Зачароване коло сорому. 6 висновків з матчу Чехія — Україна
Збірна України програла команді Чехії у 2 турі Ліги націй. Поразка стала для команди Сергія Реброва другою поспіль. Тепер "синьо-жовті" посідають останню сходинку в таблиці, а національна команда стала об'єктом чи не безмежної критики.
Чемпіон не лишається осторонь у обговоренні виступу головної команди країни та ділиться своїми спостереженнями на холодну голову після ще однієї гучної невдачі. То ж що сталося, і про що треба пам'ятати перед наступними іспитами для збірної України?
Проблеми "синьо-жовтих" не в ігровій, а ментальній площині?
Україна знову дала фору супернику ще до початку зустрічі. З першої хвилини дії "синьо-жовтих" вказували на підвищену нервовість у стані більшості польових гравців, і лише голкіпер Анатолій Трубін, а також "сенатори" Тарас Степаненко і Андрій Ярмоленко і, як не дивно, 22-річний Владислав Ванат, цей "вірус" не підхопили.
Кожен пропущений Україною м’яч став результатом якщо не індивідуальної помилки давно сформованого майстра м’яча, якому такі хиби на клубному рівні не притаманні (епізоди з 1-м та 3-м голами та діями двох Микол — Шапаренка та Матвієнка), то результатом секундного запаморочення кількох гравців у далеко не очевидному ігровому моменті, де варто було просто зіграти від максимальної простоти. Такий стан команди не говорить — волає — про незадовільний емоційний фон, у якому "вариться" головна команда країни.
Україна свідомо "відмовилася" використовувати свою головну перевагу
Збірна Чехії суттєво переважає національну команду України за габаритними даними найкращих футболістів цієї країни. Задовго до початку гри було відомо про 10-х польових футболістів у складі господарів, які мають зріст не менш як 189 сантиметрів. Тоді як серед "синьо-жовтих" таких виконавців лише 3, а один із цієї трійки — Ярмоленко — великим майстром гри на другому поверсі ніколи не був.
Однак протягом матчу Україна вперто гнула кардинально дивну лінію, яка полягала у спробі вантажити м’яча до володінь суперника верхом у більшості випадків при бодай мінімальному наближенні до штрафного майданчика суперника. Так, обидва м'ячі гості забили саме головою, але і перше, і друге взяття воріт стало результатом кричущих позиційних помилок чеських захисників, а не переваги українців у повітрі. Такий підхід викликає ще більший подив, враховуючи, що суперник на полі починав "губитися" саме в ті ігрові відтинки, коли Україна вмикала командну швидкість та починала швидше пересувати м’яча саме низом.
Гейтерам Мудрика варто переглянути свої погляди
Хавбек англійського Челсі Михайло Мудрик повернувся у стартовий склад збірної України після вимушеного відпочинку в матчі з Албанією. І одразу став однією з центральних фігур на полі.
Ні, гра Мудрика не була позбавлена традиційного небажання відпрацьовувати в обороні й узагалі вальяжної поведінки футболіста в епізодах, коли м’яч опинявся на половині поля його команда. Та все пізнається у порівнянні. Опиняючись ближче до воріт суперника, вінгер клубу АПЛ відзначався діями, які дозволяли зробити однозначний висновок не на користь його новоспеченого конкурента Владислава Кабаєва. Останній, м'яко кажучи в 1 турі ЛН не вразив. То ж повернення до комусь остогидлих слів не уникнути: у цій команді Михайло Мудрик — безальтернативний. Принаймні поки що.
Ставка на досвід: вимушене сьогодення чи випадковий вибір на користь минулого?
Цього разу у складі "синьо-жовтих" з перших хвилин вийшли два футболісти, позиції яких у команді викликають різну гаму емоцій у багатьох вболівальників — від подиву до несприйняття й роздратування. На двох Степаненку та Ярмоленку майже 70, а на їх позиціях давно є молодші, й, як вважають багато спеціалістів, футболісти, які за рівнем майстерності обом "мастодонтам" аж ніяк не поступаються. Однак у грі з чехами така ставка Реброва була дійсно виправданою — обставинами та подіями на полі.
Обидва капітани провели матч на гарному рівні, а головне — вселяли у партнерів бодай частку впевненості та віри в свої сили, якої гостям бракувало протягом усього матчу. На 79-й хвилині на полі з'явився й третій футболіст, який може претендувати на статус "сенатора". Однак вихід Руслана Малиновського реальних дивідендів "синьо-жовтим" не принесла.
Ванат — готовий футболіст основи, а не опція для ротації
За відсутності Артема Довбика та невиразної гри Романа Яремчука нападник Динамо Владислав Ванат отримав шанс проявити себе з перших хвилин. І подарованою головним тренером опцією скористався на всі сто.
Саме наймолодшого й найменш досвідченого з трійки нападників футболіста можна сміливо назвати головним (єдиним!) кадровим надбанням збірної України за підсумками вересневих матчів головної команди країни. Ванат не тільки гармонійно виглядав на полі та проявив себе максимально ефективно у командній грі, а й досяг головного для будь-якого форварда — забитого м’яча.
Зміни в центрі поля: Україна повертається до прагматичного трикутника?
Як відомо, рукописи не горять, а опубліковані раніше в Мережі тексти не брешуть. Ще перед вірогідним використанням дуету Шапаренко-Судаков на центральному плацдармі вище опорного хавбека ваш автор не раз говорив про високі ризики такого поєднання через фактичне дублювання виконавцями Динамо й Шахтаря функціоналу одне одного. Подальші виступи в стартовому складі обох, а головне — результати збірної, такі побоювання підтвердили.
З Чехією ми побачили вірогідний прообраз майбутнього тріо в центрі поля, яке стане основою для використання в наступних матчах. І мова не про персоналії, а точніше — радше не про них. З трійки Степаненко-Зінченко-Шапаренко лише другий має стійкі перспективи отримати (повернути!) стабільне місце в старті у подальшому. І тільки тому, що хавбек Арсенала є тим гравцем, який наділений такими навичками та вміннями, які дозволяють отримати в центрі поля більш збалансований "мікс" гри у виконанні кожного з трьох гравців на користь саме команди.