Клебо в погоні за історією, гегемонія шведок. Чого чекати від лижних гонок на Олімпіаді-2026
Другий комплект нагород зимової Олімпіади-2026 буде розіграний у лижних гонках: у суботу, 7 лютого, слідом за чоловічим швидкісним спуском у гірськолижників відбудеться жіночий скіатлон. Змагатимуться лижники аж до останнього дня Олімпіади, при чому, закривати програму також будуть жінки, які змагатимуться в масстарті на 50 км (марафоні).
Сумарно в лижних гонках на Олімпіаді-2026 буде розіграно 12 комплектів нагород – по 6 у чоловіків і жінок. Жодних змін у програмі порівняно з попередніми Іграми немає. Єдина новинка – тепер дистанції гонок для чоловіків і жінок рівні. Дане нововведення на Кубку світу діє з 2022 року, на чемпіонатах світу – з 2025. Дійшла черга і до Олімпіади.
Таким чином, дистанція чоловічого скіатлону скоротилася з 30 до 20 км, у жінок – збільшилася з 15 до 20. У жінок дистанція розділки залишилася такою ж, 10 км, у той час як чоловіки раніше бігали 15 км. Довжина жіночого марафону зросла з 30 до звичних для чоловіків 50 км. Дистанція етапу естафети раніше становила 10 км для чоловіків і 5 – для жінок, тепер же представники обох статей бігтимуть по 7,5 км.
Історія та факти
– Лижні гонки – один із видів спорту, який був у програмах усіх Олімпіад, починаючи з перших Ігор 1924 року в Шамоні. На першій Олімпіаді були розіграні два комплекти нагород – у чоловічих гонках на 18 і 50 км. Обидва золота забрав норвежець Торлейф Хауг, який на тій Олімпіаді також переміг у двоборстві.
– На Іграх 1936 року в Гарміш-Партенкірхені в олімпійській програмі з'явилася естафета. Жінки вперше виступили на Олімпіаді лише в 1952 році в Осло. Тоді всі три медалі в гонці на 10 км забрала збірна Фінляндії, першою олімпійською чемпіонкою стала Лідія Відеман.
– Свого сучасного вигляду олімпійська програма почала набувати на межі 80-х і 90-х років минулого століття. У 80-х у лижних гонках відбулася революція, пов'язана з появою вільного стилю. Гонки почали відрізнятися не лише за дистанцією, а й за стилями пересування – попри появу вільного стилю, від класики не відмовилися.
З того часу на чемпіонатах світу на Олімпіадах було введено принцип чергування стилів. Наприклад, на Іграх-2026 розділки та командні спринти будуть проведені вільним стилем, марафони та особисті спринти – класикою. На наступній Олімпіаді 2030 року все буде навпаки.
Остаточно сучасна олімпійська програма сформувалася на початку ХХІ століття. В 2002 році в Солт Лейк Сіті вперше був проведений особистий спринт, через 4 роки в Турині до програми додався командний спринт.
– Найуспішнішою нацією в лижних гонках на Олімпіадах є збірна Норвегії, яка завоювала сумарно 129 нагород, 52 із яких – золоті. На другому місці Швеція з 32 золотими та 84 медалями загалом. Топ-3 замикає СРСР, який свою медальну скарбничку вже ніколи не поповнить.
– Збірна України олімпійських медалей в лижних гонках не завойовувала. Проте в 1998 році в Нагано Ірина Тереля двічі зупинилася за крок від подіуму, посівши 4 місце в гонці на 15 км класикою та в комбінованому переслідуванні 5+10 км (прообраз сучасного скіатлону).
– Найтитулованішими лижниками-олімпійцями є норвежці Бьорн Делі та Маріт Бьорген, які завоювали по 8 нагород. Вони є рекордсменами не лише в своєму виді спорту, а й ділять першу сходинку зі своїм легендарним співвітчизником-біатлоністом Уле-Ейнаром Бьорндаленом за кількістю золотих нагород на зимових Олімпіадах загалом.
Що цікаво, кількість срібний медалей у цієї трійки також рівна (по 4), і лише більша кількість бронзових нагород (3) робить Бьорген найтитулованішою спортсменкою в історії зимових Олімпіад і третьою в абсолюті, з урахуванням літніх Ігор.
– Одного разу в історії золото Олімпіади розділили два спортсмени. Це трапилося у чоловічій гонці переслідування 10+10 км (нині – скіатлон) на Іграх 2002 року в Солт Лейк Сіті. Тоді золото розділили два норвежці – Фруде Естіль і Томас Ольсгор.
Арена
Лижний стадіон "Лаго ді Тезеро" у Валь ді Ф'ємме на Олімпіаді-2026 прийматиме змагання з лижних гонок, а також гоночну програму двоборців. На цій арені також є стрільбище, і саме тут, а не в Антгольц-Антерсельві, відбуватимуться біатлонні змагання Паралімпіади-2026.
"Лаго ді Тезеро" був збудований наприкінці 1980-х років до чемпіонату світу-1991 з лижних видів спорту, який приймав Валь ді Ф'ємме. Після цього дана локація ще двічі приймала лижні мундіалі – в 2003 і 2013 роках. Також у 2013 році тут пройшла зимова Універсіада, в рамках якої на "Лаго ді Тезеро" змагалися не тільки лижники, а й біатлоністи.
Змагання Кубку світу з лижних гонок вперше відбулися у Валь ді Ф'ємме ще в сезоні-1989/90, проте постійною, щорічною локацією "Лаго ді Тезеро" став лише у ХХІ сторіччі, після ЧС-2003. Після створення лижної багатоденки Тур де Скі в сезоні-2006/07 заключні етапи гонки відбуваються саме тут.
Зазвичай на "Лаго ді Тезеро" відбуваються масстарт і спринт класикою (деколи, як, наприклад, цього року – лише спринт), а також стартує фінальний етап, під час якого лижники виїжджають із цього стадіону та відправляються штурмувати підйом Альпе ді Черміс. Також через "Лаго ді Тезеро" щорічно проїжджає знаменитий марафон серії Ski Classics Марчалонга.
Траса розташована на висоті 850 метрів над рівнем моря, тому особливих проблем із висотною адаптацією у спортсменів не виникне. Траса доволі непроста за рельєфом і підступна з технічної точки зору, в чому гонщики можуть щороку переконуватися під час етапів Тур де Скі.
На "Лаго ді Тезеро" доволі специфічна розв'язка з дуже крутим спуском перед фінішем. Швидкості на цьому спуску дуже високі, аеродинамічний ефект – відчутний, тому виходити на цей спуск першим вкрай небажано. Твої суперники посидять за тобою в аеродинамічному мішку, в потрібний момент виїдуть у тебе з-за спини та матимуть такий запас швидкості, з яким ти вже нічого не вдієш.
Саме тому на вершині підйому, перед цим крутим спуском, у контактних гонках можна очікувати тактичних ігор, коли гонщики зупинятимуться та оглядатимуться, намагаючись випустити перед собою когось зі суперників. "Лаго ді Тезеро" в цьому плані – траса не унікальна. Схожі речі ми спостерігали, наприклад, на чемпіонаті світу 2019 року в австрійському Зеєфельді, чи на Олімпіаді-2002 у Солт Лейк Сіті.
Тоді в Юті на останньому етапі чоловічої естафети за золото змагалися норвежець Томас Ольсгор та італієць Крістіан Дзорці. Перед останнім спуском обидва також практично зупинилися, і першим не витримав Ольсгор, який таки наважився першим піти на спуск.
Дзорці скористався аеродинамічним мішком і вийшов у нього з-за спини, проте втримати лідерство не зумів – на фінішній прямій норвежець його все ж випередив. Для Ольсгора це було дуже важливим реваншем за одну із найбільш болісних поразок в історії норвезьких лижних гонок. На домашніх Іграх-1994 у Ліллехаммері дрім-тім із самим Томасом, а також Вегардом Ульвангом і Бьорном Делі в складі сенсаційно програла естафету саме італійцям: Сільвіо Фаунер у фінішному спринті випередив Делі, створивши один із найгучніших апсетів у історії Олімпіад.
Ольсгор був єдиним членом тієї естафети, який у 2002 році все ще виступав на Іграх. Попри те, що склад збірної Італії за ті 8 років оновився повністю, Томасу було вкрай важливо не допустити повторення ліллехаммерського фіаско.
Повертаючись до траси "Лаго ді Тезеро", багато проблем цей спуск створює в спринті. Місцеві організатори спробували вирішити її, додавши до спринтерського кола ще один підйом. Мовляв, якщо спринт буде більш селективним, то роль цього останнього спуску стане менш важливою.
Частково цей задум спрацював, проте це відкрило іншу проблему: спринтерське коло стало занадто важким і селективним. Чоловіки проходили цю дистанцію більш ніж за 3 хвилини та 20 секунд, жінки – за 3:45 і більше. І, відверто кажучи, зусилля на 3:20 – 3:50 роботи назвати спринтом важко. Такий спринт на Олімпіаді може відсікти від боротьби за медалі класичних, чистих спринтерів, які погано терплять рельєф, але мають потужну фінішну пряму.
Дійові особи
Українці
Збірна України з лижних гонок після завершення епохи розквіту Валентини Шевченко, на жаль, їздить на Олімпіади виключно в ролі статистів, без претензій на високі спортивні результати. Не виключенням будуть й Ігри в Італії.
Там Україну представлятимуть 6 спортсменів. Серед чоловіків на старт вийдуть Дмитро Драгун і Олександр Лісогор. У жінок – Анастасія Нікон, Софія Шкатула, Єлизавета Нопрієнко та Дарина Мигаль. Команда загалом дуже молода – досвідченим спортсменом можна називати лише 28-річного Драгуна. Для всіх шести Олімпіада-2026 стане першою в кар'єрі. Драгун на Іграх-2022 у Пекіні був присутній у резервному списку, проте на старт жодної з гонок так і не вийшов.
Здобутки цього складу на елітному рівні відверто скромні. Варто виділити хіба що Лісогора, який у минулому сезоні приніс Україні перші за 12 років очки на чоловічому Кубку світу. Хоча секрет цього успіху доволі простий: за останній олімпійський цикл залікову зону на Кубку світу з лижних гонок розширили з 30 кращих спершу до 40, а потім – взагалі до 50.
Що цікаво, 6 очок за 45 місце Лісогору принесла розділка вільним стилем – вид, який присутній у програмі Олімпіади-2026. Тому саме в цій гонці можна сподіватися на найкращий для українців результат на Іграх в Італії.
Фаворити
Чоловіки
У чоловіків усе дуже просто: в статусі беззаперечного фаворита на Олімпіаду приїхав Йоханнес Клебо. У головної зірки сучасних лижних гонок на рахунку вже є 5 золотих олімпійських нагород, на Іграх-2026 він має шанси навіть стати найтитулованішим спортсменом в історії зимових Олімпіад.
Минулого року на домашньому чемпіонаті світу в Тронхеймі Клебо став першим лижником в історії, який завоював 6 золотих нагород із 6 можливих. Чи може Йоханнес повторити таке досягнення? Зробити це буде непросто. Проте, оцінюючи його перспективи на Олімпіаді-2026, треба ставити не питання "Які гонки він виграє?", а "В яких він може програти?".
Особистий і командний спринти, а також естафета – це базовий набір. Ці три види програми Клебо забрав на Олімпіаді-2018 і на всіх чемпіонатах світу, починаючи з 2019 року. І програти їх на Олімпіаді-2026 він може лише в разі форсмажору. Що стосується трьох дистанційних гонок, то найімовірнішою є поразка Клебо в розділці вільним стилем. Найменш імовірною – в скіатлоні, який відбудеться вже у неділю, 8 лютого.
Хто ж може обіграти Йоханнеса? Перш за все, його ж партнери по команді. В розділці найнебезпечніший конкурент – це ексбіатлоніст Айнар Хедегарт. У поточному сезоні Кубку світу в нього в розділках вільним стилем максимальний результат: 2 перемоги в 2 стартах. Теоретично він може завоювати на Олімпіаді одразу три золоті нагороди – його також розглядають як можливого учасника естафети та командного спринта. Хоча шанси виступити у бодай одній із цих двох гонок у Хедегарта далеко не стовідсоткові. Айнар, як виходець із біатлону, є вузьким фахівцем вільного стилю. Тому марафон класикою він не бігтиме, скіатлон, з імовірністю в 99% – також.
Чи не головним конкурентом Хедегарта в боротьбі за місце в складі на командний спринт і естафету буде Харальд Остберг Амундсен. Свого часу свій шлях на елітному рівні він також починав як вузькоспеціалізований дистанційник-конькіст, проте з часом трансформувався у справжнього універсала, який може закрити всю програму Олімпіади. Втім, нинішній сезон у виконанні Харальда не настільки яскравий, як декілька попередніх. Тому, на Іграх в Італії він здатен зібрати чималий комплект медалей, проте золото, радше за все, можливе лише в командних видах.
Відібрався на Олімпіаду ветеран Еміл Іверсен, якого після тривалого та дуже глибокого спаду багато хто вже поспішив списати з рахунків. Він, найімовірніше, побіжить марафон, де може поборотися за медаль, але навряд чи золоту. Очікувалася й участь Іверсена у скіатлоні, проте доволі ннесподівано Еміля до складу на першу гонку не включили.
Ще одна надія Норвегії в дистанційних гонках – віцечемпіон Тур де Скі Маттіс Стенсхаген. Його, як і Іверсена, перед стартом сезону мало хто розглядав як серйозного претендента на місце в олімпійській команді. Проте норвежець, якого з юніорських років вважали великим талантом, лише у віці 29 років почав виправдовувати всі ті величезні аванси, які йому видавалися.
Маттіс тривалий час вважався фахівцем виключно вільного стилю, проте помітно додав у класиці, та може закрити всю дистанційну програму Олімпіади з претензією на 1-2 особисті медалі. Саме він зайняв у складі збірної Норвегії на скіатлон місце, яке багато хто віддавав Іверсену.
Щось схоже можна сказати і про Мартіна Льовстрьома Ньєнгета. Він також сильний дистанційник обома стилями пересування, щоправда, більше тяжіє до класики. Його головний шанс – марафон, там він може поборотися не просто за медалі, а навіть за золото.
Також Норвегія привезла на Олімпіаду двох чистих спринтерів – Оскара Опстада Віке та Еріка Вальнеша. Обидва можуть поборотися за медалі в особистому спринті, проте навряд чи побіжуть командний: враховуючи складність спринтерського кола, в пару до Клебо поставлять когось із універсалів-темповиків.
Вальнеш також має шанс пробігти перший етап естафети, а це – майже гарантоване золото. Зазначимо, що Вальнеш напередодні старту Олімпіади захворів, проте пропускати особистий спринт (10 лютого) не планує.
Хто буде загрожувати домінуванню Норвегії? В марафоні це, перш за все, Іво Нісканен. Так, у поточному сезоні він виглядає досить блідо, проте фін як ніхто вміє виводити себе на пік форми до головних стартів сезону. Олімпіада в Італії стане для нього четвертою в кар'єрі, з кожної з попередніх трьох він неодмінно їхав із одним золотом. Проте шанси на те, що ця серія перерветься, як ніколи високі – Іво по ходу сезону дійсно виглядав слабко за своїми мірками. Невеличкі шанси на медаль у особистому спринті є у його партнера по команді, Лаурі Вуорінена.
Надією №1 збірної Швеції буде Едвін Ангер. Його головні медальні надії – особистий спринт і скіатлон. Ще однією надією команди буде Вільям Поромя, який буде претендентом на медалі другого ешелону в кожній з дистанційних гонок. Не списуємо з рахунків і ветерана Калле Халварссона.
Австрійці вірять у колишнього двоборця Міку Вермюлена. Він, звісно ж, є фахівцем вільного стилю, проте в нинішньому сезоні помітно додав і у класиці, тому, зможе претендувати на медалі не лише в розділці, а й у скіатлоні – тим більше, що Міка любить саме контактні гонки.
Збірна США сподіватиметься на Гаса Шумахера та Бена Огдена. Їхній дует виглядає дуже перспективним з точки зору командного спринта, Шумахер може поборотися за медаль і у скіатлоні.
Господарі, збірна Італії, підходять до домашньої Олімпіади не з такими хорошими перспективами, як 20 років тому в Турині. Втім, команда у італійців непогана, і шанси на медалі є – перш за все, в командному спринті та естафеті.
У командному спринті виступатимуть Елія Барп і легендарний Федеріко Пеллегріно, який проводить свій прощальний сезон. В особистому спринті класикою італійці також сподіваються на те, що вистрелить Федеріко Мочелліні. Він нарешті розібрався з проблемами зі здоров'ям, які мучили його впродовж усього олімпійського циклу.
Жінки
У жінок у статусі головного фаворита до Олімпіади підходить збірна Швеції. Втім, у інших команд будуть шанси на золоті нагороди, і причини тому дві. Перша – це те, що перевага шведок у класі не така тотальна, як норвежців у чоловічих лижних гонках. Друга – це те, що лідери збірної Швеції дуже схильні до травм, проблем зі здоров'ям і просто промахів із формою на головних стартах сезону.
Тим не менше, шведський дрім-тім має шанси забрати все золото в жіночих лижних гонках. Особливо це стосується спринтерської частини програми. Йонна Сундлінг брала золото в особистому спринті на Олімпіаді-2022, а також на трьох останніх чемпіонатах світу. Шведка цілком може повторити це досягнення і в Італії.
Йонна помітно додала в дистанційних гонках, і може поборотися за медалі в скіатлоні. Додаємо до цього естафету та командний спринт – і отримуємо щонайменше 4 потенційних золотих шанси. Тому не виключений сценарій, при якому Сундлінг за кількістю золотих нагород на цій Олімпіаді навіть випередить Клебо.
Втім, проблема Йонни в тому, що в жодному виді програми її шанси не стовідсоткові. В особистому спринті завоювати золото може взагалі будь-хто із шведок – і Лінн Сван, і Майя Дальквіст, і Емма Рібом, і Йоханна Хагстрьом. Конкуренція за місце в складі така, що хтось із потенційних претенденток на медалі в спринті його просто не побіжить!
Сван за рахунок свого універсалізму та вміння терпіти дистанційні гонки найімовірніше, стане напарницею Сундлінг у командному спринті. Проте все це за умови, що ті проблеми зі здоров'ям (плече, стопа та наслідки минулорічного струсу мозку), які мучили її останніми роками, не турбуватимуть шведку під час Олімпіади – потенціал у Лінн колосальний.
У дистанційних гонках головними надіями Швеції будуть Фріда Карлссон і Ебба Андерссон. Перша вважається трохи сильнішою за своїм потенціалом, проте як мало хто вміє провалюватися у вирішальні моменти, тому медальний багаж Андерссон на титульних турнірах поки що значно багатший. Як би там не було, кожна з них може перемогти в будь-якій із трьох дистанційних гонок, а також стати запорукою успіху в естафеті.
А ось у медальні шанси Моа Ілар не віриться. Вона і за потенціалом поступається своїм партнеркам по команді, і зробила у поточному сезоні ставку на боротьбу за загальний залік Кубку світу. Вийти на пік форми до Олімпіади їй буде дуже непросто.
Хто буде загрожувати потенційній гегемонії збірної Швеції? Джессіку Діггінс, звісно, списувати з рахунків не варто. Проте в бодай одне золото від американки віриться важко. Причина та ж, що у Ілар – вона зробила ставку на загальний залік Кубку світу. Найвищими шанси Джессіки є в розділці та в скіатлоні.
Збірна Фінляндії виглядає явним претендентом на медалі в естафеті. Що стосується особистих гонок – то головна надія на Кертту Нісканен і гонки класикою. Хоча, як і її брат Іво, вона в нинішньому сезоні трохи не дотягує до свого звичного рівня.
В спринті (як особистому, так і командному) може поборотися за нагороди Ясмі Йонсу. Не списуємо з рахунків і Йоханну Матінтало, яка напередодні Олімпіади здобула свою першу в кар'єрі перемогу на Кубку світу.
Що стосується збірної Норвегії, то на папері Крістін Шістад виглядає одним із фаворитів особистого спринта, проте насправді її шанси невисокі. Шістад – чиста спринтерка, яка погано терпить рельєф, тому аномальна складність спринтерського кола стане для неї великою проблемою. Показово, що саме особистий тренер Крістін, Лаге Соф'єнлунд, найактивніше критикує організаторів за таку спринтерську трасу.
Тому, головні сподівання збірної Норвегії будуть пов'язані з дистанційними гонками. Хейді Венг ніколи не славилася вмінням виводити себе на пік форми до титульних турнірів, проте бодай одну нагороду точно здатна зачепити. Більш реальними є шанси на золото Астрід Слінд у марафоні класикою – вид програми, який їй, як вихідцю зі Ski Classics, підходить ідеально. У розділці вільним стилем може здивувати одне з відкриттів сезону, Каролін Сімпсон-Ларсен.
Свій найкращий сезон за останні роки проводить Тереза Штадлобер. І австрійка може поборотися за медалі в будь-якій дистанційній гонці, перш за все – у марафоні. У особистому спринті можуть нав'язати боротьбу шведкам Надін Фендріх і Колетта Ридцек, хоча обидві тяжіють до вільного стилю.
Ридцек із Лаурою Гіммлер виглядають серйозними претендентками на медалі в командному спринті. Саме вони перемогли в цьому виді програми на недавньому етапі Кубку світу в Гомсі. Чинними олімпійськими чемпіонками в цьому виді програми також є німкені, щоправда, в Пекіні цю гонку бігли Вікторія Карл і Катаріна Хенніг. Остання в складі команди й зараз, а ось Карл відсторонена через допінг, що серйозно б'є по шансах Німеччини в жіночій естафеті.
У жінок перспективи господарів, збірної Італії, значно гірші, ніж у чоловіків. В розділці вільним стилем може здивувати Марія Джізмонді, в спринті в січні дуже помітно додала інший 21-річний талант, Іріс Де Мартін Пінтер. Потенціал обох очевидний, проте пік їхніх кар'єр припаде на наступні олімпійські цикли – те саме можна сказати і про молодь чоловічої збірної Італії.
Кого не побачимо?
На щастя, зірок, які пропускатимуть Олімпіаду через травми, у лижних гонках немає. Втім, збірна Норвегії через ліміт у 8 місць у складі не привезла в Італію кількох зіркових лижників. Зокрема, Ларса Хеггена, який наразі посідає 5 місце в загальному заліку Кубку світу. Норвезький вундеркінд, якого називають "новим Клебо", став одним із відкриттів нинішнього сезону та в січні здобув свою першу перемогу на елітному рівні.
Втім, цього виявилося недостатньо. Склад збірної Норвегії формувався не тренерським рішенням, а базуючись на чітко зазначених критеріях, і за ними Хегген виявився дев'ятим зайвим. Його непотрапляння на Олімпіаду вже порівнюють із ситуацією 20-річної давнини, коли легендарний Петтер Нортуг не поїхав у Турин за схожих обставин.
Ще перед стартом сезону було би вкрай важко повірити в те, що не потрапить до складу збірної Норвегії на Олімпіаду Сімен Хегстад Крюгер. Проте дворазовий олімпійський чемпіон у Італію не поїхав, і назвати це рішення несправедливим не можна. Крюгер проводить відверто слабкий сезон, і не мав би потрапляти на Олімпіаду ні за оголошеними критеріями, ні якби склад формувався виключено тренерським рішенням.
Також не поїдуть на Олімпіаду імениті норвезькі спринтери – Ансгар Евенсен і Евен Нортуг, які програли боротьбу за місце в складі Оскару Опстаду Віке. Не врятувало їх навіть те, що обидва у поточному сезоні піднімалися на подіум в особистих спринтах на Кубку світу.
Розклад змагань:
Субота, 7 лютого
14:00 – скіатлон, 20 км, жінки
Неділя, 8 лютого
13:30 – скіатлон, 20 км, чоловіки
Вівторок, 10 лютого
12:45 – спринт, класика, чоловіки/жінки
Четвер, 12 лютого
14:00 – гонка з інтервальним стартом, 10 км, вільний стиль, жінки
П'ятниця, 13 лютого
12:45 – гонка з інтервальним стартом, 10 км, вільний стиль, чоловіки
Субота, 14 лютого
13:00 – естафета, 4х7,5 км, жінки
Неділя, 15 лютого
13:00 – естафета, 4х7,5 км, чоловіки
Середа, 18 лютого
12:45 – командний спринт, вільний стиль, чоловіки/жінки
Субота, 21 лютого
12:00 – марафон, 50 км, класика, чоловіки
Неділя, 22 лютого
11:00 – марафон, 50 км, класика, жінки
