Анна Петрик: Спарта – цікавий проєкт, який дає можливість розвиватися
Анна Петрик роками є ключовою виконавицею для збірної України. На батьківщині вона кілька разів ставала чемпіонкою, причому зробила це в складі трьох різних команд – Житлобуд-1, Ворскла Полтава та ФК Харків (у попередньому сезоні команда носила назву Металіст 1925 – прим.).
Тиждень тому стало відомо, що вона приєдналася до празької Спарти – чинного чемпіона Чехії, який минулого сезону став півфіналістом Кубку Європи (аналог Ліги Європи у чоловіків – прим.).
"Чемпіон" поцікавився в футболістки, що найбільше їй запам'яталося у складі ФК Харків за два сезони, а також дізналися її очікування від нового етапу кар'єри.
– По-перше, що тобі найбільше запам'яталося за час перебування у харківській команді?
– Не можу виділити щось одне, адже з командою пов'язано дуже багато теплих і важливих спогадів. Це був чудовий шлях, який зробив мене сильнішою як футболістку і як людину.
У першому сезоні ми не змогли досягти своєї головної мети – виграти чемпіонат і Кубок України. Тоді це дуже мене засмутило. Але саме той сезон допоміг нам зрозуміти свої помилки, зробити правильні висновки й знайти шлях до успіху.
Другий рік став особливим, адже ми оформили "золотий дубль". Я дуже пишаюся командою і тим шляхом, який ми пройшли разом.
– Тепер трохи конкретизуємо, який матч у складі тоді ще Металіста 1925 ти запам'ятаєш найбільше?
– Найбільше мені запам'яталася наша перша гра в Лізі чемпіонів проти шведського Хаммарбю. Незважаючи на результат (український клуб у надрезультативній грі поступився з рахунком 4:5 – прим.), кожна гравчиня боролася до останньої хвилини. Саме тоді я по-справжньому відчула силу характеру нашої команди.
На стадіоні була неймовірна атмосфера, багато вболівальників, і через шум ми навіть не могли нормально підказувати одна одній. Але при цьому діяли як єдине ціле. На мою думку, нам тоді просто не вистачило досвіду і трохи часу. Попри все, я дуже пишаюся дівчатами і нашою командою.
– За Славію – головного конкурента твого нового клубу – виступають Катерина Корсун і Роксолана Кравчук. Про щось запитувала у них перед переходом. Наприклад про сам чемпіонат, чи про місто?
– Перед переходом нічого не запитувала, тому що й раніше спілкувалася з дівчатами і вже добре знала про чемпіонат та життя в Чехії. Але одне залишилося незмінним – наше принципове протистояння (посміхається – прим.).
Спочатку ми були суперницями в чемпіонаті України, а тепер будемо зустрічатися вже в чемпіонаті Чехії. Думаю, це буде не менш цікаво.
– Минулого сезону Спарта стала півфіналістом Кубку Європи. Тепер – старт у третьому раунді кваліфікації ЛЧ, за крок до групового етапу. Можливість грати в єврокубках – один із принципіальних при виборі клубу?
– Для мене насамперед було важливо побачити амбіції клубу та зрозуміти, як він планує досягати своїх цілей. Спарта вже довела, що може успішно виступати в єврокубках, і я дуже сподіваюся, що цього сезону ми зможемо показати не гірший результат.
Для мене це цікавий проєкт, який дає можливість розвиватися, прогресувати й ставати сильнішою як футболістці.
– У тебе вже є досвід бути легіонеркою. З якими складнощами ти зіштовхнулася, коли була гравчинею ісландського Брейдабліка навесні 2022-го, а що, навпаки, тоді було в кайф?
– Мій перший досвід виступів за кордоном був не зовсім таким, як я його уявляла. На той момент мій психологічний стан не дозволив мені повністю насолодитися тим періодом і взяти від нього максимум. Але цей досвід багато чому мене навчив.
Найважливіше для мене – якнайшвидше адаптуватися до нової країни, команди та побуту. Чим швидше це вдається, тим легше проявити себе на полі. Зараз мені трохи простіше, тому що Чехія значно ближча до України і за ментальністю, і за способом життя, тому сподіваюся, що адаптація пройде легше.
А найбільше задоволення мені, як і раніше, приносить сам футбол, можливість щодня ставати кращою. Вихід із зони комфорту спонукає тебе до зросту. Тому я не хочу поспішати, хочу дати собі час, щоб отримувати задоволення від самого процесу.