Молодий, але з досвідом: що треба знати про нового головного тренера збірної України
Український хокей цікавий тим, що інфопривід у ньому може виникнути раптово. Саме тоді, коли цього ніхто не очікує.
В історії були випадки, коли сварилися президенти клубів і керівництво федерації, коли гравці вступали в конфлікт із головним тренером, коли головний спонсор залишав команду посеред сезону або коли новий клуб з'являвся за кілька тижнів до офіційного старту чемпіонату.
Цього разу здивування викликало рішення змінити тренерський штаб на чолі збірної України. Дмитро Христич, Олег Шафаренко та Ігор Карпенко, який відповідав за підготовку воротарів, не продовжили контракт із ФХУ, хоча за останні три роки вивели "синьо-жовтих" із третього дивізіону до еліти.
Для розуміння масштабу події: востаннє збірна України виступала серед найсильніших ще у 2007 році. Тобто повернення до елітного дивізіону – це справді історичний результат.
Утім, на чемпіонаті світу в Німеччині у травні наступного року керувати національною командою, найімовірніше, буде Олександр Бобкін – 44-річний фахівець, який отримав, мабуть, найважливіше призначення у своїй тренерській кар'єрі.
У тренерстві вже понад десятиліття
На перший погляд може здатися, що рішення довірити збірну такому молодому фахівцю є ризикованим. Щоправда, варто пам'ятати: в останні роки біля керма національної команди також опинялися тренери, які ще не так давно самі виходили на лід.
Вадим Шахрайчук став наставником "синьо-жовтих" у 47 років, Олександр Годинюк – у 44, Андрій Срюбко – у 43. У 2013 році на посаду прийшов росіянин Андрій Назаров. Йому тоді було лише 39.
Тому 44 роки Бобкіна самі по собі не є аргументом проти його призначення. Тим більше у тренерському ремеслі він уже понад десять років і має за плечима досвід роботи як із клубами, так і з молодіжними збірними.
З 2015 року шість сезонів поспіль Олександр працював у парі з Костянтином Буценком у Білому Барсі з Білої Церкви. Саме там він отримав можливість попрацювати з Артемом Гребеником та Денисом Бородаєм, які наразі стали важливою частиною національної збірної України.
У 2021 році Бобкін очолив броварський БСФК, а згодом працював із херсонським Дніпром. Цей клуб сезони-2022/23 та 2023/24 завершував на другому місці регулярного чемпіонату, однак обидва рази вибував у півфіналі плейоф.
Після цього був рік в одеському Штормі. Починалося все яскраво – тріумфом у Кубку України. Команда також непогано виступила в регулярному чемпіонаті, посівши третє місце. Але далі стався провал у серії плей-оф проти Київ Кепіталз – одесити програли всі чотири матчі.
Бобкін відразу подав у відставку.
"Можна шукати якісь виправдання, об'єктивні, суб'єктивні причини того, чому так сталося. Але результат на табло. Ми не мали права програвати серію 0:4 і відповідальність за невдачу беру на себе.
Треба бути чоловіком і визнати, що коли люди створили тобі всі умови для роботи, то, взявши на себе певні зобов'язання і не виконавши їх, не залишається нічого, як піти".
В українському спорті, на жаль, існує певна культура триматися за своє місце до останнього. "Ось-ось усе налагодиться", "будемо розбиратися", "потрібно ще трохи часу", "перед кожною грою ходимо до церкви" – виправдань після невдалих результатів завжди можна знайти безліч.
Але тренерська професія в цьому сенсі безжальна. Команда виграє – це заслуга всіх. Команда програє – першою відповідає людина на лаві.
Є надія, що у випадку невдалого виступу на чемпіонаті світу Бобкін не забуде про власний принцип. Водночас уболівальникам теж важливо пам'ятати, де сьогодні перебуває український хокей. Для команди, яка лише повернулася до елітного дивізіону після майже двох десятиліть відсутності, збереження прописки серед найкращих уже буде серйозним досягненням.
Після призначення Бобкін також дав зрозуміти, що чудово усвідомлює масштаб завдання.
"Звичайно, це великий виклик та велика відповідальність. У федерації були ще кандидатури – не знаю, які, але розглядали. Прийняли рішення на мою користь. Коли давав згоду, розумів, яка відповідальність і що на мене чекає. Тому зараз поки що ніяких емоцій, але є відчуття, що працювати доведеться багато".
Цікаво, що останній сезон перед призначенням у збірну Бобкін провів не в Україні. У сезоні-2025/26 він очолював словацький Гладіатор Трнава U-18.
Результати команди важко назвати вражаючими – лише 5 перемог у 30 матчах. Щоправда, вісім із 25 поразок команда зазнала вже після завершення основного часу. Тобто, набрали лише 22 очки. Різниця шайб становила "-69".
Це не той досвід, яким зазвичай хваляться в резюме. Але треба і сказати, що за рік до приходу українця "гладіатори" за 30 матчів розжилися 19 очками.
Робота з молодіжними збірними
До тренерських штабів юнацьких та молодіжних збірних новий очільник головної команди дотичний ще з 2019 року.
Збірна України U-18 під керівництвом Бобкіна та Руслана Борисенка у 2022 році піднялася до дивізіону 1А. У наступні три сезони команда продовжила прогресувати: спочатку зберегла прописку в другому за силою ешелоні чемпіонату світу, а потім двічі поспіль посіла друге місце, зупинившись за крок від виходу до еліти.
Паралельно Бобкін очолював збірну України U-20. Однак після того, як двічі не зміг підняти команду до дивізіону 1А, поступився місцем Андрію Срюбку. При цьому на двох попередніх чемпіонатах світу Бобкін працював у його штабі як асистент.
За цей період він мав можливість попрацювати з Олександром Левшиним, Миколою Косарєвим, Данилом Скороходом, Олексієм Євтєховим та ще кількома хокеїстами, які вже дебютували за першу збірну – якщо не на чемпіонатах світу, то в матчах Кубка Європейських націй.
Саме робота з молоддю може стати одним із найважливіших аргументів на користь Бобкіна. У нас і близько не такий широкий вибір, як у швейцарців чи навіть латвійців. Про фінів, шведів чи чехів й говорити не варто. Чудово, що наставник знає, хто як себе проявляв ще в юнацькому віці.
Можливо, саме це розуміння поколінь і стане однією з головних переваг Бобкіна.
Пограв у різних лігах: якою була ігрова кар'єра Олександра Бобкіна
Нападник вирізнявся габаритами. При зрості 181 сантиметр у заявках на сезон його вага варіювалася від 96 до 100 кілограмів.
Список клубів і ліг, у яких йому вдалося пограти, фактично нагадує послужний список будь-якого українського хокеїста, чий розквіт припав на 2000-і.
У молоді роки Бобкін намагався закріпитися в Росії, добре себе показував у білоруській лізі, має досвід виступів у Казахстані, а в різні періоди грав за Беркут, Сокіл та Донбас – клуби, які свого часу мали достатньо фінансування для боротьби за найвищі цілі.
Можливо, його кар'єра була б тривалішою, але травми, отримані на льоду, дедалі частіше давали про себе знати.
У 2010 році під час виступів за Іртиш Олександра після зіткнення з гравцем Сариарки взагалі забирали з льоду медики.
"Прописали мені постільний режим, тому, на жаль, поки що не можу відвідувати матчі своєї команди. Перелом другого та третього поперечних відростків хребта, один – зі зміщенням. Лікарі кажуть, що за півтора місяця, можливо, зможу вийти на лід", – говорив він тоді.
Найуспішніші роки кар'єри Бобкіна припали на виступи за Сокіл. Зокрема, за киян форвард чудово провів сезон-2006/07 у відкритому чемпіонаті Білорусі, коли за 56 поєдинків закинув 20 шайб і віддав дев'ятнадцять результативних передач.
Не менш яскраво його майстерність проявлялася і в українському чемпіонаті. У 2009 році за столичний клуб Олександр набрав 31 очко ( 10 голів та 21 асист) лише у 12 матчах.
За збірну України Бобкін виступав у топ-дивізіоні на чемпіонатах світу 2006 та 2007 років. Загалом провів п'ять поєдинків і закинув одну шайбу.
Найцікавіший епізод стався саме у 2006 році в матчі проти збірної Росії. У своєму дебютному поєдинку на чемпіонаті світу Олександр Бобкін занадто жорстко зіграв проти форварда суперників Олександра Харитонова. Українського хокеїста вилучили до кінця зустрічі.
У цьому, якщо добре знати його стиль, не було нічого дивного.
Бобкін-гравець – це силовий хокей, агресія, боротьба за шайбу, робота біля бортів і готовність відпрацьовувати в захисті. Він не був тим нападником, який намагався залишатися осторонь боротьби й чекати на свій момент.
Тепер головне питання полягає в іншому: а який хокей буде показувати збірна?
Чи буде його збірна грати жорстко, дисципліновано й максимально самовіддано? Чи зможе команда, яка об'єктивно поступатиметься більшості суперників за індивідуальним класом, компенсувати це організацією, характером та фізичною готовністю?
Відповідь ми отримаємо вже на льоду.
У політичних колах будь-яка влада любить використовувати слово "попередники". Що ж, у випадку нового тренерського штабу такої "відмази" не буде. "Попередники" підняли планку дуже високо.