Провокації попереду расизму, або Як кар’єра Вінісіуса Жуніора звернула на манівці
Головною подією футбольного тижня в Європі став расистський скандал у матчі Ліги чемпіонів Бенфіка – Реал Мадрид.
Вінгер "Вершкових" Вінісіус Жуніор невдовзі після забитого голу звинуватив візаві із Бенфіки Джанлуку Престіанні у расизмі, через що матч навіть призупиняли.
Зараз дії аргентинця розслідує комісія, юристи.
Чемпіон розповідає, як так вийшло, і чому саме Вінісіус вкотре опинився в епіцентрі скандалу.
***
По правді, це найогидніша футбольна війна останніх років.
"Щось тут не так, бо це відбувається на кожному стадіоні. Скрізь, де грає Вінісіус, щось відбувається. Завжди", – констатує Жозе Моурінью.
У матчі з його Бенфікою вінгер Реала забив один з найкращих своїх голів. У Анатолія Трубіна не було ніяких шансів.
Після голу бразилець побіг його відсвяткувати з командою.
І відсвяткував ось так.
Взагалі матч не був з грубих. Вінісіуса ніхто не "ламав", і це не могло бути помстою. Він зробив це без видимих причин.
Тільки після цього до місця подій прибігли гравці Бенфіки "на розбірки", і молодий Джанлука Престіанні, прикривши рот футболкою, щось на адресу Віні прокричав.
І тоді той заявив судді Франсуа Летесьє, що стався расизм.
"Він закрився футболкою і багато разів повторив: "Мавпа, мавпа". Я це чув. Гравці Бенфіки теж чули. І тоді почалося те, що ви бачили", – запевнив після гри Кіліан Мбаппе.
Моурінью, однак, продовжував гнути свою лінію:
"Коли ти забиваєш такий гол, то святкуєш його з повагою, а тоді йдеш назад. Я так йому й сказав.
Коли він став сперечатися про расизм, я пояснив, що найбільшою людиною в історії Бенфіки є чорний (Ейсебіу – прим.). Цей клуб – останнє, що може бути расистським.
А щодо слів, то я нічого не чув. Я хочу бути справедливим. Вінісіус і Престіанні мають кардинально різні версії".
За цю тираду сеу Жозе на Заході знищили. Ліліан Тюрам, Венсан Компані, Ліам Росеньйор і навіть Гарі Лінекер напали на тренера, який – нахаба! – не повірив суперникам на слово.
Колишнього суддю Марка Клаттербурга, що коментував матч на Amazon Prime, змусили вибачатися за фразу, мовляв, "танець Вінісіуса ускладнив матч для рефері":
"Я помилився, вибачте! Слова, які я використав, були незграбними й неправильними".
І все ж, хай там як, Моурінью правий щонайменше в одному – на стадіонах, де грає Вінісіус, постійно щось стається.
На всіх стадіонах.
Завжди.
***
У їхній війні немає правил. Тут кожен намагається якомога сильніше вколоти ворога, щоб вивести з рівноваги.
І ні, Віні не був таким на початку. Ще у 2019-му здавалося, що він скромний хлопець, який виріс в фавелах і довго звикає до Мадрида.
Це у ньому з'явилося після великих перемог, а розквітло, коли Реал покинули ті, хто міг дати по шапці, – Кроос, Бензема, Начо, Каземіро, Модрич.
І ось про що мова...
Подивіться хоча б ось на цю дію проти Віллі Орбана із РБ Лейпциг – це взагалі як? Де тут спорт? Це напад на людину, а не відбирання м'яча.
Або ось ця симуляція проти Осасуни – це ж наруга над грою.
А оце що таке було поблизу володінь Міка Меньяна з Мілана? Присвята Неймару?
Чи ось тут проти Хетафе – того вечора Вінісіус заробив для суперників одразу 2 вилучення – і це не дивно з такою-то грою. Але чи вартує це ненависті "Колізея" на роки вперед?
Значно правдивіше Вінісіус симулював в Ель Класіко, впавши за пів метра від ноги Тер Штегена – і все одно щось тому доводив.
Історія з Віні та Йозуа Кімміхом із Баварії – це огида й фарс. Останнє, що хочеться бачити на полі – це подібні речі.
І такого стає тільки більше – тепер це кожен матч, кожен тиждень.
"Треба поважати суперника. Не бути мавпою. Тут не самбадром з танцями. У нас заведено поважати своїх колег-професіоналів", – говорив якось президент іспанської асоціації агентів Педро Браво.
За слово "мавпа" його змусили вибачитися.
А от Вінісіус ще не вибачився перед суперниками ні разу, хоча грає дедалі брудніше.
Знаєте, чому?
Його непробивний щит від будь-яких запитань та вибачень – йолопи, що неадекватно реагують на провокації і виставляють себе у ще гіршому світлі, ніж бразилець.
***
Віні, може, й не ерудит, але у цій війні зайняв хитру позицію, а його ворог – заздалегідь програшну.
Ну от що буде, якщо когось образити?
Найімовірніше, тебе образять у відповідь, правильно ж?
А оскільки на футбол ходить передусім робочий клас, то й матюки з трибун летять не вишукані, а в основному гомофобні або расистські – тобто, практично тероризм з точки зору європейського етикету 2020-х.
Для Вінісіуса з його провокаціями це ніби рятівний жилет.
У матчі з Бенфікою знайшовся дурень Престіанні та ще двоє фанів, що "ухали" з трибун, як мавпи. Тепер всі обговорюють їх, а не те, як бразилець терся геніталіями по кутовому прапорцю.
Трохи раніше Віні намалював пенальті проти Сосьєдада – і знову стрілки перевели на ідіота-расиста, який кричав щось про банани.
І так постійно!
The Athletic порахував, що з жовтня 2021 року тільки у Ла Лізі зафіксували 26 випадків расизму на адресу Вінісіуса на 10 різних стадіонах.
Найгучніше було на "Местальї" у травні 2023-го – там і матч переривали, і вилучали бразильця за удар кулаком в обличчя Уго Дуро, а вже постфактум карали суддів та вибачалися; мовляв, раз расизм, тоді можна. Цілий президент Бразилії Лула втручався – типу, наведіть там порядок в своїх іспаніях.
А от про те, що ображати на футболі білих теж не можна, Лула чомусь не сказав.
Забув, мабуть.
***
Взагалі чим більше у їхній війні політиків, активістів, домогосподарок і всіх-всіх, хто не дивиться футбол, – тим сильніші позиції Вінісіуса.
Ця публіка навіть не в курсі, хто такі Мбаппе, Беллінгем, Родріго, Камавінга, Чуамені, Менді, Рюдігер, Мілітао, Трент.
Між тим, це інші темношкірі гравці того-самого Реала, у яких проблем з трибунами не більше, ніж у білих.
Виходить, не в кольорі шкіри проблема? І навіть не в клубі?
А в чому ж тоді?!
"Деякі люди критикують мої танці. Але вони не лише мої. Роналдіньйо, Неймар, Пакета, Грізманн, Фелікс, Кунья танцювали теж", – Вінісіус намагається маніпулювати.
Але порівняйте його рухи та виконання Грізманна. Відчуваєте різницю?
Ця різниця називається "повага" – передусім до суперника, але також і до себе. Футболіст на полі – це ж актор у театрі. Нащо опускатися до порно?
***
Безумовно, що сам факт цієї війни – вже втрата для футболу.
Вінісіус – великий талант, рідкісний.
Він здатен розганятися до 35-36 км/год з м'ячем в ногах. За вдалими спробами дриблінгу він стабільно у топ-5 в європейських лігах.
Він виграв для Реала дві Ліги чемпіонів, забиваючи у фіналах.
Гол Бенфіці став для нього вже 31-м в ЛЧ – і це більше, ніж у Кака, Роналдіньйо, Роналдо, Ромаріо. З усіх бразильців лише Неймар має більше (43).
Разом з тим, дурні скандали, суперечки, жовті й червоні картки вже зараз руйнують і футбольну сторону Віні теж. З жовтня 2024-го його результативність впала вдвічі, кількість спроб дриблінгу – на 25%, навіть навісів стало на 20% менше.
"Я зроблю в 10 разів більше, якщо потрібно. Вони не готові", – писав бразилець, коли йому не вручили ЗМ-2024.
Але чому не вручили?
Та тому що в умовах нагороди ще у 1950-х прописали такі слова, як "клас" та "чесна гра".
Віні мало того, що не прийняв усталену традицію, так ще й насмішив всіх погрозою, про яку давно забув.
***
Нема йому коли виконувати обіцянки; Вінісіус весь час "воює".
Його війна – проти всіх стадіонів та уболівальників, які тільки є у футболі.
Проти кожного гравця, що виникає на шляху.
Проти здорового глузду, який підказує поважати суперників та зосередитися на своїй команді, що не виграла минулого сезону жодного трофею, а в поточному вже вибула з Кубка від Альбасете.
До біса повагу!
Вінісіус вище за неї, тож може сваритися з власним тренером після заміни в Ель Класіко.
Навіть вчора, у рядовому матчі з Осасуною, де Реал програв 1:2, бразилець примудрився щонайменше тут...
... і тут вибісити усіх.
"Я просто хочу грати. Я хочу ходити на стадіони, і щоб нікого не турбував мій колір шкіри", – каже він, але на відео цього не помітно. Натомість там присутні підлість, провокації, хамство.
І це не має стосунку до ідіотів на трибуні; це різні проблеми, які слід чітко розмежувати.
Расизм УЄФА помалу боре. Траплялися вже і 10-матчеві дискваліфікації, і 9-матчеві. І це правильно. Була провокація чи ні – все одно це зло, якому в ХХІ столітті не місце.
Але наш кейс про інше. Вже навіть "Сантьяго Бернабеу", цитадель Реала, радо вітає темношкірого Родріго та через секунду засвистує темношкірого Вінісіуса.
"Щось тут не так".
Еге ж, Жозе, ти правий. Ще й як не так.