Шеві – 50! Шедеври Андрія у Мілані – футбольна вершина незалежної України

29 вересня президент УАФ і просто легенда футболу Андрій Шевченко святкує 50-річчя.

Видатна постать в історії – і не лише футбольній.

До сьогодні Шева залишається найкращим бомбардиром в історії збірної України і найякіснішим гравцем, що коли-небудь одягав її футболку.

Забивний, технічний, спритний, він був улюбленцем найсильнішої ліги свого часу та виграв Золотий м'яч.

І як же ми, українці, тоді усі за нього вболівали...

***

Перші чутки з'явилися славетною осінню 1998-го.

Ви чули, Мілан хоче купити!?

Та сама велика команда, що недавно громила Барсу Кройфа 4:0...

Та, за яку грали Бобан, Веа, Альбертіні, а володів усім всесильний Сільвіо Берлусконі. Навіть якщо ми не бачили їх вдосталь по ТБ, то начиталися про крутість Россонері в газетах.

Ага, тоді ми ще читали газети...

А Шева забивав.

В ту пору він вже був "тим-самим", хто оформив хет-трик на "Камп Ноу" Барселоні, і європейські гранди вишикувалися в чергу – незнайома ситуація для Валерія Лобановського, який раніше не продавав своїх зірок, бо кому? На Захід – хіба у відрядження з гебістом на шиї.

Але в 1998-му, під акомпанемент голів Шеви, в Україні вже зароджувалася нова реальність.

"Ти маєш його побачити", – переконував спортдир Мілана Ар'єдо Брайда віцепрезидента Адріано Галліані.

Та ну, це ж так далеко, а Брайда привозив на "Сан Сіро" і Дюгаррі...

Але чорт з ним, бронюй місце. 

Вони прибули у вересні на матч Динамо проти Панатінаїкоса. Здавалося, що саме проти несильних греків геній Шевченка має сяяти найяскравіше, але він... не було його. Повний провал.

"Ар'єдо, і заради цього хлопця ти змусив мене сюди пертися? Він взагалі не вміє грати футбол! Ми нізащо його не купуватимемо", – Галліані навіть образився.

Шеві пощастило, що Брайда був його фанатом і не відставав.

Він показував Галліані кожен наступний гол – і Арсеналу, і Лансу, і інші...

"Ти хочеш виграти Золотий м'яч? Тоді твій єдиний правильний шлях веде в Мілан", – говорив він Андрієві. 

А позаяк Берлусконі мав слабкість до бомбардирів, то й махнув рукою. 25 млн доларів. 2,5 млн доларів річної зарплати. Розкішна квартира в найпрестижнішому районі Мілана – оренду, звісно, бере на себе клуб. 

"Пане президенте, я приїхав сюди забивати і зробити Мілан найкращим у світі", – пообіцяв новачок.

"Ти вже частина нашої родини. Просто грай у свій футбол, а я подбаю про решту. Ти обов'язково виграєш тут ЗМ", – відповів президент.

А ми дивилися ті кадри у випусках новин, і все було так незвично, ново, і ми так пишалися...

***

Шевченко прибув до Італії, як звичайний українець тих літ до Європи – трохи наївний, неотесаний, але з добром.

А навколо Мілан, Ла Скала, Тиждень моди... І всі ці Мальдіні-Альбертіні-Костакурти, які могли б глянути зверхньо і пройти повз, натомість обрали його наставляти, допомагати. 

Шева відповідав тим, що вмів – забив у 1-му турі Лечче, в 2-му Перуджі; далі хет-трик у ворота Лаціо.

І ще вчив мову так швидко, як тільки міг.

На одній з перших пресконференцій Мілан найняв хлопця, який клявся, що знає українську, але коли довелося перекладати, то просто вимовляв дивні звуки.

"Ар'єдо, я не знаю, що він каже, але це точно не українська", – кумедна вийшла історія.

Або інша – коли перед дербі з Інтером Андрій, який ще погано знав граматику, видав: "Я можу пообіцяти, що точно не буду забивати завтра". Тиша в студії повисла на пару секунд, перш ніж до присутніх дійшло.

Та завжди, хай там що, у Мілані мали до нього симпатію. Це все спрощувало.

І коли Шевченко, отримавши перші великі гроші, купив надпотужний спорткар. Паоло Мальдіні по-батьківські спитав: "Ти куди на ньому? У Голлівуд кіно знімати, чи діджеєм на дискотеку?"

А далі, у роздягальні, Дженнаро Гаттузо почав – каже, та тебе помітять всі захисники Серії А тільки-но з дому виїдеш. Регіт стояв – стіни дрижали.

Ну добре, добре. 

На якійсь вечірці вони познайомили Шеву з Джорджо Армані, а той, у свою чергу, взявся його одягати. Smart casual після київських 90-х – стиль Андрія йде корінням у часи, коли він став "капоканноньєре", найкращим бомбардиром Серії А, із першої спроби, забивши 24 голи.

А ми, в Україні, і не сумнівалися ні на секунду.

Перед стартом сезону Берлусконі жартома уклав з Шевою парі – мовляв, якщо заб'єш 20 голів, то дам покататися на своїй яхті.

І що? Довелося дати.

Андрій тоді взяв із собою Мальдіні, Костакурту, Амброзіні, що їх ще сильніше зблизило. Він на очах ставав на "Сан-Сіро" своїм.

***

Нам навіть здалося, що це легко, але далі поїхали Лужний, Ребров – і розвіяли міф.

Ні-ні, це Шева був особливим. 

Його результативність – по 24 голи у обох стартових сезонах на тлі командного занепаду – була абсолютним феноменом.

Ніби й не супертехнічний, як Роналдо, і не потужний, як Вієрі, Андрій вмів ситуативно виконувати кожну роль досить добре, щоб лишати захист з роззявленими ротами.

Сам Мальдіні визнавав: "Не мав він якогось вибухового дриблінгу, зате фантастично контролював своє тіло. Захиснику, як-от мені, легше протистояти швидшому, але передбачуваному супернику. А з такими, як Шевченко, проблем найбільше".

І удар теж виручав багато разів – з лівої, правої і навіть ось цей:

"Я намагався знайти партнерів, а тоді пробив, бо у штрафному нікого не було".

Джіджі Буффон згодом називав м'яч Шеви фартом, але й найкрасивішим, який він пропускав у кар'єрі. 

А для нас він був найкращим, який ми тільки бачили на СТБ. Україна дорослішала і відкривала для себе трансляції топліг. Паралельно падало Динамо, зростав Шахтар, приходив і відходив Ющенко. Епоха змін – і тільки Шева продовжував сяяти в далекому Мілані. Разом з братами Кличками, наша найбільша гордість того часу.

"Прийміть нас до себе в Європу! Ну хіба Чорнобиль у нас є, а у вас ще нє. Зате у нас є АНДРІЙ ШЕВЧЕНКО!" – останні слова зі Скрябіним кричала вся країна.

А тим часом в Італії – своє шоу.

Там сатирик Тео Теоколі із "Quelli che... il calcio" створив культовий образ Шеви – у смішній перуці, з фірмовим м'яким акцентом, словами про "команду" і "Лобановського". Шева ще й сам приходив до студії!

Ну, або комедійний скетч Gialappa's Band, де Андрія підколювали за "східноєвропейську строгість". Якось ці хлопці попросили його зімітувати святкування голу італійцем – із активною жестикуляцією, криками та падінням на коліна. Це було незабутньо! 

Ось Шева готує пасту на кулінарному шоу, а тут вже вітає гостей легендарного фестивалю Сан-Ремо.

І отак-от він ставав не лише футбольною, а й медійною суперзіркою – важлива умова для Золотого м'яча.

Коли ж у листопаді 2002-го Леонід Кучма приїхав до Італії з візитом, дон Берлусконі ще перебував під враженням від перемоги над мадридськими Галактікос. Прем'єр Італії запросив на зустріч Шевченка, а тоді... дістав білосніжну хустинку й витер йому туфлі:

"Я мусив це зробити, адже ці ноги — золоті! Вони роблять мільйони людей щасливими".

Еге ж, Сільвіо, мільйони людей – у вас і у нас.

***

Берлусконі став хрещеним батьком першого сина Шевченка та моделі Крістен Пазік. 

Коли ж у батька самого Андрія майже зупинилося серце, знаєте, що він зробив?

"Андрію, заспокойся і ні про що не турбуйся. Твій батько — це мій батько. Ми зробимо все, щоб його врятувати".

Далі – приватний літак, найкраща клініка та кардіохірурги. Усі витрати Берлусконі взяв на себе, заборонивши навіть заїкатися про гроші. А як Микола Шевченко прокинувся після операції, прийшов з величезним букетом для мами свого бомбардира...

В цьому вчувався дух старої Італії – тієї, де клуби були ще не корпораціями, а сім'ями.

Звісно, і команда його відчувала.

Те, як вони з Каладзе розіграли Гаттузо, який ледь не повірив, що у Кахи два дні народження...

... Як ховали від Піппо Індзагі його "фартове" дитяче печиво, без якого той не міг забити гол...

... Як поливали Шеву холодною водою й імітували вечірку, коли той говорив телефоном з Берлусконі, який усе розумів і обіцяв жартівникам подвійний крос, якщо не виграють найближчий матч... 

А як Карло Анчелотті контролював навіть найскладніші роздягальні? Це мистецтво.

Перед фіналом ЛЧ-2003 з Ювентусом Шеві геть не спалось. Він ходив по номеру туди-сюди, а тоді почув стук в двері. То був тренер:

"Андрію, я просто бачу, що ти не спиш. Знаєш, що? Я теж не можу заснути. Давай просто посидимо разом і поговоримо. Але тільки не про тактику, не про Ювентус і взагалі не про футбол".

Вони балакали про сім'ю, життя, розповіли один одному пару анекдотів – і українець заснув аж до ранку.

А тоді вийшов на поле – і забив вирішальний пенальті, який приніс Мілану трофей.

Напруга стояла така, що Сандро Неста навіть відвернувся.

"Коли я йшов, то чітко знав кут, куди буду бити. Моєю єдиною думкою протягом усього цього довгого шляху було: "Що б не сталося, як би Буффон не рухався, я не маю права змінювати своє рішення в останню секунду", – такий-от секрет.

Через рік, як Шеві вручили Золотий м'яч, Джіджі пожартував – я, каже, теж доклався, стільки голів пропустив!

Це називається повагою.

***

Сьогодні зумери сумніваються, але ми-то все пам'ятаємо. Нас не обманеш.

29 голів в сезоні-2003/04, феєричний початок наступного – хет-трик в Суперкубку з Лаціо. Ще пізніше – покер Фенербахче. Як було не вручити той ЗМ?

France Football обирав між Шевою та Тьєррі Анрі, проте Серія А тієї пори котирувалася все ж вище за АПЛ. Тіті, пробач! 

Про трофей Андрію сказали наперед – треба ж зробити фотосесію для обкладинки журналу. Секретність повна, але команда прознала:

"Щойно я зайшов, Каладзе і Гаттузо підбігли до мене, схопили й почали жартома "лупцювати" та трясти за плечі, кричачи: "Ну що, найкращий у Європі?! Тепер будеш бігати за нас на тренуваннях вдвічі більше!" Ріно взагалі кричав, що мій м'яч — це 50% його роботи, бо це він вигризав для мене м'ячі в центрі поля".

Приблизно у той час Шевченко шикарно з'їздив зі збірною в Стамбул – день, коли ми повірили, що можемо відібратися на чемпіонат світу.

Ну, а далі все найсолодше – церемонія, офіціоз, грандіозна вечірка від Берлусконі та Мальдіні, що підійшов сказати: "Для мене честь бути твоїм капітаном".

Наступний матч проти Фіорентини перетворився на його, Шевченка, бенефіс. 80 тисяч людей аплодували, співали, а Curva Sud підготувала яскраве корео на честь "Царя" – прізвисько, що перейшло до Андрія від сина радянського військовополоненого П'єтро Верховода. Зі Сходу – отже, Цар. 

А Шева біг коло пошани, підходив до кожної трибуни, і нам в Україні мріялося, що це лише початок. 

З М'ячем Андрія, тріумфом Руслани на Євробаченні, перемогою Помаранчів на Майдані ми, здавалося, входимо в моду – наносимо себе на світову мапу.

Ех...

Та хай там як, дякуємо, Шево! Попри все, що було потім, спасибі за дитинство! За юність! За любов до футболу, який так легко полюбити, коли дивишся на гру генія. На щастя цілого покоління, у нас виявився ти.

Телеграм-канал автора: Футбольні історії