"Коли діти повернулись на обстріляну базу, ми відчули гордість". Тренер Локомотива – про теракт росіян
Вадим Лазоренко – про терористичний акт ворога та соціальну місію клубу під час повномасштабної війни.
Київський футбольний клуб Локомотив 27 вересня відсвяткував 105-ту річницю з дня свого заснування. Проте в професійному статусі "залізничники" перебувають лише третину цього часу – 35 років. На їх долю, як і на долю України, вплинула наявність поряд недружнього сусіда – Росії. В часи Радянського Союзу Москва забороняла Локо виступати на серйозному рівні та навіть забрала кольори київського Локомотиву для свого, московського, який був створений на три роки пізніше. Зелений та червоний кольори на початку ХХ століття використовували саме українські залізничники, коли відправляли потяги, і згодом ці кольори були обрані для київського Локо.
Росія не полишає спроб знищити український клуб і в наш час. 23 січня 2024 року база клубу у центрі Києва була обстріляна ракетами ворога, внаслідок чого одна людина загинула, декілька постраждали, а також була зруйнована частина бази та пошкоджені футбольні поля. Ми поспілкувались з головним тренером дорослої команди Локомотиву, досвідченим українським спеціалістом Вадимом Лазаренком про те, як клуб пережив цей важкий період, про соціальну місію в розвитку молодого покоління під час повномасштабної війни, та амбіції "залізничників".
"У день обстрілу бази у нас з тренерами о 10:00 мала бути традиційна нарада про роботу та плани команди, - починає Вадим Миколайович, - Коли ми дізнались, що росіяни ракетою поцілили в базу клубу, ми відразу вийшли на зв'язок з президентом, увесь тренерський штаб відразу приїхав на місце подій. Ті емоції важко зараз передати, адже, коли ти на тому місці кожного дня знаходишся, працюєш, а потім бачиш його частину зруйнованою, це шокує".
Спеціаліст нагадує, що на базі клубу тренуються діти з дитячо-юнацької школи Локо, і зранку в день ракетної атаки в них мало розпочатись тренування.
"Зовсім скоро на базі вже мали почати збиратись діти для ранкового тренування. Навіть думати не хочеться, наскільки серйознішими могли бути наслідки цього обстрілу. Це була б величезна трагедія для нашого спорту і нашої країни".
Після атаки ворога Локомотив не залишився сам у біді. Руку допомоги клубу, в школі якого займаються діти з чотирьох років, а також є команда до 19 років та основа, простягнули декілька київських університетів, запропонувавши свої поля для тренувань.
"Ця трагічна подія об’єднала і мотивувала не тільки нас усіх в клубі, але також і наших друзів, знайомих та колег. В перші дні після обстрілу в нас не було можливості тренуватись, і нам деякі київські ВУЗи надавали свої поля, за що ми їм дуже вдячні".
Попри те, що доросла команда Локомотиву виступає у професіоналах лише другий рік після перерви, дитяча школа клубу вже гарно відома на всю країну. В клубі роблять велику ставку на вирощування власних кадрів і по-особливому до них ставляться. Тому, коли діти знову змогли тренуватись на власних полях, емоції у всієї родини "залізничників" зашкалювали.
"Скажу вам чесно, в той день, коли діти повернулись на базу і знову почали тренуватись на рідних полях, в рідній атмосфері, ми всі в клубі відчували емоції, які важко описати словами. Це була дуже велика гордість за наших дітей, за український народ, за нашу незламну країну".
Вадим Миколайович зізнається, що виховувати молоде покоління українців, а особливо в час повномасштабної війни з ворогом, коли дітям дуже важко психологічно, є соціальною місією клубу. Попри те, що багато дітей виїхали за кордон, є й ті, які повертаються до України, і гарно себе проявляють у спорті.
"У нас є багато гравців, які виїхали закордон, коли велика війна розпочалась, а потім повернулись, і ми їм даємо можливість продовжувати займатись футболом. До речі, такі футболісти є дуже мотивованими. В них, напевно, закордоном відбулась переоцінка цінностей і тепер вони хочуть проявити себе в Україні вдвічі сильніше".
З сезону 2024/2025 Локомотив крім дитячої команди та основи має також і команду до 19 років, в якій ігрової практики набираються гравці, що знаходяться дуже близько до основного складу. Одним із них є син легенди українського футболу Сергія Назаренка – Назар.
"В команді U-19 молодь 17-18 років, яка ще не дійшла до першої команди, але має потенціал, може виступати й проявляти себе. Ми маємо з ними контракти і можемо в майбутньому на них розраховувати. До речі, за цю команду грає син прославленого українського футболіста, ексгравця збірної України Сергія Назаренка. Скажу, що Назар – досить талановитий хлопець. Він тренується з основним складом, але ігрову практику має в команді до 19 років".
Вадим Миколайович має великий досвід роботи в українських клубах, серед яких Ворскла, запорізький Металург, київський Арсенал, луцька Волинь та багато інших. 27 вересня виповнюється рівно рік як він став головним тренером Локомотиву, і в клубі він бачить перед собою декілька цілей.
"По-перше, хочеться створити гармонійну структуру, де буде підготовка власних резервів, де молодь буде розвиватись і тягнутись до основи. Я, як тренер вже такий досвід маю, і мені хочеться зараз дати тим хлопцям, які будуть прогресувати, путівку в великий футбол.
Також прагну аби перша команда грала і показувала видовищний футбол, щоб ми виконували завдання, які ставить президент Олександр Єгоров. Якщо є стратегія, є цілі, і є позитивні наміри, то все обов’язково буде. Головне: все повинно бути поступово, йти крок за кроком. Все вирішують кадри, і президент це також розуміє. В нас гарний тренерський штаб у першої команди та кваліфіковані тренери в дитячо-юнацькій школі".
В попередньому матчі Локомотива, який пройшов в межах сьомого туру чемпіонату України серед команд Другої ліги у групі В минулими вихідними, стався дуже неординарний момент: гравець киян, 22-річний Едвард Кобак забив м’яч у ворота дубля Металіста 1925 прямим ударом від кутового прапорця. Як зізнався Вадим Лазоренко, в його тренерській практиці подібне сталось вперше.
"В моїй тренерській практиці це вперше, але, коли я був гравцем, то пригадую подібні моменти. Едвард Кобак в нас виконує стандарти саме з тієї точки, і перший гол в цьому матчі ми забили також після його подачі. А цей м’яч… він взяв ініціативу на себе, молодець. Подача йшла туди націлено, а далі вже як склалось".
Гру проти харків’ян "залізничники" виграли з рахунком 3:2, здобувши таким чином свою другу перемогу в нинішньому чемпіонаті. Маючи також дві нічиї та три поразки, Локо набрав вісім очок після семи турів та посідає шосте місце у турнірній таблиці.
"З піке, на мій погляд, ми вже вийшли. Ми провели деякі процеси в середині команди, з деякими гравцями нам довелось розлучитись, ми стабілізували склад, і нам вдалось вирівняти ситуацію. Для нас кожна гра – це нова історія, і ми хлопцям говоримо, що на кожну гру ми маємо мати максимальний запас енергії та грати на перемогу".