Хвороба росту під бурчання Маркевича. Як Карпати переживають чергову революцію

Критикувати Карпати легко.

Дивовижне поєднання величезної вболівальницької бази (за львів'ян вболівають на всьому заході України), безуспішності (єдиний трофей Карпат датований 1969 роком), безлічі охочих поживитися на імені клубу (про них нижче) та наполеонівських (хоча з урахуванням специфіки їх доречніше назвати данилогалицькими) амбіцій робить львівський клуб чемпіоном світу за кількістю хейту довкола нього.

Динамо, наприклад, поруч не валялося. По-перше, 30 чемпіонств є 30 чемпіонств, а по-друге... Ви можете собі уявити, щоб, наприклад, Мірча Луческу коментував трансферну політику Динамо за півтора року після відходу (вже сильно), називаючи новачків гівном? Луческу це не потрібно, у нього робота є.

А у Мирона Маркевича немає. За останнє десятиліття він відпрацював один сезон – і той у Першій лізі, з Карпатами, які багаторазово перевершували за ресурсами будь-яку іншу команду. Церемоніальна посада – на кшталт того, як у щойно створений ПСЖ покликали тренувати Жюста Фонтена.

Теж клуб з величезного міста, з безмежним потенціалом, теж є чиста формальність у вигляді другого дивізіону – і є легенда (Фонтена досі належить рекорд за голами на одному чемпіонаті світу: цілих 13), яка привертала увагу самим знаходженням на брівці.

Тренера з Фонтена, загалом, не вийшло – але які є підстави зараз вважати актуальним тренером Маркевича? Без досвіду губляться будь-які навички, і Карпати навіть із Першої ліги вийшли без блиску: з другого місця, забиваючи менш ніж два м'ячі за гру.

Хтось скаже, що переможців не судять – але команда, яка в Першу лігу підписувала Ігоря Невеса, Бабогло, Полегенька, Костенка, Клименка, Кожухаря, зобов'язана була грати краще. Карпати ще в сезоні-2023/24 за ресурсами входили в топ-5-7 найсильніших клубів України, але гра це не демонструвала абсолютно.

У підсумку 18 липня 2024 року (вже під час передсезонної підготовки!) Маркевич покинув Карпати. Про причини сам тренер висловлюється дуже туманно:

"Ми це зробили – підвищилися в класі. Я сказав у клубі: "Поки достатньо". Нарешті я щось зробив для свого міста".

А ось гендиректор Андрій Русол, який за лічені дні після звільнення Маркевича став генеральним директором Карпат, сказав:

"На мою думку, не було синергії між тим, як президент бачив розвиток клубу, і тим, як Мирон Богданович бачив найближчий час".

Хтось скаже, що легенду видавили. Видавили не тільки заради Русола: Карпати стали близькими й до агента Олега Авдиша, і працювати стали з новим колом скаутів. На мій погляд, це нормально. Ми живемо у світі розподілу відповідальності на сегменти: появи окремих тренерів із фізпідготовки, зі стандартів (і навіть з аутів), селекційних служб з окремими фахівцями з різних ліг, опцій заборонити тренеру використовувати окремих гравців (наприклад, фізично не готових) понад строго відведеного ліміту часу.

Nothing personal, it's just business.

Футбол розвивається, і в одну особу ніхто не керує всіма процесами в серйозних клубах, так само, як ніхто не керує ними під час зйомки блокбастерів. Ті, хто опирається цьому, позбавляється роботи: запитайте Енцо Мареску і Рубена Аморіма, яких було звільнено з Челсі та МЮ за перших спроб качати права. Так, заради феномена типу Гвардіоли (і типу Скорсезе) завжди зроблять виняток, але... Маркевич тут до чого?

Каденція Лупашка: феєричний старт, який розбився об "автобуси"

Найкращим доказом того, що ні до чого, став перший же сезон без Маркевича. Команда, про яку сам Мирон Богданович говорив, що її рівень – "восьме-дванадцяте місце", конкуренції з боку більшої частини ліги просто не зустрічала. З тим самим Інгульцем, якому двічі програли в Першій лізі, взяли 4 очки; з Лівим Берегом, з яким за Маркевича взяли 4 пункти, набрали 6 – ну і так, до слова...

"Бронзовий" Кривбас рознесли 3:0, Верес – 5:0, Чорноморець – 4:0 (і 3:0, але в Кубку). Олександрія фактично програла чемпіонство у Львові: здобула у 28-м турі на "Україні" 1:2, а від Динамо за підсумком відстала на три очки! Львів'яни закохали в себе ще й тією самою грою, за якою марить місто не перше десятиліття: яскравою, атакувальною, з бажанням не поступатися ні п'яддю землі. Не завжди, звісно, був хокейний рахунок, але 0:0 із Шахтарем були не менш значущою сторінкою сезону, ніж розгром Вереса.

І з ким? З людиною, яка до 2021-го грала за Інгулець, потім влаштувалася працювати простим асистентом Ковальця – і, коли Сергій Іванович провалився, отримала шансик. Саме "шансик", тому що складно назвати шансом можливість попрацювати в українській Першій лізі в Інгульці. Владислав Лупашко, мабуть, і сам так вважає, тому після перемоги в Першій лізі пішов тренувати Карпати U-19, як раптом відхід Маркевича звільнив вакансію.

Якби було потрібно охарактеризувати Карпати Лупашка одним словом, я б використав слово "сміливість". Команда йшла вперед, ненавиділа віддавати центр поля, "годувала" моментами всіх гравців атаки. Думаю, всі, хто хоча б іноді вмикає УПЛ в останні півтора року, оцінили гру Брунінью – одного з найяскравіших гравців усієї ліги, включно з навіть Динамо та Шахтарем. Так ось: багато можливостей себе проявити він би отримав, наприклад, у Кривбасі Вернидуба? У Колосі? У тих же Карпатах, але за Маркевича?

Лупашко дав те, чого не вистачає футбольній Україні, не кажучи про Львів: емоції, видовище, перфоманс. При всіх проблемах поточного сезону, навіть гра з Шахтарем принесла вже не 0:0, а 3:3 – але ж були 3:3 і з Динамо. У першому сезоні Карпати посіли шосте місце – і це сприймалося чи не як невдача, тому що львів'яни вже до середини сезону претендували виключно на місця вище сьомого. Зоря в останньому турі невчасно огризнулася, а так бути б Карпатам четвертими вже в дебютному сезоні, з "авральною" зміною тренера і набором складу різко на ходу.

Отже, команда посіла те місце, на яке навіть сама не розраховувала. Навіть не в таблиці справа: за грою Карпати могли й Шахтарю Пушича низку уроків дати. Лупашко на радощах роздав мільйон інтерв'ю, Карпати стали закуповуватися новими й новими гравцями – а потім настав час жорсткого контакту з реальністю.

На перерву львів'яни йдуть дев'ятими, всього з чотирма перемогами в чемпіонаті. Дуже багато нічиїх, програші Епіцентру із Зорею, дві (!) поразки від Полісся фактично помножили на нуль будь-які амбіції. Ми ж не говоримо всерйоз, що львів'яни відіграють 11 очок від Полісся? 16 від ЛНЗ? І навіть неважливо, скільки (за фактом 7) від Динамо? Боротьба за єврокубки, яка в минулому сезоні йшла до останніх хвилин 30-го туру, тепер програна супердостроково: навіть у Кубку вилетіли від Буковини.

За підсумками цього відрізка і Маркевич висловився:

"Минулого року Карпати підписали близько півтора десятка гравців практично з усього світу. І відразу скажу, що 80% із них – лайно. Цих іноземців намагалися всунути в команду, коли я був головним тренером. Звичайно, побачивши їхню кваліфікацію, я відмовився".

Що сталося? До Карпат адаптувалася ліга. Віддай хлопцям Лупашка м'яч, грай другим номером, вони щось подарують точно, а чи заб'ють, велике -превелике питання – ідеї представників "низів" у поточному сезоні зводилися до цього, і цього часто вистачало. Педросо, безумовно, підвів спадом, сильно не вистачало бомбардира – але, насамперед, причини потрібно шукати на тренерській брівці.

Тренер, який ДУЖЕ любить поговорити в інтерв'ю, показав себе фахівцем зовсім не рівня команди: перспективним, але не більше. Лупашку і зараз лише 39 років, у нього попереду багато часу – і, можливо, колись він стане і найкращим тренером України, але зараз йому треба прокачувати свої навички управління нитками гри (до речі, працевлаштування в Карпатах U-[19 виглядало гарним розвитком у кар'єрі).

Жодні розмови, що люди повинні думати йти не в кіно, а на стадіон, не компенсують домашній програш Епіцентру. Той самий Олег Шандрук теж пропонував цікаві ідеї в минулому сезоні, теж мучиться в поточному – і, звичайно, це не означає, що він повинен працювати з активом рівня нинішніх Карпат.

Карпати як новий центр впливу українського футболу

До речі про актив. Всі ми виросли на лізі, в якій львів'яни поступалися за ресурсами Динамо, Шахтарю, Металісту, Дніпру, донецькому Металургу, Таврії, якимось періодичним вискочкам на кшталт Севастополя, які були щосезону – і, загалом, звикли, що навіть боротьба за єврокубки для львів'ян є дивом, подвигом. Але зараз можна дуже довго шукати цих сильніших і впливовіших.

У матеріалі лютого 2025 року я писав про боса Карпат Володимира Матківського:

"Акціонерне товариство "Радехівський цукор" – найбільший виробник цукру в Україні. Кожен третій кілограм у 2024 році вироблявся компанією Матківського! І власник грошей на дітище не шкодує: гендиректор клубу Андрій Русол у недавньому інтерв'ю визнав, що за бюджетом Карпати вочевидь поступаються лише Динамо, Шахтарю і Поліссю. Бюджет Карпат, за його словами, між 5 і 10 мільйонами євро.

Після виходу у вищу лігу клуб одразу закупився легіонерами, але тепер, як бачимо, звернув увагу і на внутрішній ринок".

Матківський з Павелком

За цей рік Карпати в ресурсі точно не втратили. Уже той факт, як вони до кінця скуповують Рух (у січні ще й Холод із Ляхом і Сапугою перейшли, щоб додати глибини складу), нагадує, яка сильна команда є, по суті, їхнім резервом. І точно не врівень зі своїм фарм-клубом повинні на зимову перерву йти. Згадаймо ще раз ту, найсильнішу в історії лігу: якби Шахтар демонстрував однакові результати з Іллічівцем, як скоро б вигнали його тренера?

Футбольний Львів стає все більш і більш серйозною величиною. Настільки серйозною, що, наприклад, Тимур Стецьков після бронзового сезону в Кривбасі наважився піти на конфлікт із клубом, на пів року гри за дубль – аби перейти в Карпати. Ще раз акцентую: гравець рвався з успішної команди, яка показала результат, у ще й близько не успішну. Є вислів "кіт у мішку" – але тут кіт сам рвався в мішок, у клуб без жодних успіхів.

Подивіться, з якими клубами Карпати грають у міжсезоння. Зовсім трохи з Варді розминулися!

Просто Львів щодо Кривого Рогу живе в іншому всесвіті. За комфортом життя для представників "upper middle class" – а будь-який футболіст рівня УПЛ до нього належить. За кількістю бізнесів – і, як наслідок, потенційних спонсорів. Думаю, навіть за кількістю людей: якщо на початку 2022-го у Львові мешкало 700, а в Кривому Розі 600 тисяч, то зараз різниця може бути дворазовою... Війна вносить корективи, і той же Шахтар вибором місця базування показав, де зараз найкомфортніше.

З точки зору боротьби за гравців Карпати не почувалися так впевнено, можливо, взагалі ніколи. Усі пам'ятають бронзові сезони з Маркевичем і єврокубкові успіхи з Кононовим, але ті команди були бідним родичем ліги. Нині ж львів'яни виграють боротьбу за найперспективніших гравців, та й коли ветеранів справа стосується, підписують того ж Мірошниченка – гравця з основи "срібного" Дніпра-1.

Хто замість Лупашка?

Тренером, який замінив Лупашка, став Фран Фернандес. Це іспанський фахівець, який ніколи не грав на професійному рівні – і його тренерська кар'єра, скажімо так, теж пройшла далеко від великої кількості камер.

Альмерія, Алькоркон, Тенеріфе, Мурсія – чотири міста, в яких раніше працював Фернандес як головний тренер. Своєю рольовою моделлю він називає Унаї Емері – і це не повинно дивувати, тому що тій самій Альмерії, де він почав, нинішній тренер Астон Вілли подарував казкові сезони. Під керівництвом Емері Альмерія вперше в історії вийшла в Ла Лігу і навіть там посіла восьме місце.

До моменту приходу Франа навіть у молодіжну команду Альмерії ті часи були вже в минулому. Емері давно пішов, Альмерія намагалася не вилетіти хоча б із другого дивізіону, і з вирішення саме такого завдання (18-те місце у 2018 році, коли тренера молодіжки підняли на останні шість матчів) почалася кар'єра Фернандеса як головного тренера.

Як склалися для нього ці роки? Якщо говорити про хороше, то було десяте місце в сезоні-2018/19 з тією ж Альмерією. Нормальним результатом був той самий підсумок з Алькорконом – але "дзвіночком" виглядають прощання з обома "Алями" за підсумками таких сезонів. Відтоді Фернандес іде донизу: звільнення з Тенеріфе, коли остров'янам загрожував виліт у третій дивізіон, виліт після повернення в Алькоркон, підвищення з третього дивізіону, але відставка, коли клуб знову йшов на дні – і, нарешті, третій дивізіон з Мурсією, але вже без підвищення.

З огляду на те, що та ж Альмерія після відходу Франа видала моментальний прогрес і в Прімері ще пару сезонів провела – навряд чи у нього були пропозиції на рівні перших двох дивізіонів Іспанії. До Львова їде не дуже затребуваний фахівець... І це нормально. Йому всього 45 років, він напевно хоче показати себе на вищому рівні – і Карпати планує використовувати як трамплін. І не варто сміятися над такими планами: у того ж Йовічевича вийшло.

Це прозвучить дико, але результати для Фернандеса будуть не так і важливі. Домогтися чогось значущого за 14 турів, що залишилися, не зможе і Господь бог, не вилетять вони й з найгіршим тренером на планеті. Набагато важливіше для Карпат зараз побачити апгрейд лупашківських ідей – не таку наївну гру біля своїх воріт, як мінімум. Матківський може собі дозволити мислити більшими категоріями, ніж один сезон – і він хоче бачити сильну команду з сезону-2026/27.

У найкращих своїх проєктах Фернандес виділявся пресингом: так, Альмерія була найактивнішою в цьому компоненті командою ліги. Але навіть сам тренер не вдає, що вірний одній схемі:

"Найважливіше – дотримуватися ігрової моделі, щоб чітко розуміти, що в тебе є базові принципи гри, які визначають тебе як тренера. Але моя ігрова модель повинна адаптуватися до контексту клубу, куди я йду. І головне – до того, який у тебе склад.

Наведу приклад: якщо ви хочете грати в атаці вертикально, а у вас немає сильного нападника для боротьби в повітрі – можливо, доведеться шукати інші ресурси. Якщо хочеш грати на контратаках і бути вертикальним, потрібні швидкі гравці, що біжать у простір. Якщо їх немає, доводиться модифікувати і робити гру".

Вже точно до Львова приїжджає не месія, який своїми успіхами мотивує ставити на нього. Швидше, львів'яни згадали про іспанський вектор, який почали ще зовсім інші Карпати. Для Фабрі Гонсалеса львівська спроба у 2019-му була останнім досвідом у кар'єрі, Серхіо Наварро після неї ж у 2017-му працював асистентом у Леванте, Атлетико – і зовсім недавно очолив Дебрецен. З ними не склалося, так – але це не привід переставати пробувати.

Для Карпат важливіше, що за проєкт вони будують – особливо з огляду на величезну кількість чуток навколо клубу. Лях і Холод, які прийшли з Руху, сильно зміцнюють оборону; після продажу Краснопіра в Поліссі сам бог велів іти до сусідів за Фаалом. Клубу від тренера потрібен прогрес, тренеру від клубу – посилення і відсутність втрат, а нам усім від Львова потрібна сильна команда. Їх в Україні зараз дуже мало.

Ну і якщо Маркевичем почали, то ним і закінчимо. Так поводитися нашому патріарху, рекордсмену за матчами у вищій лізі просто соромно. У нас узагалі відсутній образ свого Капелло або Сакки, який відійшов від справ і спокійно працює експертом. Кучеревського не стало в 65 років, Лобановського – в 63, Прокопенка – в 62, всі троє були на момент смерті абсолютно актуальними тренерами, явно серед найкращих у країні – і в тренерів наступного покоління навіть немає прикладу, орієнтира, як прощатися з професією.

Цей бруд, ці образи людей, яких взяли до клубу вже без Маркевича, при тому, що без Маркевича клуб явно став сильнішим, не дають приводів думати про щось, крім заздрості. Так, він дав Карпатам багато, це клуб його життя – але Карпати, вибачте, дали йому ще більше. Львівський клуб десятиліттями був для Мирона Богдановича запасним аеродромом, даючи можливість повернутися в професію в будь-який складний момент.

Клуб зажив без тренера новим життям – і для Клоппа, наприклад, це можливість радіти за клуб, приїжджати на чемпіонський матч. Найрізноманітніші легенди десятиліттями не співпрацюють із клубами, які їх легендами зробили, але це не заважає їм підтримувати ці команди, відгукуватися винятково з добротою. Чому Маркевич не може робити те ж саме – складно сказати, не образивши Мирона Богдановича.