Динамівці розповіли про свою місію в Лізі Європи: репортаж з івенту киян + розіграш м’яча

Напередодні Динамо провело захід, присвячений старту киян в оновленій Лізі Європи. Спікерами зокрема стали гравці команди Олександр Караваєв та Володимир Бражко та віцепрезидент клубу Дмитро Бріф. У якості ведучого працював пресаташе Андрій Шахов.

Мені вдалося відвідати цей івент, тому хочу поділитися враженнями від теплої зустрічі з футболістами та функціонерами. Найцікавіше сталося наприкінці, але про все по порядку…

Звісно ж, чимало говорили про основний етап Ліги Європи. Зокрема, Дмитро Бріф розповів, чому місцем проведення домашніх матчів обрали саме Гамбург:

"Розглядаючи наступні наші кроки в єврокубках ми відштовхувались від того, що місто Гамбург має прекрасну інфраструктуру, чудовий стадіон і велику українську діаспору. Безперечно, ми розраховуємо на підтримку наших уболівальників. Ми вважаємо, що в Гамбурзі нашій команді буде забезпечено підтримку"

Володимир Бражко, своєю чергою, назвав клуб, з яким найбільше хотів би зустрітися в ЛЄ:

"Насправді, з великими клубами хочеться грати. Особисто я хотів зустрітись з Манчестер Юнайтед, зіграти на Олд Траффорд. Але є як є, це жеребкування. Дай Бог, щоб ми вийшли в плей-оф. А там уже, звісно, кожна команда буде топрівня".

На конференції не могли оминути головний анонс дня – про те, що Володимир Кличко став амбасадором Динамо. На великому екрані нам показали проморолик з легендарним боксером, а після того гравці на втіху публіці "притравили" про зіркового новачка. Бражко розповів, що Георгій Бущан був дуже невдоволений тим, що Кличко "привласнив" його перший номер. На думку Володимира, оскільки Жора по вазі підходить для надважкого дивізіону, то в перерві матчу з Лаціо можна чекати на бій між новоспеченим амбасадором та воротарем Динамо.

Втім, не весь час панувала позитивна атмосфера, адже зачепили й тему війни та ситуації в рідному Херсоні Олександра Караваєва. Я вирішив поставити питання про те, як у прифронтовому місті живуть його рідні.

"В Херсоні за цей час не був, на жаль, не було на це вільного часу. Батьки пережили окупацію. В мого рідного брата там була жінка з дитиною і народила другу дитину. Після деокупації вони виїхали, а батьки залишились, були там всю зиму, і лише за тиждень до прориву Каховської ГЕС, внаслідок якого найбільше затопило район, де я виріс, вони виїхали до брата та його сім’ї у Польщу.

6 червня вранці мені надійшло близько ста повідомлень від знайомих з Одеси, Миколаєва, які прочитали про трагедію і пропонували допомогли вивезти батьків. Але, на щастя, моїх рідних у той момент там не було. Та невдовзі мій батько повернувся до Херсону і допомагав тим, хто потребував допомоги. А взимку батьки остаточно повернулись. Звісно, я просив разів сто, аби вони виїхали, адже там постійні обстріли. Але вони хочуть бути вдома…"

Після цих слів Олександр ледь стримував сльози. А на мить здалося, що скупу чоловічу сльозу він все ж пустив. Зал проникся розповіддю Кари та відреагував бурхливими оплесками. Справді велика повага батькам футболіста, які разом із тисячами інших херсонців не залишають рідне місто – попри постійні обстріли та труднощі.

Так сталося, що наприкінці цього заходу моє питання визнали найкращим. Чесно кажучи, навіть не очікував такого визнання, але з радістю та вдячністю вийшов на сцену, щоб із рук Караваєва отримати пам'ятний приз – м'яч із підписами всіх гравців Динамо.

Але вже за тиждень я розпрощаюся з цим м'ячем. Вважаю правильним розіграти цю цінну річ з метою збору коштів для Сил оборони, а саме для підрозділу мого друга Олександра Довгаля, який захищає Україну у лавах 144-го окремого батальйону територіальної оборони України.