Клебо та Сван у гонитві за титулами, повернення Йохауг. Прев’ю Кубку світу з лижних гонок
У п’ятницю, 29 листопада у фінській Руці за традицією стартує Кубок світу з лижних гонок, який буде вже 44-м у історії. Рука беззмінно приймає етап у останній вікенд листопада ще з сезону-2002/03, проте не завжди ця фінська локація мала статус першого етапу Кубку світу – його Куусамо привласнив починаючи з сезону-2013/14. До цього звичною практикою було розпочинати зимовий цикл раніше – у Єлліваре, Бейтостолені, Дюссельдорфі або Шушені.
Зазвичай програму етапу в Руці у п’ятницю відкривав спринт класикою, після чого відбувалися дві дистанційні гонки. Проте влітку поточного року Міжнародна лижна федерація (FIS) вирішила пересунути спринт в Руці та на інших 3-денних етапах з п’ятниці на суботу. Це рішення викликало багато полеміки. З одного боку – ставити спринт, найбільш привабливий з точки зору телетрансляцій формат, на вихідний день виглядає слушним рішенням. З іншого – багато хто небезпідставно побоюється, що дистанційна гонка перед спринтом може відлякати багатьох спринтерів від участі в дистанційному старті, що також знизить шанси майстрів коротких гонок у загальному заліку.
Як би там не було, дистанційну гонку перед спринтом ми побачимо на етапах у Руці, Ліллехаммері, Давосі та Ле-Русс. В цілому календар сезону-2024/25 буде не таким експериментальним, як у попередній зимовій кампанії. Відсутні у ньому північноамериканські старти, хоча етап у Міннеаполісі показав просто прекрасні цифри відвідуваності в минулому сезоні.
Високогірний етап у Давосі випав з програми Тур де Скі та повернувся на своє звичне місце в календарі – на середину грудня. Сама багатоденка буде безпрецедентно бідною з точки зору географії: лише дві звичні локації (Тоблах і Валь ді Ф’ємме) в одній країні, Італії.
З не надто звичних локацій відзначимо швейцарський Енгадін та італійський Конь, який повертається у календар Кубку світу після 5-річної перерви. Зникла з календаря одна з його головних перлин – міський спринт в Драммені. Втім, після річної перерви повернувся у календар інший міський спринт – у Таллінні, де також дуже цікава траса.
Немає в календарі й найпрестижнішого старту сезону, марафону в Холменколлені. Цього разу в Осло відразу після чемпіонату світу відбудуться дві дистанційні гонки на стандартні дистанції – 20 та 10 км. Це вирішило давню проблему двох марафонів поспіль (один – на чемпіонатах світу/Олімпіадах, інший – в Холменколлені), проте позбавило Кубок світу одного з його символів. Втім, гонка на 50 км на Кубку світу таки відбудеться, проте на тиждень пізніше, на останньому етапі в Лахті.
Сумарно в Кубку світу-2024/25 відбудуться 30 особистих гонок (19 дистанційних та 11 спринтерських) та 3 командних спринти. Жодної класичної естафети на Кубку світу не буде – лише на чемпіонаті світу в Тронхеймі. Завершиться кубковий марафон 23 березня.
Чоловіки
Чемпіон
У статусі чинного володаря Кубка світу до старту нового сезону підходить Харальд Остберг Амундсен. Норвежець, який розпочинав кар’єру як чистий конькіст-дистанційник, за декілька років перетворився на абсолютного універсала – саме те, що треба при поточній очковій системі на Кубку світу. Втім, ілюзій бути не повинно: Амундсен завоював Великий кришталевий глобус (ВКГ), перш за все, завдяки проблемам зі здоров’ям Йоханнеса Клебо, який пропустив Тур де Скі та ще на декількох етапах був не в оптимальній формі.
Харальд Остберг Амундсен
Яким би сильним не був Харальд, боротися з Клебо в оптимальній формі йому буде вкрай важко, як і будь-якому іншому гонщику. Тому, ризикну спрогнозувати, що у новому сезоні Амундсен захистити свій титул не зуміє, проте фінішує другим у загальному заліку Кубку світу.
Фаворит
Ну а беззаперечним фаворитом нового сезону є, звичайно ж, Йоханнес Клебо. Як уже було зазначено вище, минулий сезон для нього вийшов дещо замазаним через проблеми зі здоров’ям. Тому, попри цілих 16 перемог на етапах, зірковий норвежець у минулій зимовій кампанії залишився без великих трофеїв. І це робить Клебо ще більш мотивованим перед стартом нового сезону.
Головною метою Йоханнеса буде чемпіонат світу в рідному місті, Тронхеймі. Клебо націлений завоювати вдома 5 золотих медалей із 6 можливих, і будемо відверті: завдання це для цього цілком реалістичне, навіть попри те, що на попередньому мундіалі в Планіці він завоював "всього" три золота.
Йоханнес Клебо
Міжсезоння для Клебо пройшло практично ідеально, він уникнув травм та хвороб. До старту Кубку світу він підходить в оптимальній формі, про що свідчать дві впевнені перемоги на передсезонних змаганнях у Бейтостолені – у спринті та розділці на 10 км класикою. Гонку на 10 км вільним стилем Йоханнес вирішив пропустити, щоб не перевантажувати себе напередодні першого етапу Кубку світу в Руці.
Решта норвежців
Головною загрозою Клебо будуть його ж партнери по збірній Норвегії, яка після відсторонення Росії безроздільно домінує у чоловічих лижних гонках. Ерік Вальнеш є спринтером-класистом №2 у світі, і періодично може обігрувати навіть лідера своєї команди – наприклад, у Руці, де у Клебо частенько виникають проблеми. Водночас, Вальнеш останніми роками почав додавати у дистанційних видах, і саме це робить його претендентом на високе місце в загальному заліку Кубку світу та навіть на Тур де Скі, де він у минулому сезоні фінішував шостим.
Пол Гульберг, як і Вальнеш, розпочинав свою кар’єру як спрнинтер-класист, і також почав розширювати свою спеціалізацію в бік дистанційних гонок. Втім, трансформація 34-річного ветерана досягнула вже стадії дуже різкого просідання результатів у спринті. Все настільки серйозно, що у новому сезоні Пол взагалі не планує виступати у спринтах за рідкісними виключеннями. Також Гульберг заявив, що, скоріше за все, пропустить Тур де Скі, що свідчить про зосередженість на домашньому чемпіонаті світу та відсутність амбіцій у загальному заліку Кубку світу.
Невдалим вийшов минулий сезон для, напевно, найкращого конькіста-дистанційника сучасності, Сімена Хегстада Крюгера. Він, як і Клебо, через хворобу пропустив Тур де Скі, а також кінцівку сезону, здобувши лише одну перемогу на Кубку світу. Реабілітовуватися є за що, а здібності Крюгера сумнівів не викликають, навіть незважаючи на непереконливі виступи у Бейтостолені.
Сімен Хегстад Крюгер
Звання головного чистого дистанційника в збірній Норвегії у нього в минулому сезоні перехопив Мартін Льовстрьом Ньєнгет, який більше тяжіє до класики, проте в цілому більш збалансований, ніж Сімен. Це могло би дозволити Ньєнгету поборотися за перемогу на Тур де Скі, але минулий сезон показав, що гірник з Мартіна далеко не найкращий. Проте здобути ряд перемог у дистанційних гонках на Кубку світу та взяти 1-2 особисті медалі мундіалю в Тронхеймі йому цілком під силу.
Заважають останніми роками проблемі зі здоров’ям ветерану Дідріку Тонсету. Ще в середині жовтня повідомлялося про те, що у 33-річного норвежця мікоплазмоз, який поставив під сумнів його виступи на старті сезону. У гонках у Бейтостолені Тонсет брав участь, проте виступив дуже невдало та до складу на перший етап у Руці не відібрався. Очевидно, швидкого повернення до оптимальних кондицій від Дідріка чекати не варто.
Колишній призер юніорського та молодіжного чемпіонатів світу Ян Томас Єнссен розкрився як гонщик високого рівня дуже пізно, і на старті минулого сезону в Руці сенсаційно здобув свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу, після цього закріпився в основі збірної. Аналогічним чином у позаминулому сезоні на Кубок світу увірвався інший дистанційник, Івер Тільдхейм Андерсен. Втім, на відміну від Єнссена, він у основному складі норвежців з’являється лише періодично. Те ж саме стосується і колись дуже перспективного Маттіса Стенсхагена.
Еміль Іверсен
Еміль Іверсен у минулому сезоні випав зі складу збірної Норвегії та був змушений змагатися на Кубку Скандинавії. Він переміг у загальному заліку цього циклу і, таким, чином, забезпечив собі особисту квоту на Кубок світу до січня. Втім, у Бейтостолені Еміль виглядав непогано, тому, цілком імовірно, відібрався би до складу збірної і без особистої квоти.
Що стосується другого ешелону норвезьких спринтерів, то тут варто виділити, перш за все, конькіста Ховарда Солоса Таугболя, колись дуже перспективного Ансгара Евенсена, а також Евена Нортуга. Його легендарний брат Петтер, як відомо, повернувся у спорт і планує відібратися до складу збірної Норвегії на чемпіонат світу. Про повернення "червоного вбивці" ми говорили в окремому матеріалі, зазначимо лише, що відкриття сезону в Бейтостолені він пропустив через травму спини, втративши шанс поборотися за місце в складі на Кубку світу. Нортуг-старший збирається повернутися 13 грудня на Кубку Скандинавії в Ліллехаммері.
Інші
Жодної збірної, яка могла би конкурувати з Норвегією, на Кубку світу на даний момент немає. Проте яскравих окремих гонщиків більш ніж достатньо. Особливо в цьому плані виділяються французькі спринтери – конькіст Люка Шанава та більш універсальний Рішар Жув, який обігрував Клебо в очній боротьбі в спринтах класикою. З дистанційників найсильнішим у Франції є Уго Лапалю, який у минулому сезоні піднявся на подіум загального заліку Тур де Скі. Жюль Лап’єр у генеральній класифікації Туру став лише дев’ятим, проте при цьому виграв фінальний підйом на Альпе де Черміс.
Поряд із Клебо найкращим класистом-дистанційником світу є Іво Нісканен. Попередні два сезони в кар’єрі триразового олімпійського чемпіона були невдалими через проблеми зі здоров’ям, проте 32-річний фін прекрасно вміє виводити себе на пік форми до головних стартів сезону і боротися там за золото. Блискуче на Тур де Скі проявив себе Пертту Хювярінен, який виграв розділку у Тоблаху, здобувши свою першу в кар’єрі перемогу на Кубку світу. Нажаль, нещодавно він підвернув ногу та пошкодив зв’язки. Пертту пропустив відкриття фінського сезону в Муоніо, не виступить і на двох стартових етапах Кубку світу в Руці та Ліллехаммері.
Іво Нісканен
Свого часу топовим спринтером-класистом був Рістоматті Хакола, проте його спеціалізація змістилася у бік дистанційних гонок, і ця трансформація перетворила фіна на простого середняка. У спринті головні сподівання Фінляндії зараз пов’язані з Лаурі Воуріненом і Йоні Мякі.
Колись найсильніший спринтер-конькіст світу, Федеріко Пеллегріно, також з віком почав додавати в дистанційних гонках, деградуючи при цьому в своїй основній спеціалізації. 34-річний ветеран вийшов на заключний етап своєї кар’єри, та планує завершити її після домашньої Олімпіади-2026. Яскраво вистрелив у позаминулому сезоні спринтер-класист Сімоне Мочелліні, проте після цього в його кар’єрі наступила чорна смуга. Першу половину минулого сезону він пропустив через перелом руки, щойно італієць оговтався та повернувся на Кубок світу – зламав ногу на спринті в Кенморі. Перелом був дуже складним, і відновлення після травми триває досі: в Руці ми його не побачимо.
Травмованого Мочелліні та ветерана Пеллегріно в спринті підстраховували молодий Елія Барп та більш досвідчений Сімоне Дапра, які підчас північноамериканського турне в минулому сезоні по разу пробивалися у фінал спринту. Глибок спад у кар’єрі переживає Франческо Де Фабіані, який років п’ять тому здавався серйозним претендентом на те, щоб перетворитися на зірку першої величини. На передсезонних змаганнях у Муоніо він виглядав дуже слабко, програвши в розділці вільним стилем, зокрема, й українцеві Олександру Лісогору.
Непрості часи переживає збірна Швеції, яка ще років 10-12 тому була рівним суперником для норвежців. З тих часів у команді залишився лише Калле Халварссон, якому перманентні проблеми зі здоров’ям так і не дозволили повною мірою реалізувати свій талант. Втім, у оптимальній готовності 35-річний швед досі здатен боротися навіть на подіуми на Кубку світу. У дистанційних гонках головні сподівання пов’язані з талановитим Вільямом Поромя, якому вже час виправдовувати ті аванси, які видавалися в останні роки. На рахунку Поромя вже є 5 особистих подіумів на Кубку світу, проте стабільності 23-річному шведу явно не вистачає. Єнс Бурман у топ-3 на Кубку світу піднімався лише одного разу, проте він – набагато стабільніший та надійніший кубковий боєць і естафетчик.
У спринті головні сподівання шведів пов’язані з Едвіном Ангером, який дуже яскраво увірвався на Кубок світу два роки тому. На передсезонних змаганнях у Бруксвалларні він виглядав прекрасно, перемігши не лише у спринті, а й у розділці вільним стилем. Не виключено, що саме Ангер стане головним відкриттям сезону та перетвориться на зірку першої величини, якої Швеції так не вистачало останніми роками.
Едвін Ангер
Топовим потенціалом у спринті, особливо класикою, володіє Оскар Свенссон. Проте повною мірою проявляти свої можливості йому вдається лише епізодично. Також багато уваги у Швеції приковано до 18-річного вундеркінда Альвара Мюльбака, який у новому сезону планує поєднувати гонки на Кубку світу з виступами у марафонській серії Ski Classics.
Цікаве покоління підросло у збірній США. Колишній чемпіон світу серед юніорів Гас Шумахер у минулому сезоні приніс американцям першу за більш ніж 10 років перемогу на Кубку світу, при чому, зробив це на домашньому етапі у Міннеаполісі. У спринті сильно проявляють себе Джеймс Клінтон Шунмейкер і Бен Огден: обидва у минулому сезоні добралися до свого першого подіуму на Кубку світу.
Є надії на світле майбутнє і у збірної Швейцарії. Беда Клеє у минулому сезоні замкнув топ-5 загального заліку Тур де Скі, до своїй перший подіумів на Кубку світу по ходу минулого сезону дотягнулися перспективний спринтер Валеріо Гронд та дистанційник Сіріл Фендріх, брат зіркової спринтерки Надін.
В останні декілька сезонів неодноразово траплялися дистанційні гонки, в яких домінування збірної Норвегії розбавляв лише британець Ендрю Масгрейв. Він уже багато років живе та тренується в Тронхеймі, тому для нього майбутній чемпіонат світу теж значною мірою буде домашнім.
Міка Вермюлен
Одним із головних відкриттів минулого сезону став Міка Вермюлен. Колишній австрійський двоборець проявив себе як один із найкращих дистанційників світу, особливо це стосується контактних гонок коньковим стилем. Вермюлен володіє рідкісним умінням відновлюватися підчас гонки, тому, навіть після атак у середині дистанції може зберігати сили на фінішний спринт.
Нарешті отримала сильного лідера збірна Німеччини. Фрідріх Мох завдяки своїм гірницьким здібностям став другим у загальному заліку Тур де Скі та замкнув топ-6 у генеральній класифікації Кубку світу. Втім, на рядових етапах Моху підніматися на подіум поки що не вдавалося. Дуже непоганий сезон провів і канадський універсал Антуан Сир, який замкнув топ-10 загального заліку Кубку світу.
Жінки
Чемпіон
У статусі чинного володаря Кубка світу підходить до нового сезону Джессіка Діггінс. Попри тяжіння до гонок вільного стилю, американка є одним із головних універсалів сучасних жіночих лижних гонок, що робить її практично ідеальним кубковим бійцем. На додачу до цього – Джессіка, на відміну від багатьох своїх зіркових суперниць, ніколи не вважала боротьбу за ВКГ чимось другорядним і не жертвувала Кубком світу заради підготовки до чемпіонату світу чи Олімпіади.
Універсалізм і пріоритети на користь боротьби за загальний залік – два вкрай важливих фактори, які роблять Діггінс одним із головних претендентів на перемогу в Кубку світу. Можливий невдалий старт сезону не повинен дивувати. Джессіка часто невдало розпочинає кубкову кампанію і лише у другій половині грудня набирає максимальні обороти.
Другий номер збірної США, Розі Бреннан, у цьому плані є повною протилежністю Діггінс: вона – яскраво виражена "декабристка". Цей факт, а також доволі явно виражене тяжіння до гонок класикою, у попередні роки не пускав Бреннан до топ-3 підсумкового заліку Кубку світу. Важко повірити в те, що у віці 36 років Розі зможе впоратися з цими проблемами та увімкнутися у реальну боротьбу за ВКГ.
Окрім цього, у складі збірної США варто виділити сильного гірника Софі Локлі, яка виграла фінальний етап Тур де Скі у минулому сезоні. Втім, якщо говорити про рядові етапи Кубку світу, то 24-річна американка здатна боротися за найвищі місця тільки на трасах з непростим рельєфом, яких останніми роками в календарі Кубку світу побільшало.
Зіркові шведки
Головною суперницею Діггінс у боротьбі за ВКГ, скоріше за все, стане Лінн Сван. У минулому сезоні шведка нарешті повною мірою відновилась після важкої травми плеча та повернулась на свій рівень трирічної давнини. Сван неспроста називають однією із найталановитіших лижниць в історії. Лінн – найсильніша за потенціалом спринтерка світу, при цьому постійно додає в дистанційних гонках і цим нагадує молоду Маріт Бьорген.
Уже в минулому сезоні Сван боролась з Діггінс за ВКГ до останнього, і в новій зимовій кампанії 24-річній шведці цілком під силу зробити вирішальний крок на вершину. Насторожує хіба що непереконливий виступ на передсезонному турнірі в Бруксвалларні. В спринті шведка не без проблем, лише як лакі-лузер пробилась до фіналу, де посіла лише п’яте місце. Наступного дня Лінн показала шостий результат у розділці на 10 км класикою. Можливо, Сван цілеспрямовано не форсувала форму на початок сезону, проте певна обережність в оцінці її шансів не завадить.
Лінн Сван
Переконливу перемогу в спринті в Бруксвалларні здобула інша зіркова шведка, Йонна Сундлінг. Проте для неї пріоритетом у новому сезоні буде чемпіонат світу в Тронхеймі: Йонна планує пропускати Тур де Скі та не збирається боротися за загальний залік Кубку світу. На чемпіонат світу націлена і Майя Дальквіст, яка для цього в міжсезоння знизила об’єми тренувальних навантажень. Хоча її рівень результатів у дистанційних гонках у будь-якому випадку недостатній для боротьби за ВКГ.
Два попередні сезони Емма Рібом розпочинала з перемог у перших двох спринтах на Кубку світу. Проте цього було недостатньо для реальної боротьби за Малий Кубок світу в спринтерському заліку, ні, тим більше, у загальному – рівень результатів у дистанційних гонках не той. Як і Сундлінг та Дальквіст, Емма планує пропускати Тур де Скі та зосереджена на підготовці до чемпіонату світу.
Періодично здатна боротися за подіуми в спринті Йоханна Хагстрьом, проти за такого рівня конкуренції в збірній Швеції їй не завжди вдається навіть відібратися до складу на Кубок світу. Одним із головних відкриттів минулого сезону стала Моа Ілар, яка сенсаційно виграла масстарт у Руці та в цілому провела дуже сильний стартовий відрізок сезону. Як і багато хто х її партнерок по команді, Моа планує Тур де Скі пропускати. Хоча така зосередженість на чемпіонаті світу з її боку виглядає досить дивно: за такої конкуренції в збірній Швеції вона може отримати в Тронхеймі не так і багато шансів.
Що стосується лідерок дистанційної збірної Швеції, то перспективи Фріди Карлссон довгий час були під великим запитанням. На початку листопада вона травмувала стопу. Перші прогнози лікарів були вкрай невтішними: говорилося про те, що Фріда пропустить як мінімум два стартові етапи в Руці та Ліллехаммері. А за нової очкової системи на Кубку світу, яка діє лише третій сезон, пропуск двох етапів міг би стати вироком з точки зору боротьби за загальний залік.
Фріда Карлссон
Проте в результаті травма виявилася не настільки серйозною, і Карлссон виступила в одній із гонок в Бруксвалларні та увійшла до складу збірної Швеції на етап у Руці. Потенціал у Фріди величезний: після завершення кар’єри Терези Йохауг саме шведка небезпідставно вважалась найкращою дистанційницею світу. При цьому, Карлссон здатна показувати хороші результати в спринті, де вже навіть одного разу піднялася на подіум. Проте схильність до травм, проблеми з відновленням та раптові спади форми все ніяк не дозволять Фріді реально поборотися за ВКГ. У сезоні-2024/25 шведка знову націлена на загальний залік, проте ніхто не здивується, якщо у неї знову нічого не вийде.
У Бруксвалларні привезти 11 секунд на 10-кілометровій розділці класикою Карлссон змогла її багаторічна партнерка по команді, Ебба Андерссон. Вона в цілому по кар’єрі значно стабільніша за Фріду, проте має свої недоліки: вважається, що стеля можливостей Андерссон знаходиться дещо нижче, ніж у Карлссон, та й слабкі результати в спринті – ще один вагомий стримуючий фактор у боротьбі за ВКГ. Минулий сезон, особливо його друга половина, для Ебби був невдалим, проте переможний дубль в дистанційних гонках у Бруксвалларні свідчить про хорошу форму напередодні старту нової зимової кампанії.
Норвегія: травма Шістад і повернення Йохауг
Головним ньюзмейкером міжсезоння у жінок, безумовно, стала Тереза Йохауг, яка повернулась у спорт після дворічної паузи та народження дитини. Про камбек легендарної норвежки ми вже детально говорили окремо, проте після цього Тереза виступила в Бейтостолені, і виступила неоднозначно. У розділці на 10 класикою вона розгромила суперниць, вигравши 40 секунд у Хейнді Венг, яка фінішувала другою.
Сама Венг-старша після фінішу здивувала заявою про те, що Йохауг її у цій гонці не вразила, і що у боротьбі проти зірок збірної Швеції вона не буде фаворитом. Проте на наступний день Хейді не словом, а ділом підтвердила свою теорію, обігравши Терезу в 10-кілометровій гонці вільним стилем. Що це було? За два роки перерви у Йохауг просіла техніка конькового стилю? Чи з’явилися проблеми з відновленням? Відповідь на це дасть тільки хід сезону. У новій зимовій кампанії Тереза не боротиметься на Кубок світу та пропустить Тур де Скі: вона зосереджена виключно на підготовці до чемпіонату світу. Побачене в Бейтостолені змушує сумніватися у тому, що Йохауг виграє всі три дистанційні гонки у Тронхеймі, проте з пустими руками вона навряд чи залишиться.
Тереза Йохауг
Не менш цікаво і зрозуміти, у чому причина перемоги Хейді Венг у розділці вільним стилем – це слабкість Йохауг чи блискучий перфоманс дворазової володарки ВКГ? Якщо друге, то у поточному сезоні Венг-старша може поборотися за перемогу в Тур де Скі – її блискучі гірницькі здібності та відновлення нікуди не поділися.
Її молодшій сестрі, Тіріль Уднес Венг, у минулому сезоні захистити титул чемпіонки Кубку світу не вдалося. Першу половину зимової кампанії вона пропустила через хворобу, в другій – була далекою від того рівня, який приніс їй чемпіонство у 2023 році. Відверто кажучи, у повторення Тіріль успіху дворічної давнини віриться слабо: максимум – боротьба за місце у топ-5 загального заліку. Третя з сестер Венг, Лотта, також доволі універсальна, проте на подіум на Кубку світу піднімається вкрай рідко – лиши тричі за кар’єру.
Астрід Ойре Слінд у позаминулому сезоні повернулася на Кубок світу з марафонської серії Ski Classics після більш ніж 10-річної перерви, і доволі несподівано стала однією з найсильніших дистанційниць світу. У новому сезоні 36-річна Слінд продовжить поєднувати виступи на Кубку світу зі Ski Classics, і чекає від неї хороших результатів на окремих гонках, наприклад, на Тур де Скі.
Яскраво вистрелила у позаминулому сезоні у 30-річному віці інша дистанційниця, Анне К’єрсті Кальво, проте минулий сезон для неї виявився значно слабкішим. Спринтерка Матільде Мюрвольд не може дотягнутися до свого рівня зразка олімпійського сезону-2021/22.
Втім, головною надією Норвегії у спринті є не вона, а Крістін Шістад, яка протягом попередніх двох років була головною загрозою шведській гегемонії. На жаль, за декілька тижнів до старту сезону Крістін була вимушена перенести операцію на животі. Точні терміни відновлення поки що не відомі, проте стартову частину сезону вона пропускає, не виключено, що Шістад ми побачимо на старті лише наприкінці січня. Так чи інакше, травма норвежки підвищує шанси Сван на загальний залік: мінус одну суперниця, яка може регулярно відбирати очки в спринті.
Інші
У збірної Фінляндії зараз непроста ситуація, пов’язана з суттєвим скороченням фінансування усіх лижних видів спорту. Головні сподівання все ще пов’язані з ветераном Кертту Нісканен. Вона, безумовно, залишається однією з найкращих дистанційниць-класисток у світі, проте у 36 років довго тримати пік форми складно, і минулий сезон розпочинався для неї непросто.
Для іншої зірки збірної Фінляндії, Крісти Пармакоскі, минулий сезон складався просто жахливо, проте під кінець кампанії вона раптово ожила і на домашньому снігу в Лахті здобула першу за 6 років перемогу на Кубку світу. Але глобально це мало що змінює: Кріста переживає непрості часи у своїй кар’єрі, відмова від спринтів у минулому сезоні ситуацію не покращила. У міжсезоння Пармакоскі пішла на самопідготовку – подивимося, який результат це принесе.
З молодшого покоління фіни сподіваються на універсала Йоханну Матінтало, яка нарешті починає виправдовувати ті величезні аванси, які їй видавали в молодості. Перед стартом сезону вона отримала незначне пошкодження стопи, проте воно не повинне завадити їй виступити в Руці.
Вікторія Карл
Світлі часи зараз переживає збірна Німеччини, яка завоювала золото та срібло Олімпіади-2022 у командних видах і після того довела невипадковість таких успіхів. Четвертою в загальному заліку Кубку світу минулого сезону фінішувала Вікторія Карл. Вона знову блискуче виглядала на передсезонних змаганнях у Муоніо, що для німкені вже стало традицією. Тяжіє до класики і другий номер команди, Катаріна Хенніг. У спринті головні сподівання Бундестіму пов’язані з Лаурою Гіммлер і Колеттою Ридцек, яка наприкінці минулого сезону в Лахті вперше в кар’єрі піднялась на подіум на Кубку світу.
Єдиною лижницею високо рівня в Австрії залишається дистанційниця Тереза Штадлобер. Попри відсутність потужного фінішного спринту, вона тяжіє саме до контактних гонок, сподіваючись на їхню селективність. Зіркова швейцарська спринтерка Надін Фендріх у минулому сезоні лише вдруге в кар’єрі піднялась на подіум в дистанційній гонці на Кубку світу, проте стала слабкіше виступати в спринті. Вважати це природною еволюцією вікових лижників від спринту в бік дистанційних гонок зарано – Надін всього 29 років.
Блискучим гірником є лідерка збірної Франції Дельфін Клодель. Ще кілька років тому вона була здатна боротися за найвищі місця на Кубку світу рівно один раз на сезон – підчас фінального підйому на Альпе ді Черміс на Тур де Скі. Проте зараз Клодель здатна потрапляти у топ-3 конькових дистанційок і на рядових етапах Кубку світу, якщо вони відбувають на важких за рельєфом трасах – наприклад, на домашній арені в Ле-Русс.
Помітно додала в останні кілька років чешка Катержина Янатова. Франческа Франкі раптово вистрелила на чемпіонаті світу 2023 року в Планіці, посівши шосте місце в розділці вільним стилем та дев’яте – у скіатлоні. Проте, з того часу 26-річна італійка не може наблизитись до того рівня. Збірна Канади сподівається на прогрес 21-річної Ліліан Ганьон, яка у минулому сезоні вперше потрапила на топ-10 на Кубку світу на етапі в Гомсі.