Мікаель КІНГсбері – виконав дитячу обіцянку, тріумфально повернувся після перелому хребта і став королем могулу
12 лютого, відбудуться фінальні змагання в могулі – найстарішій дисципліні фрістайлу, яка першою отримала олімпійський статус – у 1992 році.
Символічно, що саме того року народився майбутній король цього виду – канадець Мікаель Кінгсбері. Просто погляньте на неймовірний список його досягнень:
- 3 медалі Олімпійських ігор (золото у 2018-му, та срібло у 2014 та 2022 роках);
- 16 виступів на чемпіонатах світу (15 подіумів, 9 перемог);
- 169 стартів на етапах Кубку світу (143 подіуми, 100 (!) перемог);
- 29 Кришталевих глобусів.
Кінгсбері став першим фрістайлістом в історії, і поки єдиним, якому вдалося здобути 100 перемог на етапах Кубку світу. А зараз він йде за двома золотими медалями останніх для себе Олімпійських ігор.
І сьогодні, в день фіналу змагань з могулу, Чемпіон познайомить вас з історією найбільшої зірки цієї дисципліни.
Дитяча обіцянка
"Мені подобається те, що я роблю, тому це завжди легше. Якщо тобі подобається готувати торти і ти їх часто готуєш, можливо, в якийсь момент ти приготуєш найкращий торт у світі", – Мікаель Кінгсбері.
Любов до могулу виникла на Олімпійських іграх 2002 року, які пройшли в Солт-Лейк-Сіті, США. Тоді ще 9-річний хлопчик із захопленням спостерігав за тріумфом Янне Лахтели. На четвертих для себе Іграх фін здійснив найбільшу мрію всіх спортсменів – виграв золоту медаль.
Перемога Янне Лахтели дуже надихнула хлопчика, тож він дав собі обіцянку, яка і визначила майбутнє Мікаеля. Він взяв папір, на якому були зображені олімпійські кільця, написав "Я переможу", та повісив його у себе над ліжком.
Так, Мікаель виконав дитячу обіцянку ще у 2018 році, і його брат символічно перекреслив старий напис, додавши таке приємне: "Ти переміг". Але папірець продовжує висіти на стіні в будинку батьків, адже Кінгсбері все ще хоче перемогти, цього разу на Іграх-2026.
"Це була просто мрія маленького хлопчика. Це божевілля, що я здійснив її, і що я знову прагну до здійснення мрії прямо зараз. Насправді, він досі стоїть там, у моїх батьків. Я думав про те, щоб його зняти. Можливо, ніколи, а можливо, коли вийду на пенсію. Але це все ще те, чого я хочу зараз, тому він може там залишитися", – розповів Кінгсбері в інтерв'ю Olympics.com.
Омріяний дебют та запекле протистояння з кумиром
Вже за 8 років 17-річний Мікаель вперше пробігся олімпійською трасою – щоправда, не як учасник Ігор-2010 – просто тестував її перед олімпійцями. І вже тоді юний спортсмен привернув увагу.
"Він подзвонив мені одразу після цього і сказав: "Мамо, у мене тепер є ім'я, багато людей бачили, як я катався на лижах". Мені це здалося милим", – згадувала мама Мікаеля.
Того ж дня на олімпійській трасі пробігла молодша сестра іншого канадця Александра Білодо – кумира та майбутнього головного суперника Кінсбері.
І сам Білодо, який, щоправда, вже боровся за медаль – успішно.
На Олімпіаді-2010 у Ванкувері Александр став олімпійським чемпіоном та увійшов у історію, як перший канадець, що виграв домашні Ігри. Символічно, що Кінгсбері того ж року дебютував на Кубку світу.
Вже у 2011-му Кінгсбері лише на 14 очок поступився Александру в загальному заліку, а після того незмінно посідав перші місця заліків 9 (!) років поспіль. Того таки 2011 року на чемпіонаті світу Білодо що в могулі, що в паралельному могулі, на 1 позицію випередив Мікаеля.
"Я ніколи не думав на початку сезону, що я зможу бути двічі на подіумі в Дір-Веллі, найважчій трасі у світі. Алекс, коли я був молодий, був моїм прикладом для слідування, це здорово бути в фіналі проти нього", – розповідав про ЧС-2011 Мікаель.
Вже на наступному чемпіонаті світу 2013 спортсмени обмінялися перемогами одне над одним (Кінгсбері виграв у могулі, а Білодо – в паралельному могулі). А у 2014-му їхня боротьба дійшла до піку.
Олімпійські ігри 2014, Сочі. Кінгсбері, який вже кілька років є найбільшою зіркою могулу, готовий кинути виклик своєму земляку, чинному чемпіону головного турніру.
10 січня відбувається перша кваліфікація до фіналу, і обидва проходять з перших двох місць – Білодо випередив молодого претендента на 0,89 бала, бувши кращим за всіма критеріями.
В першій фінальній спробі Кінгсбері показав третій результат, але у його суперника справи ще гірші – він на 8 місці. Обидва проходять до другої спроби. Там знову кращим був Кінгсбері (вже 1 місце), а Білодо – на 3 сходинці.
І ось настає вирішальний, 3-й фінальний заїзд, де Александр Білодо показав неймовірний результат, випередивши суперника на 1,6 бала. Феноменальна перемога, після якої 26-річний спортсмен вирішив завершити кар'єру – пішов на піку слави.
А Мікаель Кінгсбері залишився без головного суперника та лише закріпив свою домінацію в могулі.
"У нас ніколи не було розчарувань, але в останні роки моєї кар'єри точно було суперництво. Ми знали, що якщо обидва добре проїдемо, ніхто інший у світі не зможе зрівнятися з нами.
Я хотів зосередитися на тому, щоб показати найкращий результат, на який був здатний, а Мікаель був зосереджений на своєму виступі та постійно підіймав планку. Він допоміг мені досягти ще більших результатів, ніж я коли-небудь думав, тому я думаю, що це здорове суперництво. І думаю, саме це ми відчували аж до Сочі", – розповідав Білодо.
Жахлива травма, яка могла завершити кар'єру Кінгсбері
Це сталося, коли домінація Мікаеля вже стала буденністю. 29 листопада 2020 року під час офіційного тренування перед першим етапом Кубку світу в Руці (Фінляндія) Кінгсбері невдало приземлився після стрибка.
Основний удар припав на спину. Лікарі діагностували компресійні переломи хребців T4 та T5 (грудний відділ хребта). На щастя, обійшлося без пошкоджень нервів.
"Я гарно стрибнув, але приземлився не там, де треба. Хоча я намагався захистити себе, моя спина взяла на себе найбільший удар. Добре, що переломи знаходяться в задній частині хребців середньої частини хребта, тому нерви не постраждали.
Усі казали мені, що найкраще, що я можу зробити, це відпочити. Спина не дуже добре почувається. Трохи болить, але я вже одужую. Відчуття таке, ніби мені в спину встромили ніж. Зараз досить боляче", – коментував той інцидент Мікаель.
Через серйозну травму спортсмен перервав неймовірну серію з виступів на Кубку світу, яка тривала 107 етапів. Проблем до відновлення додав і коронавірус, на який Кінгсбері захворів у той час.
"Найбільше випробування для мене – це наступні кілька днів, коли я збираюся трохи більше напружитися, але я впевнений. Я відчуваю, що буду готовий змагатися. У мене не буде стільки тренувань, скільки у більшості людей, але в мене великий досвід, і я думаю, що знаю, як впоратися з цією ситуацією з меншим навантаженням", – говорив він перед своїм поверненням.
Лікарі дали дозвіл на катання лише 8 січня 2021 року. А вже 4 лютого Мікаель здобув першу перемогу після пошкодження, вигравши етап КС у Дір-Веллі (США). Згодом він виграв ще й дві золоті медалі на чемпіонаті світу.
"Last Dance" на Олімпійських іграх 2026
"Я завжди жартую з людьми, що збираюся зіграти як Том Бреді (завершив кар'єру в 45 років, як найуспішніший квотербек в історії НФЛ – прим.). Чесно кажучи, це, мабуть, мої останні Ігри".
Поточний сезон 2026 року розпочався для Кінгсбері з травми паху, через яку йому довелося знятися з першого етапу Кубку світу в Руці, Фінляндія.
Однак вже за місяць Мікаель Кінгсбері вписав своє ім'я в історію, здобувши свою соту перемогу в кар'єрі на КС. Це сталося на домашньому етапі Кубку світу в Канаді.
"Це величезна віха. Я серйозно ніколи не думав, що досягну цього, особливо коли починав. Просто досягти 100 стартів на Кубку світу – це величезна подія. Це буде рекорд, який буде дуже важко побити", – ділився емоціями "король" могулу.
Мікаель не думав, що так довго продовжуватиме кар'єру та досягне таких успіхів. В нещодавньому інтерв'ю він розповідав, що хотів би завершити кар'єру на вершині.
На Олімпійських іграх 2026 у нього буде можливість виграти одразу дві медалі, адже окрім могулу, на турнірі дебютує ще й паралельний могул. До того ж, цього разу Ігри будуть відрізнятися від Пекіну-2022, де у Кінгсбері була срібна медаль.
Він любить глядачів, відчувати їхню підтримку, чути оплески – цього й не вистачало на попередній Олімпіаді. А ще, на ОІ-2026 Мікаеля з трибун підтримуватиме його родина – у "короля" максимальна мотивація на перемогу.
"Є частина мене, яка б знайшла задоволення, якби могла завершити кар'єру на вершині. І я не хочу надто довго терпіти. Цей вид спорту важкий. Не думаю, що це кине тінь на мою кар'єру, але я прийшов через парадні двері, і я хочу вийти через них.
Я хочу піти на пенсію не тому, що більше не можу змагатися з молодими, а тому, що в мене є сім'я та інші пріоритети в житті. Я буду олімпійським чемпіоном до кінця свого життя. І хочу стати ним знову", – розповідав Кінгсбері.
Мікаелю цілком до снаги вдруге здійснити свою дитячу мрію. Так, конкуренція в могулі серйозна – головним суперником є японець Ікума Хорішіма. Останні 4 роки він неодмінно фінішує в трійці найкращих у загальних заліках Кубку світу та є 3-разовим чемпіоном світу.
А ще Хорішіма виграв першу кваліфікацію на Олімпійських іграх 2026, випередивши Кінгсбері на шалені 6,31 бала. Також попереду "короля" опинився його земляк Жульєн Вієль.
Символічно.
Свого часу Кінгсбері підхопив естафету домінації у канадця Білодо, а до цього сам Александр продовжив справу земляка Жан-Люка Брассара, який виграв 47 змагань Кубку світу з 1990 по 2004 рік та здобув олімпійське золото у 1992-му.
Історія Мікаеля вже добігає свого логічного завершення. І, схоже, йому нарешті є кому передати цю естафету.
