Степан Бандера: невідома спортивна сторінка Провідника
1 січня – це не лише початок нового року.
У цей день, рівно 117 років тому, народився Степан Андрійович Бандера – провідник та лідер Організації Українських націоналістів. Міфів і легенд навколо його політичної діяльності зазвичай більше, ніж правди. Однак сьогодні Чемпіон торкнеться дещо незвичної теми у біографії Степана. Ми проаналізуємо спортивну сторінку його буремного життя.
Роман Шухевич і спорт: грав у футбол, встановлював рекорд у плаванні та судив змагання
Спорт загартував дух Бандери
Степан мав проблеми зі здоров'ям ще з дитинства. Через ревматизм суглобів йому було важко потрапити в "Пласт" - скаутську організацію, яка займається патріотичним вихованням молоді. Однак наполегливість взяла гору: з третьої спроби він таки став "пластуном".
Відбір до "Пласту" був суворим. Степан доклав неабияких зусиль, щоб туди потрапити. Саме під час перебування в "Пласті" він загартовував дух – тут сформувалися його світогляд та життєві орієнтири.
Грав у баскетбол, любив шахи та гімнастику
З часом Бандера став учасником українського спортивного товариства "Сокіл". Навчаючись у Львівській політехніці, він також був членом Українського студентського спортивного клубу.
"Бандера полюбляв шахи та баскетбол. Зацікавлення баскетболом виглядає щонайменше дивним (зріст Степана 162 см - ред.). До того ж він був шульгою", – зазначає історик Юрій Юзич.
Також лідер ОУН був любителем легкої атлетики. Він ніколи не пропускав ранкової зарядки. А в студентські роки часто пробігав по 12 км, дістаючись на заняття.
Звісно, Степан не був професійним спортсменом, але випробовував себе у різних видах. Наприклад, він часто ініціював боротьбу, причому принципово змагався із сильнішими суперниками, не шукаючи легких шляхів.
"Степан полюбляв виконувати гімнастичні вправи, підтягуватися на турніку. Часто обливався холодною водою, спав при відчиненому вікні взимку. Чимало бігав", – розповів історик Микола Посівнич для Спорт24.
Гори, мандри та лижі
Бандера змалечку любив природу, оскільки зростав на мальовничій Галичині. У "Пласті" це захоплення розвинулося. Він часто мандрував горами, плавав, а взимку – катався на лижах.
Український політик не зрадив своїх захоплень і в дорослому віці. Навіть коли перебував за кордоном, Степан знаходив час відвідувати гірськолижні курорти. З одного з них збереглася світлина.
Футбольні уподобання
Окремою сторінкою спортивного дозвілля Степана Бандери був футбол.
Любов до гри збереглася і в еміграції. Мешкаючи в Мюнхені, він інколи відвідував матчі. Цікаво, що Бандера вболівав не за титуловану "Баварію", а за інший, більш "народний" клуб – "Мюнхен-1860".
Відвідування стадіону було для нього одним із небагатьох способів психологічного розвантаження та відчуття атмосфери звичайного, мирного життя на тлі постійного тиску з боку радянських спецслужб.
Символічно, що німецький клуб після початку повномасштабного вторгнення РФ на деякий час змінив емблему в соціальних мережах, додавши синьо-жовтих барв.
Крім того, існує інформація, що Бандера міг відвідувати матчі стрийської Скали, коли перебував у місті.
"Вочевидь він міг ходити на матчі Скали. Адже він проживав у Стрию, а там була команда. Однак я не знаходив жодної світлини Бандери на стадіоні", – розповів історик Андрій Сова для Tribuna.сom.
Син Бандери - спортивний журналіст
Любов до спорту передалася і синові лідера ОУН – Андрію Бандері. Якщо батько гартував тіло для підпільної боротьби, то Андрій використовував спорт як майданчик для політичної заяви на міжнародній арені.
Він працював журналістом і тривалий час висвітлював спортивні події. Вершиною його репортерської кар'єри стала робота на Літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі.
Слід Бандери залишився в одній із легендарних історій тих Ігор. Йдеться про гопак з українським прапором на футбольному матчі СРСР, який виконав студент Данило Мигаль.
Після цього вчинку українського активіста заарештувала поліція. З-під варти його врятував саме син Степана Бандери.
Смерть від рук радянських спецслужб
Життєвий шлях лідера ОУН обірвався на 50-му році. Трагедія сталася на сходах його будинку в Німеччині. Це був підступний удар у спину від агента КДБ Богдана Сташинського – брудний прийом, за який у спорті дають довічну дискваліфікацію.
Знаряддям злочину став спеціальний пістолет-шприц, прихований у згорнутій газеті. Сташинський вистрілив в обличчя Провідника струменем отрути. Свій останній спочинок Степан Бандера знайшов на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.
