Перші нариси Мальдери та неприємна кінцівка гри з Данією: як збірна України провела товариські матчі
"Чемпіон" аналізує ігри "головної команди" проти данців та поляків.
Перше, що хотілося сказати: здоров'я Крістіану Еріксену!
Друге: значимість як ігор, так й результатів товариських ігор не варто переоцінювати.
Ребров починав з нічиєї проти самого Фліка – причому нічиєї, якою ще можна було засмучуватися. 3:3 у Німеччині, коли бундестім ще й з 1:3 відігравався – це було красиво. І як, сильно це допомогло Сергію Станіславовичу з грою та результатом?
Натомість бос Мальдери, Андрій Шевченко, програвав Мальті. Олег Блохін, в принципі, програв майже всі товариські матчі – через це, до речі, він у рейтингах за відсотком перемог дуже низько – але обидва голденбої привели збірну до очевидних успіхів. Значимість не те що однієї гри, а одного ауту в окремих іграх буде вищою, ніж цих двох матчів, разом узятих – тож поки що просто фіксуємо тенденції.
Мальдера дійсно перейшов на схему з трьома центральними захисниками
Це було видно вже зі складу, але з Данією ми змогли зрозуміти, як тренер відмовляється від найслабшого, не знищуючи найсильнішого. Миколенко проявив себе в обох матчах як справжній латераль, багато підключаючись до атаки.
Коноплі у збірній поки що немає, але можна уявити, як на іншому фланзі активно допомагає і він. А біля воріт збірної України Трубіну допомагали не два, а три центральні захисники.
Дуже вчасно для Мальдери Миколенко став більше допомагати атаці і в Евертоні. Ще рік-два тому він мало допомагав у нападі, але останнім часом значно покращив свої результати в цьому компоненті. Що стосується центру оборони, то, звичайно, саме розподіл обов'язків між трьома, а не двома гравцями дає більше надій – але це не завжди допомагає.
Гратимемо весело
Перша гра принесла відчуття ковтка свіжого повітря. Команда виглядала так, ніби з неї зняли кайдани: летіла вперед, пресингувала, атакувала. Вона, безумовно, могла пропустити – але й забити вона могла явно більш як два м'ячі. Здавалося, що ось, нарешті вигнали Реброва – і тепер заживемо.
...Лише за першу третину другого матчу Україна дозволила Данії створити більше моментів, ніж команда Реброва дозволяла створювати за три гри. Так, у Сергія Станіславовича матчі часто були нудними – але за його керівництва "СуперІван" і компанія навіть французам не дозволяли так розривати оборону, як це робили кризові, взагалі-то (на ЧС не вийшли) данці.
Дуже пощастило закінчити перший тайм 1:2 замість 0:4, але тенденції зараз, повторюся, важливіші за результати. Мальдера, як і належить людині зі штабу де Дзербі, принаймні починає сміливо: з ним може бути 0:5, а може й 5:0. Матч з Данією взагалі складно аналізувати – а раптом би видали ударну кінцівку і перевернули хід гри? – але побачене залишило тривогу далеко не тільки щодо Еріксена.
Безумовно, це товариський матч, але дії тренера данців тут лише слугують "обтяжливим фактором". Він дав шанс дублерам і молоді (ах, як шкода, що головному ветерану не дав відпочити!). У нападі, наприклад, 21-річний Доргу міг вважати себе ветераном. У нього вже 14 ігор за збірну, тоді як Вільям Осула зіграв проти нас другий матч на міжнародному рівні, Каспер Хег – четвертий, Віктор Фрохольдт – дванадцятий. У нас же склад був дуже близьким до оптимального.
Тут, правда, треба десь зазначити, що у них, м'яко кажучи, є кому довіряти. Доргу просто приїжджає і забиває з МЮ, Осула – з Ньюкасла, Фрохольдт і Хег – з Порту та Буде-Глімта, які просто чудово провели минулий сезон. У нас з оновленням все набагато складніше, доречніше питання, чому Ярмоленка довго не викликали.
Поки збірна переживає перші місяці після епохи пізнього Реброва, поки результат ігор нічого не означає, поки забиває Ярмоленко – хаос в обороні можна пробачити. Але коли зникне хоч один із цих факторів, ніхто Мальдері провальний результат не пробачить. В Україні вже завершили кар'єру останні гравці, які брали участь у ЧС, їй потрібні нові казки та герої.
При цьому потрібно розуміти, що тому ж Забарному, який тиждень тому виграв головний трофей у житті, було чисто по-людськи важко зібратися на ще один товариський матч. Знову і знову повертаємося до головного: далекосяжні висновки щодо такого матчу робити не можна.
Ярмоленко за крок від рекорду
Головний ветеран, він же головна легенда українського футболу, повернувся до збірної. Ярмоленко зіграв проти Польщі – і швидко забив. У нього є гольове чуття, він, мабуть, краще за всіх у складі розуміє партнерів – швидкість, звісно, не та, але інтригу в гонці за звання найкращого бомбардира в історії збірної Андрій загострив максимально.
Хто знає: може, саме випадок Еріксена втримав рекорд Шевченка станом на зараз. Тепер Андрію залишилося забити один м'яч, щоб наздогнати іншого.
Чи жива інтрига в боротьбі за перше місце?
Товариські матчі, здавалося б, найкращий час для ротації серед воротарів, але Трубін відіграв 100% можливого часу. Нещерет і Єрмаков приїхали і поїхали, так і не дебютувавши. Безумовно, в обох матчах Анатолій відзначився яскравими сейвами, але гол Доргу, забитий з дальньої дистанції, загострив внутрішню конкуренцію в команді.
Дебюти: Синчук, Романчук, по суті Бондаренко
Новий тренер – нові гравці. Втім, Романчук, думаю, дебютував би і за Реброва. Він дуже допоміг Універсітаті виграти перше чемпіонство у новому столітті, а центральні захисники збірної надзвичайно потрібні – загалом, Олександр команду лише підсилив.
Правда, Романчуку довелося закривати позицію правого захисника – ще й всього один тайм. Несерйозно, чекаємо на нові шанси. Приблизно те саме можна сказати і про Геннадія Синчука, який, звичайно, дебютував у матчі з поляками, але не більше того. Знову змушений згадувати випадок Еріксена: якби не він, то у гравця Монреаля могло б набратися хоч пів години ігрового часу.
Окрім дебютів де-юре, важливо відзначити дебют де-факто. Так, Бондаренко грав за "головну команду" раніше, але чотири матчі за чотири сезони в складі Шахтаря, що охоплювали три чемпіонства, — це називається "ігнор". А були часи, коли глухих запасних "гірників" викликали до збірної...
Загалом, Мальдера у перших двох матчах збільшив досвід Бондаренка в півтора раза. Що сказати, Артем показав звичну для цього сезону картину: надавав інтенсивності, розвивав атаку. Біда в тому, що до 2026 року він у самому Шахтарі став грати менше. Більш ранні версії Бондаренка подобалися набагато більше.
Багато красивих акцій
Символізм у випадку зі збірними в принципі не можна недооцінювати, а для країни, що воює, — тим більше. За часів Мальдера збірна України при першій же нагоді приїхала до України, провела відкрите тренування на львівському стадіоні "Скіф", провела автограф-сесію. До неї, до речі, приєднався й сам Шевченко, який теж приїхав до Львова.
Логічно, загалом: коли головний тренер збірної живе в Україні, то й збірна туди їздить на збори, коли ні – ні. Нелогічно, що в Україні живе італійський тренер, а український чомусь не жив – але про це вже немає сенсу говорити.