Куля від наркокартелю, найкращий воротар мундіалю і колиска Ігуаїна: суперник Шахтаря історичніший, ніж здається

Conte-Verde
В ті часи футбол був аматорським, платили за нього копійки, тож гравці працювали на "справжніх" роботах теж.
В Бретані, а конкретно в Бресті, з цим просто – тут великий порт, кораблі.
Батько брав Алекса Тепо з собою в море з 15 років – Тулон, Туніс, Рошфор; все Середземномор'я побачив перше, ніж закінчив школу.
У 1930-му Тепо заспокоював навіть тренерів на борту Conte-Verde – судна, на якому Франція та Жюль Ріме відправились до Уругваю на перший в історії чемпіонат світу. Хоча Жюль його придумав, він сам вагався – чи не зірветься все в останній момент?
Тепо почав грати в Бресті, але швидко став відомим і переїхав до Ред Стар з Парижа.
Коли матчів не було – допомагав митному інспектору, в якого заради Уругваю взяв двомісячну відпустку за свій рахунок.
Мабуть, щось відчував.

Хоча грав Алекс без рукавиць, голіруч, проте виручив своїх десятки разів, йшов в найстрашніші стики. Якось з Мексикою нападник так врізав йому по голові, що Тепо знепритомнів на годину – і нічого, без претензій.
Уругвай полюбив його за ту хоробрість і єдиним з європейців включив до символічної збірної ЧС.
Ну, а Франція заповажала – та так, що після війни довірила тренувати покоління Фонтена, Копа й П'янтоні, яке з Тепо засяяло на ЧС-1958 навіть попри те, що той далі працював на митниці. Серйозно – в 60-х дослужився там до головного інспектора, розкрив пару шахрайських схем.
Такою була перша легенда Бреста – видатною з усіх сторін.
Рік тому в місті про нього відкрили велику виставку, її організатор Клод Андре запевняє: "У Південній Америці всі пам'ятають Алекса, особливо в Уругваї. От і нам треба".

Не найпотворніше місто
В часи Тепо професійного клубу в Бресті ще не було – він з'явився в 1958-му.
Ну, а вперше про щось велике в Бретані задумалися в 80-х – це президент Франсуа Івінек заручився грішми мережі супермаркетів Leclerc і вирішив, що він стане бретонським Тапі.
Одразу після ЧС-1986 Івінек привіз на Франсіс Ле Бле автора голу в фіналі мундіалю Хосе Луїса Брауна, а також мегаталановитого Жуліо Сезара, який згодом зробив ім'я в Ювентусі й Боруссії.
"Хорхе Ігуаїна нам тоді запропонував агент. Він не грав за збірну, не був таким гучним трансфером, як Браун", – каже тренер Бернар Малігорн. "Але хоча він не був зіркою, та все ж виступав за Бока Хуніорс. Це не нічого".
Вже на першому тренуванні Ігуаїн показав, що вміє – в кількох гравців були синці, один пошкутильгав до лікарів.
“На полі він був вбивцею, як син, але геть іншого плану. Він був центральним захисником із дерев'яними стегнами”, – сміється Малігорн.
А ще пригадує, що Хорхе ідеально адаптувався в Бретані – швидко вивчив мову, заграв у петанк, вихідні проводив з командою на узбережжі у знайомих рибалок, де вони запивали вином свіжі устриці.
Вся команда вітала Ігуаїна, коли в пологовому Бреста його дружина народила сина – Гонсало.
"Ну що тут скажеш... Не найкрасивіше місто в світі, але й не найпотворніше", – казала потім суперзірка. "Найбільше там подобалися люди – не заздрісні, незлі. Там тим відчуваєш себе в безпеці".
Раймон Доменек двічі викликав Гонсало – у 2006-му до збірної Франції і в 2016-му до неофіційної команди Бретані. Обидва рази відповіді не було.
Куля в конверті
Івінек старався, та клуб лихоманило. В 1987-му вони були 8-ми в Лізі 1, в 1988-му – вже вибули до Ліги 2.
Частково виною тому трансфер Роберто Кабаньяса – за цілих 350 тисяч доларів, от тільки гравця ніде не було.
Серпень – нема. Вересень – нема. Жовтень – теж нема.
3 листопада 1987-го Івінек поїхав за Кабаньясом сам, бо надто погано знав ситуацію. Америка Калі була не просто клубом – нею управляв найбільший за океаном наркокартель, що пустив глибоке коріння у владу, тож вже 4 грудня француза звинуватили в шахрайстві і запроторили в тюрму.
"Івінек був романтиком і захопився тим, що Кабаньяс грав в Нью-Йорк Космос, як Пеле, і все таке", – хитає головою Малігорн.
Це ще добре, що обійшлося без жертв.
Франсуа привезли до будинку, який нагадував фортецю – кругом бойовики, кулемети, гранатомети. Всередині чекали брати Мігель і Гілберто Родрігеси – лідери картелю Калі. На запевнення француза, що угода укладена, вони сказали, що нічого не підписували.
Посередник Марсело Опен, що теж був там, перелякався: "Я сказав Івінеку, що треба йти, але він впирався, хотів ще сперечатись. Він не розумів, хто перед ним, і сприймав це як пригоду".
Від наслідків Івінека врятував Жак Ширак, що був тоді прем'єром. Коли йому доповіли про ситуацію, він передав колумбійцям, що в разі невиїзду Франсуа, жоден їхній гонщик не виступить на Тур де Франс. Для картелю то був удар – вони покладали велику надію на свою велокоманду.
Так-от Івінека повернули – без документів, під чужим ім'ям та ще й транзитом через Венесуелу.
Кабаньяса теж відпустили, але трохи згодом, – і він забив за Брест понад 40 голів, повернув його до еліти в 1989-му.
Ну, і ще в офіс Опену тоді ж прийшов дивний лист – в ньому куля 9 мм і приписка: "Завжди чекаємо на вас знову".
Ліквідація
Чи то ця куля, чи розрив з Leclerc так вплинули на Івінека, та на початку 90-х латиноамериканці в Бресті стали історією. Тепер клуб сподівався на своїх.
Було на кого, треба сказати.
Венсан Герен, Патрік Коллетер, Поль Ле Гуен потім приносили трофеї ПСЖ. З Меца на Франсіс Ле Бле переїхав перспективний Бернар Лама. В молодіжці дозрівали Стефан Гіварш та Клод Макелеле.
Згодом Івінек казав, що цій команді не вистачило 2-3 роки, щоб порвати усю Лігу 1.
Давід Жинола, що теж був там, з тезою погоджується:
"В 1990-му ми з ФК Париж дійшли до фіналу Кубку, але вилетіли з Ліги 1. Я відчув потребу змінити все, віднайти себе справжнього. Аж тут на мене вийшли Івінек і Славо Муслін – я й погодився. Івінек – дуже пристрастна людина, закохана в Брест. Але так не можна вести бізнес..."
В підсумку Жинола в Бретані перезавантажився, заграв у збірній Франції; наївся, як сам каже, найсмачніших лобстерів у світі.
Ну, і ще проявився як лідер під час ліквідації клубу в 1991-му.
Суть така, що Івінек остаточно збанкрутував і віддав Брест маловідомому інвестору, який не платив гравцям зарплат, але захотів нажитися на їхньому розпродажу. Ліга була не проти, а от Жинола очолив гравців, які сказали "ні".
"То був один рік, а додав ніби десять років зрілості. Я тренував дітей в навчальному центрі, був капітаном команди, хоча був ще геть молодим".
У підсумку суд 6 грудня 1991-го ліквідував клуб, гравців відпустили безкоштовно, нечистоплотні власники не отримали нічого. Новим Брестом стала молодіжна команда, що виступала в аматорах – її від старих боргів звільнили. Жинола вже скоро перейшов до ПСЖ, Івінек – втік до Іспанії, звідки ще довго бідкався:
"З мене ліплять шахрая, але в мене ж нема нічого. Кондитерська – і та збанкрутувала. Десять років я лише віддавав, відмовлявся від всіх хабарів. Я – чесна людина".
Хуліган
Так-от Брест повернувся в болото, де й існував до 80-х. Про клуб забули.
"Це був 2003 рік, ми грали в Насьоналі, 3-му дивізіоні. До нас прийшов новачок, вінгер. На початках у нього були проблеми з тренером Альбером Рюстом, але він був іншим, більшим за всіх нас", – розповідає Олів'є Оріак.
Ви скажете – гей, а як Франк Рібері взагалі сюди потрапив, та ще й в 21 рік?
А все тому, що нарваний.
Посилав тренерів наліво й направо – так і вигнали зі школи Лілля. Паралельно Франк рано одружився, прийняв іслам, працював на будівництвах, ще й говорив незрозуміло – на блатному діалекті "шті", як усі роботяги в Булонь-сюр-Мер.
В Бресті тренери негайно "познайомилися" з Рібері, коли той закрив їх в роздягальні і не випускав, сміючись під дверима.
Але разом з тим, як він грав!
"На тренуваннях ми намагалися відібрати в нього м'яч, але він обходив нас, як фішки. Ніколи у нас це не вдавалося. Ми всі не розуміли, що він робить в Насьоналі", – казав одноклубник Крістоф Форест, а президент Бреста Мішель Жестен чесно визнавав: "Я такого ніколи в нас не бачив. Ні до, ні після".
Вирішальним для Рібері став матч 1/8 фіналу Кубка проти Нанта – жодних шансів для Піратів, які логічно програли 0:4, але після гри всі говорили лише про Франка:
"Я бігав так, ніби намагався врятувати своє життя. Я провів суперматч. Вже за 2 тижні мені прийшло кілька пропозицій з клубів Ліги 1".
Він тоді вибрав Мец – поближче до рідних країв.
Але перед трансфером Франк вивів Брест до Ліги 2, завершивши сезон з 23 асистами в Насьоналі. Цей його рекорд і досі не побито.
Оріак, що згодом очолив команду Піратів U17, запевняє – у Бресті вболівали за Рібері в Марселі, Баварії, Фіорентині. Його поява надихнула їх; нагадала місту, як можна грати футбол і де сам Брест грав раніше.
Після Рібері в Насьональ вони більше не падали.
Вже в 2010-му Пірати повернулися до еліти – вперше за 19 років. У 2024-му Брест зіграв в Лізі чемпіонів – вперше в історії.
У поточному складі нема талантів, гідних збірної мундіалю, але вони бойовиті, об'єднані, працюють як один організм. Це виручає проти індивідуально майстерніших опонентів, як і дуже гучна торсида, що страшно пишається всім, що ви тут прочитали. Їхній Брест не одноденка якась, а клуб з історією! За такий і горло зірвати не гріх – як колись їхні батьки, коли забивав Жинола.