Сестри Алексіїви: Незрозуміло, як судді взагалі ставлять оцінки, як британки стали другими

Українські майстрині артистичного плавання Владислава та Марина Алексіїви на Олімпійських іграх у Парижі завершили виступи в дуетах на 5 місці.

Попри відсутність медалі, харків'янки залишилися задоволеними виступом на своїх других Олімпійських іграх.

— Марина: Загалом своїм виступом ми задоволені, ми зробили свій максимум, Катерина сказала вийти, викластися на повну, показати, що ми тут королеви, ми так і зробили. Вона сказала, що ми найкращі, що зробили найкраще, можливо, ще Китай попереду нас, але вона сказала, що ми набагато краще і виглядаємо, і робимо.

— Влада: Все гармонійно. Судді ставлять такі оцінки. За що іншим ставлять так багато? Ми дуже задоволені, ми зробили свій максимум для своєї країни, зробили усе, що могли. А це вже суддівство, яке ми трохи не зрозуміли, нехай буде їм совісно.

— Мені здається, ви віддали не просто 100 відсотків, а танцювали та виступали, як востаннє.

— Марина: Так, ми старалися. Ми, справді, робили на максимум. Якщо так обʼєктивно дивитися, це був наш найкращий виступ. І вчора, і сьогодні. Ми задоволені. Нам сказали кайфувати від цього, ми кайфували, зробили гарно, ми молодці.

— Влада: Як ставлять оцінки, ми не розуміємо, за якою шкалою. Тренерка думала навіть написати протест.

— Марина: Дуже шкода за австрійський дует, ми думали, вони будуть другими. Тому що вони насправді набагато кращі, ніж нідерландки та британки. Ми сиділи та казали їм, не хвилюватися, що у них буде медаль. Ми тут за себе хвилюємося, також хочемо медаль, але ми їх заспокоювати.

— Влада: Взагалі незрозуміло, як Британія стала другою. Як це можливо.

— Я переписувалася з Нікою (Вероніка Гришка, українська синхронистка. — ред. ) з вашої команди, вона мені пише: "Як, Британія? Серйозно?"

— Марина: Тому, що зараз у Британії багато контролерів. Головні контролери — Нідерланди та Британія. Вони хотіли, щоб вони були з медалями, так і сталося. Дуже прикро за австрійський дует, і звісно, за себе. Але ми щасливі, що ми зробили все. Всі сказали, що ми найгарніші, що у нас найгарніші ноги, програма і ми виглядаємо найкраще. Тому у нас приз глядацьких симпатій.

— Вам яка більше програма сподобалася?

— Влада: Ну вони дуже різні, ця складна, інша не дуже.

— Марина: Ця складна, більше рухів, більше звʼязок, потрібно бути довше під водою. Фізично важче, потрібно витримувати велике фізичне навантаження, в іншій потрібно більше контролювати свій мозок та робити елементи під музику, чітко, синхронно. Тобто у нас взагалі такий вид спорту дуже складний.

— Влада: Коли ми починали займатися синхронним плаванням, то був зовсім інший вид спорту. А зараз зовсім не те, на що ми прийшли займатися.

— З якими труднощами зіштовхнулися під час тренувань в Україні у звʼязку з війною?

— Марина: Як і всі українські спортсмени.

— Влада: Ми не змогли тренуватися у своєму місті, Харкові. Через вибухи переносили тренування. Морально було складно.

— Марина: Ми дуже дякуємо нашому президенту Федерації. Вони нам створили умови у Києві, у нас зʼявився психолог, зараз я розумію, що ми більше морально підготовані до цього старту. Бо до цього, увесь минулий рік, у нас не було психолога і перед усіма змаганнями ми дуже нервували. Бо всі покладають на тебе велику відповідальність: «ти повинен, ти повинен». Так і тепер було, але зараз ми до цього поставилися більш спокійно. Ми повинні, але ми зробимо, що повинні - для себе, не для всіх інших.

— Влада: Ти морально розумієш, що вийдеш і зробиш, як треба. На тебе не тисне: "ви потрібні, не забудьте, не зробіть те". Зараз я розумію, що ментальне здоровʼя також важливе для спортсменів.

— Марина: Особливо для українських спортсменів. У кого ще немає психолога, то обовʼязково всім спортсменам потрібен психолог. Розумієте, коли ми за ширмою, ми не бачимо кількість людей, а зараз вони так зробили, що відкриваються ці двері й ти бачиш, скільки глядачів прийшло. Це наша друга Олімпіада, але перша, де заповнені трибуни.