Ганьба Найсни, або Як збірна Франції досягла дна і народилася заново

В історії навіть найбільших футбольних збірних обов'язково є день, коли вони досягали дна.

Для багатьох фанатів збірної Німеччини він прямо зараз – вже втретє поспіль Бундестім не дійшла навіть до 1/8 фіналу Мундіалю.

А що казати про Італію, яка втретє поспіль пропускає самі турніри?

Для Бразилії "дном" назавжди залишаться 1:7 у домашньому півфіналі проти Німеччини у 2014-му.

Ну, а для Франції дно – це Найсна; містечко у Південній Африці, де вперше й востаннє національна збірна влаштувала бойкот у розпал чемпіонату світу.

***

Запах французької катастрофи витав над стадіоном у Полокване 17 червня 2010 року.

Якщо 0:0 у 1-му турі з Уругваєм виглядали нормально, то 0:2 з Мексикою в 2-му не лізли ні в які ворота.

Гри нема, агресія відсутня, характер не проглядається.

І хто винен?

Вже 19 червня найбільша спортивна газета Франції L'Equipe на першу шпальту виносить фото дуже злих Раймона Доменека та Ніколя Анелька, підписавши:

"Іди до біса, ти, брудний сучий сину!"

За інформацією видання, саме так звернувся Анелька до головного тренера збірної у перерві матчу з Мексикою, після чого його негайно замінили.

Скандал!

Поки Франція вирішує, довіряти L'Equipe чи ні, президент федерації футболу Жан-П'єр Ескалетт скликає пресконференцію, куди явно не з доброї волі приходить і капітан "Ле Бле" Патріс Евра. І якщо Ескалетт підтверджує усе написане в газеті, заявляючи, що Анелька більше не гратиме на ЧС, то Евра злий, як чорт:

"Проблема не в Ніко. Проблема французької команди, що серед нас є зрадник..."

Анелька вже немає сенсу нічого приховувати. Він теж кличе до себе пресу, але говорить ще політкоректно:

"Я не казав це Доменеку такими словами, хоча між нами дійсно була суперечка. Це ніколи не мало вийти з роздягальні. І я бажаю збірній успіху в матчі з ПАР, шанси ще є".

Тим часом Доменек аби згладити конфлікт дає велике інтерв'ю прямо у таборі збірної головреду L'Equipe Венсану Дюлуку, до якого долучився легендарний Біксант Лізаразю.

Вони собі говорять-балакають, і в якийсь момент до них без дозволу, у шльопанцях та білих шкарпетках вибігає Франк Рібері:

"Я вибачаюся за наші погані виступи. Справді вибачаюся. Мені так шкода... Це все неправда, що я посварився з Куркуфом, це хтось вигадав. Не вірте всьому".

І пішов.

Усі застигли, як вкопані – надто телеглядачі, які бачать це в прямому етері. Навіть домогосподарці, яка жодного разу не бувала на стадіонах, ясно – у збірній все йде не туди.

***

А найгірше – вони ж знали, що це дуже навіть ймовірно. Усе знали.

На ЧС-2006 честь "Ле Бле" врятували Зінедін Зідан та Клод Макелеле, що повернулися до збірної у 2005-му та навели лад. Іноді Зізу навіть виганяв Доменека з роздягальні, аби не заважав.

Ясно, як тільки Зідан пішов – усе й розвалилося. 

Доменек – специфічна людина, що шукала відповіді на футбольні дилеми на небесах.

"Я його щиро ненавидів. Ніколи він мені не подобався. Овен не грає зі скорпіоном, скорпіон не грає з тельцем – це не футбол, а театр. Але він у це вірив", – каже Філіп Мексес.

І чи то у французькій федерації зібралися адепти Книги Тота, чи просто не знайшлося людини, яка б взяла на себе відповідальність, але Доменека залишили на посту після великого провалу на Євро-2008.

"Плани? У мене лише один план – одружитися з Естель. Саме в такі моменти нам потрібне кохання", – отак Раймон відреагував на той виліт.

І ніхто, жоден футбольний чиновник не задумався!

Ба більше, їх не протверезило ані 2-ге місце у кваліфікації на ЧС-2010 після Сербії, ані жахлива гра в стиках з Ірландією, де перемогу Франції забезпечив гол Тьєррі Анрі після явної гри рукою.

Ось він, момент ганьби, які Тіті вже ніколи не змиє. 

"Хіба хтось не бачить? Доменек – найгірший тренер збірної Франції від часів Людовіка XIV", – майже кричав Ерік Кантона, але хто його чув?

Країна дружно вирішила не помічати 0:2 в спарингу з Іспанією у березні 2010-го, 1:1 з Тунісом і навіть 0:1 з Китаєм.

Контракт Доменека завершувався, і федерація наперед оголосила, що після Мундіалю новим тренером стане Лоран Блан. Ну, а поки, типу, все йде за планом.

Ага-ага.

Доменек не взяв на ЧС-2010 молодих зірок Бензема, Насрі й Бен-Арфа, що позбавило Францію енергії в останній третині.

Анелька навіть не думав слухати тренера і постійно відходив вглиб на позицію Йоана Гуркюффа, позбавляючи того простору й мішені у штрафному. 

Але найкумеднішою була історія Анрі. Ще весною 2010-го Доменек полетів до Барселони, аби оголосити 32-річному нападнику, що не візьме його на ЧС. Проте Тьєррі так палко запевнив тренера, що "буде на його боці в кожній сутичці", що Доменек передумав і таки включив Тіті до заявки.

Неправильне рішення!

Анрі зрадив Раймона, як тільки зрозумів, що не виходитиме у старті.

Так само в опозицію перейшов Вільям Галлас, коли замість нього капітаном призначили Евра.

При тому й решта збірної ненавиділи один одного. Шоковані репортери бачили на відкритих тренуваннях, як Флоран Малуда обзиває Матьє Вальбуена, а Рібері й Анелька намагаються з усієї сили влучити м'ячем у Гуркюффа.

І отака-от збірна заселилася у найдорожчий готель у Совето, де номер коштував 589 євро за ніч.

***

Після того, як L'Equipe розповідає світу важку правду про "Ле Бле", події розвиваються блискавично.

Ще до тієї пресконференції Ескалетт та Доменек годину урезонюють Анелька, але куди там!

"Ти, покидьку, можеш сам керувати своєю паршивою командою! А з мене досить!" – ось така відповідь. 

Тим часом Анрі та Галлас на лаві запасних сміялися з поразки від Мексики, ніби це не їхня збірна поступилася, і вони взагалі тут проїздом. На тлі їхньої байдужості ще більше вразило інтерв'ю тренера Франції-1998 Еме Жаке, який плакав:

"Поле винесло свій вердикт. Франція не продемонструвала гордості, агресії, не зробила все можливе. І від того мені так сумно".

А от команді навпаки весело.

Анрі, Рібері та Ерік Абідаль вламують Доменека залишити Анелька у таборі збірної нібито на прощальну вечерю – і той погоджується.

"Я бачив, що вони над чимось думають, але не знав точно. Назовні нічого не просочилося", – пізніше писав Раймон в автобіографії.

І це дуже дивно, бо навіть Дідьє Дешам зізнавався у 2015-му, що знав про демарш, який готувала команда.

Неможлива дурість!

Евра скликає усіх до себе в номер, де кожен бере слово, і жодному змовнику не спадає на розум, як воно виглядатиме для співвітчизників. Замість цього Жеремі Тулалан набирає свого агента, який диктує йому текст листа непокори.

Перший пункт – вони категорично незгідні з рішенням відправити Анелька додому.

Другий – вони звинувачують федерацію футболу у тому, що не захистила їх у важку хвилину, а довірилася пліткам преси.

Третій – у команді є "кріт", що зливає інформацію газетчикам, які спеціально шкодять збірній.

Четвертий – аби їх почули, гравці бойкотуватимуть наступне тренування і повернуться до занять безпосередньо перед вирішальним матчем проти ПАР.

"Ну, в нас була ідея пояснити всім наші дії. Далі ми поговорили зі своїми агентами і спробували викласти це так, щоб було якомога зрозуміліше Ми не усвідомлювали наслідків повною мірою", – говорив потім Тулалан, який ніколи більше не одягнув футболку збірної навіть попри те, що його викликали. Казав, що йому надто соромно.

***

Надворі 20 червня, коли збірна Франції сідає у автобус і їде на тренування... якого не стається

Вони навіть не беруть із собою бутси – жоден із 23 гравців!

Коли тренер з фізпідготовки Роберт Дюверн бачить, що відбувається, то від розпачу кидає секундомір – та так, що виграв би Олімпіаду, якби там була ця дисципліна.

Евра, у свою чергу, передає листа Доменеку – типу, зачитай усім.

І той – який же паяц! – читає. 

"80% збірних на цьому Мундіалю опинилися на низхідній спіралі. Але ми єдині, хто опустився на дно у прямому етері, під поглядами всього світу", – гірко резюмує Дюлук.

Лише повернувшись до готелю команда розуміє повною мірою, як низько впала. Дзвінки з дому не зупиняються. Родичі, друзі, знайомі б'ють на сполох. Рядові фани готові були їх вбити.

Не когось одного – усіх!

"В автобусі говорило 5-6 людей, але таке право було в кожного. Будь-хто міг вийти і піти на тренування. Але не вийшов ніхто", – каже Тулалан.

І першим під тиском ламається психологічно крихкий Гуркюфф, який тому і не зробив великої кар'єри, що не тримав удар. Вже на 25-й хвилині з ПАР він заробляє червону картку, і Франція програє 1:2.

Трохи раніше Абідаль відмовляється виходити на ПАР через ще один конфлікт з тренерами, але на тлі вильоту це вже ніби й дрібниця.

Головне – усіх їх всіх, гравців і тренерів, віднині ненавидить їхня країна. 

Політики починають піаритися, як завжди.

Правий ідеолог Ален Фінкелькрот звинувачує мігрантів: "Це чорна-чорна-чорна Франція. З цього глузує уся Європа".

Соціаліст Жером Каюзак знаходить спосіб атакувати президента Ніколя Саркозі: "Цей клімат у збірній та державі створений ним – індивідуалізм, кожен сам за себе, а єдиним мірилом людини стали гроші на її рахунку".

Тим часом сам Саркозі запрошує до себе Анрі, і вони говорять понад годину. Жоден з них ніколи не розкаже, про що була та розмова.

Натомість знову бере слово Кантона: "Все-таки добре, що вони вже повернулися до Франції. Ще трохи – і вони б один одного зжерли. Виліт запобіг канібалізму".

***

Звісно, їх тоді розігнали – Доменека, команду, президента федерації Ескалетта й навіть міністерку спорту Розлін Башло.

Вона, до речі, їздила до Найсни особисто і описала збірну як "незрілих хуліганів та переляканих дітей".

Ще ніколи мігрантів у Франції не критикували так сильно у ХХІ столітті. 

Ліліан Тюрам не пробачив той склад за це: "Своїми діями гравці пробудили приховане зло у суспільстві. Ми потрапляємо в пастку спрощення, ніби проблеми виникають через те, що у збірній Франції забагато чорношкірих. Коли вам вдається пробудити найгірші риси суспільства до такої міри, ви несете відповідальність".

А щоб санкції були суворі, федерація ще й комісію створила, яка мала швидко все вирішити, але вагалася, тягнула час...

Коротше, і з неї толку не вийшло.

11 серпня 2010-го Блан почав своє тренерство у збірній без жодного учасника Найсни – і програв 1:2 Норвегії.

І хоча після такого їх стало помалу повертати – вибору-то не було – з часом лише двоє повністю відновили репутацію в очах фанів та виграли ЧС-2018 – це воротарі Юго Льоріс та Стів Манданда. 

Інших Дідьє Дешам до Росії не взяв.

Авторитетний, монументальний Дешам, що визначив епоху у збірній Франції спочатку як гравець, а тоді й як тренер.

Мабуть, лише така людина могла змусити країну переступити через тінь Найсни, яку й донині згадують в Парижі щоразу, коли у збірній стається бодай натяк на розбрат. У такі дні Мбаппе, Дембеле та інші, хто пам'ятає, негайно заперечують, мовляв, нічого навіть близько схожого нема, ми ж не дурні.

За одного битого двох небитих дають, а Найсна відгамселила Францію бейсбольною битою.

Вона назавжди з ними – десь у підсвідомості, як найгірший кошмар.

Навіть автобус, з якого тоді не вийшла збірна, французи урочисто спалили в Парижі у 2014-му.

"Цей автобус був потужним символом тягаря, що заважав нам іти далі зі спокійним серцем. Ось чому ми вирішили, що краще його знищити назавжди", – підбив підсумок директор Adidas France Гійом де Монплане.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії