Вражаюча Колумбія, яка не вміє програвати: як призабутий Хамес запалює на рівні Пеле

Копа Америка для переважної кількості європейських поціновувачів футболу залишається в тіні Євро, а коли турніри ще й проходять паралельно — і поготів. Але це змагання має ще більшу історію і дарує не менше драми. А простіший формат без можливості виходу команди з групи з третього місця навіює певну ностальгію.

Копу вдруге приймають США, вперше в історії на турнірі приймає участь Канада, себто цей розіграш можна розглядати як певну підготовку до Чемпіонату світу-2026, котрий відбудеться у трьох країнах зони КОНКАКАФ (третя — Мексика). Та найбільш зачаровуюча команда турніру — цілком південноамериканська збірна Колумбії.

Чемпіон стежить за перипетіями головного регіонального турніру для американських збірних, а Гліб Скрипченко розповідає про збірну-сенсацію.

Фото з соцмереж

У ніч із середи на четвер "триколірні" вперше з 2001-го року вийшли до фіналу великого турніру. 23 роки тому у вирішальному матчі домашньої Копи їм вдалося обіграти з рахунком 1:0 Мексику — вирішальний м’яч забив тоді ще не легенда Інтера Іван Кордоба. Так Колумбія здобула єдиний трофей в історії, бо далі були три півфінали та чвертьфінал бразильського Мундіалю, але завжди чогось не вистачало.

На цьогорічному розіграші команда Нестора Лоренсо обіграла 2:1 Парагвай, 3:0 Коста-Рику, зіграла 1:1 із Бразилією та вийшла з групи з першого місця. У раунді плейоф "кавові" не помітили Панаму з Едуардо Герреро (5:0) та, власне, мінімально переграла Уругвай у поєдинку з вилученням Муньйоса та післяматчевою бійкою, яка породила нові меми з Дарвіном Нуньєсом.

Та цікавіше інше. Востаннє колумбійці програвали в ніч із 1-го на 2-ге лютого 2022-го року! Ну, так за нашим часом, за місцевим — 1-го лютого. Майже 2 з половиною роки ця збірна не знає гіркоти поразок! 28 матчів — 22 перемоги та 6 нічиїх. Це щось неймовірне та потустороннє. І якраз у півфінальному поєдинку з Уругваєм команда встановила рекордну для себе серію без поразок. В неї входять і матчі відбору на чемпіонати світу (вже два різних), і товарняки, і сама Копа. Серед інших колумбійці перегравали німців, бразильців та іспанців, а США виносили з рахунком 5:0. Хоча, на жаль, через попередні невдачі на чемпіонаті світу колумбійці не зіграли.

Фото з соцмереж

До речі, потенційний програш Аргентині у фіналі в ніч із 14-го на 15-те липня матиме символічне значення, бо на початку 2022-го Колумбія поступилася саме "альбіселесте" у матчі кваліфікації на катарський мундіаль. Ото й був останній програш станом на сьогодні. Коло може замкнутися.

Головний тренер

На цьогорічній Копі всі групи виграли тренери аргентинці — Ліонель Скалоні зі збірною рідної країни, Фернандо Батіста з Венесуелою, Марсело Б’єлса з Уругваєм та Нестор Лоренсо з Колумбією. Власне, у фіналі Мессі та компанія гарантовано протистояли би тренеру-співвітчизнику, хто б там не переміг у другому півфінальному протистоянні Уругваю та Колумбії.

Також аргентинські спеціалісти привезли на турнір Коста-Рику (Густаво Альфаро), Парагвай (Даніель Гарнеро), і Чилі (Рікардо Гарека), але ті з групи не вийшли, хоча костариканці зуміли втримати нічию у матчі з бразильцями.

Нестору Лоренсо 58. Колумбійців він очолює з 9 липня 2022-го, себто безпрограшна серія почалася ще за керівництва Рейнальдо Руеди (2 матчі), який нині тренує Гондурас, а продовжилася з тренером команди U20 Ектором Карденасом у ролі виконуючого обов’язки (1 матч). А от подальші 25 ігор — вже заслуга Лоренсо.

Уродженець одного з передмість Буенос-Айроса провів 13 матчів за національну збірну Аргентини як гравець та відзначився одним м’ячем. З цікавого — зіграв у трьох із семи поєдинків "альбіселесте" на італійському ЧС-1990, в якому аргентинці дійшли до фіналу. Період гри за національну команду в нього чітко проходить по виступам у Європі — з 1988-го по 1990-й.

Фото з соцмереж

У Старому Світі Лоренсо грав три роки, захищав кольори скромних італійського Барі та англійського Свіндон Тауна, але здебільшого змінював клуби на Батьківщині — Аргентінос Хуніорс, Сан-Лоренсо, Банфілд, Феррокарріль Оесте, Бока Хуніорс та Кільмес.

Перші 19 років тренерської роботи Лоренсо провів у ролі асистента Хосе Нестора Пекермана, працюючи у збірній Аргентини U20 та національній команді країни, в мексиканських Толуці та Тігресі і, що важливо, збірній Колумбії. Чемпіонат світу-2014 року з незабутнім шедевром Хамеса у ворота Уругваю пройшов у тому числі за участі Лоренсо, вони з Пекерманом працювали на чолі "триколірних" з початку 2012-го до початку 2019-го року.

Цікавим є й досвід Лоренсо в іспанській Сегунді, де він асистував Карлосу Аймару (родинних зв’язків із Пабло не шукайте — їх нема) з літа 2003-го по січень 2004-го. Тоді все теж не обійшлося без Пекермана — він зайшов у клуб на посаду спортивного директора. Але аргентинська компанія попрацювала у передмісті Мадриду недовго і була звільнена. Леганес же у підсумку вилетів до третього за силою дивізіону Іспанії.

Перший досвід самостійної роботи Лоренсо прийшовся на перуанський Мельгар, який він очолив у 53 роки, на початку 2021-го року. До збірної Венесуели Пекерман пішов без багаторічного помічника, але на чолі "червоного вина" вже запалює інший аргентинський фахівець.

Оцінити роботу Нестора в Мельгарі важкувато, бо вона була обірвана запрошенням повернутися до Колумбії. Втім, команда виграла Апертуру-2022 — першу частину сезону в Перу. Також в її активі був вихід до 1/8 Копа Судамерикана – другого за престижністю клубного турніру Латинської Америки після Копа Лібертадорес. Тож в загальному – все ок. Інакше навряд у Колумбії Лоренсо запропонували б аж таку посаду.

Нестор ділить з іспанцем Феліксом Санчесом з Еквадору 7-ме та 8-ме місця в рейтингу найбільш оплачуваних тренерів Копа Америка, отримуючи на рік близько 2,4 мільйона доларів. Більше отримує і Дорівал Жуніор, чия Бразилія провалилася в хлам, і згадані вище співвітчизники Лоренсо — Гарека і Гарнеро. Батіста й Скалоні теж, але до їхньої роботи питань немає.

"Моя філософія полягає в тому, щоби поважати самобутність колумбійського футболу, хорошу гру та менталітет переможців. Це означає не почуватися найслабшим, означає виходити і перемагати. Будь-де. В мені живуть велика віра і велика надія", — сказав тренер на представленні влітку 2022-го. Що ж, такі банальні слова в цьому випадку дійсно були правдивими, як показали час і практика.

Що собою являє команда

Колумбія грає красиво й розкуто. Їй не дуже властивий прагматизм. За бажання і натягування за вуха можна навіть сказати, що саме "кавові" виконують на цій Копі роль бразильців. Коли в них іде — це насолода від футболу як для футболістів, так і для вболівальників, у тому числі нейтральних. А йде в них майже завжди. Навіть коли доводиться потерпіти, як-от у меншості цілий тайм з Уругваєм — моментів усе одно знаходиться сила-силенна.

Головною зіркою атаки "триколірних" все ще є… ні, не Радамель Фалькао, а Хамес Родрігес, якому 12 липня виповнилося 33 роки. Він належить до когорти футболістів, які так і не стали зірками клубного футболу, проте є абсолютними іконами для не найтоповіших збірних планети. Одразу згадуються Очоа, Шакірі, та й з натяжкою Ярмоленко, якщо ми беремо саме закордонний період кар’єри. Хоча, звісно, масштаб команд, у яких Родрігес пограв — вражає куди більше.

Фото з соцмереж

Коли Лоренсо очолив збірну – Хамес виступав у Катарі за Ер-Раян. Його кар’єра, здавалося, раненько йде до не дуже щасливого фіналу. Але тренер особисто приїхав до Катару, провів із Родрігесом бесіду і запевнив, що навколо нього будуватиметься гра національної команди.

Тоді ж Нестор і порадив Хамесу шукати клуб, скажімо так, іншого статусу. Тож у вересні 2022-го хавбек розірвав угоду з Ер-Раяном і підписав угоду з грецьким Олімпіакосом. Там пограв півроку і згодом перебрався до Сан-Паулу до чемпіонату Бразилії. Хамес — із тих, хто заради збірної готовий піти на поступки у фінансових апетитах щодо клубної кар’єри.

А ще Хамес Родрігес — перший латиноамериканський гравець після Пеле на чемпіонаті світу-1970, який зробив 6 результативних передач за турнір. Це рекорд для футболістів із цього регіону, і у фіналі Родрігес може його побити. Так, у Пеле 54 роки тому було 4 голи, у Хамеса зараз — 1, проте не варто забувати, що вони — гравці різних позицій.

До слова, про Бразилію. З чемпіонату цієї країни походять чимало гравців збірної Колумбії. На цьогорічній Копі це й Рішар Ріос із Палмейраса, і Джон Аріас із Флуміненсе, і Сантьяго Аріас (не брати) із Байї, і Рафаель Борре з Інтернасьйоналя. Перші двоє — беззаперечні гравці основи, другі — ротації.

Фото з соцмереж

Безсумнівно, в атаці мало що обходиться й без Луїса Діаса — представника найзірковішого з європейських клубів у збірній. В гравця Ліверпуля на цьому турнірі вже 2 голи, але що важливіше — купа загострень. І головне, що на кожному матчі за участі Луїса присутній його батько, котрий восени провів 13 днів у полоні в комуняцьких партизанів під назвою "Армія національного визволення".

Пан Луїс Мануель ще й творить на трибунах купу контенту, намагаючись після неймовірного жаху жити на повну. Мати гравця теж була в полоні, її вдалося звільнити майже одразу. Вона також підтримує сина з трибун. І на батьках Діаса постійно можна побачити акцент телекамер.

Дуже подобається людина, котра у фіналі не зіграє через червону в матчі з Уругваєм — Даніель Муньйос із Крістал Пелес. Попри позицію правого оборонця, на цьому турнірі він уже відзначився двічі. Непоступливий позаду проти будь-якого суперника (як же він зіграв проти Вінісіуса!), завжди активний в атаці, та ще й бувалий бійцюган. Ну, в принципі, за це й розраховується відсутністю у фіналі…

Коли команда пропускає за 5 матчів лише двічі — сказати хочеться про всю лінію захисту. Джон Лукумі з Болоньї вилетів через травму у грі першого туру з Парагваєм. Тоді по ходу першого тайму його замінив Єррі Міна з Болоньї, але надалі в парі з Девінсоном Санчесом із Галатасарая грає Карлос Куеста з Генка. Лукумі, до речі, вже повернувся — півфінал провів на лаві для запасних. А ліворуч у свою чергу стабільно грає Хоан Мохіка.

Вищезгаданий Ріос грає в центрі у парі з Джефферсоном Лермою — ще одним представником Крістал Пелес у команді Лоренсо. Ну й ще одним автором двох голів на турнірі.

Двічі відзначився й основний центрфорвард команди Джон Кордоба, але це тема неприємна, бо він грає у країні-терористі. Можемо лише пошкодувати, що відомий багатьом по Бундеслізі Рафаель Борре не проявив себе як слід у першому турі й "віддав" місце у старті конкуренту.

Фото з соцмереж

А загалом, з країни 404 тут і двоє гравців ротації: одноклубник Кордоби Карлос Кастано, і… екс-гравець львівських Карпат Хорхе Карраскаль. На жаль, після Рівер Плейта пішов він геть кепським шляхом. Та ще й перебрався до свого першого клубу з недокраїни всього за 6 днів до початку повномасштабного вторгнення, а коли воно сталося — почав нести маячню.

Нехай це буде дьогтем у бочці меду. Бо зараз скажемо про набагато приємніший момент. А поки резюмуємо, що Мессі та компанії у вирішальному матчі точно легко не буде, та й бути він має ну дуже цікавим. Як мінімум одна з команд-учасниць матчу от прям узагалі не вміє дарувати щось нецікаве.

Колумбійці за Україну

Днями інтернетом розійшлося відео з колумбійцями добровольцями, які захищають Україну у складі 49-го окремого десантно-штурмового батальйону "Карпатська Січ". Придумуючи каламбур із не шановним Карраскалем — ось вони, колумбійські карпатівці (чи карпатівські колумбійці) здорової людини!

За повідомленнями західних ЗМІ, на стороні України воюють сотні добровольців із Колумбії. Muchas gracias!

Гліб Скрипченко, для Чемпіона