Грати серцем: як смерть на полі Фое врятувала життя Еріксену, Муамба й Бенталебу
Хавбек Лілля Набіль Бенталеб відзначився голом у першому ж матчі після повернення на поле після зупинки серця.
***
"Ця історія гідна екранізації. Ми ніби в хмарах витали", – каже Брюно Женезьо.
Це було 16 лютого, і його Лілль мучився на виїзді проти Ренна.
Досвідчений тренер cказав Набілю Бенталебу розминатися в середині другого тайму, а випустити наважився на 76-й хвилині – за рахунку 0:0.
Бенталеб!
Колись він вважався топталантом, грав за Тоттенгем, Шальке, Ньюкасл, але в підсумку опинився у шорт-листі Динамо. Не виправдав надій – так буває.
А вже 18 червня 2024-го з Набілем стався жах. Під час спарингу 5х5 він втратив рівновагу, впав; серце зупинилося.
Життя алжирцю врятували медики Лілля, в яких був при собі дефібрилятор. Вони ж довезли його до університетської лікарні, де Бенталеба ввели в штучну кому і, зрештою, він прокинувся, нічого не пам'ятаючи, але вже з кардіостимулятором (ІКД) під шкірою.
Ще 10-15 років тому з цим пристроєм забороняли навіть гольф, але життя йде вперед, тож Бенталебу лишили вибір:
"Я й сам не вірив, що повернусь. Було враження, що це нереально. Це була довга, важка праця багатьох людей. І мені допоміг Крістіан Еріксен, я з ним говорив і він мене заспокоював в деяких моментах".
8 місяців тренувань – ви не зможете відчути його стан, коли федерація футболу дозволила грати, а тоді Брюно Женезьо покликав до себе.
Бенталеб!
На гол після виходу на заміну в нього пішло лише 227 секунд.
"Я грав весь минулий сезон і не забив ні разу. Але тут я знав, що заб'ю. Це мій перший гол за Лілль, і він мав статися саме сьогодні".
***
Мабуть, з неба на це дивився і посміхався Марк-Вів'єн Фое.
Реакція футболу на серцеві проблеми на полі почалася саме з нього – точніше, з його смерті.
Було 26 червня 2003-го, Камерун у Ліоні грав півфінал Кубка конфедерацій проти Колумбії, і Фое впав просто в центрі Жерлана.
Гравці зупинились, трибуни завмерли. Дефібрилятор? Та де його взяти?! Кинулися реанімувати голіруч, а до лікарні доправили лише за 45 хвилин. На жаль, запізно. Все, що змогли медики – констатувати причину смерті, гіпертрофічну кардіоміопатію.
Книжка вчить, що люди з такою патологією вп'ятеро частіше помирають від зупинки серця під час інтенсивних фізичних навантажень, ніж при сидячому способі життя.
Як він взагалі потрапив у футбол?!
ФІФА у серпні того ж року відправила комісію на чемпіонат світу U17, і 70% підлітків сказали, що ніколи не проходили медогляд. З цього й почалися глибокі реформи.
Смерть Фое – то був великий шок. Камерунець запам'ятався ніжним гігантом – із тих, хто міг нокаутувати пальцем, але натомість завжди посміхався. Фани Ман Сіті його обожнювали за самовіддачу й голи, а Камерун з Фое виграв два поспіль КАН, а от без Марко – так його називали – розвалився.
"Куди ви забрали мого сина?! Що з ним сталося?" – кричала матір Фое до Зеппа Блаттера.
Журналіст Ерве Пено, що знав камерунця особисто, зізнається – дописував репортаж в сльозах.
Фое помер лише у 28 років, та ще за життя почав зводити спорткомплекс в рідному Яунде. Після його смерті влада обіцяла все добудувати, та гроші вкрали, і в занедбаних недобудовах нині ночують безхатьки. Понад те, сім'я Фое розсварилася через спадок, а син Скотт без батька опинився в банді і отримав 5 років за пограбування.
Уся спадщина Марк-Вів'єна нематеріальна. Вона – у збережених життях і кар'єрах таких, як Бенталеб.
***
А от поколінню Фое так не пощастило.
У їхні часи календар ущільнювався, навантаження росли, а медицина ще відставала – і наслідки були страшними.
У 2004-му на полі помер Міклош Фехер – гравець Бенфіки й збірної Угорщини. Діагноз той самий – гіпертрофічна кардіоміопатія.
У серпні 2007-го під час матчу Севільї стало погано Антоніо Пуерті, одному з найкращих молодих лівих захисників світу. Друг Наваса та Рамоса навіть самостійно дійшов до роздягальні, де напад повторився – і він вже не оклигав. Лікарі постфактум виявили в Пуерти аритмогенну дисплазію правого шлуночка – невиліковну спадкову хворобу, з якою в спорт не можна.
У грудні 2007-го прямо на полі впав і більше не піднявся легенда Мазервелла Філ О'Доннелл – йому було 35. Лівошлуночкова недостатність – констатували в лікарні.
Був ще Дані Харке – талант Еспаньйола і близький друг Андреса Іньєсти, що помер у 2009-му від зупинки серця одразу після тренування.
Тодішній головний лікар ФІФА Іржі Дворжак констатує, що без трагедій не було б і змін:
"Смерть Марко шокувала Виконком, і ставлення людей, які приймали рішення, змінилося. Ми й раніше проводили курси, знали про можливі зупинки серця, але тільки переживши це наживо на найвищому рівні перед сотнями камер, ми усвідомили – треба робити більше".
До 2010-го дефібрилятори вже були на всіх стадіонах, що приймали матчі високого рівня. 209 збірним роздали їх безкоштовно, і перед топтурнірами проводили тренінги по використанню.
"Ми не могли гарантувати, що всі бригади вміли їх використовувати, але там, де ми несли пряму відповідальність, як-от на Кубку конфедерацій, ми перевіряли їхні навички", – каже Дворжак.
ФІФА також запровадила обов'язкові медогляди для гравців перед кожним великим турніром – і молодіжними теж.
Авжеж, результати не змусили себе чекати.
Так, у 2008-му дефібрилятор врятував життя Рубена де ла Реда, 23-річного хава Реала, якому пророкували велике майбутнє. На поле він не повернувся, але щасливо живе далі.
У 2014-му на медогляді знайшли ваду серця у Мануеля Альмунії – ексголкіпера Арсенала. Він теж кинув футбол і скоро влаштувався тренером воротарів в ОАЕ.
***
Ну, або Фабріс Муамба – це взагалі історія для книжки.
У березні 2012-го, виступаючи за Болтон, конголезець раптово впав, і врятували його саме нові рекомендації ФІФА. Лікар Енді Мітчелл побіг на поле ще до того, як Говард Вебб це дозволив:
"Він падав безконтрольно лицем вперед. Інстинкти підказали, що тут все дуже серйозно".
Мітчеллу кинулися допомагати лікарі суперника, Тоттенгема, і навіть кардіолог Ендрю Дінер, що був на матчі випадково як уболівальник.
Вже через 67 секунд після втрати свідомості Муамба отримував серцево-легеневу реанімацію; через 2 хвилини і 21 секунду лікарі приклали дефібрилятор до його грудей.
"Не думаю, що навіть у лікарні з цим би впоралися швидше. З Фабрісом ми все зробили дуже злагоджено".
Втім, навіть так серце не вдавалося запустити аж 78 хвилин.
Опорник отримав 15 розрядів дорогою до лікарні і ще 15 – в палаті, а допоміг аж 31-й. При тому причину зупинки виявити так і не вдалося.
Мітчелл пригадує, що коли Муамба прокинувся, то першими словами були: "Де Джош? Де мій син?"
Він не пам'ятав, як втратив свідомість; навіть не міг вказати місце. Понад те, до сьогодні Фабріс має невеликі проблеми з короткотривалою пам'яттю. Та головне – він живе повноцінним життям з імплантованим кардіовертер-дефібрилятором.
***
Авжеж, після 78 хвилин подорожі в інший світ Муамба не мав шансів на футбол.
Але навіть якби зупинка була коротшою, у 2012-му ІКД й спорт ще йшли паралельними дорогами.
Піонерами на топрівні стали Дейлі Блінд та Крістіан Еріксен, чиїми стопами й пішов Бенталеб.
Блінд в грудні 2019-го мав серцевий напад під час матчу з Валенсією в ЛЧ, йому вживили кардіостимулятор, після чого у серпні 2020-го пристрій раптом відмовив під час спарингу з Гертою – і Дейлі знову впав на газон. У нього міокардит.
"Нічого страшного. Пристрій замінили. Блінд почувається добре", – відрапортував Аякс.
Сам захисник пригадує драматичнішу картину:
"Усім знайоме відчуття, коли ти занадто багато лежиш на дивані, а тоді занадто швидко встаєш, і голова паморочиться. Оце було те саме, але в 10 разів сильніше".
Дейлі каже, що його надихнув на повернення батько Данні, теж легенда Аякса:
"Лікар тоді прийшов і повідомив, що, може, я більше не гратиму. Хтось скаже, що раз вижив – то вже добре, але це моя улюблена справа, і це було боляче. І батько тоді почав запитувати про всі деталі – що робити, які шанси, як діє пристрій. Кожне його питання до лікаря заряджало мене, і я більше не бачив можливості відмовитися".
Жирона, певно, щаслива – Дейлі дуже допоміг каталонцям у їхньому суперсезоні-2023/24.
Ну, і ще Блінд багато розмовляв з Крістіаном Еріксенем, чиє падіння замертво стало найстрашнішим моментом Євро-2020. Грубо кажучи, як і Муамба, данця тоді врятував дефібрилятор.
"Я ніби покинув цей світ на 5 хвилин, а тоді повернувся", – каже Еріксен, що відтоді живе з ІКД, як і Блінд, і Бенталеб, якому вже сам данець нарадив операцію; розповів деталі.
На ділі це простіше, ніж може здатися.
***
"Ми називаємо це шоковою коробкою, – каже доктор Майкл Пападакіс, викладач кардіології в лондонському університеті Сент-Джордж. – Вона стежить за вашим серцевим ритмом і, якщо виявить небезпечне для життя порушення, виведе вас із цього розрядом і запустить серце".
За його словами, спортсменам-професіоналам ІКД стали радити після публікації дослідження Єльського університету у 2015 році.
440 атлетів, 4 роки стеження, перевірки кожні 6 місяців – і за цей час майже 10% атлетів отримали розряд від свого ІКД під час занять спортом після того, як він виявив порушення серцевого ритму. Несправностей ІКД, смертей чи травм від серцевих нападів – нуль.
"Ризик низький, – каже професорка Рейчел Лемперт, яка керувала дослідженням .– Ми не можемо сказати, що всі спортсмени з ІКД повинні займатися інтенсивними видами, але наші дані показують, що багато хто може брати участь з упевненістю, що пристрій працюватиме".
Блінд став першим гравцем з ІКД у Ла Лізі, Еріксен – в АПЛ, Бенталеб – у Лізі 1. Поступово це стає питанням вибору, хоча також досі є й ті, кому категорично не можна, як колись Пуерті.
Аби хворі не потрапляли в спорт, кожен з 92 професійних клубів Англії перевіряє юнаків при підписанні першого контракту. В середньому відсіюють кожного 260-го.
Завдяки комплексу цих мір топліги почуваються безпечніше, ніж будь-коли.
Решти світу це поки не стосується.
Найсвіжіше – Хуан Іск'єрдо із уругвайського Насьоналя, що помер у вересні під час матчу Копа Лібертадорес. Як потім виявилось, він мав аритмію, проте виступав далі, щоб годувати сім'ю.
Тим часом у Лілля Брюно Женезьо поки не довіряє Бенталебу повні матчі, але вже збільшив ігровий час до 25 хвилин. Історія алжирця триває завдяки медицині, реформам і Фое, що став сакральною жертвою, яка їх запустила.