Превц проти всіх, Марусяк у погоні за рекордом України. Прев’ю ЧС-2026 з польотів на лижах
У четвер, 22 січня, у німецькому Оберстдорфі стартує чемпіонат світу 2026 року з польотів на лижах, який стане 29-м у історії. Програма змагань стандартна: у четвер, 22 лютого, відбудеться кваліфікація, у четвер та п'ятницю – по дві спроби особистого турніру, в неділю – командний турнір.
За підсумками кваліфікації визначаться 40 (а не 50, як у змаганнях на нормальних і великих трамплінах) учасників основного турніру. За підсумками першої спроби основного турніру визначиться 30 найсильніших, яка і продовжить боротьбу в наступних трьох раундах. Переможець визначиться за сумою всіх чотирьох спроб – суттєва відмінність від класичних чемпіонатів світу та Олімпіад. Командний турнір проводитиметься за традиційним форматом: 2 спроби, по 4 учасники від команди.
Результати польотних чемпіонатів світу не йдуть до загального заліку Кубку світу, хоча в період з 1992 по 1998 рік вони враховувалися і як рядовий етап Кубку світу.
Історія так факти
– Вперше чемпіонат світу з польотів на лижах був проведений у 1972 році в словенській Планіці. Мундіаль-2026, як уже було сказано вище, стане 29-м у історії.
– Чемпіонати світу з польотів проводяться раз на два роки, у парні роки. Така періодичність проведення турніру діє з 1986 року. До того, за виключенням дебютного розіграшу турніру, чемпіонати проводилися в непарні роки.
– За всю історію польотні чемпіонати світу проводилися лише в 5 локаціях: Планіца (Словенія), Оберстдорф (Німеччина), Вікерсунд (Норвегія), Гаррахов (Чехія) і Бад Міттерндорф (Австрія).
Причини такої бідної географії очевидні: польотних трамплінів у світі вкрай мало. Побудова таких споруд – задоволення не з дешевих, а практична користь із них – мінімальна. Польоти на лижах – дуже серйозне навантаження на опорно-руховий апарат спортсменів, тому на гігантських трамплінах стрибуни практично ніколи не тренуються. А зводити такі трампліни виключно задля проведення на них змагань бажаючих небагато.
У 80-ті роки в світі існувало одразу 6 діючих польотних трамплінів. Окрім вказаної вище четвірки, також діяв трамплін у Айронвуді (США), проте він чемпіонатів світу не приймав жодного разу. З кінця 80-х років ця споруда виведена з експлуатації, і лише в травні минулого року на "Коппер пік" стартували роботи з реконструкції. Втім, після завершення робіт трамплін не буде вважатися гігантським через недостатню потужність, і приймати польотні чемпіонати світу не зможе.
В останнє десятиріччя вибір локацій для проведення польотних чемпіонатів світу став ще вужчим. Трамплін у чеському Гаррахові, який приймав мундіалі в 1983, 1992, 2002 і 2014 роках, також був виведений із експлуатації через недостатнє фінансування.
– Найуспшінішими стрибунами в історії польотних чемпіонатів світу є швейцарець Вальтер Штайнер і німець Свен Ханнавальд, на рахунку яких по два золота та одному сріблу в особистих турнірах.
Штайнер у 1972 році в Планіці став першим у історії чемпіоном світу з польотів на лижах, через рік у Оберстдорфі завоював срібло, а в 1977 році у Вікерсунді став дворазовим чемпіоном. Ханнавальд свої титули завоював у 2000 і 2002 роках, а срібним призером став у 1998 році, програвши лише японцеві Казуйосі Фунакі.
Окрім Штайнера та Ханнавальда, двічі чемпіоном світу з польотів також ставав норвежець Роар Льокельсой, який, як і легендарний німець, перемагав двічі поспіль – в 2004 і 2006 роках. Проте у Льокельсоя, на відміну від Штайнера та Ханнавальда, особистих нагород більше немає.
– Командні турніри на польотних чемпіонатах світу проводяться лише з 2004 року. В 2014 році у Гаррахові командний турнір було скасовано через складні погодні умови.
Найуспішнішою збірною в історії командних турнірів є Норвегія, яка брала золото в 5 із 10 розіграшів. Також на рахунку скандинавів 1 срібло та 2 бронзи. Без медалі у командному турніру новрежці залишалися лише двічі – в 2012 році на домашньому чемпіонаті у Вікерсунді та в 2024 році в Бад Міттерндорфі. В обох випадках Норвегія посідала 4 місце.
Окрім норвежців, золото командних турнірів брали лише 2 збірні: Австрії та Словенії, на рахунку яких 3 і 2 титули відповідно. При чому, словенці брали золото на двох останніх мундіалях, і в Оберстдорфі будуть захищати свій титул. Збірна Німеччини командні турніри не вигравала ніколи, проте частіше, ніж будь-хто інший – 4 рази – брала срібло. Натомість, саме німці найчастіше вигравали особисті турніри – одразу 7 разів.
– Найкращий результат в історії України на польотних чемпіонатах світу був показаний два роки тому в Бад Міттерндорфі, коли Євген Марусяк посів 27 місце. Зараз українець має непогані шанси оновити свій особистий і, заодно, національний рекорд.
Арена
В 2026 році чемпіонат світу з польотів на лижах пройде у німецькому Оберстдорфі на трампліні імені Хайі Клопфера. Він прийме польотний мундіаль всьоме в історії – після 1973, 1981, 1988, 1998, 2008 і 2018 років.
Сам трамплін був побудований у 1949 – 1950 роках завдяки зусиллям трьох місцевих стрибунів-ентузіастів – Хайні Клопфера, Зеппа Вайлера та Тоні Бручера. Спершу вони розглядали варіант розширення легендарного трампліну "Шаттенберг Шанце", який щорічно приймає перший етап Турне чотирьох трамплінів, проте в підсумку вирішили збудувати іншу споруду в 7 км на північ він "Шаттенберга".
Після цього на трампліні 7 разів проводилися реконструкції – у 1973, 1981, 1984, 1986, 1998, 2001 і 2017 роках. Сумарно за історію існування "Хайні Клопфер Шанце" тут 21 раз встановлювався рекорд світу з польотів на лижах. Втім, востаннє це траплялося ще 17 березня 1984 року, коли легендарний фін Матті Нюканен пролетів 185 метрів. Після цього звання кузні рекордів у Оберстдорфа перехопили Планіца та Вікерсунд.
На даний момент технічні характеристики трампліну в Оберстдорфі на папері аналогічні Планіці та Вікерсунду: К-поїнт розташований на позначці в 200 метрів, хілл-сайз – 235 метрів. Проте де-факто потужність трампліну менша, і більш-менш приземлитися на дальностях в районі світового рекорду тут неможливо. Наразі рекорд трампліну становить 242,5 метра та був встановлений Доменом Превцом 20 березня 2022 року.
Дійові особи
Чемпіон
Чинним чемпіоном світу з польотів є Штефан Крафт, який переміг два роки тому на домашньому турнірі в Бад Міттерндорфі. Нинішній сезон для Крафта видається неоднозначним: хороші виступи чергуються з доволі посередніми, а пропуск двох етапів на старті сезону на користь легендарному австрійцеві не пішов – саме після тієї паузи в нього зникла стабільність.
Втім, Штефан – стрибун екстракласу, який блискуче вміє точково виводити себе на пік форми саме до головних стартів сезону. На Турне чотирьох трамплінів зробити цього не вдалося, проте польотний чемпіонат світу – турнір трохи іншого формату, і списувати Крафта з рахунків точно не варто. Звісно, він їде у Оберстдорф не в статусі головного фаворита, але одного з претендентів другого ешелону.
Фаворит
Ну а фаворитом №1 буде домінатор нинішнього сезону та чинний рекордсмен трампліну в Оберстдорфі, Домен Превц, який вже виграв Турне та на всіх парах мчить до Великого кришталевого глобусу. На польотний чемпіонат світу словенець їде після переможного дублю на Кубку світу в Саппоро, де Домен зумів зняти всі питання щодо своєї поточної форми, які могли виникнути після невдачі в Закопане.
Протягом усієї своєї кар'єри Превц-молодший був саме польотчиком. На гігантських трамплінах він демонстрував топові результати навіть тоді, коли на інших спорудах перебував на рівні середняка. Так, домінація словенця у нинішньому сезоні обумовлена, зокрема, і його відходом від своєї звичної агресивної техніки стрибка з дуже низькою польотною фазою, яка створювала йому чимало проблем на стандартних, 120-метрових трамплінах, але була настільки ефективною на гігантських. Проте Домен зараз у такій феноменальній формі, що зупинити його буде неймовірно важко – незалежно від того, чи повернеться словенець у Оберстдорфі до своїх "базових налаштувань", чи залишиться вірним тій техніці, яка дозволяє йому домінувати у поточному сезоні.
Інші претенденти
Серед головних суперників Домена будуть і його партнери по збірній Словенії, Анже Ланішек і Тімі Зайц. Ланішек, на відміну від більшості словенців, не тяжіє до польотів, проте перебуває зараз у чудовій формі, про що свідчить його перемога в Закопане.
Зайца останнім часом лихоманить. На Турне чотирьох трамплінів він перебував у чудовій формі, проте не зумів проявити себе через два поспіль порушення технічного регламенту. Виступи в Закопане та Саппоро були значно слабкішими, проте Тімі часто на польотних трамплінах стає зовсім іншою людиною. Тим більше, "Хайні Клопфер Шанце" – його беззаперечно улюблений трамплін: з 5 своїх перемог на Кубку світу 4 він здобув саме тут.
Наявність такого тріо як Превц, Зайц і Ланішек автоматично робить Словенію одним із фаворитів командного турніру, проте відсутність гідного четвертого номера може створити підопічним Роберта Хрготи дуже багато проблем. А ось у збірної Австрії з глибиною складу повний порядок. Тим більше, що на особистий турнір вони можуть виставити одразу 5 спортсменів (Крафт як чинний чемпіон виступатиме за додатковою особистою квотою), і в бойових умовах зробити правильний кадровий вибір на недільний особистий турнір.
Утім, перемога в командному турнірі Австрії далеко не гарантована. Даніель Чофеніг і Ян Хьорль фахівцями з польотів на лижах не вважаються, а можливості Штефана Ембахера на гігантських трамплінах є загадкою. Не виключено, що стартуватиме і Мануель Феттнер – для ветерана це може стати втішним призом за можливе непотрапляння до складу на Олімпіаду-2026.
Безумовно, буде серед топфаворитів особистого турніру Рьою Кобаясі. Зірковому японцеві точно захочеться виправити таке непорозуміння як відсутність медалей польотних чемпіонатів світу в колекції. Так, форма Рьою у поточному сезоні не ідеальна, проте поборотися за особисту медаль йому точно під силу.
Другий номер збірної Японії, Рен Нікайдо, у поточному сезоні часто-густо навіть залишає в тіні свого зіркового партнера по команді. Проте загалом польоти не є сильною стороною Нікайдо, на Кубку світу він на гігантських трамплінах жодного разу не потрапляв навіть у топ-10. Тому підозрюю, що головною надією японців у Оберстдорфі буде не Рен.
Збірна Норвегії проводить дуже непростий сезон, проте скандинави, поряд із словенцями, є найбільш яскраво вираженими польотчиками. Значить, саме час для того, щоби по-справжньому вистрелити? Цілком можливо, що так. Тим більше, що динаміка форми у підопічних Руне Велти в останні тижні загалом позитивна. Головні сподівання – на чемпіона світу 2022 року Маріуса Ліндвіка та віцечемпіона 2020 року Халвора Егнера Гранеруда.
Втім, Йоханн Андре Форфанг, хоч особистих нагород польотних чемпіонатів і не має, проте на гігантських трамплінах почувається чудово. А ось Крістоффер Еріксен Сундал у цьому плані – абсолютно нетиповий норвежець: його результати на польотних стартах, навпаки, гірші за його середній рівень.
Збірна Німеччини їде на домашній чемпіонат світу без особливих приводів для оптимізму. Багаторічні лідери команди, Карл Гайгер (чемпіон світу 2020 року) і Андреас Веллінгер (віцечемпіон 2024 року та колишній рекордсмен трампліну в Оберстдорфі) поступово вибираються з глибокої кризи, проте все ще дуже далекі від оптимальної форми.
А Філіпп Раймунд і Фелікс Хоффманн, які у поточному сезоні перехопили звання лідерів Бундестіму, сильного бекграунду в польотах не мають. Тим більше, у обох останні кілька тижнів є проблеми зі здоров'ям. Хоффманн пропускав етапи в Закопане та Саппоро через запалення в коліні, а Раймунд після Турне чотирьох трамплінів перехворів, після чого в Японії виглядав на найкращим чином.
П'юс Пашке в минулому сезоні змінив свою техніку, вона стала значно ефективнішою на гігантських трамплінах. Проте поточна форма ветерана далека від тієї, яку він демонстрував у минулій зимовій кампанії.
Не варто чекати нічого хорошого фанатам збірної Польщі. Єдиний дійсно конкурентоздатний на топовому рівні в нинішньому сезоні поляк, Кацпер Томасяк, польотний чемпіонат світу пропускає – він відпочине та готуватиметься до Олімпіади. А ветерани команди, Каміль Стох, Мацей Кот, Пьотр Жила та Давід Кубацкі, навряд чи готові боротися за щось масштабніше, ніж потрапляння в топ-30.
Не варто чекати подвигів від представників малих стрибкових країн. Француз Валентен Фубер і болгарин Владімір Зографскі не є фахівцями з польотів, та й пік їхньої форми, схоже, прийшовся на грудень. Грегор Дешванден далекий від своєї форми зразка минулого сезону. При тому, що і тоді подвигів від швейцарця на гігантських трамплінах ми не бачили.
А ось фіни можуть приємно здивувати. Антті Аалто любить гігантські трампліни, та й поточна форма непогана, про що свідчить потрапляння у топ-10 в Закопане. Ніко Кютосахо став одним із відкриттів минулого польотного чемпіонату світу, несподівано посівши 7 місце. Якщо брати загальний рівень по сезону, то зараз Ніко мало чим поступається самому собі зразка дворічної давнини.
Українські надії
Виступить на чемпіонаті світу-2026 і збірна України у традиційному складі – Євген Марусяк і Віталій Калініченко. Четвірки у команди Яніса Дебелака немає звідки взяти, тому наші спортсмени командний турнір пропускатимуть.
У особистому головні надії пов'язані, звісно ж, з персоною Євгена Марусяка, який є одним із найбільш яскраво виражених фахівців польотів у нинішньому поколінні стрибунів. Тим більше, що після проблемної першої половини сезону українець помітно додав, і в трьох попередніх стартах Кубку світу в Закопане та Саппоро двічі фінішував у топ-30. Щонайменше такого результату чекаємо від Марусяка і в Оберстдорфі, хоча за сприятливих погодніх умов реальною може бути навіть боротьба за топ-15.
Що стосується другого номера збірної України, Віталія Калініченка, то він, нажаль, підходить до чемпіонату світу на певному спаді форми – в грудні, коли українець двічі фінішував у топ-30 на Кубку світу, він виглядав значно краще. Реалістичною метою для Віталія є проходження кваліфікації. Нагадаємо, на польотних чемпіонатах світу для цього треба потрапити не в 50, а в 40 кращих. Трішки спрощує завдання той факт, що більшість топових збірних матимуть менші квоти, ніж на етапах Кубку світу.
