Мавпочки на ярмарку, або Як Атлетико подарував Реалу легенду на всі часи
Мало хто пам'ятає, але свій перший гол у Дербі Мадриленьйо Рауль Гонсалес забив за Атлетико у ворота Реала. Те, що сталося далі, дуже не люблять згадувати уболівальники "Матрацників", а от "Вершкові" навпаки смакують.
***
"Можете називати мене романтиком чи ідеалістом, але я вважаю, що є речі, які не трапляються випадково. Я думаю, що Рауль був народженим грати за Реал. Я вірю, що на його роду так було написано", – казав редактор AS Фернандо Каллас.
741 матч, 323 голи та 16 титулів – здавалося б, незборимий аргумент.
Але чи чули ви про сезон-1990/91, коли команда з Раулем на чолі стала чемпіоном Іспанії, вигравши усі матчі з загальною різницею голів 308:1?
Чи знаєте про долю Хесуса Хіля, найбільш ексцентричного власника клубу в історії Ла Ліги?
Чи в курсі розмови "по душах" між Раулем та ще однією легендою "Вершкових" Хорхе Вальдано?
Якщо ні, то, присягаємося, ви нічого не знаєте про Рауля Гонсалеса.
***
Це фото – із програми Tan Contentos за 1991 рік.
Помітили, що 14-річний Рауль тут у формі Атлетико?
Так-от саме за "Матрацників" він виступав та вболівав у дитинстві.
Та програма була присвячена історичному досягненню Атлетико U15, який у своїй віковій групі за сезон пропустив лише раз, а натомість забив понад 300 м'ячів, із яких 65 оформив Рауль.
На ТБ прийшов тоді особисто президент клубу Хесус Хіль, щоб запевнити всіх:
"Рауль Гонсалес – запам'ятайте це ім'я! Він стане феноменом".
Хосе Естебан Аленда грав у тому Атлетико центрального півзахисника, а сьогодні він відомий у Іспанії телепродюсер. Коли Relevo запитала його про ті часи, він був щирим:
"Наш рекорд дещо перебільшений. У тій команді, звісно, був талант, але найперше ми були дуже фізично розвиненими. Ми знищували суперників силою. Божевільне видовище".
Аленда й Рауль не стали близькими друзями – надто вже різні. Батько Хосе працював на ТБ, часто брав сина з собою. Тим часом родина нападника лише зводила кінці з кінцями:
"Вже тоді Рауль був схожим на зірку, що знаменує наступну епоху. Він грав у нас лівого інсайда, але мав дещо більше – амбіції. Він не був ні найшвидшим, ні найтехнічнішим, але мав талант до всього. І він був божевільним до футболу, ніколи не зупинявся. Коли він забивав, то хапав м'яча і ніс до центру, щоб якомога швидше забити ще".
***
І ні, Реал не крав у сусідів їхнього діаманта – вони "впоралися" самі.
Ось той-самий Хесус Хіль, сумнозвісний президент Атлетико.
Ще в 1991-му він нахвалював Рауля на ТБ, а вже за рік вигнав разом із сотнями інших підлітків. В голову Хесусу прийшла геніальна думка, що Атлетико не потрібна академія:
"Ми скоротили всі категорії і скоротимо ще, якщо буде треба. Завдяки цьому рішенню ми заощадимо 17 млн песет. До всього я купую гравцям квартири, щоб утримувати молодіжки, це дорого".
Все, що змогла добитися від Хіля федерація – це зберегти команди U21, U19 та U17.
Решта – за двері.
Не лише Рауль – там, приміром, був майбутній гравець Бенфіки й Вальядоліда Тоте, який нічого не розумів так само, як інші діти.
"Я не знаю, чому Хіль це зробив. Він знищив усе, і це була величезна ганьба. Утримання дітей коштувало мінімум, якщо порівнювати з трансферами готових гравців. Я не хотів йти. Нам збрехали, що базу закривають. Це засмутило. Але потім мене набрав Пако де Грасія і сказав, що мене хоче Реал. Коли я приїхав туди, там вже були Рауль, Альфредо Сантаелена, лівий захисник Баена і найкращий друг Рауля Хав'єр Рей. Вони вибрали нас п'ятьох", – згадував Тоте в інтерв'ю журналу Jot Down.
Аленда, у свою чергу, пригадує, що Рауль залишав "Вісенте Кальдерон" від безвиході:
"Він хотів продовжувати, але вони не погодилися платити навіть крихти. Реал пообіцяв йому лише мінімальну зарплату і проїзд громадським транспортом, а Атлетико – нічого".
***
Хесус Хіль так вів справи. Недаремно в Іспанії його порівнювали з Дональдом Трампом.
Ось тут він вів ТБ-програму Las noches de tal y tal. Навколо бігала зграйка напівголих дівчат, а Хіль у фірмовій хамській манері обговорював життєві ситуації.
Досвіду – і то дуже різноманітного – у нього було хоч відбавляй.
У 1969-му, наприклад, Хіль звів готельний комплекс у Сеговії без архітектурного плану, і той завалився прямо на відвідувачів – 58 загиблих, 147 покалічених.
Його ув'язнили, але він подружився з владою, відмазався, а в 1987-му виграв вибори президента Атлетико, привізши до Мадрида молоду зірку Порту Паулу Футре.
Паралельно Хіль заснував ультраправу партію імені себе Grupo Independiente Liberal (GIL), з якою в 1991-му виграв вибори мера у курортній Марбельї. Його головна обіцянка – "вигнати з міста бомжів, попрошайок, чорних і мусульман". А вже бувши мером Хіль вечорами бродив набережною, де матюкав проституток, аби забиралися геть.
Відкритий расист, він критикував Аякс, бо "негри лізуть з усіх щілин", а у себе в Марбельї з почестями поселив престарілих нацистів Другої світової Отто Ремера й Леона Дегреля.
Хіль "обговорював" кадри зі своїм конем, якого звали Імперіосо, і здебільшого той "радив" звільняти тренерів – звідси й 39 відставок у Атлетико за 16 років.
Ну, і нещасна академія – Хесус, здається, так і не зрозумів, як і чому вона працює.
"Пам'ятаю, Хіль відправляв нас на мітинги своєї партії в Марбелью, коли нам було по 13 років, – пригадує Аленда. – Я не знав, що ми робимо на сцені, якого біса ми взагалі там. А по вечорах були вечірки, ми мали повну свободу. Я стер усе це з пам'яті. Це ненормально. Для Хіля ми всі були наче мавпочки на ярмарку".
***
У автобіографії Рауль пригадував, що в дитинстві уболівав за Атлетико і був лютим антимадридистою.
Чи варто дивуватися, що в 1994-му він мало не повернувся на "Вісенте Кальдерон"?
Вже у 17 років Рауль хотів грати, а не чекати, і його долю вирішила розмова із тренером Хорхе Вальдано, який дав слово, що негайно ставитиме його в основу першої команди Реала.
"Вальдано зробив те, на що мало хто б наважився – він поставив на юнака. Це складніше, ніж здається. Як багато молодих гравців зникли, бо в них ніхто не повірив?" – запитує репортер Radio Marca Мігель Анхель Торібіо.
Дебют Рауля відбувся 29 жовтня 1994-го на "Ла Ромареді" в Сарагосі, де юнак змарнував кожен шанс, який створили для нього партнери.
Тим не менше, вже за тиждень Вальдано знову поставив Рауля в старт – тепер на дербі з Атлетико, залишивши на лавці живу легенду Еміліо Бутрагеньйо. Той ризик тренера став легендарним – за наступні півтори години Рауль заробив пенальті, асистував на Саморано і, нарешті, забив свій перший гол із 323 за Мадрид.
"Вважаю, це мій найважливіший м'яч. Гол, про який я завжди мріяв", – зізнавався Рауль у 2016-му.
При тому зла на Атлетико він не тримає, і перед фіналом ЛЧ говорив, що бажає "Матрацникам" теж виграти свій трофей – аби лишень не проти Реала.
***
Для Рауля все склалося якнайкраще, тож чому злитися?
Реал дав йому все, і з 2019-го колишній супербомбардир очолює його дубль – Кастілью. За Карло Анчелотті в основу поки не пробитися, але хто знає?
Аленда на свою долю теж не нарікає – каже, ще у Атлетико зрозумів, що йому нудно з футболістами, і він хоче розповідати історії на екрані. У 2009-му за одну з таких історій Хосе отримав найвищу кінопремію Іспанії – Гоя.
Давно відійшов від справ і Хорхе Вальдано, а Тоте не зробив кар'єру через найстрашнішу з можливих травм – порвав одночасно передню, задню й хрестоподібну зв'язки коліна.
Ну, і Хесуса Хіля на світі вже нема – помер від серцевого нападу у 2004-му.
Його волюнтаристське правління привело Атлетико до чемпіонства в 1996-му, але й до вильоту з Ла Ліги у 2000-му. Неможливі гойдалки – частково тому, що під кінець 90-х за афери Хіля взялася прокуратура, і його вплив танув.
"Втрата Рауля – моє прокляття", – повторював Хесус, і вже в 1995-му відновив академію Атлетико, куди того ж року поступив такий собі Фернандо Торрес.
Разом з тим покоління, яке перемагало 308:1, Хіль втратив дла клубу назавжди, і в підсумку це обернулося багаторічною кризою і дедалі більшим відставанням "Матрацників" від Реала, Барселони і навіть Депортиво та Валенсії, що важко було уявити у 1992-му, коли Рауль ще бігав у біло-червоній футболці. Заново приставку "топ" Атлетико повернув аж у 2011-му з приходом Дієго Сімеоне.