пеллегріно все ще здатен вдало підводитися до головних стартів сезону, проте на рядових етапах Кубку світу здатен боротися за перемоги все рідше. Пов'язане це, зокрема, і з певним зміщенням спеціалізації в бік дистанційних видів – типове явище для вікових спортсменів.
Франческо Де Фабіані наприкінці минулого десятиліття здавався майбутньою зіркою світових лижних гонок, проте в його кар'єрі наступив етап стагнації, який змінився глибоким спадом. Вибратися із нього Ческо досі не здатен. Утім, надії на нього в "Скуадрі адзуррі" й надалі покладають. По-перше – тому що банально немає альтернатив, по-друге – тому що олімпійська траса "Лаго ді Тезеро" у Валь ді Ф'ємме є його улюбленою: там він у рамках Тур де Скі часто видавав топові результати навіть у складні для себе часи.
Високим потенціалом володіє спринтер-класист Сімоне Мочелліні, проте за останні роки він пережив декілька важких травм, тому його перспективи досить туманні. Тим більше, що наслідки тих травм досі даються взнаки: наприкінці липня довелося робити операцію з видалення пластин з ноги. Досі чекають в Італії на прогрес багаторазового призера юніорських чемпіонатів світу Елії Барпа, проте на рівні Кубку світу він демонструє хороші результати лише епізодично.
Лідерами збірної США є молоді спортсмени: конькіст-дистанційник Гас Шумахер, на рахунку вже є одна перемога на Кубку світу, та спринтер-універсал Бен Огден. Останній на елітному рівні ще не перемагав, проте має в своєму активі подіуми як у спринті, так і в дистанційних гонках. У спринті в Огдена є звична для багатьох молодих гонщиків проблема: топовий результат у кваліфікації та поступове згасання у плейоф. Якщо цю проблему вдасться вирішити – Бену під силу потрапляти на подіум регулярно.
Не найкращі часи переживає збірна Німеччини. Головною бойовою одиницею Бундестіму наразі є дистанційник-конькіст Фрідріх Мох. Утім, він здатен боротися за подіуми лише на гонках із дуже важким рельєфом, як-от фінальний етап Тур де Скі до Альпе ді Черміс. Збірна Австрії наразі може розраховувати також лише на одного лижника високого рівня – колишнього двоборця Міку Вермюлена, який спеціалізується на контактних дистанційних гонках, особливо вільним стилем.
Лідером збірної Чехії залишається універсал Міхал Новак. З'явився у команді й перспективний спринтер Іржі Туз, який у лютому посів 5 місце на етапі Кубку світу в Фалуні та зупинився за крок від потрапляння у фінал на чемпіонаті світу.
Класні результати в дистанційних видах все ще здатен показувати 35-річний британський ветеран Ендрю Масгрейв, який і досі проживає в Норвегії та тренується з представниками норвезької збірної. Регулярно набирає очки в дистанційних гонках Кубку світу (особливо після розширення залікової зони до 50 спортсменів) андорець Іренеу Естеве Альтімірас. Швейцарський спринтер Валеріо Гронд вже давно регулярно демонструє класні результати в кваліфікації, проте діставатися фіналу в плейоф досі вдається нечасто.
Жінки
Чемпіонка
У статусі чинної та триразової володарки Кубку світу підходить до старту нового сезону Джессіка Діггінс, яка вже оголосила про те, що ця зимова кампанія стане для неї останньою в кар'єрі. Безумовно, на домашньому фіналі Кубку світу в Лейк Плесіді американка хотіла би попрощатися з Великим кришталевим глобусом (ВКГ) у руках.
Проте в середині жовтня вона зламала мізинець ноги та була змушена на деякий час випасти з тренувального процесу. На результатах Джессіки на старті сезону це може позначитися, тим більше, що на першому етапі в Руці вона часто виступала невдало. Втім, навіть попри цю травму, Діггінс залишається головним претендентом на ВКГ – як мінімум тому, що більшість топових лижниць, на відміну від американки, не ставлять собі за ціль боротися за загальний залік Кубку світу, тим більше, в олімпійський сезон.
Зіркові шведки
Найсильнішою командою в жіночих лижних гонках залишається збірна Швеції. Хто зі шведок може нав'язати Діггінс боротьбу в загальному заліку Кубку світу? Наприклад, Ебба Андерссон, яка уже заявила про те, що планує виступити на Тур де Скі. Втім, вона взагалі не ходить спринт, а за поточної очкової системи на Кубку світу це дуже серйозний удар по шансах у загальному заліку. Тим більше, що підготовка до сезону в Ебби була далеко не ідеальною: на початку липня вона зазнала травми меніска та певний час була змушена тренуватися за індивідуальною програмою.
Інша зіркова дистанційниця, Фріда Карлссон, періодично виступає в спринті, при чому, доволі успішно – аж до призових місць. Проте Фріда, попри її величезний потенціал, схильна до травм і хвороб, через що не може довго тримати пік форми. Тому її шанси в загальному заліку слід оцінювати доволі обережно.
Як і у Андерссон, у Фріди підготовка до сезону пройшла не без проблем. Значну частинну минулої кампанії Карлссон провела з травмою стопи, яку продовжила заліковувати у міжсезоння. До повноцінних тренувань шведка змогла повернутися лише на початку серпня.
Періодично боротися за перемоги в дистанційних гонках на Кубку світу здатна і Моа Ілар. Проте її загальний рівень нижчий, ніж у зіркових партнерок по команді, тому Ілар не може бути навіть впевнена в своїй поїздці на Олімпіаду-2026. Хороші підстави зробити ставку на загальний залік Кубку світу.
Що стосується спринту, то тут у збірної Швеції все ще краще, ніж у дистанційних видах. За великим рахунком, 4 із 5 найсильніших за потенціалом спринтерок світу – саме шведки. Найтитулованіша з них Йонна Сундлінг, яка на піку форми здатна виступати на топовому рівні й у дистанційних гонках. Здавалося б, усі передумови для боротьби за загальний залік Кубку світу. Питання лише в тому, чи буде така боротьба входити у плани Сундлінг? Цілком можливо, що так – Йонна вже заявила, що планує їхати на Тур де Скі.
Лінн Сван за масштабом таланту, напевно, навіть переважає Сундлінг – багато хто небезпідставно взагалі вважає її однієї з найталановитіших лижниць у історії. Проте через травми та проблеми зі здоров'ям із реалізацією цього величезного потенціалу виникають серйозні проблеми.
Перед чемпіонатом світу 2025 року Сван отримала струс мозку, через що в міжсезоння була обмежена в тренувальних вправах, які могла виконувати. Тривалий час Лінн було заборонено бігати та займатися на лижеролерах. Зимова кампанія також розпочалася проблемно: через хворобу вона пропустила передсезонний турнір у Єлліваре. Не побачимо ми Сван і на першому етапі Кубку світу в Руці. Тому з точки зору загального заліку Кубку світу Лінн навряд чи буде небезпечною суперницею. Але якщо вона по ходу сезону набере пікову форму – на Олімпіаді непереливки буде всім, і не лише в спринті.
Під час міжсезоння у шведських ЗМІ було чимало повідомлень про проблеми Майї Дальквіст у тренуваннях. Всі чекали складного сезону для титулованої спринтерки, проте розпочала вона зимову кампанію з перемоги в спринті в Єлліваре. Дальквіст менше за своїх партнерок по команді схильна до пропусків рядових етапів Кубку світу, тому є чи не головним фаворитом у боротьбі за Малий Кубок світу в спринті, який вона вже завойовувала двічі в кар'єрі.
Ще одна зіркова спринтерка, Емма Рібом, традиційно сильна саме на старті зимового сезону. Проте цього року напередодні старту Кубку світу вона перехворіла. Попри те, що до складу збірної Швеції на етап у Руці вона потрапила, шанси Емми у Фінляндії варто оцінювати обережно.
Йоханна Хагстрьом у такій зірковій спринтерській компанії часто залишалася в тіні партнерок по збірній Швеції та навіть не завжди пробивалася до складу на Кубку світу. Проте в останні два сезони вона в основі таки закріпилася, і рік тому в Руці здобула свою першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу. В новому сезоні у Йоханни є хороші шанси поповнити свій багаж перемог.
Норвегія: Шістад і досвідчені дистанційниці
Непростою виглядає ситуація напередодні старту олімпійського сезону в збірній Норвегії, особливо це стосується її дистанційної частини: за міжсезоння команда втратила не лише Терезу Йохауг, а й молоду Хелен Марі Фоссесхольм.
За їхньої відсутності головною надією команди стає Хейді Венг. Вона може класно проявити себе на довгій кубковій дистанції та поборотися за перемогу на Тур де Скі, проте заповнити головну прогалину свого послужного списку – відсутність олімпійського золота – їй буде вкрай складно.
На довгих, багатоденних дистанціях козирем Венг є хороше відновлення, у той час як з виходом на пік форми до титульних турнірів у неї завжди були проблеми. Та й за своїм максимальним потенціалом зараз вистачає дистанційниць, сильніших за норвежку.
Ще однією надією Норвегії буде Астрід Слінд. Проте в загальному заліку Кубку світу розраховувати не варто – у неї занадто вузька спеціалізація (вона не ходить спринти, та й у дистанційних видах помітний акцент на класику), та й сама Астрід планує суміщати виступи на Кубку світу зі змаганнями на Ski Classics.
До старту сезону вона підходить не в оптимальній готовності через травму ахіла. До складу збірної Норвегії на етап у Руці Слінд відібралася, проте планує пробігти у Фінляндії лише одну гонку. Астрід заявила, що для неї головна мета сезону – золото Олімпіади. І її можна зрозуміти: марафон класикою, який буде в програмі Ігор-2026, – це той вид, який підходить норвежці просто ідеально. Такі шанси бувають раз на 8 років, а Астрід уже 37. До нового сезону вона готувалася за індивідуальною програмою зі своїм бойфрендом і особистим тренером, Крісом Єсперсеном.
Надалі розраховують у збірній Норвегії на Анне К'єрсті Кальво, яка пропустила всю першу половину попереднього Кубку світу, а на домашньому чемпіонаті світу в Тронхеймі, хоч і відібралася до заявки команди, так жодну гонку і не пробігла. З відходом Йохауг і Фоссесхольм конкуренція в збірній Норвегії стане менш жорсткою, тому шанси поїхати на Олімпіаду в Анне К'єрсті є. Втім, завадити їй може молодше покоління – 25-річні Крістін Фоснес і Нора Саннесс. Враховуючи, наскільки вікова дистанційна частина збірної Норвегії, сподівання на їхній прогрес дуже серйозні.
Різко здала після сенсаційного завоювання ВКГ у 2023 році Тіріль Венг, і зараз вона перебуває навіть у тіні своєї сестри-близнючки Лотти, яка також є універсалом без яскраво виражених сильних сторін.
Що стосується спринтерської частини команди, то тут беззаперечна надія №1 – Крістін Шістад, єдина спринтерка, яка за своїм потенціалом здатна на рівних боротися з зірковими шведками. Стабільно виступає Матільде Мюрвольд, проте пробиватися у фінал їй вдається лише кілька разів на сезон. Гучно заявила про себе на старті минулого сезону Юлі Мюре, яка потрапила на подіум у кожному з перших трьох спринтів на Кубку світу. Проте до нової зимової кампанії вона підходить у значно гіршій формі та навіть не відібралася до складу команди на перший етап у Руці.
У невизначеному стані перебуває кар'єра Інгвільд Остберг. Формально володарка Кубку світу 2019 року залишається активною спортсменкою, проте в офіційних змаганнях вона не виступала з весни 2023 року. У неї систематичні проблеми з травленням, через що вона декілька разів провалювала медогляд – лікарі збірної Норвегії просто не допускали її до участі в змаганнях.
Цього року про провалений медогляд новин не було, проте на відкритті сезону в Бейтостолені вона з невідомих причин не виступила. Як би там не було, в повернення Інгвільд на високий рівень у 35-річному віці, відверто кажучи, вже не віриться.
Інші
Спортсменок, здатних боротися з норвежками та, перш за все, шведками, вистачає – у жіночих лижних гонках із національним різноманіттям справи кращі, ніж у чоловіків. Серйозною загрозою двом скандинавським збірним буде збірна Фінляндії на чолі з зірковою дистанційницею-класисткою Кертту Нісканен. До нового сезону вона готувалася за індивідуальною програмою з особистим тренером Юхою Міконеном.
МКГ в спринті в минулому сезоні виграла інша фінка, Ясмі Йонсу. Проте назвати її спринтеркою топрівня язик не повернеться: за всю минулу кампанію вона не здобула жодної перемоги та лише одного разу піднялася на подіум. Завоювання Йонсу МКГ з такими результатами – це закономірний побічний ефект нової очкової системи лижного Кубку світу, яка винагороджує не найсильніших, а тих, хто не пропускає змагань.
Все ще сподіваються у Фінляндії на прогрес колись дуже перспективної універсалки Йоханни Матінтало. Багаторічний лідер команди Кріста Пармакоскі в останні два роки повністю відмовилася від участі в спринтах, проте в дистанційних гонках до свого пікового рівня вона все одно помітно не дотягує. Регулярно потрапляти у топ-10 їй під силу, епізодичні подіуми також можливі, проте не за присутності всіх найсильніших у оптимальній формі – на особисті нагороди Олімпіади розраховувати не варто. Напередодні старту сезону Кріста оголосила про те, що завершить кар'єру навесні 2026 року.
Якщо винести за дужки Діггінс, не все гаразд у збірної США. Вікова Розі Бреннан провалила минулий сезон, а Джулія Керн і Софія Локлі повноцінно замінити її поки що не здатні. Доволі несподівано влітку американська команда отримала підсилення – після дворічної перерви повернулася у спорт Хейлі Свірбул.
Є серйозні кадрові проблеми у збірної Німеччини, яка через проблеми з допінгом втратила на весь сезон лідера команди, Вікторію Карл. За її відсутності основні сподівання покладаються на класистку Катаріну Хенніг і спринтерку Колетту Ридцек. Сестра легендарного двоборця на фіналі минулого сезону в Лахті добралася до своєї першої в кар'єрі перемоги на Кубку світу.
Збірна Франції на весь сезон через травму спини втратила свого другого номера, Флору Дольсі. В боротьбі за високі місця команда зможе розраховувати лише на сильного гірника Дельфін Клодель. Проте через свою вузьку спеціалізацію потрапляти на подіум вона здатна лише кілька разів на сезон – у максимально складних за рельєфом дистанційних гонках вільним стилем.
Ще гірша ситуація у господарок майбутньої Олімпіади, збірної Італії. "Скуадра адзурра" може сподіватися хіба що на раптовий ренесанс Франчески Франкі, яка несподівано вистрілила на чемпіонаті світу 2023 року в Планіці, проте з того часу повернутися на піковий рівень ніяк не може.
Як і у чоловіків, збірна Австрії може розраховувати лише на одну спортсменку елітного рівня – дистанційницю Терезу Штадлобер. Попри відсутність потужного фінішного спринта, вона кращим чином проявляє себе саме в контактних гонках. Беззаперечним лідером збірної Швейцарії залишається Надін Фендріх – одна із небагатьох спринтерок, здатних нав'язати реальну боротьбу шведкам. Стабільно видає солідні результати як у спринті, так і в дистанційних гонках чешка Катержина Янатова, яка в минулому сезоні замкнула топ-6 загального заліку Кубку світу. Втім, склалося враження, що вона стелі своїх можливостей вже досягла.
