Батько – чемпіон світу, сини – у грандах Серії А: Тюрами – найфутбольніша сім’я Франції
21 жовтня Шахтар зіграє у Лізі чемпіонів проти Інтера, і головною загрозою для "Гірників" буде Маркус Тюрам.
29-річний нападник має усе – досвід, техніку, потужність; перебуває в класній формі.
Ну, а ще Маркус – син героя ЧС-1998 Ліліана Тюрама та брат хавбека Ювентуса Хефрена Тюрама. Усі разом вони дуже дружна сім'я, де кожен підтримує іншого.
Бувало навіть, що брати забивали в одному матчі!
Чемпіон розповідає історію успіху, з якої варто брати приклад.
***
Усі ж чули, що на дітях геніїв природа відпочиває?
Так-от не завжди.
Ліліан Тюрам випромінював гордість, радість і ще море емоцій, коли у березні 2023-го підвозив своїх синів до табору збірної Франції у Клерфонтені.
"Не думаю, що ми про таке говорили, коли були дітьми, хоча й завжди мріяв про цю футболку", – каже Хефрен.
А от Маркус заперечує: "Це тому, що тобі уяви бракує. Я якраз все уявляв".
У них завжди так – балакучий старший брат любить дражнити молодшого, у якого репутація задуманого, стриманого і трохи сором'язливого хлопця.
Хефрен не приховує, що в дитинстві в усьому змагався з Маркусом, та позаяк на чотири роки молодший, то завжди програвав:
"У що б ми не грали, я зрештою обов'язково плакав, щоб батьки мене пожаліли".
Знайома історія у багатьох сім'ях, еге ж.
"А те, що тато нас підвіз на камеру... Думаю, кожен батько зробив би так само. Це така подія, про яку неможливо не залишити собі сувенір на телефоні".
***
Вони довго до неї йшли, особливо Ліліан.
Чемпіон світу народився на Гваделупі у злиднях, і в пошуках виходу матір переїхала до Парижа одна, аби працювати і зрештою перевезти до столиці своїх дітей.
"Сірникові ноги" – так називали хлопця, який очевидно недоїдав.
Ну, і ще "Професором", бо любив читати.
Мартін Лютер Кінг, Малколм Ікс, Еме Сезар, Леопольд Сенгор, а в навушниках Боб Марлі та Майлз Девіс – що ж тут дивного? Логічно, Тюрама тягнуло до своїх.
Арсену Венгеру в Монако було начхати, що він там читає – головне, що Тюрам міг закрити будь-якого опонента. Неймовірно чіпкий, агресивний був захисник хоч у центрі, хоч на фланзі.
З ним погодився і Еме Жаке, який зробив Ліліана основним правим беком збірної Франції прямо на Євро-1996, посунувши іншого гваделупця Жослена Англома:
"Взагалі-то я був латералем, а він – центральним. Так робити не слід. Але для блага команди так було правильно".
А вже за тим – трансфер до Парми, де Буффон, Каннаваро, Верон, Креспо, К'єза, Аспрілья...
Ух!
У першому сезоні Ліліана в Пармі вони фінішували 2-ми, поступившись Ювентусу лише на 2 очки. Далі – здобули Кубок УЄФА.
А Мундіаль-1998? Хто був найнадійнішою опцією "Ле Бле"? Ефект Мандели підкаже, що Зінедін Зідан, але куди там! Золотий м'яч турніру отримав Роналдо, срібний – Давор Шукер, а бронзовий – він, Тюрам.
Його автобіографія називається "8 липня 1998 року" – день півфіналу з Хорватією, де він забив єдині голи у 142 матчах Францію. Між іншим, рекорд.
***
Звісно, його діти того не застали.
Старший, Маркус, смутно пам'ятає батька у футболці Ювентуса, а серйозно зацікавився грою вже коли той завершував у Барселоні:
"Якось в 11 років я пішов на тренування, а там якраз грали однолітки. Я захотів вийти теж, але не мав бутсів. Я став просити, і там був Мессі. Ми мали схожі розміри – у мене 38-39, а у нього 40-41.
Лео лишив мені ті бутси, а потім дозволив забрати собі. Я був ще малий і не розумів, що сталося. Для мене він був просто одноклубником мого батька.
Коли я показав бутси друзям, ті наче збожеволіли, і я їх просто віддав. Дурний вчинок. Досі шкодую".
Мінуси зростання у сім'ї суперзірки – починаєш мимоволі сприймати привілеї як належне.
Ліліан все бачив і розумів.
Обох синів він відправив спершу до Клерфонтену – елітної академії, де найперспективнішу молодь із Парижа три роки навчають у спартанських умовах. Анелька, Анрі, Галлас, Матюїді та багато інших пройшли через це.
Ну, а далі юний Маркус поїхав у нижчі дивізіони до Сошо:
"Батько суворо наказав мені втекти кудись від блискучого життя".
І він втік.
Грав вінгера – водився, як праймовий Малуда, але фізіологію не обманеш, тож вже скоро Маркус вимахав до 192 см.
Він-то вперто пручався, але кар'єра йшла вгору, і спершу в Генгамі, а тоді у Гладбаху Тюрам-молодший перейшов на природну позицію центрфорварда. Досвід на фланзі не завадив – навпаки, дозволив забивати ось так голи.
Батько рідко ходив на стадіон, але матчі дивився.
Ліліан не звинувачував сина, коли той не забив пенальті у дербі з Ренном, що призвело до вильоту Генгама з Ліги 1 у 2019-му, проте коли Маркус плюнув у Штефана Поша із Гоффенгайма, заговорив:
"Я повністю розумію, що зараз відбувається у медіа. Я бачив матч, був шокований. Я навіть запитав себе, чи це справді мій син.
Після червоної картки першою людиною, якій він зателефонував, був Хефрен, якому він клявся, що: "зробив це ненавмисно". Він приймає своє покарання, і я думаю, що це нормально, бо таким жестам не місце на футбольному полі".
***
З таким контролем про зіркову хворобу не йшлося взагалі.
Зрештою, як і у Хефрена, чий шлях у профі почався на брудному полі ФК Булонь-Біянкур на околиці Парижа, де традиційно грають діти гетто.
Якщо Маркус з дитинства любив водитися, то Хефрен хотів керувати грою – і батько відправив його до тих, хто бився за їжу.
Спробуй! Виживи!
"У Хефрені було щось особливе. Якщо Маркус грає інтуїтивно, то цей розумів гру тактично, мав ідеальну техніку в роботі з м'ячем. Пам'ятаю, я навіть привітав Ліліана з сином", – каже координатор школи Жиль Бібе.
А приблизно у цей же час Томас Тухель з поста тренера ПСЖ закликав команду остерігатися іншого брата: "Ліга 1 – складний чемпіонат із дуже сильними фізично гравцями, як Маркус Тюрам, що швидко біжить, потужний, добре грає у повітрі і веде м'яч".
Вже на початку 2020-х за обома Тюрамами в чергу вишикувались ПСЖ, Атлетико, Ман Юнайтед...
Вони обрали Серію А за порадою батька, який і не намагається приховати любов до Ювентуса, де виступав у 2001-06 роках. У ЗМІ якось завірусилися його реакції на трансфери Маркуса до Інтера...
....Та Хефрена до "Старої синьйори".
Питання є? Питань нема.
***
"Батько сказав мені, що для нього це найбільша команда в Італії та у світі. Бути тут – мрія. Я змалку хотів грати за Юве, де було багато великих французів. Пишаюся тим, що можу бути тут", – казав Хефрен після трансферу в 2024-му.
Ну, а у вересні 2025-го брати видали рідкісне гольове шоу, забивши по м'ячу за свої команди в Дербі Італії.
Тіфозі були стривожені, коли Маркус після поразки Інтера 3:4 посміхався та мило про щось балакав з братом. Тобто, для них це не серйозно?!
Післяматчеві інтерв'ю ще додали підозр:
"Після матчу Маркус був досить спокійний. Він сказав, що радий за мене; що я добре провів гру. Він мій старший брат, тому я не можу йому нічого сказати. Він, мабуть, мене вдарить. Жартую", – сміявся Хефрен.
Хоча, звісно, на дистанції його брат поки помітно крутіший.
Зараз молодший Тюрам заліковує складну травму коліна і повернеться на поле не раніше 2027 року.
Тим часом у Маркуса 44 голи у 102 матчах Серії А, із яких 4 – у 6 іграх на старті поточного чемпіонату. За відсутності Лаутаро Мартінеса, саме француз – головна надія "Нерадзуррі" на голи. Недаремно Ліліан колись відмовився навіть пробувати його у ролі захисника:
"Батько завжди допомагає мені після матчів, дивиться усі. Він дуже строгий, але краще так, адже тато має пояснювати мені, що я зробив не так. Коли я забиваю, і він бачить, що я забагато сміюся, то каже: "Заспокойся, я зараз тобі дещо поясню".
***
Важливо!
"Маркус" – на честь ідеолога панафриканізму Маркуса Гарві.
Натомість Хефрен, звісно ж, названий на честь фараона, що збудував другу за величиною піраміду Гізи.
За десятиліття у Франції "Професор" Ліліан не змінився, все ще багато говорить про расизм, критикує Національне об'єднання Марін Ле Пен, і його контроверсійні коментарі якось вибісили навіть партнера по збірній-1998 Крістофа Дюгаррі:
"Ну, в нього була ідея сфотографуватися біля Кубка світу всім чорним. Це почули я та Лебеф. Гей, кажу, а якби це зробили усі білі? Як би ти зреагував?"
І такого "компромату" ще достатньо в мережі.
Тюрам-старший не святий, і погоджуватися з усім, що він висловлює на політичні теми у ці складні для Франції дні, зовсім не обов'язково.
Разом з тим – і це факт – йому вдалося виховати двох класних футболістів та люблячих братів та синів. Це досягнення виходить за рамки спорту – це сама суть життя, і небагато елітних спортсменів можуть похвалитися, що здолали цю дорогу.
Телеграм-канал автора: Футбольні історії