Беленюк: Свою олімпійську мрію я здійснив у Токіо-2020, але хочу показати максимальний результат і в Парижі-2024
Олімпійський чемпіон Токіо-2020, срібний призер Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро-2016 та єдиний у складі нашої олімпійської збірної чинний народний депутат України Жан Беленюк візьме участь у своїй третій Олімпіаді.
33-річний українець — найстарший учасник у своїй ваговій категорії до 87 кг. Не зважаючи на це, у світовому рейтингу Беленюк займає четверту позицію і є одним з претендентів на нагороди.
Після приїзду до олімпійського селища з Жаном ексклюзивно поспілкувався спеціальний кореспондент Чемпіона. Беленюк розповів, на що налаштовується на олімпійському килимі Парижу, пояснив, чому з 2017 року виступає за Полтавщину і пригадав, як йому після Олімпіади в Ріо-де-Жанейро вручили сертифікат на ділянку землі, який виявився фейковим.
Перша частина інтерв'ю. У другій Беленюк розповість про те, як змінився його менталітет як спортсмена після обрання в Верховну Раду, хто з друзів зараз в ЗСУ, ким себе бачить через 5 років і чи хоче лишитися в спорті вже на посаді функціонера
Чому Беленюк представляє Кременчук
— Жане, в турнірі з греко-римської боротьби не буде росіян. Це полегшує вам завдання успішно виступити в Парижі?
— Річ у тім, що в моїй ваговій категорії представників Росії та Білорусі не було серед лідерів. Тому з точки зору конкуренції ситуація не змінилася. Але те, що їх не буде — безумовно, позитив. Ми за це боролися з самого початку повномасштабної війни.
— На що налаштовуєтесь? Бронзова медаль вас би задовольнила? Адже в цьому випадку ви зібрали би повний комплект нагород на Олімпійських іграх.
— Стараюся не рахувати шкури ще не вбитих ведмедів. Налаштовуюсь на боротьбу, а далі побачимо.
— Хто є фаворитом у вашій ваговій категорії?
— 8 перших номерів рейтингу "сіяні" — розкидані по жеребу. Тому ми приблизно розуміємо, на яких стадіях потенційно можемо зустрітися один з одним. У нас дуже конкурентна вагова категорія. Будь-хто з перших номерів рейтингу може програти. І навпаки. Греко-римська боротьба цим і відрізняється.
Наприклад, легенда греко-римської боротьби, чотириразовий олімпійський чемпіон кубинець Лопес, для якого Париж став шостою Олімпіадою, у своїй ваговій категорії до 130 кг не є сіяним. 41-річного Лопеса немає в рейтингу. Але він є безумовним фаворитом змагань. Міхайн просто не брав участі в багатьох міжнародних турнірах, на яких можна було заробити очки. Тому історія про жереб певною мірою умовна. Є зручні, є незручні суперники. З кимось боротися простіше, з кимось важче. Тут як пощастить.
— В чому унікальність темношкірого Лопеса, який вже 20 років поспіль демонструє видатні результати серед супертяжів? Він став цілою епохою в греко-римській боротьбі.
— Унікальна конституція тіла та відчуття боротьби. Феноменальні антропометрія і співвідношення жиру до м’язів. Лопес виглядає набагато більш атлетичним, ніж його суперники. Це дає йому змогу успішно з ними розбиратися, попри поважний вік.
— В нещодавньому інтерв’ю французьким ЗМІ Зеленський назвав ваше прізвище серед квартету своїх найулюбленіших українських олімпійців. Коли ви з ним обговорювали спортивну тему останнього разу?
— Ми давно з ним не бачилися. Зараз у президента є більш нагальні питання, пов'язані з війною.
— Ви — киянин, але представляєте Полтавщину. Нагадайте, як давно?
— Представляю Кременчук з 2017 року. До Олімпіади в Ріо-де Жанейро-2016 я представляв Київську область і давав перезалік на Запоріжжя, де також мав певну підтримку. Тобто представляв дві області. Після Олімпіади в Ріо цю норму скасували, відтоді можна було представляти тільки один регіон.
— Чому поміняли Київ на Кременчук?
— Ще після початку війни 2014 року, коли були окуповані Крим та окремі території Донецької та Луганської області, до Києва з’їхалися багато спортсменів високого класу зі сходу України — щоб мати нормальні умови тренувань. По суті, Київ задарма отримав топових спортсменів. Через це увага міста до спортсменів трохи розпорошилася. Наявність крутих спортсменів для Києва стала нормою. Мабуть, всім спортсменам надавати певні умови стало складно.
— Конкретизуйте.
— Після Олімпіади в Ріо-де Жанейро нас всіх зібрали. Сказали, що всі призерам будуть подаровані ділянки землі. Навіть було урочисте нагородження, пафосно дали сертифікати на ділянки. Потім виявилося, що землі, по суті, немає. Хлопці, які залишилися в Києві, так і не отримали обіцяного.
Тому, розуміючи, що в Києві не цінують спортсменів і маючи тренера з Кременчука, коли отримав пропозицію виступати за Полтавщину, вирішив її прийняти.
— Повернутися до Києва вам потім не пропонували?
— Я вже віковий спортсмен і тому мало кому цікавий в контексті тривалої співпраці. І я задоволений співпрацею з Кременчуком — вони разом з Полтавською областю виконали всі зобов’язання, які на себе брали переді мною.
Без мандражу
— Як вам олімпійське селище? Де більше сподобалося — в Ріо-де Жанейро-2016, Токіо-2020 чи зараз в Парижі?
— Мені всюди подобалося. Все необхідне є. В Токіо ще були ковідні обмеження, тож доводилося часто-густо здавати тестування. Це вносило певний дискомфорт. Зараз отримую максимальну насолоду. Розуміючи, що це мої останні Ігри як активного спортсмена. Бачу тут легендарних олімпійців, із задоволенням фотографуюся з ними. Для мене це справжнє свято спорту.
— Відчуваєте передстартовий мандраж?
— Ні. Свою олімпійську мрію я здійснив у Токіо. Звісно, я наполегливо тренувався і хочу показати максимальний результат і на Іграх в Парижі. Це було б круто. Але в будь-якому випадку не забуваю насолоджуватися атмосферою, яка тут панує.
— В турнірі з греко-римської боротьби від нашої команди також виступить срібний призер Олімпійських ігор в Токіо Парвіз Насібов. Які у нього шанси на успішний виступ?
— Олімпійський турнір — це 16 найкращих атлетів в кожній ваговій категорії. Якщо ти вже сюди потрапляєш, то в тебе є шанси на медалі. У нас в кожній категорії по 4 медалісти, адже бронзові нагороди отримують 2 борців. Тож навіть суто арифметично шанси на медалі у кожного з майстрів килиму непогані.
У Парвіза теж достатньо конкурентна вагова категорія, але він молодий спортсмен, який прагне перемог. Головне йому "розборотися". Якщо у нього піде боротьба, Парвіза буде важко зупинити будь-кому. В його випадку все буде залежати від його налаштування та згонки ваги. Адже на відміну від мене, Парвізу доводиться ганяти багато кілограмів. І, звісно, від вдачі.
— На момент нашої розмови Україна забезпечила собі 7 олімпійських нагород. Яким медальним здобутком нашої команди особисто ви будете задоволені?
— Чим більше, тим краще. Це Олімпійські ігри, і тут багато різноманітних нюансів, пов’язаних з формою, віком, психологічними налаштуваннями. Давайте проаналізуємо виступи Михайла Романчука і його дружини Марини Бех. Вони були лідерами у своїх спортивних дисциплінах.
Якби Марина продемонструвала свій найкращий особистий результат в Парижі, могла б претендувати на золоту медаль. Тим більше, що декілька фавориток в потрійних стрибках вибули з олімпійських змагань через травми. Всі пророчили Марині гарний виступ. В підсумку ми бачимо, що з цим не склалося. Вона, коли давала коментар після свого виступу, навіть розплакалася.
Її чоловік Михайло Романчук ніс прапор на церемонії відкриття Олімпіади. Потім захворів. Підчепив якусь інфекцію, яка не дала йому можливості продемонструвати свій найкращий результат.
Або плавець Бухов, який на дистанції 50 метрів вільним стилем кілька місяців тому став чемпіоном світу, а в Парижі не потрапив до фіналу. Юлія Левченко не взяла першу висоту в стрибках, хоча до цього стрибала за 2 метри. А зараз не взяла 183 см.
Тож прогнози тут — справа невдячна. Головне, щоб якнайбільше наших атлетів зуміли себе проявити. Як легенда фехтування Харлан, яка завоювала бронзову медаль в особистому заліку і золоту в командному. Хоча Олімпіада в Токіо для Ольги була провальною. Тепер у неї 6 олімпійських медалей і це рекорд. І як вчора себе проявили Ярослава Магучіх, Ірина Геращенко і Михайло Кохан.
Максим Розенко, Чемпіон, з Парижа
Відповідальний редактор — Микола Дендак