Неймовірні пригоди українського журналіста на Олімпіадах: перечепився через могилу Карла Маркса в Лондоні, в Канаду летів… стоячи
Для журналіста-радійника та волонтера Леоніда Веселкова Мілан-Кортіна-2026 – вже десяті Олімпійські ігри, на яких він працює з місця подій. Загалом же для українця це вже чотирнадцята Олімпіада, яку він висвітлює. У відвертій розмові з кореспондентами Чемпіона Веселков згадав найцікавіше, що з ним трапилося на Іграх. Далі – пряма мова Леоніда.
Нагано-1998: спальник та бойове хрещення
Вперше я працював на зимовій Олімпіаді в японському Нагано-1998. Тоді в колаборації з Першим Національним Наше радіо зробило великий радіопроєкт.
Я, молодий хлопець, тільки два місяці, як переїхав до Києва. Перебуваючи у студії, два з половиною тижні спілкувався з людьми, на репортажах яких виріс: Олена Степанищева, Сергій Савелій, Юхим Шарпанський, Валерій Костінов. Це була плеяда наших славетних коментаторів. Вони перебували в Японії й тричі на день виходили у нас в радіоефір.
Через різницю в часі з Японією перші репортажі я записував, коли в нас була 4-5 ранку, тому на час Олімпіади я просто переїхав жити в офіс Нашого радіо. У студії в мене був спальник, вночі я спав, а о четвертій прокидався і починав спілкуватися з нашими ведучими. Ось так я пройшов своє олімпійське бойове хрещення.
Сідней-2000: урок від німецьких уболівальників
А потім був 2000 рік, Австралія, незабутні для мене враження. Ці Олімпійські ігри повністю змінили моє ставлення до українського спорту. Повернувшись звідти, я вирішив зробити сайт та агенцію "Наш спорт". У нас була своя фішка – ми писали виключно про українських атлетів.
Поясню, чому. Перше змагання, на яке я потрапив, був велоспорт на треку, гонка переслідування. Я – зелений журналіст, вперше на змаганнях. До мене перед нашим півфіналом із Великою Британією підійшли фани, величезна група німців. Ми познайомилися, розговорилися.
Вони почали сипати дифірамбами, мол, українці такі класні, як би ви нас не позбавили медалей. Я їм відповідаю: "Та який велоспорт, яка Україна?". А вони кажуть: "Хлопче, ви чинні чемпіони світу".
Наш золотий склад виступає в Сіднеї, а я про це нічого не знаю! Мені стало соромно, відтоді я почав більш ретельно працювати з архівом, фактами, новинами.
З цікавинок, коли я їхав до Австралії, один з міжнародних партнерів Олімпійських ігор в самому центрі Сіднея встановила 7 чи 8 скляних радіостудій. Там сиділи діджеї американських, канадійських, європейських станцій, в тому числі, Наше Радіо, і виходили звідти в прямий ефір. Туристи, перехожі могли підходити і дивитися, як це відбувається.
Можна було навіть послухати, ведучі робили гучнішими колонки на вулиці, і прямо в центрі міста люди могли почути репортажі. Звісно, австралійців більше цікавили англомовні станції, але й у нас була певна популярність – до нас приходили представники української діаспори в Австралії.
Ванкувер-2010: як "німці Веселкова" виграли "срібло"
Потім у мене була певна перерва. Я не літав ані в Солт-Лейк-Сіті-2002, ані в Афіни-2004, ані в Турин-2006, ані в Пекін-2008.
А ось на Олімпійські ігри у Ванкувері-2010 я вже вирушив як акредитований журналіст, із друзями та колегами. Цікаво, що на цю Олімпіаду я летів стоячи. Рейс із Франкфурта до Ванкувера був заповнений вщерть, не було жодного вільного місця. Була щільна посадка, а в мене зріст 1 метр 93 сантиметри, вага – 120 кг, тож я просто не вміщувався в той ряд. Довелося стояти в літаку, причому стояв не я один.
Вперше я був у літаку, де між першим і другим класом була невеличка кімната, в якій стояли декілька чайних і кавомашин. Можна було самому підійти і зробити собі напій. Саме в цій зоні я познайомився з різними атлетами, наприклад, фінськими лижниками та зі шведськими бобслеїстами.
І дуже добре зійшовся з німецькими стрибунами з трампліна. Тобто, з усіма хлопцями високого зросту, кому незручно було летіти сидячи. У нас була така компанія з 10-12 людей, які спілкувалися, жартували, і стоячи долетіли до Ванкувера.
Смішно було, коли я в номері у Ванкувері мешкав із колегою Олексієм Маргієвим, тележурналістом та ведучим з Нового каналу. Я був у душі, а він стукає мені в двері: "Льончику, виходь, твої німці з літака взяли срібло!"
Було дуже цікаво потрапити на канадійський монетний двір. Туристам дали можливість приїхати туди і потримати в руках медалі, які там виготовлялися. За гроші ми там могли придбати спеціальну серію монет.
Кожному з нас видавали фірмові ганчірні рукавички, щоб медалі тримати не голими руками. Оскільки нагороди були з ідеальною шліфувальною банківською поліровкою, якщо їх взяти голіруч, на них назавжди залишаться відбитки пальців.
Лондон-2012: падіння на могилу Карла Маркса
Про Олімпіаду-2012 можна говорити багато. До Парижа-2024 для мене це була найкраща Олімпіада. Тепер вони ділять між собою перше місце стосовно організації та цікавості змагань.
Не пропустив жодного з боксерських батлів. Ми тоді добре товаришували з нашою боксерською командою. Наші славетні атлети Берінчик, Усик, Гвоздик, Ломаченко – це були незабутні й прекрасні враження. Окрема для мене історія – золото Яни Шемякіної у фехтуванні.
В Лондоні абсолютно випадково потрапив на могилу Карла Маркса. В один з днів пізно ввечері повертався додому. Жив не в готелі для медіа. Ми з Олексієм Маргієвим знімали шикарні апартаменти з невеликим садочком і зоною барбекю. Нам так зручно було, адже в Лондоні готелі на наш бюджет були маленькі та не дуже комфортні.
Був один з останніх потягів по чорній гілці лондонського метро. Я замріявся й пропустив свою станцію. Вийшов на наступній, ішов сильний дощ, і я побачив через дорогу вхід на цвинтар. А пам'ятаю, що з вікна наших апартаментів видно задню частину цього цвинтаря.
Вирішив піти навпростець, щоб не обходити цвинтар по холоду та дощу. Я переліз через огорожу (парки та цвинтарі в Лондоні на ніч зачиняються), пішов по центральній алеї й за мною погналися великі сторожові пси. Я від них тікати, послизнувся, впав, головою сильно вдарився о пам'ятник. Піднімаю обличчя, дивлюся, що це пам'ятник автору "Капітала", "товаріщу" Карлу Марксу.
Так я дізнався, що він похований саме в Лондоні.
Станислав Матусевич, Максим Розенко, Чемпіон
