Сєлємєнєва: Цього разу розраховувала на золото ЧЄ, але маємо бронзу
Третій дорослий чемпіонат Європи – і третя медаль. Українська каратистка Еліна Сєлємєнєва у Франкфурті піднялася на п'єдестал, здобувши бронзу континентальної першості.
В ексклюзивному коментарі "Чемпіону" 23-річна спортсменка розповіла, чому все ж їхала за золотом, хто допоміг їй психологічно перелаштуватися після важкого старту та як оцінює суперечливе суддівське рішення у командному турнірі.
– Елю, третя бронза на третьому для вас дорослому чемпіонаті Європи – ця стабільність радує, чи все ж цього року розраховували на більше?
– Звісно, цього разу розраховувала на золото чемпіонату, але маємо бронзу. Трішки не вистачило, бо програли за вихід у фінал. Але з іншого боку, це вже третій поспіль чемпіонат Європи з медаллю, і це теж невеликий показник стабільності.
– У групі ви здобули три перемоги. Який із поєдинків видався найбільш складним?
– З самого початку щось пішло не так. Психологічно мене це трохи збило, і навіть у поєдинку з найпростішою суперницею я взяла лише один бал. Але поруч були люди, які допомогли повернутися у правильний стан: мій тренер Анатолій Анатолійович та Олександра Шолохова. Після того бою вони мене дуже підтримали та й взагалі допомагали мені протягом усього турніру. Дуже їм вдячна за все!
– Які емоції були після перемоги над нейтральною каратисткою?
– Стало легше: поставила для себе галочку, що ця спортсменка пройдена, і її можна спокійно вигравати. Можна сказати, довела, що в Китаї це була помилка. Там я провела кидкову техніку, але судді перевели на попередження, а на цьому чемпіонаті все-таки вийшло заробити іппон на ній.
– Далі був бій із француженкою, першою у світовому рейтингу. Які висновки зробили з цього поєдинку?
– Не піднімати ноги. Все ж таки трішки перехвилювалася, бо розуміла, що вже на третій раз можна було б і потрапити в фінал.
– У бронзовому фіналі ви здолали німкеню, чи зустрічалися із нею раніше, і який рахунок в особистих зустрічах?
– Так, до цього ми зустрічалися 3 рази (2:1 на мою користь), але останній раз зустрічалися на початку 2024 року. Чесно кажучи, стало її трішки шкода, бо вона все-таки була у себе вдома, всі трибуни вболівали за неї так, що тренеру довелося розуміти тільки по жестах. Але спорт є спорт, і віддавати медаль я не збиралася. А так нових емоцій я не отримала, бо статус залишився той самий – "бронзова призерка ЧЄ".
– Наша команда боролася ще за командну бронзу, але, на жаль, цього разу ми пʼяті. Зараз, коли емоції вщухли, чи погоджуєтеся, що долю протистояння вирішило суддівське рішення?
– Думаю, всі розуміють, що це рішення було максимально неправильним та несправедливим. Удар прийшовся на корпус, а в карате по корпусу можна бити з будь-якою силою. Хоча Даша Булай каже, що удар не був сильний, просто точний.