Конспект Лобановського. Прості рецепти футбольного успіху

Сьогодні найвидатнішому тренеру вітчизняного футболу виповнилося б 87 років.
Майже чверть століття спливло відтоді, як Валерій Васильович пішов у кращий світ. Увесь цей час в інформаційному просторі так чи інакше згадуються "конспекти Лобановського", що стали вже фразеологізмом. Ніхто й ніколи не бачив цих "скрижалей", а нотатки його вихованців можуть сприйматися хіба що як інтерпретація стратегій, тактичних моделей і тренувальних систем.
Звично доводивши їхню
дієвість через успіхи своїх підопічних безпосередньо на футбольних полях і померши
фактично на робочому місці, Метр, вочевидь, просто не встиг зафіксувати
тренерську мудрість у форматі літературної спадщини – підручника чи хоча б методички
для спадкоємців.

Визначення власне конспекту, мабуть, найбільше "пасує" пам’ятці з майже трьох десятків пунктів, у якій викладені наріжні принципи дій колективу. Народився цей документ іще за часів Радянського Союзу – як реакція Лобановського на одне із засідань високого керівного органу. Там чиновники спробували нав’язати наставникові збірної свої рекомендації щодо комплектування команди.
"Ми даремно витрачаємо час! – прокоментував Валерій Васильович потуги спортивних можновладців. – Спочатку треба говорити про гру, про те, як вона має бути організована в обороні й атаці. Й тільки визначившись із цим аспектом, можна переходити до суперечок по колу кандидатів".
Аби зробити такий підхід більш предметним, київський тренер і запропонував ті 27 пунктів, що їх ми сьогодні наводимо. Отже...

ОБОРОНА
1. Захисник повинен володіти точними довгими передачами м'яча з обох ніг і мати високі швидкісні та швидкісно-силові якості.
2. Гравець задньої лінії повинен уміти вибрати потрібну позицію, своєчасно призупинити наступальні дії суперника, завжди прагнути точним пасом організувати атакувальні дії (приклади: Бекенбауер, Куман).
3. Якщо м'яч знаходиться перед воротами, захисник не повинен передавати його паралельно лінії воріт. Для ліквідації небезпечного моменту доцільно відбити м'яч убік чи вперед: чітке руйнування краще нечіткого творення.
4. У
безпосередній близькості від своїх воріт захисник не повинен намагатися
обіграти суперника.
Як київське Динамо під дахом чемпіонство здобувало
5. Положення оборонця відносно свого опонента повинно дозволяти бачити не тільки м'яч, але й групу гравців атаки суперника (так звана діагональ).
6. Якщо оборонець дав себе обіграти, він повинен переслідувати гравця з м'ячем до розв'язання ігрової ситуації. Відчуваючи пресинг, нападник значною мірою втрачає впевненість, поспішає, припускається помилок в ударах і передачах.
7. Якщо гравець, обороняючись,
програв єдиноборство, і партнер у прагненні йому допомогти переслідує
суперника, перший виконавець зобов'язаний негайно блокувати вільного гравця чужої
команди.

8. Якщо захисник вступає в боротьбу за м'яч, інший гравець команди в цей час перебирає на себе його функції.
9. Після зриву атаки захисник має відразу повернутися на своє місце.
10. При зриві атаки суперника захисник повинен негайно відкритися, щоб через нього можна було розпочати атаку.
11. Переміщуючись
по полю, захисник завжди повинен перебувати між суперником і власними воротами.
12. Захисник не повинен допускати, щоб суперник створив собі оперативно-ігровий простір, яким міг би скористатися.
13. Захисник не повинен безцільно відбивати м'яч, якщо немає небезпеки біля воріт. Розумніше почати атаку точною передачею партнеру, який відкрився.
14. Оборонець повинен приймати рішення, погоджуючи їх із діями воротаря, а в разі помилки останнього прийти йому на допомогу.

АТАКА
1. Маючи можливість відпасувати партнеру, котрий перебуває у більш вигідній ситуації, гравець зобов'язаний зробити це відразу. М'яч рухається швидше за футболіста.
2. Після передачі м'яча нападнику необхідно переміститися у вільну, активну для атаки зону.
3. Нападник не
повинен стояти на місці, а відповідно до ігрової ситуації має змінювати позицію
(гра без м'яча), оскільки гравця, що стоїть, легко блокувати.
4. При єдиноборстві із захисником нападник повинен контролювати м'яч дальньою від суперника ногою.
5. Щоб звільнитися від опіки суперника, нападник повинен застосувати маневр – біг із максимальним зусиллям і раптовою зміною напрямку руху.
6. Приймаючи
м'яч, нападник повинен рухатися назустріч йому, виключаючи можливість перехоплення
м'яча суперником.

7. Атакувальний гравець не повинен вести гру там, де на невеликому просторі зосереджено багато гравців суперника. Варто змінити напрямок розвитку атаки, перевести м'яч на інший фланг.
8. Приймаючи м'яч, нападник повинен мати готове оптимальне рішення щодо подальших своїх дій.
9. Усі атакувальні гравці повинні чітко виконувати не лише свої завдання, націлені на завершення
комбінації, але й оборонні функції. При зриві атаки нападники повинні прагнути
відібрати м'яч або активними діями затримати розвиток наступу суперника – доти,
доки інші гравці не займуть вигідні позиції для відбору м'яча.
10. Якщо суперник володіє м'ячем, незалежно від його позиції нападники повинні прикрити найближчих гравців.
11. Нападник повинен мати швидкісні можливості, добре володіти ударами з обох ніг і вміти боротися за високі м'ячі в повітрі.
12. Нападник не повинен боятися єдиноборств. Маючи відповідну витривалість, атлетичні якості, швидку реакцію, він повинен приймати правильні рішення в складній ігровій ситуації.
13. У
завершальній стадії атаки нападник повинен якнайшвидше готувати та завдавати
удару по воротах – грати на випередження.

...Очевидці розповідають, що саме цей конспект висів на дошці об'яв у холі тренувального центру німецького Руйта в січні 1997 року – в першому міжсезонні київського Динамо після повернення Валерія Лобановського з Близького Сходу. Цілком можна уявити подібний перелік, адресований і переможному поколінню "біло-синіх" середини 1980-х, і їхнім одноклубникам із попередньої декади, володарям Суперкубка Європи.
Пів століття тому Динамо обіграло Баварію, представляючи... Українську Народну Республіку
Поруч, як правило, щоранку розміщувалася "розшифровка" техніко-тактичних дій кожного з гравців за підсумками занять, спарингів чи офіційних матчів. Аби обговорення результатів базувалося не на емоціях і зовнішніх враженнях.
"Конспект
Лобановського" не містить закликів до універсалізму, не являє індивідуальних "прототипів"
для тотального футболу. Та й, власне, не використовує цю характеристику щодо гри,
яка має втілюватися через реалізацію запропонованих постулатів, викладених
понятійною мовою, зрозумілою навіть далеким від футболу персонам.

Але хіба, читаючи ці 27 принципів, ви не матеріалізуєте в уяві зразкових захисників-ліберо Конькова, Балтачу, Ващука? Хіба не згадуєте всюдисущих Колотова, Яковенка, Калитвинцева, котрі однаково ефективно працювали як у нападі, так і в обороні? Хіба не постають перед вашими очима різні за арсеналом і стилем, але однаково грізні та гострі Блохін і Онищенко, Заваров і Бєланов, Ребров і Шацьких? Хіба не віддаєте ви належне тим, кого найточніше характеризує амплуа "людина-оркестр" – гравцям необмеженого спектра дій і вмінь: Мунтяну, Веремєєву та Буряку, Дем’яненку, Балю та Безсонову, Белькевичу та Шевченку?
Хіба, нарешті, не констатуємо ми, що більшість із перерахованих вище учнів Валерія Васильовича, а також їхні партнери з різних зіркових плеяд, як от Фоменко, Михайличенко, Кузнецов, Лужний, Хацкевич, Шовковський та інші, пішли після завершення кар’єри шляхом Лобановського? Можливо, без конспектів у вигляді зошитів чи блокнотів, але – з безцінним досвідом, із багажем гучних перемог, лідерських амбіцій і безмежної вдячності Вчителеві.
