Ненависний президент та виставлений екстренером Шахтаря любитель Росії: що треба знати про римський Лаціо
Спортивне товариство Лаціо було засноване 9 січня 1900 року Луїджі Біджареллі, його братом Джакомо та ще сімома ентузіастами. Тоді, щоправда, це було Società Podistica Lazio, себто товариство бігу. Власне, й сам Біджареллі був спортсменом і займався саме бігом. Був президентом бігової федерації, проте так і не став президентом Лаціо, оскільки не хотів, щоби хтось із засновників був начальником для інших.
Біджареллі – корінний римлянин. Місце заснування Лаціо – Площа Свободи в Римі. А ще Лаціо був заснований найпершим серед римських клубів. Хоча й саме футбол додався до бігу, веслування, плавання і ходьби роком пізніше після заснування, в 1901-му. В 1927-му клуб міг припинити існування, коли фашистський режим хотів об’єднати всі столичні команди в одну субстанцію для "протистояння півночі", проте Лаціо був єдиним, хто пішов проти задуму вищого керівництва держави. Чому так – відповідь проста: клуб хотів зберегти своє існування, а не розчинитися в сумнівному об'єднанні забаганок інших.
Власне, чому ці стереотипи про ультраправість Лаціо існують. У 1987-му році на Курва Норд було засновано сумнозвісне угрупування Іррідучібілі, яке почало збиратися кількома роками раніше. Воно взяло фашистські погляди за основу. Саме з ними активно проводив час у юності і катав на виїзди Паоло Ді Каніо, що він потім детально описав у своїй автобіографії. І саме там він нахапався правих ідей, які потім "конвертував" у фашистські татуювання та скидування правої руки догори після матчів.
Біло-блакитні кольори клубу взяті на честь Греції – батьківщини Олімпійських ігор. Мультиспортивність Лаціо чи не найкраще уособлює Іво Бітетті, текст про унікальну історію котрого читайте за посиланням. Людина заарештувала самого Беніто Муссоліні.
За свою історію Лаціо двічі вигравав чемпіонат Італії – в 1974-му і 2000-му, і це були дві абсолютно різні команди. Спочатку – легендарна "банда Маестреллі", а якщо бути точнішим, то розділені на угрупування клани зі зброєю під керівництвом тренера-партизана (так, уявіть собі, панове-носії стереотипів, найлегендарніший алленаторе в історії "орлів" був антифашистом), а згодом – команда зірок, куплених на небувалі для клубу гроші Сержіо Краньйотті зі Свеном-Йораном Ерікссоном на посаді тренера.
Також "орли" періодично хочуть у судовому порядку стати володарем титулу 1915-го року, себто домогтися того, аби він був розділений між Лаціо та Дженоа. Той чемпіонат не дограли через вступ Італії у Першу світову війну, та це тема окремої статті. Наразі скудетто того року належить генуезцям.
В часи золотих вершків "б’янкочелесті" виграли й свої єдині єврокубки – Кубок володарів Кубків і Суперкубок УЄФА 1999-го року. А ще у клубу 7 Кубків і 5 Суперкубків Італії – по одному з цих трофеїв команда виграла в 2019-му, і на сьогодні це останні титули Лаціо. Здобуті вони була за керівництва Сімоне Індзагі.
Повертаючись до Іррідучібілі, варто сказати, що в якийсь момент угрупування отримало просто неймовірний вплив у клубі і навіть заблокувало трансфер Ліліана Тюрама, пояснивши це, увага, не тим, що він має інший колір шкіри, а "чорним расизмом" Ліліана. Вміють же придумати!
Лідер Іррідучібілі Фабріціо Пічітеллі займався наркобізнесом. За що, власне, схоже й був у 2019-му вбитий. На трибунах Лаціо й досі залишаються ультраправі групи, але саме ІРР як структура припинила своє існування. Хоча до нинішніх "Ultras Lazio" питань теж чимало. Згадати хоча би недавні прославляння Муссоліні в мюнхенській пивній перед матчем із Баварією.
Проте все частіше з'являються ліві та ліберальні ком'юніті фанатів Лаціо, які нагадують про справжню історію клубу. Про відмову від фашистського об'єднання в 1927-му, про Бітетті та Маестреллі. До слова, перед січневим кубковим дербі ультраправі фанати Роми тролили ворогів зі стану фанів Лаціо тих же політичних поглядів. Мовляв, ха-ха-ха, ви антифашисти за своєю суттю.
Клаудіо Лотіто каже, що він повністю змінив імідж Лаціо. Втім, роботи ще чимало. Та, підозрюю, великі гроші в просування толерантних ініціатив від імені клубу та в просування антифашистських моментів з історії Лаціо вкладатиме вже новий власник. Наразі цією справою більше займаються хоч і численні, але доволі автономні "орли" адекватних поглядів.
Клаудіо Лотіто
Нинішній власник клубу, а це саме Клаудіо Лотіто, керує Лаціо з 20 липня 2004 року. Фактично, він врятував римлян від банкрутства. Але подальші роки, а вже й десятиріччя його правління зробили Лотіто найбільш ненависною персоною серед багатьох фанатів Лаціо. Постійні конфлікти та образи вболівальників, купа неадекватних рішень щодо управління клубом, вкрай незрозумілі спортивні директори (у порівнянні з нинішнім в особі Анжело Фабіані вже навіть Іглі Таре здається топом), а влітку масла у вогонь підлила ще й ситуація з відходом Ігора Тудора та приходом Марко Бароні.
Прийшовши замість Саррі, якого фанати дуже любили, хорватський спеціаліст видав ударне завершення сезону і вивів "орлів" до єврокубків. Втім, йому дуже не сподобалося, що клуб не домовився про продовження контракту з Дайчі Камадою. На додачу Ігор просив позбавитися купи гравців – і ветеранів Іммобіле та Альберто, які й так пішли, і людей по типу Кастельяноса і Ровелли. Не зійшлися – прийшов тренер, який більшість кар’єри працював із командами нижчих ешелонів.
Марко Бароні
Жодних питань до Бароні через його недовгий досвід гри в Ромі у 80-х у тифозі Лаціо нема. Описаний вище Томмазо Маестреллі колись був капітаном "вовків", також згаданий Свен-Йоран Ерікссон – її тренером. Більше того, Бароні грав за "джаллороссі" саме під керівництвом культового для Лаціо шведа, який до того ще й подумати не міг, що колись опиниться по іншу сторону Риму.
Невдоволення через призначення Марко було через, як здається багатьом, його низький рівень. В Римі чекали на когось на кшталт Де Дзербі чи Аллегрі, аж тут – людина, що врятувала Верону від вильоту. І максимально комфортний варіант для Лотіто, тому що для Бароні це шанс усієї кар’єри, а те й життя. Вимагати величезної кількості крутих трансферів він не буде.
Замість величезної кількості сенаторів до Рима приїхав універсальний гравець атаки Тіджані Нослін, знайомий тренеру по Вероні. Людина, що лише три з гаком роки працювала кур’єром в Амстердамі і завдяки своїй працелюбності досягла Вічного міста. А ще правий вінгер Лум Чауна з давно близької до Лаціо Салернітани, яка раніше була клубом Лотіто. Теж із Салерно прибув Булай Діа – центрфорвард, який давно хотів піти на підвищення і в минулому сезоні проривався в АПЛ бойкотами. Гаетано Кастровіллі – людина, яка пережила важкі операції на коліні, через що втратила час у минулі два сезони. До того він був важливою фігурою для центру поля Фіорентини – тут не посперечаєшся.
Фісайо Деле-Баширу прибув після непоганого сезону в Хатайспорі, який посів 9-ту з 20-ти позицій в турецькій Суперлізі. Школа в нігерійця шикарна – він вихованець Манчестер Сіті. І почав сезон 23-річний центральний атакувальний хавбек добре, проте після поразки від Удінезе присів на лавку. Втім, враховуючи, що Кастровіллі на Лігу Європи не заявлений, побачити 7-ку "орлів" у матчі з Динамо цілком вірогідно.
Нуну Тавареш нарешті вирішив багаторічну проблему команди з лівими захисниками, коли на тому місці грали правоногі Хюсай та Марушич. Португалець дійсно запалює в атаці (2 асисти з Міланом – оце був казковий дебют), проте він геть ненадійний в обороні, що й довів дурним чином привезений пенальті у Флоренції в епізоді з екс-"гірником" Додо. З того одинадцятиметрового Фіорентина забила переможний. В принципі, щодо класної гри в атаці і ненадійності позаду можемо згадати й Ладзарі на протилежному боці. Що ж до рівня Марушича, то він має ну дуже невисоку стелю.
Крім найкращого бомбардира в історії клубу Чіро Іммобіле, Луїса Альберто та Феліпе Андерсона, чиї відходи напрошувалися через зміну поколінь, з Лаціо влітку пішов Даніло Катальді. Римлянин і вихованець клубу пішов до "фіалок" прямісінько під саме завершення трансферного вікна і згодом заявив, що відходити не хотів, і по суті був виставлений. Родзинка історії в іншому – "орли" сподівалися встигнути придбати в центр поля у Наполі Майкла Фолоруншо, який теж є римлянином і людиною з системи Лаціо та має навіть татуювання на нозі з датою заснування клубу, проте це Лотіто і Де Лаурентіс. Уявити їхні перемовини – легко й складно водночас.
Тож Лаціо залишився з 5-ма гравцями на 3 позиції в центрі поля. На ЛЄ ця кількість скорочується до 4-х виконавців (Ровелла, дуже якісний нині Гендузі, Весіно, Деле-Баширу), адже про незаявку Гаетано ми вище сказали. Через таку обмежену кількість людей на позиції Бароні перейшов на гру в два нападники, використовуючи зв’язку Діа та Кастельяноса. Втім, аргентинець наразі травмований, тож у програному Фіорентині матчі пару сенегальцю утворив Нослін. Те, що Діа іноді малюють атакувальним півзахисником – суто формальність.
Також в останні дні трансферного вікна Лаціо віддав центрбека Казале до Болоньї (тож замість Динамо він уже зіграв із Шахтарем), взявши натомість із Марселя Самюеля Жиго. Вже після початку повномасштабного вторгнення він залишався у московському Спартаку, згодом будучи футболістом Марселя знявся у фільмі для росіянського Ютубу, а ще й критикує європейців за нелюбов до Росії. Вірогідніше за все, виставлений Роберто Де Дзербі за двері "провансальців" француз через травму з Динамо не зіграє.
Цікавий факт: у складі Лаціо є одразу два футболісти, які вболівають за клуб із дитинства, проте є вихованцями Роми. Мова про центрального захисника Алессіо Романьйолі та лівого оборонця Луку Пеллегріні. Причина складна, але водночас і дуже проста – Академія Лаціо аж надто погана. Історія Алессіо дуже показова, бо він, забивши за Мілан у ворота "орлів" переможний пенальті в кубковій післяматчевій серії, підняв руки й вибачився перед Курва Норд.
Не виключено, що місце у воротах посяде Хрістос Мандас. Грек дуже впевнено підмінював минулого сезону улюбленця аквафрешів в Інстаграмі Проведеля, а зараз Бароні, схоже, Іваном розчарований через уже не одну помилку в новому сезоні. Спочатку були плани зробити грека основним на Кубок, нині ж кажуть про Кубок+Лігу Європи. Але поки то реальністю не підтверджено.
Капітан команди – гравець збірної Італії та лівий вінгер Маттіа Дзакканьї. 10-ка і беззаперечний авторитет, який уже кілька років здобуває його своєю грою. Тож і пов’язка від Чіро, і номер від Альберто дісталися нічному жахіттю збірної Хорватії не дарма.
Колектив цікавий і дуже своєрідний. Зрозуміти всі задуми Бароні поки важко, адже влітку змінилося в клубі купа всього. Лише Лотіто продовжує замилювати очі планом реконструкції "Стадіо Фламініо", а фанати продовжують його проклинати за всі накопичені за два десятки років прогалини.
Гліб СКРИПЧЕНКО, для Чемпіона