Аншлаги, камбек чемпіонів, важка травма і адмінресурс: найцікавіше про треті матчі півфіналів Екстраліги
Півфінальні серії плейоф у футзальній Екстралізі виявилися мінімальними. В суботу, 16 травня, київський ХІТ і дніпровський Атлетик Футзал виграли треті матчі у хмельницького Сокола і Сухої Балки з Жовтих Вод відповідно, і кваліфікувалися до фінальної серії, де визначиться чемпіон України сезону-2025/26.
Разом із цим, ХІТ і Атлетик вибороли право наступного сезону грати в футзальній Лізі чемпіонів, де Україна другий рік поспіль буде представлена двома командами. У свою чергу, Сокіл і Суха Балка розіграють між собою комплект бронзових медалей, який для переможця цієї серії буде беззаперечним досягненням.
Треті звитяги далися переможцям по-різному. ХІТ в Хмельницькому очікувано зіштовхнувся з жорстким опором господарів майданчика. Підопічні Сергія Журби спочатку поступалися 0:2, потім до середини другого тайму 1:3, але змогли відігратися і перевести гру в додатковий час. Там все вирішив один м'яч, який кияни забили на останній хвилині овертайму – 4:3.
В передмісті Дніпра, в Слобожанському, де приймає своїх суперників Суха Балка, гра йшла за сценарієм її суперників. "Атлети" свідомо віддали жовтоводцям м'яч і простір на майданчику, і за значної переваги підопічних Станіслава Гончаренка у володінні м'ячем гольові моменти один за одним виникали саме біля їхніх воріт.
В контратаці "3 в 1" Атлетик відкрив рахунок, а на перерву дніпряни пішли навіть з комфортнішою перевагою 3:1. В другому таймі Суха Балка подарувала своїм вболівальникам надію на повернення, скоротивши розрив до мінімуму, але ще один, найголовніший крок жовтоводці так і не змогли зробити.
Ще дві результативні контри "атлетів", на що господарі за лічені секунди до фінальної сирени відповіли так званим "голом престижу". Рахунок гри – 5:3, і в цій серії підсумкова різниця в цифрах на табло жодного разу так і не була меншою за два м'ячі.
Вболівальники
Якщо тиждень тому після перших півфінальних матчів були підстави дивуватися відсутності зацікавленості вболівальників з Києва до протистояння ХІТа і Сокола, то коли команди зустрічалися в Хмельницькому, найкраща характеристика відвідуваності – аншлаг.
Будівництво Палацу спорту в Хмельницькому зупинила війна, і зараз Сокіл грає в спорткомплексі, де кількість вболівальників обмежена – близько двохсот людей. Для такого футзального міста, як Хмельницький, де в п'яти лігах Преміумліги грає близько восьми десятків команд, це ніщо.
Тому не тільки сидячих вільних місць, а й стоячого вільного місця годі було шукати, і антураж цього півфіналу повністю відповідав його статусу.
Десь схожа ситуація і зі спорткомплексом, в якому грала друга півфінальна пара. Він апріорі не може прийняти навіть такої кількості вболівальників, як у Хмельницькому, тому і в Слобожанському ніде було яблуку впасти.
Розуміючи, що з чисельної торсиди Атлетика дивитися гру на власні очі зможе лише незначна кількість глядачів, керівництво "атлетів" пішло на безпрецедентне ноу-хау, якого не було в українському футзалі.
На домашній арені "Athletic Futsal" є можливість для перегляду гри на великому екрані, а якщо так, то всі охочі могли прийти і отримати задоволення від гри в компанії таких же небайдужих до цього футзального клубу.
Переможний камбек. Від ХІТа
Команді Сергія Журби в регулярному чемпіонаті вже доводилося демонструвати дива живучості, коли їй вдавалося вибратися зі скрутної ситуації. Найяскравіший приклад – домашня гра в 14-му турі, коли кияни після першого тайму програвали Атлетик Футзал 1:4, але по перерві забили аж чотири м'ячі і перемогли 5:4.
А от із серйозними проблемами в плейоф чемпіони України зіштовхнулися вперше – протягом гри двічі програвали Соколу з різницею в два м'ячі. Вдруге це відбулося в другому таймі, коли Кирило-Ілля Бабак на 26-й хвилині довів рахунок до 3:1 на користь Сокола.
Перше, що зробив Сергій Журба – це прибрав з майданчика Олександра Сухова, помінявши його на Олександра Кравця, і це вже вдруге в серії проти Сокола. Другий крок – це перехід на гру з п'ятим вже за одинадцять хвилин до завершення другого тайму.
До цього часу хмельничани вміло протидіяли атакам на свої ворота, тож перехід на п'ятого був останнім аргументом Сергія Журби, який і витягнув його команду з халепи.
Спочатку Олександр Педяш забив сам, а згодом асистував Владиславу Первєєву. Ці два голи стали першими ластівками майбутнього камбеку ХІТа, а в овертаймі, на останній хвилині, той же Первєєв забив переможний м'яч.
Гол тижня. Кирило-Ілля Бабак
З шедеврального голу розпочалася гра в Хмельницькому. Секундомір місцевого спорткомплексу відрахував трохи більше двох хвилин, коли господарі майданчика заробили аут.
Тиждень тому Соколу вдалося розпечатати Олександра Сухова майстерним ударом Костянтина Абзалова після закидання з кутового. В цій же грі всі побачили, що так в хмельницькій команді може бити не тільки він.
Денис Зеленкевич з ауту закинув м'яч на протилежний фланг, там на шкіряну кулю вже чатував Кирило-Ілля Бабак, який щосили пробив злету в дотик, і м'яч, як снаряд із пращі, залетів у ворота над головою голкіпера ХІТа.
Варто додати, що в двох півфінальних іграх була гідна результативність. Арбітри фіксували взяття воріт 15 разів, і це в середньому 7,5 м'ячів за гру.
Гол, який викликав суперечки. Костянтин Абзалов
Другий гол в хмельницькій грі викликав обурення з боку гостей, адже на їхню думку м'яч, який влетів у ворота ХІТа, не повинен був зарахований.
На 12-й хвилині воротар Сокола Сергій Шевченко зробив довге вкидання в штрафний майданчик суперника на Костянтина Абзалова, той боровся за м'яч з Ігорем Чернявським, після чого шкіряна куля залетіла у ворота.
Чи торкнувся гравець Сокола м'яча – це надскладне питання. В спорткомплексі в Хмельницькому встановлена додаткова камера, яка спрямована на штрафний майданчик, але навіть вона не дозволяє стовідсотково стверджувати, що Костянтин Абзалов торкнувся м'яча головою перед тим, як він залетів до сітки.
Втім, так само навіть уповільнений повтор не дозволяє стовідсотково стверджувати, що гравець Сокола НЕ торкнувся м'яча. Епізод, як то кажуть, на розсуд арбітра, і те, з якою впевненістю рефері Антон Ноєв показав на центр, дозволяє сприймати ситуацію так, що в нього сумнівів щодо легітимності голу не було.
Важка травма. Костянтин Абзалов
Незадовго до завершення першого тайму гри в Хмельницькому для Сокола стався дуже прикрий епізод. Сергій Шевченко зробив довге вкидання на Абзалова, який в стрибку програв боротьбу Олександру Сухову. Коли ж гравець Сокола приземлився на паркет, одразу відчув біль, почав накульгувати і впав на паркет.
Гра, коли м'яч залишив майданчик, зупинилася, і Костянтин Абзалов тільки за допомогою лікаря залишив майданчик. Як з'ясувалося, щоб більше вже на нього не повернутися. Більше того, вже в перерві на машині екстреної невідкладної допомоги Абзалов поїхав до лікарні.
Попереднє обстеження дало невтішний діагноз – ахілл. Для того, хто розуміється на футболі і футзалі, додаткові роз'яснення зайві. На превеликий жаль, для одного з провідних гравців хмельницької команди сезон завершений, більше того – попереду, скоріш за все, хірургічне втручання і дуже тривалий період відновлення і реабілітації.
Дублі. Кирило-Ілля Бабак, Олександр Педяш, Владислав Первєєв
Одразу три гравці в третіх півфінальних матчах записали до свого активу по два забитих м'ячі. Владислав Первєєв впевнено крокує до свого першого в кар'єрі звання кращого бомбардира чемпіонату, і після дублю в Хмельницькому в його активі 29 голів.
Про тих, хто може скласти йому конкуренцію, можна міркувати лише в теорії. Найближчі переслідувачі Владислава це два його одноклубники – Олександр Педяш і Євгеній Жук. Перший з них також в грі проти Сокола відзначився дублем, збільшивши свій доробок до 22 м'ячів, але відставання від Первєєва – це "мінус сім".
Звісно ж, можна вибухнути якоюсь неймовірною результативністю, наприклад, пента-триком чи покером, що вже вдавалося Педяшу в його кар'єрі, і чотири голи в одній грі були навіть цього сезону.
Але, з іншого боку, потрібно, щоб в самого Первєєва відрізало з прицілом, і він припинив забивати. Євгеній Жук дві півфінальні гри пропустив через травму, чи буде він готовий на матчі з Атлетиком – питання залишається відритим. До того ж, він відстає від Первєєва аж на дев'ять м'ячів.
Кирило-Ілля Бабак не є найрезультативнішим гравцем Сокола. Два голи у ворота ХІТа збільшили його актив до дев'яти м'ячів, і це лише п'ятий показник в хмельницькій команді. Додамо, що рік тому Бабак був другим голеадором – 21 забитий м'яч, лише на чотири менше, ніж у Первєєва, який тоді захищав кольори хмельницької команди.
Воротар. Зачарований Кравець
Рік тому беззаперечним героєм півфінальної серії плейоф між ХІТом і Соколом став голкіпер киян Олександр Сухов, який численними сейвами і одним забитим м'ячем суттєво посприяв виходу своєї команди до фіналу. І цього сезону головний тренер ХІТа Сергій Журба прагнув зробити ставку на Сухова, але гра розсудила по-іншому.
Якщо в першій грі Олександр відіграв від дзвінка до дзвінка, то в другій залишив свої володіння після другого пропущеного м'яча, і у ворота ХІТа вийшов Олександр Кравець. За хвилину в його активі був суперсейв після удару Олега Гуцуляка, і до фінальної сирени Кравець відіграв також на високому рівні.
Третя зустріч стала найскладнішою для ХІТа в цій серії, і Сухова на Кравця Сергію Журбі довелося міняти після того, як у ворота киян влетів третій м'яч. На те, щоб пробити Кравця, у Сокола було чотирнадцять хвилин основного часу і десять додаткового.
З його виходом ворота ХІТа стали немов зачарованими, і попри те, що в київській команді по дублю в активі Педяша і Первєєва, саме Олександр Кравець став тим головним гравцем, який витягнув для чемпіонів цю неймовірно важку гру. Гравцям Сокола так і не вдалося його засмутити, хоча нагод було з десяток.
Варто зазначити, що Кравець – єдиний з воротарів півфіналістів, хто за час перебування на майданчику не пропустив жодного м'яча. Навіть другий воротар Атлетика Євген Таран, який вийшов в третьому півфіналі на заключні 62 секунди, встиг виконати неприємну процедуру вилучення м'яча зі своїх воріт.
Відверті натяки. Станіслав Гончаренко
Післяматчеві коментарі Станіслава Гончаренка давно вже стали особливим жанром мистецтва в українському футзалі. Так було в усіх командах, з якими він працював протягом 3-річної тренерської кар'єри.
З трьох півфінальних матчів з Атлетиком головного тренера Сухої Балки не було на післяматчевому коментарі після другої гри. Після завершення всієї серії Гончаренко підбив підсумок як третьої гри, так і всього протистояння. Разом з тим, що він віддав належне супернику, щиро привітавши його з перемогою, з вуст головного тренера жовтоводців пролунали слова, про які варто сказати окремо.
По-перше, після третьої гри гравці Сухої Балки відмовилися тиснути руки арбітрам, і це було показовою акцією щодо арбітражу у всій серії:
"Ми демонстративно протестували не тільки проти сьогоднішньої відповідності суддівства. Ми передали тим самим привіт Євгену Гордієнку в першій грі".
І далі було роз'яснення щодо суперечливого моменту в першому півфіналі, який, на думку Станіслава Гончаренка, вплинув на результат гри.
Тут варто додати, що претензії до одеського рефері Євгена Гордієнка, який ще деякий час тому вважався кращим футзальним арбітром, все частіше стали лунати і від інших команд. І претензії ці відверто не безпідставні.
Друге, і це вже дуже серйозно, адже це конкретний натяк на Асоціацію футзалу України:
"На свій досвід я відчуваю якийсь адміністративний ресурс в цих трьох іграх".
З таким досвідом, який є у Станіслава Гончаренка, він напевне знає, про що говорить. Тим більше, що в цьому випадку про цей самий "адмінресурс", який проглядався у симпатіях (це м'яко кажучи) суддівського корпусу до обраних команд, можна казати стосовно кількох ключових матчів, які мали вплив на розподіл місць в чемпіонаті.
Анатолій Подвойський