Свій у Польщі. Чому Кочергін заслуговує більшої уваги в Україні
Чемпіонат Польщі став першістю, привабливою для українців, не вчора. Враховуючи географічну близькість і навіть обставини, далекі від спорту, виступи земляків Степана Бандери та Івана Франка в цій країні давно не дивують. Однак один з тих, хто заробляє на життя в державі зі столицею у Варшаві, несправедливо в Україні виявився дещо призабутим.
Чемпіон знайомить читачів з поглядом на тему виступів півзахисника польського Ракува Владислава Кочергіна у контексті його незаслуженого перебування в інформаційній тіні на Батьківщині.
Лідер лідера, або Екстракляса сильніша за нинішню УПЛ
Владислав Кочергін став футболістом Ракува у березні 2022-го. Переїзд хавбека у Польщу пов'язувати з повномасштабним вторгненням необов’язково – ще до 24 лютого того року Кочергін твердо вирішив, що пролонговувати договір із Зорею не буде, й був налаштований покинути УПЛ. Про зацікавленість у гравцеві інших клубів першості України не повідомлялося.
З того часу уродженець Одеси не просто зіграв за польський клуб більш як сотню матчів та записав до свого активу 34 результативні дії за системою "гол+пас", а й, без перебільшення, став чи не ключовим футболістом свого клубу. Найкращим в Кочергіна був перший повноцінний сезон у складі команди з Ченстохова, коли в розіграші-2022/23 він забив 12 м'ячів та віддав 4 асисти. До слова, наразі на рахунку українця 4 голи та 2 результативні передачі в 19 іграх кампанії-2024/25.
Вибір Кочергіна на користь чемпіонату західного сусіда України міг дивувати хіба що на початках. Так, навесні 2022-го назвати Екстраклясу більш привабливим змаганням, ніж УПЛ, язик не повертався. Та з того часу багато змінилося. Сьогодні й за спортивною складовою, а подекуди уже й за фінансовою складовою, польська вища ліга Прем'єр-лізі українській дасть фору. Найкращим показником конкурентності клубів країни Адама Міцкевича є поліпшення показників її клубів у таблиці коефіцієнтів УЄФА. Тільки протягом розіграшу-2023/24 Польща піднялася на 4 сходинки. А от Україна падає все нижче, й уже 23-тя.
Футболіст профіля, потрібного національній збірній
У спробах знайти причини невдалих виступів головної команди країни за останній рік ми, серед іншого, відзначали й необхідність пошуку якісного "матеріалу" для втілення в життя нових та свіжих ідей в ситуації, коли в грі "синьо-жовтих" спостерігається очевидний застій. Кочергін під якості гравця, якому до снаги додати барв національній збірній, точно підпадає.
Варто розуміти, що з початку сезону, а також подекуди – в попередніх розіграшах, Кочергін частіше виступає на позиції опорного півзахисника. Втім, класичним руйнівником гравця, який так само корисний і на позиціях вище, його точно не назвеш. Владислав є радше "глибинним плеймейкером", який також здатен нав’язати боротьбу за м’яч, підтримати й завершити атаку.
Останню рису в грі Кочергіна можна назвати однією з його головних "фішок". Владислав з тих футболістів, які вміють опинятися в потрібному місці у потрібний час. В першу чергу – за межами штрафного майданчика, звідки він не раз завдавав прицільних ударів та продовжував атаки команди ефективними своєчасними передачами. У вмінні класно діяти на підборах Кочергін переважає практично будь-якого опонента з чинних "фаворитів" Сергія Реброва, яким наставник "синьо-жовтих" довіряв на Євро-2024 та в осінній кампанії Ліги націй.
На рахунку Владислава 1 матч у футболці національної команди, й нещодавно про своє бажання показати себе у "синьо-жовтій" футболці вкотре говорив сам гравець. Якщо ж уявити Кочергіна в якості опції в опорній зоні, де не сьогодні-завтра остаточно відійдуть у минуле як футболісти національної команди Тарас Степаненко та Сергій Сидорчук, перед збірною відкриваються нові варіанти в центрі поля та ведення гри загалом.
Чому виступи в рідній першості для Кочергіна – не варіант
268 матчів на професійному рівні, 53 голи та 26 результативних передач. Значний досвід гри у всіх трьох єврокубках, статус одного з найстабільніших виконавців Екстракляси на своїй позиції. Здавалося б, така характеристика дозволяє Кочергіну опинитися у фокусі уваги тих же Динамо й Шахтаря, яким такий футболіст не завадить. Однак сподіватися на такий сценарій на практиці, вірогідно, не варто.
Враховуючи, що Кочергіну вже 28, привабливою інвестицією з точки зору подальшого перепродажу його не назвеш. Крім того, наявність серед "біло-синіх" Володимира Бражка, Миколи Шапаренка та Олександра Піхальонка, а в складі "помаранчево-чорних" – Дмитра Криськіва, Артема Бондаренка та Георгія Судакова, робить шанси Кочергіна на місце на полі не такими високими. На позицію опорного тому ж Шахтарю потрібен радше "пітбуль" типу Івана Калюжного, а не гравець, здатний додати в середню лінію колективу різноманіття ідей. Умовне ж Полісся футболісту з бекграундом Владислава може бути просто нецікаве.
Кочергін – приклад вдалого "продажу" в співставному, але значно більш "розкрученому" серед скаутів клубів з провідних ліг, чемпіонаті, своїх послуг виконавцем, якого не назвеш мегаталановитим. Враховуючи ж, що в першості Польщі після спроб Росії загарбати уже всю Україну футболістів з українським паспортом прирівняли до гравців з країн ЄС, Екстракляса залишатиметься привабливим напрямком для багатьох гравців з УПЛ і надалі.