Батько забивав СРСР, син вигравав ЛЧ, а внуки вчилися в Ла Масії: Гудьйонсени – головна футбольна сага Ісландії
Збірна України сьогодні зіграє з Ісландією, де вже понад 40 років тягнеться незвичайна естафета.
Арнор Гудьйонсен був найкращим футболістом в історії острова, аж поки на поле не вийшов його син Ейдур.
Тепер же настала черга і його синів – Свейна, Андрі та Даніеля.
Неймовірно!
Чемпіон розповідає історію, якій нема аналогів у світі.
***
Було 24 квітня 1996 року, коли вони потрапили до книги рекордів Гіннесса.
Батько й син в одному офіційному матчі збірних!
Арнору тоді було 34, а Ейдуру – 17.
І оскільки поєдинок з Естонією грався у Таллінні, ісландська федерація вирішила, що нехай краще один замінить іншого, а разом вже зіграють за місяць перед рідною публікою.
Фатальне рішення.
"Звісно, я не мав права голосу, я був ще таким молодим, – пригадує Ейдур. – Ми мали зіграти з татом в наступному матчі, але я зламав ногу і вибув на два роки. Тому цього ніколи не сталося".
Арнор, однак, не виглядає розчарованим.
Стати батьком у 17 років – те ще випробування, і старий каже, що якраз завдяки Ейдуру витиснув з себе максимум:
"Зізнаюся, мені було страшно. Я лише шукав себе як професіонал. Ейдур дав мені натхнення, яке було потрібно, щоб стати найкращим чоловіком і найкращим батьком, яким я тільки міг бути".
До Арнора Гудьйонсена у Ісландії не було великих футболістів. На цьому холодному острові, відкритому вікінгами, лише 400 тисяч мешканців, а погода придатна до футболу 4-5 місяців на рік.
Арнор досяг успіху, коли на нього ніхто б і гроша не поставив.
Цілих 7 сезонів він був головною надією на голи в Андерлехті, виграв три чемпіонства у 1985-87 роках. Далі перейшов у Бордо в компанію до Патріка Баттістона, Дідьє Дешама, Біксанта Лізаразю, Крістофа Дюгаррі.
Увесь цей час Ейдур подорожував разом з ним та мамою:
"Мій перший спогад в житті – це батько повертається з тренування, а я чекаю на нього з м’ячем, щоб пограти. Сьогодні мені смішно це згадувати, бо я знаю, якими виснажливими бувають заняття, і останнє, що хочеться після них – це грати вдома!"
І що найголовніше, де б не виступав Арнор Гудьйонсен – він всюди знаходив способи забити.
Серед інших у 1986-му він забив і збірній СРСР, де тоді домінували українці. Матч завершився внічию 1:1.
Ну, і розчарування велике мав, аякже. Фінал Кубка УЄФА-1984 Андерлехт – Тоттенгем складався з двох матчів, і обидва завершилися внічию. Переможця вирішувала серія пенальті, і якраз Арнор не забив останній, п’ятий удар, принісши трофей "Шпорам".
Син цього не запам’ятав – малий ще був.
Серйозно Гудьйонсени поговорили про футбол на початку 1990-х, коли стало зрозуміло, що Ейдур – не зовсім звичайний ісландець:
"Якось я сходив на одне з його тренувань. 15 чи 16 років йому було. І я пам’ятаю, як подумав: "Ого, та він найкращий на полі!" У нього був відмінний баланс і чудове володіння обома ногами. Я знав, що наступні рік-два будуть вирішальними, але вже розумів, що він може представляти країну".
Ну, а далі тренування, дорослішання – і той-самий вечір в Таллінні, де Ісландія легко перемогла 3:0.
"Точно не пам’ятаю, про що подумав. Це був сюрреалістичний досвід. Я цим моментом дуже пишаюся", – зізнається старий.
Коли Ейдур повернувся на поле після травми, надворі вже був 1998-й, і Арнор більше не тягнув рівень збірної.
Нічого страшного!
Він знайшов собі іншу роль – став агентом найкращого ісландського футболіста; за сумісництвом – свого сина.
***
В Англії є термін "Barclaysmen" – так називають епохи, які визначали епоху, коли однойменний банк був титульним спонсором АПЛ.
Ейдур Гудйонсен – один з таких.
Болтон підписав його після перегляду в передсезонному турне Ірландією (!) у 1998-му, а вже за рік новачок забив 21 гол в усіх турнірах, змусивши Челсі діяти.
До Романа Абрамовича було ще довго, але 4 млн фунтів сині мали завжди.
І ось, будь ласка, Ейдур на "Стемфорд Брідж" склав пару Джиммі Флойду Хассельбайнку, яка, по щирості, подобалася чи не всім, хто дивився тоді АПЛ.
"Джиммі – це кохання з першого погляду!" – сміється Ейдур.
У їхньому дуеті він був кинджалом, а нідерландець – кувалдою, і на двох в АПЛ-2000/01 вони забили 33 голи, а за рік – 37.
Мабуть, найкращим голом Гудьйонсена в ту пору став ось цей удар Лідсу після навісу від юного ще Френка Лемпарда:
"Від цієї гри я природно кайфував. Про таке мрієш у дитинстві, відпрацьовуючи цей удар вдома в садку чи на тренуванні. Я пам’ятаю, як після матчу до мене підійшов Джанфранко Дзола і сказав: "Ейдуре, ти сьогодні показав мені щось особливе". Для мене це означало багато".
Гудьйонсен забивав сильно, елегантно, зухвало – по-всякому.
А коли прийшов Жозе Моурінью, то ще й суттєво доклався до дебютного чемпіонства, зібравши за сезон 12+8.
Це саме Жозе чи то жартома, чи всерйоз прозвав Гудьйонсена "білим Марадоною" за те, як органічно той адаптувався до позиції "у відтяжці".
А далі – трансфер в Барселону, яка шукала заміну Генріку Ларссону; требл із Гвардіолою у 2009-му. Гудьйонсен вже не був основним, але мав найліпші ракурси, аби роздивитися дива Мессі. Іноді його реакція на них ставала вірусною, як-от з тим сольником з Хетафе.
Ну, і поки Ейдур насолоджувався тікі-такою і середземноморським сонцем, вдома зростали три його сини.
***
Арнор Гудьйонсен був природним талантом, самородком.
Ейдур – продукт школи ПСВ.
Ну, а Свейдн, Андрі та Даніель Гудьйонсени завдяки Ейдуру вперше заграли футбол у Ла Масії – академії Барселони.
"Я і уявити не міг, що Андрі стане футболістом, коли він був дитиною. Я не хочу сказати щось негативне, але він був маленьким товстуном, який носив м’яч під пахвою!" – сміється батько.
Усе вийшло краще, ніж він міг очікувати – і не лише з середнім сином.
Річ в тім, що уся Ісландія в 2010-х пережила футбольний бум, і вже на Євро-2016 вийшла навіть без стиків, напряму.
"Я вперше зіграв за збірну в 1996-му, але такої атмосфери тут ще не бачив, – зізнавався Ейдур. – Іноді ми робили сюрпризи, але ніколи нам не вдавалося підняти планку очікувань так високо.
Покоління гравців, яке підросло, дуже сильне. Вони виходили на чемпіонат Європи U21. Це несподівано, і моя теорія така, що минуло рівно 13 років, відколи ми побудували перші повнорозмірні штучні поля, накриті дахом. Більшості хлопців, які зараз в команді, тоді було по 10 років, і вони були першим поколінням, яке могло грати футбол в Ісландії повний рік. Зараз ми пожинаємо плоди".
Так-так, це все – урядова програма, направлена передусім на оздоровлення молоді і боротьбу зі шкідливими звичками. Успіх на професійному рівні став приємним бонусом.
І взагалі-то Гудйонсена вже не мало бути серед цієї молоді. У 2011-му в АЕК він порвав хрестоподібні зв’язки, і враховуючи минуле, це віщувало кінець кар’єри Лише на характері та інтелекті, що компенсував втрату швидкості, він продовжив грати.
У сезоні-2014/15 навіть до Болтона повернувся заради доволі гідного "останнього танцю".
Ну, і ви точно пам’ятаєте, що Рагнар Сігурдссон, Арон Гуннарсон, Біркір Б’ярнасон, Гільфі Сігурдссон зробили із Англією та як рубалися із Францією на Євро-2016. Видатний виступ, що обезсмертив ту групу, коментатора та аплодисменти їхніх фанів.
***
Сини Ейдура були замалі, щоб приймати в тому участь. Вони лише вболівали.
Найстарший Свейдн, мабуть, не дотягував і талантом теж.
До 2015-го він займався у дитячих клубах Каталонії, далі поїхав в Італію, Німеччину, але провалився. Лише у шведському Ельфсборзі у 2022-23 він заграв дійсно добре. В ту саму пору Свейдн забив і 2 голи в спарингах за Ісландію.
"Одним з найкращих нападників чемпіонату Швеції" назвав його спортдир Сарпсборга Хампус Андерссон ще у 2024-му.
Що було далі – хтозна.
Ясно лише, що зараз Сарпсборг розкручує Даніеля Карлсбакка, а от Свейдн у свої 27 гріє лавку. Це вже, мабуть, фініш.
А от двоє інших синів Ейдура є в заявці на Україну, і вони варті уваги.
Андрі, що ріс товстуном, вимахав до 188 см, і вже забив за Ісландію 10 голів. Це саме він вразив ворота Франції місяць тому.
Невидатний, але потужний нападник. Колись у Реалі (так-так, він закінчив Ла Фабрику) наколотив 37 голів за команду U17.
"Дуже цілісний гравець. Любить опускатися глибоко, чіплятися за м’яч, допомагати команді. Розумний на полі", – хвалив його тренер Ману Фернандес.
Уже серед дорослих, де захисники такі ж дебелі, як він сам, Андрі збавив оберти. Лише в Люнгбю в сезоні-2023/24 він видав 15 голів в 33 матчах. А от далі в Генті і зараз у Блекберні – не те.
Цього сезону він ще не забив за "Бродяг", та й сама команда плететься в зоні вильоту Чемпіоншипу.
"Батько намагався намалювати мені картину ліги, дати уявлення, але, гадаю, це все одно трохи шокує. Геть інший досвід. Справді приємно бачити таку пристрасть і любов до гри", – зізнається нападник.
А ще визнає, що прізвище відкриває перед ним більше дверей, ніж створює проблем:
"Звісно, будуть порівняння, хтось показуватиме на ім’я. Але я думаю, ми з братами добре даємо собі раду. До того ж, батьки ніколи на нас не тиснули".
Виступи за Ісландію для Андрі – шанс показати тренерам Блекберна, що він гідний шансу та місця, яке наразі частіше віддають Юкі Онасі. Як і місяць тому з Францією, проти наших він віддаватиме усі сили, які є.
***
Ну, і 19-річний Даніель – головна надія Гудьйонсенів на нові великі звершення.
У 2023-му The Guardian внесла його списку найбільших талантів 2006 року народження, уявіть собі!
І було ж за що!
Тренери потім казали, що Дані працював аж занадто сумлінно, і тому тіло не витримало – стався стресовий перелом, виліт на купу місяців. Лише з весни він повноцінно вливається у склад шведського гранда – Мальме.
28 матчів, 5 голів, 4 асисти – нормальні цифри для юнака.
"Я втратив рік футболу, але здобув рік спортзалу. Наростив м’язи. Тепер мені легше грати проти старших", – Даніель говорить, як Ерлінг Голанд.
Оформивши гол плюс пас в серпні проти Хальмстада, він навіть ризикнув дати пораду тренеру:
"Зараз відкрите вікно, і клуб може підписати нового форварда, але у нас є я і Еконг. Ми впораємось з позицією дев’ятки".
Здається, наставнику Генріку Рідстрему почуте й побачене подобається:
"Чудовий виступ. Не лише гол і асист. Дані є проблемою для центральних захисників. Мене цікавить пресинг, і він був у ньому сильним. Приємно бачити".
Авжеж, приємно і Арнору, і Ейдуру, і братам. Династія центрфорвардів Гудьйонсенів тримає марку.
І ось що цікаво – усі покоління, виходить, стилістично різні.
Арнор же був невисоким і грав на відчуттях, техніці, спритності. Ейдур – той і поготів оригінал, який створював шанси так само часто, як і завершував атаки.
Ну, а три його сини – усі таранні нападники; із того сорту, що заштовхує м’яч у ворота разом із захисниками та голкіпером.
Забарний, Матвієнко, ви як? Сьогодні вам треба стояти на ногах міцно!
"Даніель не схожий на Ейдура. Хіба що трохи самовпевненістю, яку складно не помітити, – визнає тренер Ісландії Арнар Гюннлейгссон. – Але він чудовий нападник штрафного, і нам підійде. Ми хочемо вести вдома пряму гру, а не займатися нісенітницею з м’ячем. Ми маємо бути прямими й чинити тиск. Отже, нам потрібні сильні, фізично міцні гравці, готові втрутитися, коли це необхідно".