Коляденко: Відчувала, що можу виграти золото, з такою командою, тренером, я мала це зробити
Українська борчина Ірина Коляденко поступилася японцям Сакурі Мотокі у фіналі Олімпійських ігор-2024 з жіночої боротьби та стала срібною призеркою.
На шляху до фіналу 25-річна уродженка Ірпеня перемогла трьох чемпіонок світу різних років.
Після отримання чергової важливої нагороди для України борчина поспілкувалася із представниками ЗМІ.
— Це Олімпіада, високий рівень, ви вчора багато зробили. Сьогодні суперниця тричі робила один і той же захват і так вийшло, що ви їй допомагали, так?
– Так. Я знала, що вона робить, але не бачила її цих проходів і не встигала за нею.
— В кінці уже зрозуміли, що все, здалися?
- Так, там було 10:1 чи 12:1. Сенсу не було стояти, коліна собі травмувати, які й так після операції.
— Можете пояснити, чому була така тривала пауза?
– Я не знаю. Я не зрозуміла, чому вони мали паузу. Щось із таблом у них сталося, вони не могли налаштувати час.
— Раніше змагання проходили протягом одного дня, останні роки відбуваються два дні. Як взагалі це позначається і чи відображається на підсумковому результаті?
— По-перше, ми два дні зважуємося, тобто я мушу тримати вагу два дні. По-друге, вони думали так розділити навантаження. Однак, коли ти за один день уже налаштовуєшся на цю боротьбу, ти йдеш по накатаній, а тут день відборовся і наступного тобі треба йти з втомою, знову заряджати себе і починати спочатку.
— Що говорив тренер, які були основні настанови та що радив за рахунку 4:1?
– Радив, як завжди, я мала забирати її за голову, бо вона низько стоїть, до ніг було важко дістатися. Я намагалася забрати за голову, щоби забігти. В принципі, я добре борюся у партері, і там мені треба було набирати бал. Такою була стратегія.
— Жителі Ірпеня дивилися вашу сутичку?
— Звісно, там дуже велика підтримка. У всіх наших парках транслювали два дні змагання, усі стежили за боротьбою, вболівали. Це мої найкращі вболівальники, мабуть, ще з минулої Олімпіади.
— Перед фіналом згадали, як ви їхали з Ірпеня, щось відомо про вашу квартиру взагалі, щось взагалі там відновлюють?
— Наразі відновили до стану ремонту, стіни вже є, вікна, дах. Але всередині ще нічого не робили, бо психологічно не готова туди повертатися, вкладати. Бо є страх, а може знову прилетить, а може ще щось. Тим більше, що не тільки в мою квартиру прилетіло, а й моїх рідних усе згоріло. Психологічно важко починати щось робити там.
– Як сприймаєте своє срібло? Засмучені чи це крутий результат для вас?
— Якби перед Олімпіадою мені сказали, що у мене буде срібло, я б по-іншому реагувала. А зараз я засмучена, бо я відчувала, що можу виграти золото з такою командою, тренером, я мала це зробити. Тому я засмутилася.
— Жан Беленюк уже зібрав повний комплект за три Олімпіади, у вас ще багато часу попереду.
- Так, все можливе.
– Далі курс на Лос-Анджелес?
- Побачимо (сміється).
— У вас наколінник, це та сама нога, що була в Токіо?
— Це та сама нога, що була на минулій Олімпіаді, тільки там я боролася з порваною хрестоподібною зв'язкою, і я одразу приїхала і зробила операцію. А зараз я зробила операцію за два місяці до ОІ, я виграла ЧЄ, минуло якийсь час, мені довелося знову робити операцію та готуватися сюди так, як є.