Майк Боссі – онук січового стрільця зі Львівщини, був талановитішим за Грецьки, встановив безліч рекордів, а помер від куріння
22 січня одному з найкращих хокеїстів в історії виповнилося б 69 років.
Майк Боссі, можливо, є найзаслуженішим Юкі після Вейна Грецкі. Він має приголомшливу статистику та низку видатних рекордів. На жаль, його спортивна кар'єра була досить короткою – усього 10 сезонів у Нью-Йорк Айлендерс, а його життя передчасно перервалося через згубну звичку.
Утім, ім'я Майка Боссі та його видатні досягнення золотими літерами вписані до історії НХЛ та до історії клубу Нью-Йорк Айлендерс. Зокрема, він став першим гравцем ліги, що забивав 50 або більше голів у кожному з перших своїх 9 сезонів, та став першим гравцем Айлендерс, хто забив у регулярному чемпіонаті понад 500 голів та набрав понад 1000 очок. У 1991 році його ввели до Зали слави хокею, а у 2017 включили до 100 найкращих гравців в історії НХЛ. У березні 1992 року його 22-й номер назавжди вивели з обігу в клубі.
Онук січового стрільця
Майкл Дін Боссі народився 22 січня 1957 року у передмісті Монреаля Аунсік-Карт'євіль в родині з українським корінням. Прізвище Боссі – адаптований варіант українського Босий.
Його дідусь, Володимир Босий, був родом із Лемківщини. У 1914 році він приписав собі два роки, щоб вступити як доброволець до Легіону Українських січових стрільців. Він був стрільцем 5-ї сотні Першого полку УСС. Згодом дід майбутньої зірки НХЛ працював в урядових структурах гетьмана Павла Скоропадського, служив в УГА. Зрештою 1924 року Володимир Босий опинився в Канаді, де його прізвище перетворилося на Боссі.
Син Володимира, на ім'я Борден (скоріш за все, адаптований Богдан) створив родину з Дороті, типовою дівчиною з Квебека – напіванглійка, напівфранцуженка. У них було десятеро діточок, і п'ятим з їхніх синів був Майкл. Борден Боссі, як і більшість українців Квебека, був фанатом хокею та навіть обладнав на подвір'ї своєї садиби невеличкий льодовий майданчик. Саме там розпочався шлях майбутньої легенди Айлендерс.
Майк вчився у католицькій школі Лаваля (передмістя Монреалю). У віці 12 років під час шкільних змагань зі стрибків у довжину він травмував коліно. У майбутньому це дуже сильно впливало на хокейну кар'єру та постійні проблеми з коліном.
Свою юніорську хокейну кар'єру Майк розпочав у команді Лаваль Насьональ, яка виступала у головній юніорській хокейній лізі Квебека (QMJHL). За п'ять сезонів (з 1972 по 1977) він забив у ворота суперників 309 голів. Його рекорд у загальні 532 очки не перевершений досі.
Утім, на драфті НХЛ 1977 року 12 клубів відмовились підписувати правого форварда. Одні через його нібито недостатню міць, хоча хлопець зовсім не був малим та тендітним: 182 см зросту при вазі 84 кг. Хтось віддав перевагу іншим перспективним гравцям. Торонто вирішив, що Боссі претендує на занадто високу зарплатню, а рідний Монреаль висловив сумнів у витривалості Майка. Потім про таке хибне рішення знаменитий Скотті Боумен, тодішній тренер Монреаля, неодноразово шкодував публічно.
Врешті-решт Майка Боссі з 15-го місця задрафтував не хапаючий зірок з неба Нью-Йорк Айлендерс, де також вагались: генеральний менеджер Білл Торрі обирав між бомбардиром Боссі та універсалом Дуайтом Фостером. Тренер Ел Арбур переконав Торрі, що бомбардира завжди можна навчити підключатися до дій в обороні та організації атаки. Так клуб з Лонг-Айленда отримав свою легенду.
На перших тренуваннях Боссі постійно під'їжджав до тренера і питав, як йому діяти у своїй зоні, як захищатись, яку позицію краще вибрати. Зрештою Арбур не витримав і сказав: "Майк, ти знаєш, навіщо ми тебе взяли? Щоб ти забивав голи".
Майк швидко зрозумів, чого від нього чекають. Протягом сезону він спілкувався з Арбуром лічені рази. Зате стабільно закидав шайби суперникам. Його поставили в трійку до центрфорварда Браяна Тротьє та лівого вінгера Кларка Гілліса. Згодом за чудову гру їх прозвали "Тріо Гранде". Вже у першому матчі за Айлендерс (поразка від Баффало Сейбрс – 2:3) Майк Боссі закинув шайбу. За підсумками свого дебютного сезону він встановив рекорд НХЛ для новобранців (53 голи) та отримав Трофей Колдера для найкращого новачка.
Айлендерс тоді дістались чвертьфіналу плейоф Кубку Стенлі, і то була серйозна заявка на майбутні серйозні досягнення.
Легенда
У сезонах 1978/79 та 1980/81 Боссі забив найбільшу кількість голів у регулярному чемпіонаті (69 та 68). Але тоді ще не існувало трофею Моріса Рішара, нагороди найкращому снайперові ліги.
Боссі забив 100 голів усього за 129 матчів, що стало рекордом швидкострільності.
З сезону 1979/80 розпочалася династія Айлендерс: клуб, створений лише 1972 року, чотири сезони поспіль вигравав Кубок Стенлі. Ключову роль у цих тріумфах відіграла трійка "Гранде" з Майком Боссі на вістрі атаки.
У перших п'ятдесяти матчах сезону 1980/81 він забив 50 голів (повторення рекорду Моріса Рішара). У 1982 році Боссі був визнаний найкращим гравцем на стадії плейоф і отримав приз Конна Сміта.
Нью-Йорк Айлендерс п'ять разів поспіль грали у фіналі Кубку Стенлі. Символічно, що свої повноваження "Острів'яни" склали 1984 року перед Едмонтоном найвеличнішого Юкі Вейна Грецкі.
За 10 сезонів у Айлендерс Майк Боссі зіграв 752 матчі, у яких забив 573 голи (1-й показник в історії клубу), віддав 553 паси (3-й) та набрав 1126 очок (2-й). У його активі рекорди клубу за забитими голами за сезон (69 шайб у сезоні 1978/79) та набраними очками за сезон (147, 1981/82).
У 1988 році журнал The Hockey News назвав Боссі найкращим "чистим нападником" усіх часів. Серед гравців НХЛ, які забили в регулярному чемпіонаті понад 200 голів, він посідає перше місце за середньою результативністю – понад 76 відсотків (0,76 шайби за гру).
П'ять разів Майк Боссі відбирався до складу першої команди Матчу Всіх зірок НХЛ, а 1982 року був визнаний MVP Матчу.
Показником поваги до нього є те, що з 22 березня 1992 року №22, під яким виступав Майк Боссі, не використовується у клубі Нью-Йорк Айлендерс. Така акція пошани відбулась тоді вдруге в історії клубу: першим був багаторічний партнер Майка по команді, капітан Айлендерс, захисник Деніс Потвен.
У складі збірної НХЛ Майк Боссі брав участь у Кубку виклику 1979 у Нью-Йорку. У лавах національної збірної він зіграв на двох Кубках Канади. 1981 року збірна Канади посіла друге місце, а через три роки здобула трофей. І звісно, не можна не згадати, що Майк був автором вирішального голу у ворота противника у півфінальному матчі Канада – СРСР (3:2). Саме тоді я, ровесник Майка Боссі, бачив його гру, так би мовити, онлайн.
У 1987 році біль у спині змусив Боссі пропустити передсезонний табір та звернутись до лікарів. Рентген показав, що у нього пошкоджено два диски в попереку, які неможливо виправити хірургічним шляхом. Поки Майк перебував поза грою, Білл Торрі пропонував обміняти його до Монреаля – щоб він був ближче до рідного дому. Форварда хотів отримати Лос-Анджелес Кінгз у компанію до щойно придбаного Вейна Грецкі – але він відмовився, оскільки відчував, що може не виправдати сподівань через стан здоров'я.
У жовтні 1988 року у віці тридцять років Майк Боссі зіграв останній матч за Айлендерс, єдиний клуб своєї кар'єри, та пішов з великої гри.
Талановитий джентельмен
Майк Боссі вважається одним із найбільш обдарованих бомбардирів в історії хокею. Та одним із найчистіших гравців. Напрочуд коректний хокеїст тричі (1983, 1984, 1986) отримував трофей Леді Бінг – за джентльменську поведінку у поєднанні з високою спортивною майстерністю.
Ще у 1979 році він публічно проголосив, що ніколи не скине рукавички заради бійки. Майк був принциповим противником насильства на льоду і не мав ніякого бажання зображувати з себе тафгая. У ті часи таке здавалось неможливим, але сміливість Боссі полягала не в бійках, а в мужності піти проти обставин – одна з тих рис, які зробили його легендою.
Хоча він зовсім не був слабенькою жертвою брудних силовиків – як свого часу це було з Біллом Мосієнком. При згаданих вище габаритах Боссі мав силу портового вантажника та був одним з найшвидших ковзанярів у лізі. Майка було досить важко збити з ніг, бо його спритність не дозволяла супернику побачити його ближче, ніж просто лоб у лоб: він котився на суперника під кутом 45 градусів.
Білл Мосієнко – унікальний рекордсмен НХЛ: 3 голи за 21 секунду
Хоча наш герой не бився на льоду, він не уникав дозволених силових прийомів. Уболівальники після пам'ятної заяви вважали його боягузом, а суперники намагались спровокувати на бійку. Та у першому матчі фінальної серії Кубку Стенлі 1980 проти Філадельфії Боссі несподівано у зіткненні посадив на дупу здорованя Мела Бріджмена, показавши, що його неможливо залякати. Те зіткнення стало поворотним моментом гри. Айлендерс виграли матч в овертаймі (4:3), а потім і вперше Кубок Стенлі.
"У нього інший стиль гри, він не тримав шайбу надто довго. Більшу частину часу він грав із Браяном Тротьє, який був чудовим диспетчером, і всі знали, що якщо шайба не у Боссі, він все одно скоро її отримає. А як тільки отримає, то, швидше за все, одразу ж кине по воротах. Він дуже виділявся вмінням вибрати позицію і миттєвим кидком", – описував Боссі один із найкращих тренерів НХЛ усіх часів Скотті Боумен.
Найбільшою фізичною перевагою Боссі була швидкість рук. Згаданий Боуменом кидок, яким він забив три чверті своїх голів, вражав швидкістю й точністю удару. Миттєве рішення – шайба злітає з крюка, й воротар та захисники просто не встигають зреагувати.
Мабуть, найкращу характеристику Боссі дав колишній захисник Рейнджерс Рон Грешнер. На питання, як захищатися проти такого гравця, він відповів:
"Іти з льоду. Їхати на зміну".
Життя після гри та смерть від цигарок
Отже, у тридцять років хронічні проблеми зі спиною та колінами змусили Майка Боссі завершити блискучу кар'єру. Ще раніше він, зразковий сім'янин, казав, що якщо відчує, що хокей забирає забагато часу за рахунок його дружини та дітей, він піде на пенсію хоч у 30 років. Так і сталося.
До речі, Боссі був одружений з 1977 року з Люсі Крімер. Вони були знайомі ще з 1971 року, коли Люсі працювала офіціанткою у барі на катку, де Майк грав. У шлюбі народилось дві доньки – Жозіана і Таня. Майк був скромною, мовчазною людиною та за межами арени уникав публічності.
Після закінчення кар'єри гравця Боссі не був здатний навіть тренуватися у спортзалі – заважав пекельний біль у спині. Він повернувся з родиною до Лаваля, де розпочав бізнес зі своїм агентом П'єром Лакруа, приєднавшись до компанії Titan, виробника хокейних ключок, на посаді віцепрезидента.
Також Боссі був коментатором команди Квебек Нордікс. До 1992 року окрім гри в гольф та публічних виступів, він представляв Karhu, колишню материнську компанію Titan, та страхове агентство CUMIS на посадах у сфері зв'язків з громадськістю.
У 1993-96 роках Майк працював на франкомовному радіо в Монреалі. До 1999 року він був співробітником компанії Humpty Dumpty (харчування) по зв'язках з громадськістю, а з 2003 року став у цій компанії регіональним директором з продажу по Квебеку.
Проте Майк дуже хотів працювати у системі НХЛ. Він кілька разів звертався до Монреаль Канадієнс, а коли старий товариш Браян Тротьє став тренером Нью-Йорк Рейнджерс у 2002 році, просив його взяти до клубу – втім, без успіху.
Нарешті, у жовтні 2006 року Айлендерс оголосили, що Майк Боссі повернувся до клубу та співпрацює у сфері розвитку спонсорства та роботи з уболівальниками. У вересні 2014 року Боссі приєднався до MSG Networks як хокейний аналітик, а у вересні 2015 року він офіційно приєднався до TVA Sports, офіційного франкомовного мовника НХЛ у Канаді, як коментатор.
Але доля відпустила йому небагато часу. 19 жовтня 2021 року Майк Боссі публічно зізнався, що хворіє на рак легень. Життя видатного хокеїста обірвалося 15 квітня 2022 року: він помер у колі сім'ї у своєму домі у монреальському районі Розмер.
Дивуватися діагнозу Майка нема чого. У 70-80-х гравці НХЛ курили, майже не приховуючи це. Дослідження про шкоду цигарок на той час ще не були поширені. Власне, серйозна кампанія боротьби з палінням почалась після того, як у 1985 році помер Юл Бріннер, зірка Голлівуду, якого в СРСР обожнювали після вестерну "Чудова сімка". За кілька днів до смерті він записав відео, у якому зізнався, що помирає від раку легень, і причина хвороби – паління. Згадали, що 1980 року від онкології, що була спричинена курінням, помер інший зірковий ковбой з "Чудової сімки" Стів Макквін. І почалося…
Гравці НХЛ використовували тютюн, щоб розслабитись. І Майк Боссі не був винятком. Він був помічений за курінням під час інтерв'ю, ходили чутки, що він курив навіть під час матчів. Боссі ніколи не відповідав на питання про куріння, але в листі собі самому (він писав такі листи собі-підлітку з висоти прожитих років) згадав цю тему побіжно: "Ми можемо перестати курити після будь-якого сезону".
Цікаво, що за тиждень після Боссі також від раку легень помер інший легендарний правий форвард з Монреаля – 70-річний Гі Лафлер, зірка Канадієнс, який також несамовито палив у молоді роки.
Але є у Майка Боссі більш приємна паралель – із іншим Юкі, Кеном Данейко, який також провів всю кар'єру в одному клубі (Нью-Джерсі Девілз), і виграв з ним всі Кубки Стенлі в історії цього клубу (у випадку Данейка – три).
Історія Кена Данейка: легенда Нью-Джерсі, 3-разовий переможець Кубку Стенлі з українським слідом
