Найкращий матч Пеле, угода Кройфа і Бомбонера в крові: топ-5 поразок Європи в Міжконтинентальному кубку

Найкращий матч Пеле

1962 рік

Сантос – Бенфіка (3:2, 5:2)

Це був лише третій розіграш трофею.

Потім розповідали, що сама його ідея зародилася в 1958-му в суперечці Жоао Авеланжа з Жаком Годде – кожен доводив, що краще грають саме на його континенті. Але як визначити?

На створення формату, пошук спонсорів пішло 2 роки, і вже в 1960-му Реал з Пушкашем, Ді Стефано й Хенто в двох матчах розбив уругвайський Пеньяроль.

Увага фанів зашкалювала, гроші лилися рікою – і всі вирішили йти далі.

У 1961-му Пеньяроль взяв своєрідний реванш, у двох матчах здолавши Бенфіку.

Ну, але в історію увійшло інше протистояння Орлів – з легендарним Сантосом Пеле, який вдома називали Os Santásticos, а Європа знала, як "Білий балет".

Без жартів, вони дійсно грали в білому і так граційно, ніби танцювали з піруетами. В 1959-74 роках це покоління Сантоса виграло 25 трофеїв і забило понад 3000 голів. Не лише Пеле, а й Жилмар, Мауро, Коутіньйо, Пепе творили неймовірні речі.

У Бенфіки вистачало своїх майстрів, як Ейсебіу, Колуна й Сантана, і в гостях вони шокували 90-тисячний натовп на Маракані. Пеле ледве вицарапав для своїх перемогу – 3:2.

Перед грою-відповіддю Орли не сумнівалися в собі і заздалегідь продавали квитки на третій матч, який за регламентом мав визначити переможця, якщо суперники виграють по разу в перших двох.

Але вони не врахували Пеле.

В Лісабоні той мав вечір, який за спогадами сучасників був найкращим навіть за його королівською міркою. Хет-трик, асист Коутіньйо; ще один гол з офсайду. Лише за рахунку 5:0 Сантос зупинився і дав Бенфіці забити.

Тоді ще не було ніякої злоби, навпаки! Ештадіу да Луж стоячи аплодував Пеле, а після свистка фани вибігли на поле, щоб просити у гостей футболки й автографи.

То був апогей, найвища точка Міжконтинентального кубка. Краще вже ніколи не було.

Викрадений і побитий

1969 рік

Естудіантес – Мілан (0:3, 2:1)

Ненависть між ними посіяли в тому ж 1962-му, але на мундіалі.

"Битву при Сантьяго" – поєдинок збірних Італії й Чилі – чотири рази переривала поліція, коли гравці остаточно забували про м'яч. Бійки, переломи, травми; арбітр Кен Астон завдяки цьому досвіду згодом винайшов червоні й жовті картки.

Чому билися? Італійці обзивали Сантьяго "жалюгідним болотом з проститутками, алкоголіками й злиднями, де навіть телефони не працюють".

Через це вже в 1963-му на Міжконтинентальному кубку між Міланом й Сантосом було жарко; воротаря Россонері винесли з поля.

Ну, а далі все остаточно розвалилося.

"Не можна виграти Кубок, граючи в антифутбол", – запевняв журналістів у жовтні 1969-го тренер Естудіантеса Освальдо Субельдія. "Це було вимушено. Гравці не мали сил, тому вони вдалися до цього".

Брехун!

Після фіаско від Мілана на Сан Сіро 0:3 все було вирішено – то нащо так грали?!

Воротар Альберто Полетті бив італійців ногами по голові; захисник Едуардо Манера не лише калічив всіх, хто попадався під руку, а й кусав і плювався. Рамон Агірре Суарес, що ним надихався "М'ясник" Андоні Гойкоечеа з наступної епохи, бив суперників просто кулаком в обличчя. А в цей час трибуни звіріли, і в гостей летіло і сміття, і навіть гаряча кава.

Спробуйте хоч на секунду уявити такий "футбол".

Але й це не все, бо після перемоги 2:1, що нічого Естудіантесу не дала, Нестора Комбіна – аргентинця з французьким паспортом, що грав за Мілан – арештували за фальшивим звинуваченням в ухиленні від служби, клуб не міг його знайти. Також під готелем побили й персонал Россонері.

Аргентиною керувала хунта Хуана Карлоса Онганії, де це видавали за норму, навіть патріотизм. Небагато журналістів, як Хуліо Паскуато, знайшли мужність сказати правду: "Ні, Естудіантес, це був не дух і не темперамент, а жорстокість і божевілля. Відповідальним має бути соромно".

Полетті потім комічно виправдовувався, що в усьому винний капелан, який їх надто сильно налаштував перед грою.

Ще один брехун!

Ну, а європейці відтоді все частіше уникали матчів з латиноамериканцями. Загальну думку виразив тренер Англії-1966 сер Альф Ремсі: "Аргентинці – це тварини".

Зіко та гольфісти

1981 рік

Фламенго – Ліверпуль (3:0)

Ну, а хто грає з "тваринами"?

У 70-х матчів найсильніших команд Європи та Латинської Америки майже не було через відмови переможців КЄЧ. По два рази берегли ноги Аякс, Ліверпуль та Баварія, ще раз – Ноттінгем.

Увага публіки теж падала, і в 1979-му в Мальме на матч проти парагвайської Олімпії прийшло 5 тисяч шведів – жалюгідна пародія на баталії епохи Пеле.

Mundo Deportivo тоді ж назвала Міжконтинентальний кубок "собакою без поводиря" – і як в воду дивилась, бо скоро на організаторів вийшла японська Toyota, що запропонувала гарні гроші, але віднині грати мали в Токіо, трофей замінили на "Кубок Toyota", а за неявку на матч штрафували.

Допомогло!

У 1981-му до Токіо прибув видатний Фламенго імені Зіко, і не менш історичний Ліверпуль Боба Пейслі з Далглішем, Сунессом, Гансеном, Гроббеларом.

Той факт, що боротьби взагалі не вийшло, а паси Зіко на Нуньєса знищили Ліверпуль дуже легко, болів червоним ще довго.

Далгліш в автобіографії писав: "Мабуть, ми не приймали це всерйоз. По правді, ми того дня більше гарували на майданчику для гольфу, ніж футбольному. Якби ми й виграли, ми б не вважали себе чемпіонами світу".

Більшість глядачів думала інакше – просто Фламенго був кращим.

Жуніор, Леандро та Зіко вже за рік закохали у себе світ у складі Бразилії на ЧС-1982, і на їхній технічний, елегантний футбол Ліверпуль не мав відповіді.

"Нам навіть в голову не приходило, що ми можемо програти", – знизував плечима лідер півзахисту Менгао Андраде. "Ми були впевнені в собі. Пам'ятаю, за традицією ми включили самбу перед грою, а тоді зібралися проказати молитву. Гравці Ліверпуля, що стояли неподалік, стали з нас сміятися. Жуніор глянув на них, а тоді сказав: "Нічого. Зараз ми вийдемо на поле, і вони все побачать".

Угода Кройфа й Сантани

1992 рік

Сан-Паулу – Барселона (2:1)

Успіх Зіко та Фламенго задав тон 80-м – вони пройшли загалом під диктовку латиноамериканців.

Вже без грубощів і поламаних ніг – просто і налаштовувались краще, і виступали. Пеньяроль перемагав Астон Віллу, Греміо – Гамбург, Рівер Плейт – Стяуа, Насьональ – ПСВ. Перервав це домінування аж Мілан Арріго Саккі, але далі на європейців чекав новий виклик і, мабуть, остання дійсно велика бразильська клубна команда – Сан-Паулу Теле Сантани.

Отже, 1992 рік – матч проти каталонської Дрім Тім.

Аргентинський рефері Хуан Карлос Лоустау не міг заснути через довгий переліт і спустився в бар готелю випити, а там вже четверту годину балакали Сантана і Йохан Кройф:

"Вони говорили про футбол, ніби про щось священне. Обоє підтверджували, що не будуть грати брудно, на відбій і тягнути час. Обоє хотіли перемогти, але без підступу – лише завдяки своїй філософії, а вона в них була схожа".

В підсумку домовилися, що якщо одна команда змусить іншу виглядати погано, відмовитися від свого стилю, то переможений тренер просто забере своїх з поля. Коли ж тиснули руки, то Кройф і арбітра покликав: "Ви до нас приєднуєтесь?"

Так Лоустау поклав на руки тренерів ще й свою.

Ну, а на полі справді була краса. Стоїчков неймовірно здалеку рахунок відкрив, далі Раї грудьми (!) його зрівняв.

Той же Раї, молодший брат Сократеса і майбутня легенда ПСЖ, приніс своїм і перемогу, геніально виконавши штрафний з короткого пасу Кафу.

Кафу, до речі, тоді ще грав правого вінгера, а не захисника. Ліворуч у Сан-Паулу бігав Палінья, по центру атакував Мюллер. Ну, і Тоніньйо Сересо цементував центр поля. 37 років вже мав, але Гвардіолу переграв все одно.

Шоу Рікельме

2000 рік

Бока Хуніорс – Реал Мадрид (2:1)

Що могла зробити Європа проти вродженого класу Латинської Америки? Авжеж, скупити всіх.

Якщо на ЧС-1986 лише п'ятеро аргентинців представляли європейські клуби, то на ЧС-1998 лише шестеро Альбіселесте грали вдома. Ріст ВВП, а не футбольні реформи утворили прірву.

У 90-ті вона росла чи не щодня. Лише раз Велес Сарсфілд здивував в 1994-му – аргентинці образились на зневагу Сільвіо Берлусконі, що назвав їх "командою другої ліги", і шокували Мілан 2:0.

А от більше ніхто не зміг – аж до 2000 року.

Дивно, що так, бо того сезону від Європи в Міжконтинентальному кубку грав Реал, що тільки-но купив Луїша Фігу і загалом майже не мав слабких місць. Ікеру Касільясу не вистачало досвіду, але це компенсували Фернандо Єрро й Айтор Каранка. Зліва Роберто Карлос рвав сітки; центр цементували Макелеле й Ельгера; Рауль та Гуті в нападі вміли все.

Мабуть, вони сильно помилилися ще до гри, коли закрилися в себе в готелі. Бока натомість пішла в народ, і того дня весь стадіон вболівав за неї.

Також тренер Боки Карлос Б'янкі чудово ставив оборону, а на полі мав зіграний колектив бійців з двома топами – Мартіном Палермо на вістрі та Хуаном Рікельме без позиції, бо нащо вона йому?

Ці двоє шокували Мадрид вже на старті – 2 голи за 6 хвилин.

Реал забрав м'яч і неодноразово міг відігратися, але ж і Бока могла забивати і третій, і четвертий.

Кожного разу, коли Генуезців затискали, на виручку приходив Рікельме, що заробляв на собі фоли, зв'язував лінії, йшов у дриблінг. Коментатор Рей Хадсон бачив у ньому відтінки Марадони і констатував: "Бока" побудована на вмінні решти гравців пожинати плоди геніальності Романа".

Фігу, Макманаман й Гуті були блідою тінню енганче, який лише в 2002-му наважився прийняти пропозицію Барселони, та й то даремно.

Як і Палермо, і Дельгадо, і Басуальдо, Серна, Ібарра, Бермудес, близнюки Скелотто, Рікельме все найкраще зіграв вдома, в Латинській Америці. Це було останнє таке покоління.

Воно ще раз гримнуло дверима в 2003-му, перемігши Мілан Шеви, а тоді дало дорогу молодим, як Міжконтинентальний кубок поступився місцем Клубному чемпіонату світу.

Чи кращим став футбол у цих нових реаліях, де латиноамериканців контрактують до Європи ще підлітками? Якщо ви Реал, ваша відповідь "так". Якщо Бока, то "ні".

А от що ясно точно – це відсутність потреби в цих матчах у 2024-му. Вони безглузді, як все віджиле. Гроші не грають футбол, але за них ви можете купити команду, яка це зробить, тому-то сьогодні у нас знову Міжконтинентальний кубок, але ми зрозуміємо вас, якщо ви проігноруєте Реал – Пачука. Нуль інтриги; тільки привід згадати минуле, коли все було інакше.