Оле-Ейнар Бйорндален: секрети зимового короля
На Олімпійських іграх 2026 триває біатлонний турнір. Серед його учасників багато титулованих та класних спортсменів. Але навряд чи комусь із них найближчим часом під силу дотягнутися до досягнень великого та "жахливого" Оле-Ейнара Бйорндалена, який зібрав унікальну колекцію олімпійських нагород, причому два свої останні золота здобув у віці 40+.
До вашої уваги – 10 цікавих фактів про найкращого біатлоніста всіх часів та найтитулованішого спортсмена в історії Білих Олімпіад.
Дев'ять корів і п'ятеро дітей
Оле-Ейнар Бйорндален народився 27 січня 1974 року у містечку Драммен. "Я – звичайний норвежець із простої селянської родини, де було дев'ять корів та п'ятеро дітей, причому коровам іноді приділяли більше уваги, ніж дітям", – сказав одного разу знаменитий біатлоніст. І, як багато хто вважає, витоки його неймовірної кар'єри потрібно шукати саме там – на батьківській фермі.
"Бйорндален ріс у бідній родині у глибокій провінції, і це наклало на нього сильний відбиток, – каже спортивний коментатор із Норвегії Андреас Стабрун Сміт. – Він ніколи не забував, що вийшов із низів – це раз. І він ніколи не досяг би того, чого досяг, якби не це його походження – це два. Оле-Ейнар з дитинства звик до фізичної праці, а спорт став для нього шансом всього життя".
Перший рекорд – зі списом
У дитинстві Бйорндален пробував себе у кількох видах спорту. Він непогано бігав середні та довгі дистанції, одного разу навіть посів третє місце на чемпіонаті Норвегії з легкої атлетики серед школярів на дистанції 3000 метрів. Метав спис, і навіть бувши зіркою біатлону, пишався особистим дитячим рекордом у цій легкоатлетичній дисципліні (45 м). Намагався ходити на гандбол, але швидко кинув – не пішло. А паралельно із лижними перегонами до 15 років займався футболом. У Норвегії усі хлопці так: узимку – лижі, влітку – м'яч.
"Я грав за дитячу команду міста Сімостранд у півзахисті і знаходився на хорошому рахунку у тренерів, оскільки був швидшим і витривалішим за всіх у команді, – згадує Оле-Ейнар, – Носився по всьому полю, як божевільний. Чому не вибрав у підсумку футбол? Мені дуже сподобалося стріляти".
Канат і брат
"Іноді я шкодую про те, що є якісь речі, які про мене не знає ніхто, – зізнався в одному з інтерв'ю норвежець. – Наприклад, я дуже добре вмію ходити канатом, а в дитинстві мріяв стати спортивним фотографом. Навіть фотоапарат купив…"
Може, так і сталося б, якби не захопився біатлоном його старший брат Даг, чий приклад наслідував Оле-Ейнар, як це часто буває у великих та дружних сім'ях:
"З усіх сил намагався ні у чому не поступатись Дагу. Я був у дитинстві справжнім дияволом і коли в чомусь відставав від старших хлопців, просто виходив із себе. Терпіти не міг програвати. Нічого гіршого від цього не уявляю. А особливо неприємно, коли посідаєш четверте місце. Тому з юних років завжди тренувався з повною віддачею навіть перед контрольним тренуванням чи нікому не потрібними шкільними змаганнями".
Оле-Ейнар молодший за Дага на чотири роки, але вже у 15 він обганяв старшого брата на трасі. Ну а серйозна робота почалася, коли йому виповнилося 18 – майбутнього восьмиразового олімпійського чемпіона прийняли до спеціалізованої спортивної школи в Гейло, через яку пройшло багато відомих біатлоністів та лижників Норвегії.
До речі. Даг, якщо хтось не в курсі, теж вийшов на високий професійний рівень. У особистих змаганнях гучних перемог не здобував, але у командних естафетах на чемпіонатах світу зібрав повний комплект нагород. Зокрема, у Нагано разом із молодшим братом отримав срібло.
Ходіння по вуглях
Багато відомих спортсменів, у тому числі біатлоністи, мають свої маленькі секрети, які допомагають досягати результатів. І це не тільки довідка від лікаря, що дозволяє вважатися астматиком, а, відповідно, дає деякі послаблення від антидопінгових служб.
Знаменитий Магнар Сольберг влітку відпрацьовував стрілянину, лежачи в… мурашнику: як би його не кусали мурахи, не вставав, доки не закінчував серію. Таким чином він навчався зберігати холоднокровність на вогневому рубежі.
Андреа Хенкель, щоб підтягнути швидкість, деякий час тренувалася з ковзанярцями – відпрацьовувала ідеальний коньковий хід.
А ось Бйорндален ходив босоніж по... розпеченому вугіллю. Ні, зрозуміло, що запорука його успіху – це фантастична завзятість і готовність працювати як проклятий (за рік набігало понад 1000 тренувальних годин). Але й вугілля було!
Про це розповідав психолог спортсмена Ойвінд Гаммер:
"Ходіння по вугіллю змушує Оле-Ейнара концентруватися і не думати ні про що інше в даний момент, адже це саме те, що потрібно для гарної й впевненої стрільби".
Звичайно, до експериментів з вугіллям він досить довго готувався, чому сприяло захоплення йогою.
Пилосос у дорожній сумці
Один із важливих "пунктиків" Бйорндалена в роки активної кар'єри – максимальна увага до власного здоров'я: режим сну, правильне харчування, обов'язковий комплекс вітамінів, жодних шкідливих звичок...
Або ось – приклад. Пам'ятаєте героя Леонардо ді Капріо у фільмі "Авіатор"? Бйорндален був такий самий – дуже не любив вітатись за руку і завжди тримав при собі вологі серветки.
Ви скажете – дивацтво? Скоріше, професіоналізм. Він просто намагався максимально убезпечити себе від інфекції, яка могла вибити з тренувального та змагального ритму. "У Норвегії я намагаюся нікому не потискати руку, і це легко вдається. Але в інших країнах люди так і норовлять сунути тобі свою долоню. Їхня безтурботність і безцеремонність мене вражає", – говорив він у одному з інтерв'ю.
А ще він завжди возив із собою на змагання… пилосос: "Близько двохсот днів на рік я перебуваю поза домом і змушений покладатися на чужі стандарти чистоти, а вони далеко не завжди влаштовують мене. У килимових доріжках готелів неймовірна кількість бактерій. І ніхто не позбавить вас від них – тільки ви самі. До речі, їздити із пилососом – не моя ідея. Я перейняв її у старших друзів з команди".
Екстремальне хобі
Очевидно, Бйорндален – з тих людей, які не можуть жити просто так, за накатаною, їм потрібно весь час долати себе. Ось судіть самі: розповідаючи про свої хобі, норвежець перераховує альпінізм, мотокрос та гонки на виживання.
Чи є ще питання? Екстрим, екстрим та ще раз екстрим. Але в роки активної кар'єри все це він практикував лише у міжсезоння, коли відпочивав від біатлону.
А найбільш небезпечним для себе заняттям легенда, як не дивно, вважає улюблені кінні прогулянки.
"Це найризикованіші моменти мого життя – коли я перебуваю у сідлі на спині у коня. Не можу зрозуміти, як можна керувати твариною, яка, на мою думку, лише трохи менша за слона".
Справа особливого принципу
Найкращий сезон у його кар'єрі припав на 2002 рік. На Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті норвезький біатлоніст виграв чотири золоті медалі, чого раніше не вдавалося нікому. А ще тоді він взяв участь у лижних перегонах на 30 км і прийшов до фінішу шостим.
Нічого дивовижного. Починав Оле-Ейнар, як чистий лижник і довгий час поєднував два суміжні види. А до біатлону його, до речі, підштовхнула не лише можливість стріляти, а ще й образа. Коли Бйорндалену було 17, його не взяли на юніорський чемпіонат світу з лиж, хоча вдома він виграв майже всі старти. "Мені тоді сказали, що я надто юний, і мій час ще прийде, – згадував через роки Оле-Ейнар. – Я страшенно розлютився, ось і вирішив остаточно піти в біатлон, але при цьому, щоправда, дав собі слово, що колись повернуся в лижі й всіх їх зроблю".
У Солт-Лейк-Сіті зробити абсолютно всіх не вдалося, але одного разу мрія все ж таки збулася – на листопадовому етапі Кубку світу-2006 з лижних перегонів. "Здобувши перемогу в Галіварі на 15-кілометровій дистанції вільним стилем, я був просто на сьомому небі від щастя. Ця перемога принесла мені особливе задоволення. І золота медаль з того етапу Кубку світу, напевно, для мене важливіша за будь-яке золото ЧС з біатлону".
Ну а розвиваючи тему найважливіших для нього перемог, складно не згадати тріумф на Іграх-2014, коли 40-річний спортсмен, якого багато хто списав з рахунків після непереконливого сезону-2012/13, "порвав" конкурентів у спринті, а потім узяв ще й золото у змішаній естафеті.
З того часу він – найтитулованіший спортсмен в історії Білих Олімпіад. Вісім золотих є також у його земляка-лижника Бьорна Делі, який виблискував у 1990-х, але за загальною кількістю олімпійських нагород Бйорндален попереду (14 проти 12).
Пам'ятник за життя
У Норвегії Оле-Ейнар – національний герой. Ще у 2008 році на батьківщині біатлоністові встановили пам'ятник – честь, якої удостоєні лише обрані. Ініціатором акції став муніципалітет містечка Сімостранд, де пройшла молодість біатлоніста, але ідею, звісно, підтримала вся Норвегія.
На відкритті композиції, яка встановлена на пагорбі біля в'їзду до міста, було понад тисячу людей, у тому числі й король Харальд V. Усі відзначають, що бронзовий Бйорндален дуже схожий на оригінал, і скульптор Кірстен Коккін влучила в яблучко, вирішивши зобразити чемпіона у динаміці – він біжить трасою з гвинтівкою за спиною.
Цікавий момент: позував скульптору зовсім не Оле-Ейнар, а його брат Даг.
Даша замість Наташі
Ще один цікавий вислів Бйорндалена – щодо слабкої статі: "Біатлоністи не дуже відрізняються від чоловіків інших професій – нам теж подобається, коли у жінки ясний погляд і гарна попа". Ну і як тут не згадати подробиці з його особистого життя?
Оле-Ейнар довгий час жив у шлюбі з італійською біатлоністкою Наталі Сантер. Вони познайомилися на Іграх у Нагано, а 2006-го зіграли весілля. Норвежець не втомлювався захоплюватися дружиною: "Наталі – дуже розумна та сильна духом жінка. Уявіть собі – вона вільно розмовляє англійською, французькою, німецькою, італійською, фламандською, норвезькою мовами. Я завжди прислухаюся до її думки…"
Але у 2013-му Оле-Ейнар та Наталі розлучилися. Без шуму та пилу: дітей у них не було, фінансові питання залагодили по-доброму. А незабаром преса дізналася про службовий роман Бйорндалена з відомою білоруською біатлоністкою Дар'єю Домрачевою.
Вони, взагалі-то, намагалися стосунки не афішувати, але здав Мартен Фуркад, який в одному з інтерв'ю зронив таку фразу: "Я, звичайно, знайомий з Домрачевою, але не так близько, як Бйорндален".
Ну а далі – все прозаїчно: весілля, діти, затишний дім у Монако, спільні проекти, одночасне завершення кар'єри у 2018-му… Цей союз виявився міцнішим за перший. Причому старша донька Оле-Ейнара та Дар'ї займається біатлоном і вже досягла певних успіхів. Намічається династія.
Мільйонер без розкоші
Біатлон зробив його досить заможною людиною. У найкращі роки Оле-Ейнар лише від особистих спонсорів отримував близько мільйона доларів на рік і, за ідеєю, він може дозволити собі практично все. Тим не менш, люди, які його знають, стверджують, що біатлоніст у витратах дуже дбайливий.
Ось що розповідав той самий Андреас Стабрун Сміт:
"Оле-Ейнар завжди чітко контролює свої витрати, думаючи про майбутнє. Він не скупий, але терпіти не може розкіш і ніколи не купує те, що явно переоцінене та надто дороге".
Частину зароблених грошей Бйорндален вклав у нерухомість. А ось у якомусь далекому від спорту бізнесі шукати себе не став. Після завершення кар'єри працював разом із дружиною зі збірними Китаю, не досягнувши особливого успіху. Зараз Бйорндален – дуже затребуваний експерт на ТБ, а також консультант та обличчя кількох спортивних брендів, які, звісно, пов'язані з біатлоном. Він давно вже не бігає, але, як і раніше, залишається однією з найвідоміших та найпопулярніших фігур у світовому біатлоні.
Кар'єра у цифрах
- 8 – золотих олімпійських медалей (цей рекорд Бйорндален ділить з лижниками Маріт Бьорген та Бьорном Делі)
- 20 – найвищих ступенів подіуму на чемпіонатах світу
- 137 – перемог на етапах Кубка світу
- 263 – призових місць на ОІ, ЧС та КМ
