Наші за кордоном: Довбик – герой, Трубін – рятівник, Ігнатенко – чемпіон
Травень – час, коли матчі життя стоять поруч із відвертими товарняками. Одні команди б'ються за вирішення завдань, високих і не дуже – інші ж усіма думками у відпустці та кадрових експериментах.
Тож Чемпіон традиційно розібрав, як українські легіонери зіграли черговий євровікенд, хто допоміг своїй команді, а чий перформанс не був надто яскравим.
Артем Довбик
Треба, напевно, глобально зафіксувати, що ми всі тотально недооцінюємо Довбика. Останні роки привчили, що захисники не менш важливі, ніж форварди, що якісна гра в контрпресингу не менш важлива, ніж результативні дії, що сучасний футболіст повинен бути у своїх талантах різноманітним...
Це все правда, але від цього не менш значущий класичний бомбардир, який у Європі отримав прізвисько "бик" (і, як ви розумієте, не за прізвище, а за фізичну міць) і який приносить своїм командам нові та нові голи – не зважаючи на імена партнерів, тренерів, суперників.
У матчі з Фіорентиною Раньєрі знову вирішив довіритися зв'язці Шомуродов-Довбик – і хоча у парі узбек та українець провели лічені матчі, вони вже працюють саме як зв'язка. Переможний гол Рома провела після кутового, у фінальній стадії розіграшу якого гольовий пас на Довбика виконав саме Шомуродов. Артем та Елдор навіть на перерву йшли, обговорюючи якісь ігрові моменти.
Загалом, матч для Роми вийшов дуже складним, але гол українця так і залишився єдиним у грі. Взагалі, Довбик Довбиком, але після призначення Раньєрі Рома пропускає значно менше за всіх у Серії А.
Побачити Артема Довбика в клубі зовсім вже супертоп рівня, звичайно, хочеться, але в нього вже серйозний вік – так що першим претендентом на продаж виглядає воротар "вовків" Свілар. Де Хеа теж блиснув фірмовими сейвами, але Свілар по-справжньому врятував щонайменше тричі: двічі після ударів Кіна, один – після удару Мандрагори.
Олександр Зінченко vs Ілля Забарний
Чергова українська дуель в Англії відбулася в матчі Арсенала та Борнмута. Щоправда, в Україні могли обґрунтовано чекати більшого: якщо решта учасників півфіналів ЛЧ (ПСЖ, Інтер, Барселона) зіграла в чемпіонатах резервними складами, то Артета випустив основу. Відповідно, і Зінченко отримав лише вихід на заміну на 86-й хвилині.
Можливо, втома після Ліги чемпіонів і завадила Арсеналу набрати якісь бали в домашньому матчі з середняком ліги. Взагалі, якби не матчі з Реалом, Артета б вже зустрічав шквал критики: навесні у нього нічиї з Евертоном, Брентфордом, Крістал Пелас, програш ПСЖ – і ось, програш ще й "вишням".
Забарний, до речі, не дуже здорово зіграв у епізоді з єдиним голом "канонірів", пустив Райса за спину – але в останній третині матчу Арсенал просто зупинився. Тоді Борнмут і організував камбек.
Зінченко встиг запам'ятатись навіть за той огризок часу, що отримав. Одного разу він класно обіграв суперника при виході з оборони – і всю кінцівку матчу Арсенал розпочинав атаки саме зі зміщень українця до центру. Але, звичайно, часу Зінченко отримав надто мало – і для камбека, і для чітких оцінок.
Данило Ігнатенко
Слован, за який виступає український опорник, став чемпіоном Словаччини! Цьому не завадило навіть унікальне, за межею добра та зла, навантаження на окремих гравців.
Слован – у принципі, одна з головних команд ветеранів у сучасному футболі. Юраю Куцці вже 38 років, Гураму Кашії 37, Володимиру Вайссу-молодшому 35, а Роберту Маку 34. Джаба Канкава відіграв минулий сезон і поїхав на батьківщину, коли йому виповнилося 38. Все це найвідоміші та найважливіші гравці: Канкаву, наприклад, після чемпіонства качали, як героя, та його ім'я скандував навіть тренер, Володимир Вайсс-старший.
Так ось, ми краще за багатьох знаємо, що словаки були сильно зайняті на Євро-2024. І за лічені дні після вильоту збірній Словану довелося грати кваліфікацію Ліги чемпіонів. Куцка, Мак, Стрєлец не просто грали – вони принесли вирішальні результативні дії на шляху до групи.
Ба більше: ветеранів клуб і залучив у єврокубках, як найцінніший ресурс: Кашія нерідко сідав у запас у чемпіонаті, але ніколи – у ЛЧ. І ось, попри два роки виступів без жодного відпочинку, братиславці змогли виграти черговий титул. Усім, хто любить скаржитися на складний календар (з трьома місяцями канікул узимку), на замітку.
Роль Ігнатенка у цій команді – гравець обойми. Весною він часто сідав на лаву, але до цього регулярно грав по 90 хвилин. За зіграним часом у чемпіонаті він 10-й гравець Слована – у ЛЧ грав набагато менше, але якраз у здобутті чемпіонства його роль велика.
Якщо згадати, що влітку сам його Бордо став банкрутом і знявся з професійних змагань (вже четвертий такий клуб Данила у кар'єрі: раніше були запорізький Металург, Маріуполь та Дніпро-1), можна сказати, що нове місце роботи вийшло зовсім непоганим.
Єгор Ярмолюк
Інший український опорник допоміг команді обіграти Манчестер Юнайтед... Але, слово честі, вивіска досягнення гучніша, ніж вона сама. Між півфіналами Ліги Європи Аморім випустив настільки НЕ основний склад, що в минулі часи міг нарватися і на штраф. Коли Фулгем йшов у фінал Ліги Європи та грав матчі чемпіонату дублем, його карали.
В основі МЮ вийшли Тайлер Фредріксон, для якого це був другий вихід у стартовому складі у професійній кар'єрі; 18-річний Гаррі Амас, для якого цей матч був третім; 17-річний Чідо Обі-Мартін, який взагалі дебютував у "старті"... Були й цілком зіркові гравці типу Маунта, де Лігта, Шоу – але загалом, таку команду Брентфорд зобов'язаний обігравати, хоча б через її незіграність.
"Червоним дияволам" не допоміг навіть швидкий гол: Брентфорд ще у першому таймі вийшов уперед, а у другій половині гри довів перевагу до 4:1. Звичайно, у МЮ з таким "стартом" були класні заміни, і Еріксен зміг відзначитися асистом, а Діалло голом – але якщо враховувати, що рахунок став 4:3 тільки на 95-й хвилині, можна сказати, що Брентфорд не дуже ризикував.
Повторюся, перемога над таким МЮ нічого особливого в собі не несе, і "бджоли" цілком заслуговують на критику за три пропущених. Навіть якщо не зважати на чинник складу: у "червоних дияволів" шість турів без перемог, а в останніх 19 іграх чемпіонату вони виграли лише чотири рази – у Фулгема, Іпсвіча, Саутгемптона і Лестера.
Ярмолюк відіграв 68 хвилин, на момент його заміни рахунок був 2:1. У гольових атаках участі не брав ("бджоли" забили по разу після ауту та атаки правим флангом), але й у голі винний не був. Загалом, український опорник, звичайно, виконує великий обсяг роботи, але від нього хотілося б трохи більше креативу.
Брентфорд – не просто весела команда, це весела команда з яскравими півзахисниками. Нергор, Дамсгор, Шаде, Йенсен – усі вони вміють в атаці більше... З іншого боку, після заміни Ярмолюка МЮ за пів тайму забив два, тож, можливо, "опорник опорникович" команді не завадить.
Віктор Циганков
Жирона перервала одну з найпохмуріших серій у всьому сезоні Ла Ліги: матч з Мальоркою приніс першу перемогу за останні 12 турів. Це зняло значну частину напруги, бо понеділок Жирона зустрічала вже на 17 місці в турнірній таблиці.
Циганков відіграв увесь матч, був активним і креативним. Після одного з його пасів Порту не вистачило сантиметрів, щоб проштовхнути м'яч у сітку – а під час роботи в обороні Віктор доходив до власного штрафного майданчика.
В іншому епізоді класний, обвідний удар Циганкова потягнув воротар, після його подачі зі штрафного арбітр міг і призначати пенальті у ворота Мальорки – і вже за кількістю моментів у вінгера можна зробити висновок, що у Жирони був кращий, як мінімум, за весну (а може, і за весь 2025-й) матч в атаці.
Справді, переграти Мальорку як мінімум на її третині поля Жироні вдалося. Забивати господарі мали більше одного і не забили багато в чому через чудову гру воротаря гостей. І все ж таки головний герой матчу, нехай і народився в країні з жовто-синім прапором – не Циганков.
Крістіану Стуані вже 38 років. Він настільки віковий, що ще в сезоні, коли грав Довбик, був для нього не так конкурентом, як наставником і партнером. Ну, самі подивіться – ось слова Артема на прощання:
"Ти показав мені, яким повинен бути справжній лідер і капітан. Ти завжди підтримував мене. Ти був першою людиною, яка назвала мене "Пічічі". Легендарний гравець і топлюдина". Хіба так кажуть про суперників?
І коли Довбика продали, здавалося, що максимум Стуані – виходити на заміни (що він і зробив цього сезону вже 31 раз). Але нові "молоді, перспективні" форварди Жирони настільки не вміють забивати, що, по-перше, Стуані і в статусі запасного був найкращим бомбардиром, а по-друге, у вирішальний момент тренер таки поставив його в основу.
Поставив – і Крістіан забиває. В останніх двох матчах Стуані вийшов з перших хвилин, в обох забив – і приніс неймовірно важливу нічию та перемогу. Уругваєць і з заміни забиває багато: в останніх восьми матчах у нього п'ять голів, при тому, що сама Жирона весь цей відрізок грала дуже погано. Ну а краще за Абеля Руїса і Браяна Хіля Стуані гратиме, напевно, і в 40 років.
Принаймні в останніх матчах сезону Стуані – набагато перспективніший партнер для пасів Циганкова, ніж будь-які інші форварди Жирони.
Віталій Миколенко
Українець відіграв повний матч за Евертон. У поєдинку з Іпсвічем обидві сторони перебували в зовсім вже курортному настрої: Іпсвіч достроково вилетів, Евертон достроково врятувався. Мабуть, тому "іриски" і дозволили аутсайдеру відігратися з 0:2 на 2:2 – у ключові відрізки сезону вразити їх ворота, зробити камбек з ними було складно і топклубам.
Миколенко, що досить типово для останнього часу, підключався в атаку – і після одного з таких рейдів флангом Евертон відкрив рахунок. Суперник заблокував простріл, але Алькарас організував нову подачу, після якої забив Бету. З іншого боку, зрівняв рахунок Іпсвіч саме після того, як Миколенко висунувся вперед, пішов у підкат, але не зміг вибити м'яч.
Олександр Зубков, Данило Сікан та Арсеній Батагов
Можна вже констатувати, що всі троє українців у Трабзоні стали гравцями основи. Якийсь час грав тільки Зубков – Сікан сумував на лавці, а Батагов відновлювався від травми. Але у півфіналі Кубка вийшли всі троє, виграли – і з того часу у Трабзонспора троє українців у стартовому складі.
В останньому матчі голами відзначилися і Сікан, і Батагов – щоправда, останній у власні ворота. Касимпаша швидко та легко повела в рахунку – але Сікан точним ударом рахунок зрівняв, і так і закінчили. Кожна команда мала по одному скасованому голу через офсайди...
Але повторю сказане в анонсі: будь-які матчі чемпіонату – зараз скоріше репетиції, генеральні прогони для Трабзонспора перед фіналом Кубка. У чемпіонаті команда точно вже не підніметься, а виграш Кубка принесе і єврокубки, і славу.
Тож важливішим за бал за нічию для Трабзонспору має бути той факт, що українці зіграються не лише один з одним. До придбання Зубкова та Сікана провідним бомбардиром був Банза – але зараз він сам відходив на фланг чи у глибину, стягуючи на себе захисників. Сікан забив саме після такого зміщення і пасу Банзи.
Анатолій Трубін
Бенфіка продовжує боротися зі Спортингом за чемпіонство – і на останніх метрах дистанції календар привів її в Ешторіл. "Орли", звичайно, проводили матч з колосальною перевагою, але в середині другого тайму, за переваги у два м'ячі, пенальті у свої ворота таки отримали.
Трубін у чудовому стрибку у правий кут парирував удар – і, враховуючи, що після цього Ешторіл один м'яч таки відіграв, цей сейв може стати вирішальним у чемпіонських перегонах.
Спортинг теж виграв 2:1 – а наступного туру команди грають одна з одною. Очок у команди порівну, різниця м'ячів у "левів" краща, тож нічия буде на їхню користь. Гра пройде на "Да Луш" – і дуже, дуже давно Лісабонське дербі не мало такої значущості.
Сергій Сидорчук
І навіть наш головний ветеран у Європі встиг відзначитися. Саме "встиг", бо колишній капітан Динамо вийшов на поле на 94-й хвилині, а за кілька хвилин зафіксував остаточний рахунок матчу Вестерло з Дендером.
Цікаво, що асистував йому сам Іслам Слімані – у минулому форвард Спортинга, Монако, Ліона та багатьох інших клубів. Вестерло виграв 4:2 і піднявся на друге місце у своїй групі – але право зіграти у плейоф за місце у Лізі конференцій дає лише перше, а до нього ще чотири пункти.