Лижне двоборство на зимових Олімпійських іграх-2026. Прев’ю
Двоборці вступлять у боротьбу на Олімпіаді-2026 одними з останніх – 11 лютого. Нічого дивного в цьому немає – у даному виді спорту буде розіграно всього три комплекти нагород, усі – серед чоловіків.
Програма Олімпіади-2026 у двоборстві доволі банальна, бідна та одноманітна. Обидва особистих старти будуть розіграні у форматі Гундерсена – компакт і масстарт, які вже не перший рік регулярно використовуються на Кубку світу, в олімпійську програму поки що не потрапляють.
Порівняно з попередньою Олімпіадою в програмі одна зміна: класичний командний турнір із квартетами поступився місцем командному спринту, який був частиною олімпійської програми в 2002 і 2006 роках. Причини прості: для двоборства дуже помітно врізали кількість олімпійських квот, в результаті чого проведення повноцінного командного турніру з квартетами стало просто неможливим.
Таке урізання квот для двоборців може стати лише першим кроком взагалі до зникнення цього виду спорту з олімпійської програми. МОК розглядав можливість виключення північної комбінації ще у цьому олімпійському циклі, проте остаточне рішення вирішили відкласти. Доля двоборства на Олімпіадах буде вирішена в наступні два роки.
Безумовно, цей вид спорту переживає не найкращі часи, що є одним із факторів можливого виключення з програми Ігор. Проте на зимовій Олімпіаді є й значно менш популярні та рейтингові дисципліни, місце яких у програмі не під загрозою. Головна причина можливого зникнення двоборства – те, що це останній вид спорту, в якому на зимових Олімпіадах змагаються лише чоловіки.
Для МОК, який обрав чіткий курс на гендерну рівність, такий стан речей є неприйнятним. Тому в наступні кілька років північна комбінація буде на роздоріжжі: або жіноче двоборство, яке перебуває лише на етапі свого зародження (жіночий Кубок світу вперше було розіграно лише в сезоні-2020/21), також долучиться до олімпійської програми, або цей вид спорту з Ігор приберуть взагалі.
А поки що багато-дівчат двоборок, які мріяли виступити на Олімпіаді, шукали для цього інші шляхи. У поточному сезоні багато хто з них, включно з українкою Каріною Козловою, періодично виступали на Кубку світу зі стрибків з трампліна, намагаючись завоювати собі олімпійську квоту в чистих стрибках.
Історія та факти
– Двоборство – один із видів спорту, який був присутній у програмі всіх Олімпіад, починаючи з перших Ігор 1924 року в Шамоні. Тоді було розіграно комплект нагород у стрибках із нормального трампліна та лижній гонці на 18 км. Першим у історії олімпійським чемпіоном став норвежець Торлейф Хауг, який на тій Олімпіаді також виграв два золота в лижних гонках.
Починаючи з Ігор 1956 року дистанцію лижної гонки скоротили з 18 до 15 км. Після Олімпіади-2006 – взагалі до 10 км, але й кількість стрибкових спроб зменшили з двох до однієї. На Іграх-2010 у Ванкувері двоборці не лише вперше змагалися на 10-кілометровій дистанції. Також у Канаді вперше було проведено не один, а два особистих старти – до нормального трампліну додався і турнір на великому, 120-метровому.
– Командний турнір у програмі двоборства з'явився у 1988 році. Проте, як уже було зазначено вище, із програми Олімпіади-2026 його виключили.
– Найуспішнішою нацією в історії двоборства на Олімпіаді є збірна Норвегії, яка завоювала 35 медалей, 15 із яких – золоті. На другому місці Німеччина. Якщо враховувати нагороди Східної, Західної та об'єднаної команд Німеччини, сумарно Бундестім завоював 28 медалей, із яких 12 – золоті. Топ-3 медального рейтингу з 4 золотими нагородами замикає Фінляндія.
– Найуспішнішим двоборцем у історії Олімпіад є норвежець Йорген Гробак, який завершив свою кар'єру влітку 2025 року. У період з 2014 до 2022 року він завоював 4 золоті та 2 срібні нагороди. За сумарною кількістю медалей його випереджають німець Ерік Френцель і австрієць Фелікс Готтвальд – по 7. Проте, у них менше золотих медалей – "лише" по 3.
Окрім них, триразовими олімпійськими чемпіонами також є фін Самппа Лаюнен і німець Ульріх Велінг. До слова, син Лаюнена, Еліас, виступатиме на Олімпіаді-2026 у фристайлі.
– Збірна України дебютувала у двоборстві на Олімпіаді 1994 року в Ліллехаммері. Після пропуску Ігор 1998 і 2002 років українці неодмінно беруть участь у всіх Олімпіадах починаючи з 2006 року. Ця приємна серія продовжиться і на Іграх-2026.
Арени
Обидві арени, на яких змагатимуться двоборці на Олімпіаді-2026, знаходяться у Валь ді Ф'ємме. Це ті ж арени, на яких змагатимуться і чисті стрибуни та лижники-гонщики – трамплінний комплекс у Предаццо та лижний стадіон "Лаго ді Тезеро".
Предаццо
Будівництво цієї арени розпочалося в 1988 році, коли Валь ді Ф'ємме здобув право провести чемпіонат світу-1991 з лижних видів спорту. Після побудови трамплінного комплексу в Предаццо він став регулярним гостем етапів Кубку світу зі стрибків і двоборства, а в 2003 та 2013 роках ще двічі приймав чемпіонат світу.
У 2001 році, в рамках підготовки до ЧС-2003, трамплін був реконструйований. У 2025 році зі значним запізненням завершилася друга, значно масштабніша реконструкція, приурочена саме до Олімпіади-2026. Обидва основних трампліни стали потужнішими. Тепер К-поїнт нормального трампліну розташований на позначці в 98 метрів, хілл-сайз – 109 м. На великому трампліні пункт К становить 128 метрів, хілл-сайз – 143 метри.
Через затримки в процесі реконструкції трамплінів Предаццо у минулому сезоні не зміг прийняти заплановані етапи Кубку світу зі стрибків з трампліна та двоборства, і передолімпійська проба сил на арені була перенесена на вересень і відбулася в рамках Літнього Гран-Прі.
Перший млинець виявився гливким: у жінок важкі травми коліна отримали стрибунки Александрія Лутітт, Ева Пінкельніг і Харука Касаї. Причиною травм було визнано недоліки в конструкції трампліну: траєкторія польоту була надто високою та небезпечною. Профіль гір розгону обох трамплінів трохи змінили, щоби зробити траєкторію польоту нижчою. Роботи були завершені наприкінці листопада, і оновлену версію трамплінів найкращі стрибуни та двоборці світу вперше випробують вже безпосередньо на Олімпіаді.
Лаго ді Тезеро
Лижний стадіон "Лаго ді Тезеро" у Валь ді Ф'ємме на Олімпіаді-2026, як уже було сказано вище, прийматиме змагання з лижних гонок і двоборства. На цій арені також є стрільбище, і саме тут, а не в Антгольц-Антерсельві, відбуватимуться біатлонні змагання Паралімпіади-2026.
"Лаго ді Тезеро" був збудований наприкінці 1980-х років до чемпіонату світу-1991 з лижних видів спорту, який приймав Валь ді Ф'ємме. Після цього дана локація ще двічі приймала лижні мундіалі – в 2003 і 2013 роках. Також у 2013 році тут пройшла зимова Універсіада, в рамках якої на "Лаго ді Тезеро" змагалися не тільки лижники, а й біатлоністи.
На Кубку світу з двоборства Валь ді Ф'ємме вперше з'явився в сезоні-1994/95, після чого став регулярною, хоч і не щорічною локацією. Траса розташована на висоті 850 метрів над рівнем моря, тому особливих проблем із висотною адаптацією у спортсменів не виникне. Траса доволі непроста за рельєфом і доволі підступна з технічної точки зору.
На "Лаго ді Тезеро" доволі специфічна розв'язка з дуже крутим спуском перед фінішем. Швидкості на цьому спуску дуже високі, аеродинамічний ефект – відчутний, тому виходити на цей спуск першим вкрай небажано. Твої суперники посидять за тобою в аеродинамічному мішку, в потрібний момент виїдуть у тебе з-за спини та матимуть такий запас швидкості, з яким ти вже нічого не вдієш.
Саме тому на вершині підйому, перед цим крутим спуском, можна очікувати тактичних ігор, коли гонщики зупинятимуться та оглядатимуться, намагаючись випустити перед собою когось зі суперників. "Лаго ді Тезеро" в цьому плані – траса не унікальна. Схожі речі ми спостерігали, наприклад, на чемпіонаті світу 2019 року в австрійському Зеєфельді, чи на Олімпіаді-2002 у Солт Лейк Сіті.
Дійові особи
Українці
Збірну України на Олімпіаді-2026 представлять два спортсмени – Дмитро Мазурчук і Олександр Шумбарець, які зможуть виступити в усіх трьох видах програми, включно з командним спринтом. 27-річний Мазурчук у цьому дуеті більш досвідчений. Він виступає на Кубку світу з 2018 року, тоді ж дебютував і на Олімпіадах. Ігри в Італії стануть для нього вже третіми в кар'єрі.
Для 24-річного Шумбарця Олімпіада-2026 стане дебютною. На Кубку світу він дебютував лише у січні 2024 року. Загалом же обидва українських двоборці підходять до Олімпіади не в найкращій формі. Якщо в минулому сезоні їм періодично вдавалося набирати очки на Кубку світу, то у поточній кампанії в залікову зону не заїжджав ні один, ні інший.
Через вкорочені квоти для топзбірних потрапити у топ-40 на Олімпіаді буде помітно простіше, ніж на Кубку світу. Чи є шанси на топ-30? Сказати важко. Шумбарець – двоборець із явним ухилом у бік стрибків, тому від нього кращих результатів чекаємо в особистому турнірі на 120-метровій споруді, де розриви після стрибкової спроби будуть більшими. Мазурчук вважається двоборцем більш збалансованим, проте у поточному сезоні його результати просіли в обох частинах програми.
Фаворити
Олімпіада-2026 стане черговим епізодом протистояння трьох топових збірних – Австрії, Німеччини та Норвегії. Найсильніше у поточному сезоні виглядають австрійці. Йоханнес Лампартер очолює загальний залік Кубку світу. На Олімпіадах у 24-річного спортсмена досі немає не те що золота – взагалі жодної медалі, і в Італії він націлений виправити це непорозуміння. Вищі шанси зробити це у Лампартера на великому трампліні: на 90-метрових спорудах у нього періодично виникають проблеми, особливо якщо йдеться про малознайомі арени.
Його партнерами по олімпійській команді будуть брати Штефан і Томас Реттенеггери. Старший, Томас, завжди вважався менш талановитим за свого брата та був у його тіні. Втім, у поточному сезоні вони майже на рівних. Обидва базово були двоборцями із явним ухилом у бік стрибків – типова для Австрії історія.
Проте Штефан за останні два роки помітно додав у лижному ході, що негативно відбилося на його результатах на трампліні. Втім, на багатоденці в Зеєфельді Реттенеггер-молодший, таке враження, повернувся до "базових налаштувань", акценту на стрибках. У якому вигляді предстане перед нами Штефан на Олімпіаді – сказати важко. Про Томаса ж можна сказати точно, що у нього, як двоборця з ухилом у бік стрибків, більше шансів на медалі в турнірі на великому трампліні.
Свою прощальну Олімпіаду проведе німецька легенда двоборства Йоханнес Ридцек. Дворазовий олімпійський чемпіон Пхенчхана-2018 – двоборець із ухилом у бік гонки, тому в нього більше шансів на медалі на нормальному трампліні. Втім, у золото повірити складно – і стрибки, і гоночні швидкості ветерана вже трохи не дотягують до переможного рівня.
Два золота має в своїй колекції й чинний володар Кубку світу, Вінценц Гайгер. Старт поточного сезону він пропустив через перелом стопи, і набір пікової форми після травми проходив непросто. Після травми зірковий німець уже здобув дві перемоги на Кубку світу, проте стабільності йому бракувало – при чому, і в його улюбленій частині програми, лижній гонці.
Як би там не було, Гайгер підходить до Олімпіади в статусі одного з головних фаворитів. Важливим козирем у рукаві Вінценца є його феноменальний фінішний спринт. Коли німець у піковій формі – у цьому компоненті він найкращий у світі, а, можливо, і взагалі в історії двоборства, і Гайгер це довів нещодавно у Зеєфельді.
Найвище з німців у загальному заліку Кубку світу йде Юліан Шмід – на третьому місці. В той час як Ридцек і Гайгер мають доволі помітний ухил у бік лижної гонки, Шмід – двоборець абсолютно збалансований. Проблема в тому, що по ходу сезону форма Юліана невпинно йшла на спад. Чи зможе він перезавантажитися на Олімпіаді – загадка.
У збірної Норвегії все рівно навпаки – форма всіх трьох членів олімпійської команди по ходу сезону лише покращувалася. Починали сезон скандинави відверто невдало – здавалося, що завершення кар'єри таких легенд як Ярл Магнус Ріібер і Йорген Гробак стало для команди надто сильним ударом.
Проте поступово норвежці від нього оговталися. Перші подіуми прийшли до команди лише на останньому етапі 2025 року в Рамзау, а на початку 2026 року прийшли і перші перемоги. Всі три норвезькі двоборці мають явний ухил у бік гонки, проте по ходу сезону додавали в стрибках. Власне, саме результати на трампліні й стали причиною позитивної динаміки в їхніх виступах – результати на лижні для всіх трьох залишаються константою.
Головною надією Норвегії є Єнс Лурос Офтебро. Він – єдиний член команди, в якого за спиною вже виступ на Олімпіаді – в 2022 році, де норвежець завоював золото в команді та особисте срібло. В останні кілька років саме він є найшвидшим лижником у пелотоні двоборців. Тому в разі, якщо Єнсу вдасться в особистому турнірі виконати класний стрибок – боротися з ним буде дуже складно.
Для його старшого брата, Айнара Луроса Офтебро, як і для Андреаса Скоглунда, Олімпіада-2026 буде дебютною. Тривалий час у них були проблеми з потраплянням до складу збірної Норвегії на Кубку світу, проте завершення кар'єри Ріібера та Гробака відкрило перед ними нові перспективи. І своїми нагодами обидва скористалися сповна. Вони їдуть на свою першу Олімпіаду, і з шансами на особисті медалі – особливо, Офтебро-старший.
Хто ж може кинути виклик гегемонії трьох двоборських супердержав? Перш за все, фіни Ілкка Херола та Еро Хірвонен. Херола протягом багатьох років був двоборцем із явним ухилом у бік гонки, проте в останні сезони помітно додав у стрибках. Звісно ж, не без втрати гоночних швидкостей.
Якщо на Олімпіаді Ілкка зможе видавати класні стрибки, і при цьому демонструвати свої пікові швидкості в гонці – то медалі особистих турнірів цілком можливі. Хоча вагомим стримуючим фактором для фіна завжди було те, що він не володіє потужним фінішним ривком.
Що стосується багаторічного другого номера збірної Фінляндії, Хірвонена, то у нього зі стрибками великі проблеми. Тому, його боротьба за особисті медалі можлива лише в разі якогось дива на трампліні.
Тривалий час із фінами тренувався Крістьян Ілвес, який за рахунок своїх блискучих стрибків часто потрапляв на подіуми на Кубку світу. Проте два роки тому естонець почав працювати зі збірною Норвегії, акцент у його підготовці змістився у бік лижної гонки. І такі метаморфози Ілвесу на користь не пішли – з регулярного борця за подіуми він перетворився просто на міцного середняка.
Господарі, збірна Італії, розраховуватиме на двох іменитих ветеранів – Алессандро Піттіна та Самуеля Косту. Піттін проводить свій останній сезон у кар'єрі, Коста ж, навпаки, минулого літа повернувся в спорт після річної паузи саме задля виступу на домашній Олімпіаді. За умови хороших стрибків італійці (особливо, Коста) здатні поборотися за місце в топ-10 особистих турнірів, але не більше того. Медалі у командному спринті також малоймовірні.
Кого не побачимо?
На щастя, єдиною причиною відсутності тих чи інших іменитих двоборців на Олімпіаді-2026 будуть не травми, а виключно малі квоти навіть для топових збірних. Норвегії довелося залишити за бортом брата Андреаса, Александера Скоглунда, який проводить свій найкращий сезон у кар'єрі – після виходу на пенсію Ріібера та Гробака він отримав регулярну змагальну практику на Кубку світу.
Австрійці були змушені залишити поза складом топового стрибуна Франца-Йозефа Рерля, сильного бігуна Фабіо Обермейра, Мартіна Фріца та відкриття минулої Олімпіади, Лукаса Грайдерера. Не поїде в Італію і молодий талант Пауль Вальхер.
Схожа ситуація у збірній Німеччини – там також поза заявкою залишився найперспективніший двоборець збірної, Ріхард Штенцель. Не поїде на Ігри і Венделін Таннхаймер, який на даний момент іде в топ-10 загального заліку Кубку світу.
Кілька років тому чи не найперспективнішим двоборцем світу вважався Маттео Бо. Проте в останні кілька сезонів він невпинно деградує, і в підсумку Маттео навіть не потрапив до олімпійського складу збірної Франції, де рівень конкуренції далеко не такий, як у Німеччині, Австрії чи Норвегії. Більше того: через проблеми зі стрибками Бо вирішив достроково завершити поточний сезон.
Розклад змагань:
Середа, 11 лютого
11:00/14:45 – особистий Гундерсен, нормальний трамплін HS 109/10 км
Вівторок, 17 лютого
11:00/14:45 – особистий Гундерсен, великий трамплін HS 143/10 км
Четвер, 19 лютого
11:00/15:00 – командний спринт, HS 143/2х7,5 км
