Історія дня. Як журналіста Чемпіона забрали в поліцію
За час закордонних відряджень в автора цих рядків було багато цікавих пригод. Під час новорічних свят пригадую одну з них.
Діло було так. В останньому розіграші Кубку УЄФА переміг донецький Шахтар. Наступного сезону взяв старт новий турнір – Ліга Європи. Харківський Металіст посів третє місце в чемпіонаті України та розпочав участь в єврокубках відразу в 3-му кваліфікаційному раунді турніру. Для того, щоб пройти в груповий етап Ліги Європи, підопічним Мирона Маркевича потрібно було перемогти австрійський Штурм. 19 серпня 2009 року офіційна делегація Металіста взяла курс на Грац. Летіли з Харкова чартером, автор цих рядків перебував у журналістський делегації, яка відправилася разом з командою висвітлювати подію.
По прибуттю в Грац офіцер в аеропорту дуже довго розглядав мою німецьку мультивізу. На той час я вже понад 2 роки їздив на всі бої братів Кличків, які відбувалися здебільшого в Німеччині, і німецьке посольство на черговий мегафайт поставили мені у паспорт 1-річну мультивізу. Офіцеру вона чомусь категорично не сподобалася. Австрієць зробив висновок, що віза підроблена. Автобус з журналістами ще довго чекав мене біля аеропорту, а потім поїхав до заброньованого готелю. Мені ж забронювали місце в поліцейському відділенні. Причому я відправився туди не сам, а в компанії двох ексгравців Металіста, які перебували у складі офіційної делегації клубу.
Навіть зараз не хочу називати їхні прізвища. Тому, що один зараз – відомий український тренер, другий – легенда харківського футболу. Перший грав за Металіст на стику 80-90-х, потім поїхав за кордон. Повернувся, закінчив ігрову кар'єру, став тренером, працював в Металісті-2, а потім в тренерському штабі основної команди. Це була його перша поїздка за кордон після багаторічної перерви. Йому просто забули оформити візу. Пам’ятаю дуже здивоване обличчя офіцера в аеропорту, який довго-довго гортав паспорт українця, шукаючи там шенгенську візу. Але так і не знайшов її.
Другий – взагалі легендарна особистість для клубу. Грав у лінії нападу за Металіст у 70-90-х роках (з перервами). У нього теж не було візи. Просто помилка людини з клубу, яка відповідала за оргпитання. Він не перевірив, що у хлопців немає віз. Тренер в поліцейському відділку розводив руками:
"Я багато років за кордоном не був, взагалі не знав, що потрібні візи".
Нагадаю, до безвізового режиму України з Європою ще було чимало років. Судячи зі всього, в аеропорту Харкова тоді не дуже прискіпливо переглядали паспорта офіційної делегації Металіста на наявність шенгенських віз.
Добре, що у відділенні з нами був перекладач. На початку він трохи боязко та підозріло дивився на мене і перепитував, чи дійсно моя віза не підроблена. Але моє питання австрійські поліцейські вирішили швидко. Зв’язалися з німецьким посольством, яке підтвердило абсолютну законність видачі мультивізи. По хлопцях питання вирішувалося декілька годин. Металісту довелося підключати дипкорпус.
Нарешті прямо в поліцейське відділення приїхав консул, який вклеїв хлопцям візи в паспорта. Візи коштували по 35 євро. Хлопці євро не мали, так що мені довелося сплатити за них (потім гроші повернув адміністратор Металіста). Після цього перекладач відвіз нас у готель. Я ще встиг запитати поліцейського, чим моя віза викликала такі підозри, але конкретну відповідь так і не отримав. Принаймні, більше ніколи проблем з цією візою у мене не було.
Коли я добрався до готелю, зустрів на собі здивовані погляди колег. Чутки, що у мене підроблена віза, швидко розійшлися. І дехто навіть, здається, встиг в це повірити… Наступного дня була гра, яка не виявила переможця. Металіст зіграв в Граці 1:1. Після цього, здавалося, мав непогані шанси на прохід в груповий етап. Але, на жаль, за тиждень програв у Харкові 0:1 і закінчив свої виступи в євросезоні.
Максим Розенко, Чемпіон