Диктатор поїв їх пивом, а потім бив палицею: як ДР Конго дебютувала на чемпіонатах світу
Вже в ніч на 28 червня збірна ДР Конго може вперше вийти до плейоф чемпіонату світу. Все, що треба – обіграти Узбекистан.
І хоча комусь здається, що "Леопарди" – дебютанти Мундіалів, це не так.
ДР Конго - точніше, Заїр, як вона тоді називалася - стала першою збірною з "чорної" Африки, що зіграла на ЧС в 1974 році. До цього континент представляли одні араби.
Аделард Маянга Маку, якому вже 77 років, був одним із лідерів тієї збірної. Вже давно він мешкає у Бельгії.
Тим часом в Кіншасі старожили пригадують Маку на прізвисько "Goodyear" - на честь відомої марки шин.
"Ой, кваліфікуватися в групі з Замбією та Марокко було складно. Зате й святкування вдома були шаленими. Генерал Мобуту був воістину божевільним. Його палац стояв на горі Нгалієма. Він запросив нас туди і дозволив робити все, що заманеться. Ми брали пиво й їжу з його холодильника, уявляєш?
Перед вирішальним матчем з Марокко він сказав нам: "Ви будете ночувати перед грою не в готелі, а на моїй яхті". Це поганий знак, але йому було байдуже. Він дуже любив футбол. І це він змінив нашу назву з "Левів" на "Леопардів".
Хто не чув про генерала Мобуту Сесе Секо? Страшна фігура. Це він доклався до вбивства популярного прем'єра Патріса Лумумби в 1961-му, а вже у 1965-му одноосібно захопив владу, розпочавши чистки всіх незгідних.
Лише від політичних репресій у таємних тюрмах загинули 10-50 тисяч людей. Ще близько 20 тисяч були вбиті під час придушення повстання в Шабі. Етнічні чистки - ще до 200 тисяч жертв.
І ця людина приймала футбольну збірну вдома, уявляєте?
"У нашому складі не було профі, ми не отримували зарплат. Іноді міністри давали нам якусь крихту – і все. Для заробітку я вів бухгалтерію для міністра в його приватній фірмі.
Коли ж ми приїхали до ФРН, то німці були шоковані. Вони вперше бачили чорну збірну. З ранку й до вечора вони приходили подивитися на нас. Вони приходили з подарунками, а ми роздавали автографи. Це було чудово! Німці вітали нас, наче королів. А коли ми від'їжджали, я бачив маленьких дітей, які плакали, махаючи нашими прапорами".
Від'їзд Заїру з того Мундіалю не був славним – команда аматорів не була готова до Шотландії, Югославії та, звісно ж, Бразилії.
"Перед Шотландією уряд пообіцяв, що ми отримаємо трохи грошей, але не дав нічого. Ми не так вже й погано грали, але поступилися 0:2. Та брехня знеохотила всіх в команді.
Наш тренер Благоє Видинич був югославом і бачив, що шансів нема. Ми і не могли, і не хотіли. Він сказав: "Я подам у відставку, бо інакше Мобуту звинуватить мене, що це я здав матч Югославії". Ми були деморалізовані, не бажали навіть на поле виходити, але в такому разі вдома нас би чекала біда. Тож ми вийшли – і програли 0:9.
Після такого ми дуже хотіли виправитися. В першому таймі ми непогано трималися з Бразилією, програвали 0:1. Але потім зайшов начальник команди і сказав, що бразильці наші друзі, ми проводили у них збори, тож треба, щоб вони виграли 3:0. Жаїрзіньйо ще подарував мені свою футболку того вечора".
Авжеж, вигадує Аделард Маянга Маку. Кому охота визнавати, що він просто не відповідав рівню турніру?
От його партнер по тій збірній Мвепу Ілунга чесніший. Це він тоді вибіг зі стінки й вибив м'яч до свистка, викликавши сміх у бразильців та нейтральних глядачів:
"Це була відчайдушна спроба потягнути час. Керівництво країни погрожувало нам розправою, якщо ми програємо ще раз із крупною різницею в рахунку. Вони думали, що я не знав правил, але все я знав".
А чи була в підсумку розправа?
"Я тоді сказав дружині: "Кінець, нас повезуть в тюрму". Але Мобуту прийняв нас у себе. Ми чекали три години.
Коли він прийшов, то покликав капітана Альбера Кідуму й закричав: "І що сталося? Ти не можеш пояснити?! Я не бажаю бачити цих найманців!" І він бив нас палицею! Усіх, одного за одним! Лише через деякий час він повернувся у нормальний стан, і ми поїхали додому", – пригадує Маку.
Легко відбулися, еге ж.
Маку - і поготів щасливчик; йому вдалося втекти з країни до Бельгії, де він отримав тренерську ліцензію і довго працював з дітьми.
У той же час П'єр Ндає Муламба, найкращий бомбардир КАН-1974, помер в нетрях ПАР. Очевидці писали, що пенсіонером він просив милостиню на вулицях.
"Ніхто не отримав за виступи в тій збірній ні цента. Та й хто б наважився спитати: "Мобуту, де мої гроші?" Це б означало смерть", – сміється Маку.
А що сам генерал?
Його режим дав збій аж у 1997-му, коли Мобуту було глобально все одно. Під час повстання диктатор вже помирав від раку простати і прожив без влади лише 4 місяці. Його правління навіть для Африки стало еталоном клептократії, коли мільйони помирали з голоду, а в цей час вождь проживав життя у розкоші, гідної Людовіка XIV.